Постанова 4857 № 380/11845/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11845/22 пров. № А/857/14079/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р., а також сторін, учасників (їх представників): від позивача Аверін Є.Л.; від третьої особи - Стасина Р.З.; розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл., про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (суддя суду І інстанції: Гулик А.Г.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15.09.2022р. м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 30.08.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 67696323 від 30.06.2022р. про повернення виконавчого документу стягувачу, яка винесена старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан О.О. (а.с.1-11). Розгляд цієї справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) із урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.268-272 КАС України (а.с.27). Ухвалою суду від 05.09.2022р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головне управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. (зворот а.с.27). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову «Про повернення виконавчого документу стягувачу» № 67696323 від 30.06.2022р., прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан О.О. (а.с.62-64). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила третя особа ГУ ПФ України у Львівській обл., яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову по справі, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.69-80). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що апелянтом ГУ ПФ України у Львівській обл. виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2021р. у справі № 380/2225/21 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Починаючи з 01.10.2021р., розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 19973 грн. 04 коп. Доплати до пенсії по рішенню суду за період з 01.03.2019р. по 30.09.2021р. в сумі 100728 грн. 68 коп. та 1778 грн. 07 коп. будуть виплачені ОСОБА_1 після виділення коштів з Державного бюджету України. Листом № 1300-5308-8/643 від 05.01.2022р. боржник ГУ ПФ України у Львівській обл. повідомив державного виконавця про виконання судового рішення та скерував копії відповідних документів. Звідси, третьою особою ГУ ПФ України у Львівській обл. вжито всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2021р. у справі № 380/2225/21. Проте, заявник, звертаючись із позовною заявою щодо оскарження дій державного виконавця, фактично не погоджується із виконанням судового рішення. Водночас, питання щодо правомірності чи протиправності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, є процесуальним питанням, яке суд вирішує в порядку, передбаченому ст.383 КАС України. Також повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно звернутись з пред`явленням виконавчого документа до примусового виконання. Вважає, що державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження». За наведених обставин та норм законодавства твердження суду про незаконність винесеної постанови не відповідають фактичним обставинам справи. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи на підтримання поданої скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2021р. у справі № 380/2225/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром; зобов`язано пенсійний орган здійснити з 05.03.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру та з урахуванням індексації; зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській обл. виплатити заборговану суму пенсійних нарахувань згідно проведеного перерахунку, починаючи з 05.03.2019р. Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021р. апеляційну скаргу ГУ ПФ України у Львівській обл. залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На виконання вказаного судового рішення 01.10.2021р. третя особа ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснила перерахунок пенсії позивача (розмір пенсії становить 19973 грн. 04 коп.). Водночас, доплата пенсії за рішенням суду за період з 01.03.2019р. по 30.09.2021р. не здійснена по причині відсутності бюджетних коштів (а.с.17-19). 29.11.2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с.45-46). 30.11.2021р. старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан О.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67696323 з примусового виконання виконавчого листа № 380/2225/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом 05.11.2021р. (а.с.20, 21). Листом № 1300-5308-8/643 від 05.01.2022р. боржник ГУ ПФ України у Львівській обл. поінформував державного виконавця про часткове виконання судового рішення (в частині здійснення перерахунку пенсії), а також повідомив про те, що доплата пенсії за рішенням суду за період з 01.03.2019р. по 30.09.2021р. буде здійснена після виділення коштів з Державного бюджету України (а.с.50-51). На підставі вказаного листа старший державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 67696323 від 30.06.2022р. Правовою підставою винесення вказаної постанови зазначено п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) (а.с.24 і на звороті). Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець помилково прийняв рішення про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, оскаржена постанова не містить будь-якого обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, визначених п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», також матеріали справи не містять доказів щодо відсутності фінансових ресурсів в пенсійного органу для виконання судового рішення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Із змісту розглядуваного позову ОСОБА_1 слідує, що останній оспорює правомірність рішення відповідача про повернення виконавчого документа стягувача, оскільки правових та фактичних підстав для прийняття такого рішення в державного виконавця не було. З огляду на межі доводів та вимог апеляційної скарги, спірним питанням залишається правомірність постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, апелянт вважає, що в розглядуваному випадку рішення суду ним виконано в добровільному порядку до початку виконавчого провадження, а сума доплати буде виплачена на користь позивача після надходження відповідних коштів з бюджету. Вказані обставини входять в предмет доказування по цій справі. