Постанова Черкаський апеляційний суд № 690/343/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1537/22Головуючий по 1 інстанції Справа №690/343/21 Категорія: 31400000 Здоровило В.А. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М. учасники справи: позивач Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подає апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Слободянюк А.І. розглянувши в м. Черкаси у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Слободянюка Андрія Ігоровича на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 07 жовтня 2022 року, постановлене під головуванням судді Здоровила В.А. у залі № 2 Ватутінського міського суду Черкаської області 07.10.2022 року о 10 год. 10 хв., повний текст рішення складений 12.10.2022 року, у справі за позовом Ватутінського виробничого управління житлово - комунального господарства Ватутінської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, - в с т а н о в и в : 29.07.2021 року Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення (приміщення магазину) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв. м. на підставі договору дарування № 57 від 22.07.2014 року. Площа вбудованих приміщень становить 61,8 м?, інша площа у розмірі 4,1 м? є прибудовою. Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не було створено ОСББ та не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком, органом місцевого самоврядування було оголошено та проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку. За результатами конкурсу рішенням виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області № 395 від 26.12.2018 року «Про призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду в м. Ватутіне» Ватутінське ВУЖКГ призначено управителем багатоквартирного будинку житлового фонду в м. Ватутіне згідно з додатком. 28.12.2018 року між Ватутінським ВУЖКГ та співвласниками багатоквартирного будинку за даною адресою в особі першого заступника міського голови Кубявки Ю.Б., який діяв на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області від 15.11.2018 року № 300 (п. 5 даного рішення визначено уповноваженою особою на підписання договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від імені співвласників багатоквартирного будинку, в якому призначено управителя), був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 3 даного договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, обслуговування ліфтів, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Відповідно до положень п. 6 договору кожен із співвласників зобов?язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, а управитель має право вимагати таку оплату. Ціна послуги з управління становить 3,41 грн. в т.ч. ПДВ на місяць за 1 м? загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку у відповідному розмірі згідно з кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 5 до цього договору; винагороду управителю (п. 10 договору). Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на особові (розрахункові) рахунки співвласників (споживачів), відкритих у ВВУЖКГ, через банківські або поштові установи міста. За бажанням співвласника, оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (п. 11 договору). Таким чином, починаючи з 01.01.2019 року розмір щомісячної плати за належне відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлове приміщення становить 210,74 грн. (61,8 м? х 3,41 грн.). 02.03.2021 року на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирним будинком від 12.02.2021 року між співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та ВВУЖКГ був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, згідно якого ціна послуги з управління залишилася такою ж, як і в договорі № 22 від 28.12.2018 року, а саме: 3,41 грн. за 1 м?. Розмір щомісячної плати за належне відповідачу приміщення становить 210,74 грн. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Позивач належним чином виконував та виконує умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п. 20 договору у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління кожен співвласник має право викликати управителя для перевірки її якості. За результатами перевірки якості послуги з управління складається акт-претензія, який підписується співвласником та управителем. Жодних звернень відповідача ОСОБА_1 в установленому порядку з претензіями щодо ненадання чи/або надання неякісних житлово-комунальних послуг не було. За період з 01.09.2019 року по 30.06.2021 року відповідачу ОСОБА_1 нараховано плату за надання послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 4 636 грн. 28 коп. Натомість, відповідачем ОСОБА_1 жодного разу оплата не здійснювалася, тому станом на 30.06.2021 року заборгованість становить 4 636 грн. 28 коп. Відповідачу ОСОБА_1 позивачем надсилалася претензія - попередження № 64 від 08.02.2021 року, яка була отримано відповідачем особисто 12.02.2021 року згідно даних статусу відстеження Укрпошти. Позивач посилається у позовній заяві, що відповідь на претензію-попередження від відповідача ОСОБА_1 не була отримана, сплати наявної заборгованості та щомісячних платежів відповідачем також не здійснювалось. Представник позивача вказує, що зобов?язання має виконуватися належним чином згідно до умов договору та вимог закону, а тому позивачВатутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради Черкаської області звернулось в суд з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 на користь Ватутінського ВУЖКГ Ватутінської міської ради заборгованість зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 4 636 грн. 28 коп. та понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 2270 грн. Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.10.2022 року позовні вимоги Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 04.08.2008 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , на користь Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради, код ЄДРПОУ 03356884, адреса місцезнаходження: вул. Звенигородська, 6, м. Ватутіне, Черкаської області, заборгованість зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 4 636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 28 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Слободянюка А.І. оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, вважає скаржник, оскільки рішення районного суду не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована скаржником тим, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки та не дослідив обставин того, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке за своїм статусом не відносилося до житлового фонду, тому не підпадало під дію договору від 28.12.2018 року та договору від 02.03.2021 року, вважає відповідач. На підставі належних та допустимих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є саме власником нежитлового приміщення, а не квартири у будинку. Так, нежитлове приміщення за своїм статусом є відокремленим в натурі приміщенням, призначеним для використання в цілях, не пов`язаних з проживанням в цьому приміщенні та/або обслуговуванням інших приміщень будівлі, яке є самостійним нерухомим майном, на відміну від квартири, яка навпаки слугує місцем для проживання. Отже, скаржник ОСОБА_1 зазначає, що нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Апеляційна скарга обґрунтовується також тим, що судом першої інстанції не досліджено того, що розмір внесків та платежів в розмірі 3,41 грн. за кв. м. не був визначений уповноваженим на те органом Загальними Зборами співвласників багатоквартирного будинку, рішення про встановлення ціни за послугу в розмірі 41 грн. /кв. м. та не надав належної правової оцінки правовій природі таких внесків, а також правильності здійснених розрахунків під час стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів, платежів є виключною компетенцією загальних зборів співвласників будинку і ніхто, окрім загальних зборів співвласників будинку, не уповноважений вирішувати питання, що належить до їх виключної компетенції. Скаржник ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не дослідив обставин та не надав жодної правової оцінки тому, що відсутнє документальне підтвердження щодо надання позивачем відповідачу ОСОБА_1 послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою об`єкту нежитлового приміщення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Слободянюк А.І. просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.10.2022 року у справі № 690/343/21 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Ватутінського ВУЖКГ Ватутінської міської ради Черкаської області. 16 листопада 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від начальника управління ВВУЖКГ Ватутінської міської ради О. Норікової надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача. В обґрунтування відзиву представником позивача зазначається, що доводи скаржника ОСОБА_1 є неправомірними, хибними, надуманими, тому не відповідають дійсності, а рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.10.2022 року у даній справі є законним та обґрунтованим. Представник позивача у відзиві посилається на норму ст. 382 ЦК України, згідно якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Тому не погоджується із твердженням відповідача ОСОБА_1 стосовно того, що рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області № 395 від 26.12.2018 року «Про призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду в м. Ватутіне» визнане протиправним та скасоване 23.05.2019 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду не відповідає дійсності, так як постановою від 07.10.2019 року Шостого апеляційного адміністративного суду відповідне рішення суду було скасовано, а у задоволенні позовних вимог відмовлено. 29.10.2020 року Верховний Суд в складі Касаційного адміністративного суду прийняв постанову, в якій зазначено про скасування постанови апеляційного адміністративного суду та залишення в силі рішення Черкаського адміністративного суду від 23.05.2019 року. Скаржник зазначає, що ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Так, постанова Верховного Суду від 29.10.2020 року набирає чинності з моменту її прийняття (29.10.2020 року) та не впливає на правовідносини, які виникли до моменту прийняття такого рішення. Отже, рішення касаційної інстанції жодним чином не впливає на правовідносини з приводу надання ВУЖКГ послуг з управління багатоквартирним будинком до моменту прийняття рішення касаційної інстанції, оскільки вони надавалися на підставі чинних рішень виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області. Крім того, представник позивача зазначає, що згідно діючого законодавства, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для їх не сплати Також у відзиві вказується, що зміна цільового призначення приміщення в багатоквартирному будинку жодним чином не впливає на право спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку та на зобов`язання співвласників багатоквартирного будинку, визначені ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». При цьому, невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. У відзиві начальник управління ВВУЖКГ Ватутінської міської ради Черкаської області О. Норікова просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.10.2022 року - без змін. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, встановивши, що позивач належним чином виконував умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а відповідач за надані послуги не сплачувала щомісячно, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за надана послуги у розмірі 4 636 грн. за період з 01.09. 2019 року по 30.06. 2021 року, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 . Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення (приміщення магазину) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв. м. на підставі договору дарування № 57 від 22.07.2014 року, що підтверджується даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.08.2019 року. Площа вбудованих приміщень становить 61,8 м?, інша площа у розмірі 4,1 м? є прибудовою (т. 1, а. с. 8-9). Відповідно до положень ч.1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Згідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що у разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі, якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. Так як співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не було створено ОСББ, не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком, то органом місцевого самоврядування було оголошено та проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку. За результатами конкурсу рішенням виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області № 395 від 26.12.2018 року «Про призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду в м. Ватутіне» Ватутінське ВУЖКГ призначено управителем багатоквартирного будинку житлового фонду в м. Ватутіне Черкаської області згідно з додатком (т.1, а. с. 16). Із матеріалів справи вбачається, що 28.12.2018 року між Ватутінським ВУЖКГ та співвласниками багатоквартирного будинку за даною адресою, в особі першого заступника міського голови Кубявки Ю.