Постанова Дніпровський апеляційний суд № 189/1483/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5609/22 Справа № 189/1483/21 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Максюти Ж.І., суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М, розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7,ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Білоуса Андрія Володимировича на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: 22 жовтня 2021 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Покровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала заяву №б/н від 22.12.2014 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою ОСОБА_2 підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_2 отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 13000,00 грн. Таким чином, банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Але в процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_2 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 03.05.2020 року позивачем була направлена претензія кредитора до Покровської державної нотаріальної контори, та 04.09.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». 07.04.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 22.12.2014 року становить 13459,90 грн. В зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13459,90 грн. за кредитним договором №б/н від 22.12.2014 року, та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця було відмовлено в повному обсязі. Не погодившись із таким рішенням, представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Білоус Андрій Володимирович звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційної скаргою в якій просить рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неналежним дослідженням доказів, неповним та всебічним встановленням обставин справи, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, вважає, що позивач довів, що відповідач прийняв спадщину належним чином, а спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора, суд не встановив кому на праві власності належить нерухоме майно, крім того, вважає, доведеним факт існування договірних відносин між банком та ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала заяву № б/н від 22.12.2014 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.20). Банком на підставі Договору надання банківських послуг було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_2 отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 13000,00 грн. (а.с.19,21, 56). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №07 (а.с.62). Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 22.12.2014 року становить 13459,90 грн., з яких: 12970,56 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 12970,56 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 489,34 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісія (а.с.8-18). 03.05.2020 року позивач направив претензію кредитора до Покровської державної нотаріальної контори та 04.09.2020 року ним була отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк» (а.с.64,65). В зв`язку з чим, 07.04.2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до спадкоємця позичальника ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано (а.с.66, 67-68). Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено ст.ст.7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства. Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. На підставі ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Відповідно до ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини. Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. За змістом ст.1218, ч.3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця. Так, оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «ПриватБанк», на підставі ст.ст.1281,1282 ЦК України, за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємця боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: коло спадкоємців, які прийняли спадщину; чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Законодавцем чітко встановлено процесуальний порядок встановлення обставин, що має значення для вирішення спору про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємця боржника і перш за все, необхідно встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Як вбачається з копій паспортів позичальника та відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області №1189 від 13.12.2021 року (а.с.57-61,112). Таким чином, в силу вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки проживав з нею на час відкриття спадщини, і не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України. Згідно зі статтею 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Виходячи зі змісту зазначеної вище норми, це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність, в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №161/11682/15-ц та від 12 серпня 2020 року у справі №61-20217св19. З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства, обов`язок задоволення вимог кредитора спадкодавця лежить на усіх спадкоємцях, які прийняли спадщину, у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині. Так, матеріалами справи встановлено, що згідно довідки завідувача Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г., спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до спадкоємців померлої. Спадкоємці померлої з заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися (а.с.88, 98- зворотній бік). (а.с.88). цей факт підтверджується і ксерокопією спадкової справи (а.с.89-98). Також із матеріалів спадкової справи вбачається, що заповіт ОСОБА_2 за життя не склала. (а.с.97-98) В матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності будь-якого майна, яке б могло бути успадковане після смерті ОСОБА_2 . З клопотання про витребування відомостей щодо наявності майна у спадкодавця, позивач не звертався, не надано таких доказів і до апеляційної скарги. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , у тому числі із урахуванням, що прізвища цих осіб різняться за написанням. Посилання позивача на те, що відповідач зареєстрований за однією адресою з боржником, який помер, не можуть бути обов`язковою підставою для задоволення позову банку, оскільки матеріали даної справи та матеріали спадкової справи не містять доказів наявності спадкового майна та доказів споріднення. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Керуючись ст.ст.259,268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Білоуса Андрія Володимировича - залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів Повний текст постанови складено 24 листопада 2022 року. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: О.В. Свистунова М.М. Пищида