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Приписами ст.1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону). Приписами ст.37 вказаного Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 наведеного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Під час судового розгляду з`ясовано, що ГУ ПФ України у Львівській обл. не виконало в повному обсязі рішення суду у справі № 380/2225/21 в зв`язку із відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки згідно ст.8 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно зі ст.23, п.п.20, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Відповідно до постанови КМ України № 1279 від 16.12.2020р. «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», яка набрала чинності з 01.04.2021р., впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій. Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, здійснюється централізовано після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України. Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення ГУ ПФ України у Львівській обл. в частині виплати заборгованості за період з 01.03.2019р. по 30.09.2021р. в сумах 100728 грн. 68 коп. та 1778 грн. 07 коп. за відсутності відповідного фінансового забезпечення та без фактичної наявності коштів з бюджету не може вважатися невиконанням судового рішення з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі № 757/29541/14-а, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку про те, що третя особа (боржник) вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення перерахунку та виплати перерахованої суми пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду. Водночас, приймаючи оскаржену постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 67696323 від 30.06.2022р., державний виконавець на підставі листа ГУ ПФ України у Львівській обл. № 1300-5308-8/643 від 05.01.2022р. дійшов помилкового висновку про наявність обставин, які виключають можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій в порядку ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». В дійсності державний виконавець без-будь яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийняв позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для виплати позивачу заборгованості станом на 05.01.2022р. недостатньо і дійшов висновку про те, що застосування заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», буде нерезультативним. При цьому, спірна постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує можливість повернення виконавчого документа стягувачу. Згадана норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте, постанова відповідача не містить обґрунтування існування одної з них або декількох. Оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листа ГУ ПФ України у Львівській обл. № 1300-5308-8/643 від 05.01.2022р., є відсутніми будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати позивачу заборгованості, нарахованої за рішенням суду, тому постанова держаного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою, а її висновки не свідчать про відсутність підстав для вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Покликання відповідача на відсутність правових підстав у державного виконавця для накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу у зв`язку із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, є помилковими, оскільки такі не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. За наслідками прийняття оскарженої постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі № 287/1/17-а, від 22.08.2019р. у справі № 1140/3479/18. Враховуючи викладене, спірна постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що проведення інших виконавчих дій стосовно боржника виключає можливість виконання відповідного рішення, не ґрунтується на вимогах закону. Таким чином, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови ВП № 67696323 від 30.06.2022р. про повернення виконавчого документа стягувачу діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Водночас, позивачем доведено наявність обставин протиправності прийнятої відповідачем постанови. Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції встановлені всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На жодні нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, і яким не була надана правова оцінка, третя особа в апеляційній скарзі не покликається. Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, не подавав жодних клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відтак, оскаржуване рішення не може бути скасовано з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали у розгляді цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки таке порушення не унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, і таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення судом незаконного судового рішення. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022р. в частині зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022р. в адміністративній справі № 380/11845/22 належить визнати такою, що втратила чинність. Також оскільки розгляд справи не відбувся 16.11.2022р. через винятковий випадок - оголошення повітряної тривоги (а.с.112), тому колегія суддів вирішила продовжити строк розгляду справи, але не більше як 15 днів. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022р. в адміністративній справі № 380/11845/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022р. в частині зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022р. в адміністративній справі № 380/11845/22 такою, що втратила чинність. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 02.12.2022р.