Б., який діяв на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області від 15.11.2018 року № 300 (т.1, а. с.15) у відповідності до п. 5 даного рішення, визначено уповноваженою особою на підписання договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від імені співвласників багатоквартирного будинку, в якому призначено управителя, був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 (т.1, а. с. 22-25). Згідно п. 3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, обслуговування ліфтів, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. За положеннями частини другої статті 382 ЦК України всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі, допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Частиною першою статті 385 ЦК України також передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень, як співвласників багатоквартирного будинку. За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться у статті 1 Закону, багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі, допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку, та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Частка співвласника частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Наказом Державного комітету України будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80 затверджені «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», чинні від 1 січня 2006 року. За пунктом 2.50 вказаного наказу визначено, що у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв`язку загальною площею не більше 700 метрів квадратних, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено - стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно - оздоровчих занять загальною площею до 150 м. кв., культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху). У житлових будинках допускається розміщення на верхньому житловому поверсі (у тому числі, мансардному) творчих майстерень художників та архітекторів. Отже, в силу наведених вище визначень, державних нормативів та згідно до поняття, вказаного у статті 380 ЦК України слід дійти висновку, що багатоквартирний будинок є житловим будинком, будівлею, призначеною для постійного в ній проживання. Співвідношення площі житлових приміщень (квартир) у багатоквартирному будинку та площі нежитлових приміщень у ньому зумовлене особливостями розміщення нежитлових приміщень у житловому будинку, тобто за загальним правилом є об`єктивним фактором. За змістом статей 1, 9 Закону України «про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон № 417-VIII) управління багатоквартирним будинком це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). За частинами першою-третьою статті 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Згідно п. 6 договору передбачено, кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, а управитель має право вимагати таку оплату. За частиною другою статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі, про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, то рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина шоста статті 10 Закону № 417-VIII). 02.03.2021 року на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 12.02.2021 року між співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та ВВУЖКГ був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, згідно якого вбачається, що ціна послуги з управління залишилася такою ж, як і в договорі № 22 від 28.12.2018 року, а саме: 3,41 грн. за 1 кв. м. Отже, як вбачається з матеріалів справи, ціна послуги з управління становить 3,41 грн. в тому числі ПДВ на місяць за 1 м2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку у відповідному розмірі згідно з кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 5 до цього договору; винагороду управителю (п. 10 договору). Відповідно до п. 11 договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця. Наступного за розрахунковим на особові (розрахункові) рахунки співвласників (споживачів), відкритих у ВВУЖКГ, через банківські або поштові установи міста. За бажанням співвласника, оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна вказано, що відповідачу ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення загальною площею 65,9 кв. м., що спростовує твердження відповідача ОСОБА_1 стосовно того, що нежитлове приміщення останній не належить, а тому у даній справі вона є неналежним відповідачем. Як вказує позивач у позовній заяві, що до приміщення добудована прибудова вхід. Тому позивач ВВУЖКГ проводить нарахування на ту площу, яка знаходиться в межах будинку 61,8 кв. м. Таким чином, починаючи з 01.01.2019 року розмір щомісячної плати за належне відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлове приміщення становить 210,74 грн. (61,8 м 2 х 3,41 грн.) За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що, розглядаючи вказану справу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції беззаперечно встановив, що відповідач ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , а позивач ВВУЖКГ надавало послуги з управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою. Зокрема, факт надання послуг та виконання робіт ВВУЖКГ підтверджується звітом виконаних робіт за період з 01.09.2019 року по 31.12.2019; 01.01.2020-31.12.2020 року; 01.01.2021-30.06.2021року, які підписані начальником служби внутрішньо будинкових інженерних систем водопостачання, водовідведення та теплопостачання, В.М. Величко, енергетиком ВВУЖКГ І.В. Байдою, начальником служби поточного ремонту ОСОБА_2 , майстром ЖЕС Н.П. Стеценко. Крім того, належність виконаних робіт згідно договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком підтверджується показами свідків під час судового розгляду справи в суді першої інстанції. Так, відповідно до п. 20 договору у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління кожен співвласник має право викликати управителя для перевірки її якості. За результатами перевірки якості послуги з управління складається акт-претензія, який підписується співвласником та управителем. Як вбачається з матеріалів справи, жодних звернень відповідача ОСОБА_1 в установленому порядку з претензіями щодо ненадання чи/або надання неякісних житлово-комунальних послуг до позивача не було, що і було встановлено та зазначено у рішенні судом першої інстанції. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України. При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач ОСОБА_1 не довела як не надання так і не належність надання послуг ВВУЖКГ за адресою АДРЕСА_1 з управління багатоквартирним будинком, співвласником якого є відповідач. Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.09.2019 року по 30.06.2021 року відповідачу ОСОБА_1 нарахована плата з надання послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 4636 грн. 28 коп. Відповідачем ОСОБА_1 жодна оплата не здійснювалася за вказаний період. Таким чином, станом на 30.06.2021 року заборгованість становить 4 635 грн. 28 коп., що підтверджується наданими розрахунками, які не спростовано відповідачем (т. 1, а. с. 4). Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 надсилалася претензія-попередження № 64 від 08.02.2021 року, яка була отримана відповідачем ОСОБА_1 особисто 12.02.2021 року згідно даних статусу відстеження Укрпошти (т.1, а. с.41). Відповідь на претензію попередження відповідач не надала, оскільки така не була отримана позивачем, як і відсутня сплати наявної заборгованості та щомісячних платежів відповідачем ОСОБА_1 за вказаний період. Статтею 13 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе: прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території; санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньо будинкових мереж; утримання ліфтів; освітлення місць загального користування; поточний ремонт; вивезення побутових відходів тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управління багатоквартирним будинком управитель здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов?язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов?язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов?язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019 року. Так, колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що доказів того, що відповідач ОСОБА_1 відмовилась від надання їй позивачем послуг, чи про звернення до останнього із претензіями щодо кількості та якості наданих послуг, відповідач суду не надала. Отже, в даному випадку, суд вважає, що між сторонами фактично виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку має право: вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно положень статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Разом з тим, матеріалами справи не доведено, що по відношенню до відповідача ОСОБА_1 , наданими послугами позивача ВВУЖКГ були здійснені будь-які обмеження, у порівнянні до інших співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, норми права, які регулюють спірні відносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, який дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача та стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за надані послуги по утримання багатоквартирного будинку. Стосовно доводів відповідача ОСОБА_1 щодо рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області № 395 від 26.12.2018 року «Про призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду в м. Ватутіне», яке визнано протиправним, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року скасовано рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області № 395 від 26.12.2018 року «Про призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду в м. Ватутіне». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року вказане рішення суду було скасоване, а у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Постановою Верховного Суду від 29.10.2020 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року та залишено в силі рішення Черкаського адміністративного суду від 23.05.2019 року. У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. У п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» № 7 від 20.05.2013 року вказано наступне. Із змісту ст. 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та однозначно застосувати один із встановлених законом спосіб захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому, суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим. Скасування акта суб`єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта власних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Дана позиція міститься у п. 8 Роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26.01.2000 року та Постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 року у справі № 21-157во09. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що Постанова Верховного Суду від 29.10.2020 року набирає чинності з моменту її прийняття , а саме з 29.10.2020 року та не впливає на правовідносини, які виникли до моменту прийняття такого рішення. Тому рішення касаційної інстанції жодним чином не впливає на правовідносини з приводу надання ВУЖКГ послуг з управління багатоквартирним будинком до моменту прийняття рішення касаційної інстанції, оскільки вони надавалися на підставі чинних рішень виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області. У відповідності до рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради Черкаської області від 06.11.2020 року № 260 «Про покладання зобов`язання щодо виконання договірних відносин у наданні послуг з управління багатоквартирним будинком» позивача зобов`язано виконувати умови договорів у наданні послуг з управління багатоквартирними будинками від 28.12.2018 року, а саме: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; вживати заходів для ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки встановлені законодавством; своєчасно реагувати на виклики споживачів; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг до завершення опалювального періоду. 02.03.2021 року між співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 та ВВУЖКГ був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, згідно якого ціна послуги з управління залишилася такою ж, як і в договорі № 22 від 28.12.2018 року, а саме: 3,41 грн. за 1м2. Розмір щомісячної плати за належне скаржнику приміщення становить 210,74 грн. Тому безпідставними є твердження скаржника про те, що за кожен місяць позивач міг нараховувати відповідачу ОСОБА_1 різні суми вартості послуг з управління будинком, вказані посилання є відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки нарахування щомісячних платежів позивачем здійснювалося на підставі ціни, визначеної договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а не визначалася чи змінювалася позивачем самостійно кожного місяця. Не підлягають також до задоволення доводи скаржника стосовно недоведеності надання ВВУЖКГ житлово-комунальних послуг, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, а безпосередньо скаржником не доведено про не надання, або надання не належної якості послуги з управлінням будинком АДРЕСА_1 . Стосовно тверджень скаржника в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не використовує нежитлове приміщення, то колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що відповідно до п. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, вирішуючи спір в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухваливши законне, тому відсутні підстави для його скасування згідно доводів апеляційної скарги. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким з`ясовані обставини справи, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи нічим не підтверджено та не наведено підстав, визначених ст. 376 ЦПК України, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог Ватутінського ВУЖКГ Ватутінської міської ради, тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Слободянюка Андрія Ігоровича залишити без задоволення. Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 07 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Б.Б. Вініченко О.М. Новіков