Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/7320/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6083/22 Справа № 212/7320/21 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, - В С Т А Н О В И Л А: У серпня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Позов мотивовано тим, що 03 березня 1993 року на підприємстві відповідача, під час виконання трудових обов`язків був смертельно травмований її батько ОСОБА_2 . Внаслідок смерті батька позивачу завдана моральна шкода, оскільки вона втратила близьку людину та його смерть для позивача стала великим стресом, тому просила суд стягнути з ПрАТ «Суха Балка» на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не повною мірою встановив фактичні обставини справи та не дослідив зібрані у справі докази. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, що позивачка є донькою ОСОБА_2 . За життя батько позивача працював на посаді підривника 4-го розряду на шахті Ювілейна РУ Суха Балка, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». 03 березня 1993 року при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер. Відповідно до Акту про нещасний випадок № 11 від 13.03.1993 року, нещасний випадок на виробництві з потерпілим стався від падаючих на нього кусків породи. Згідно п. 11.2 Акту, причиною нещасного випадку є незадовільна організація виконання робіт, що виразилася у проходженні гірничої виробітки у складних гірничогеологічних умовах без розроблення та здійснення заходів, що забезпечують безпеку. Згідно п. 13 Акту, особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є: начальник дільниці №10 ОСОБА_3 , гірничий майстер дільниці №10 ОСОБА_4 ; заст. Головного інженеру шахти ОСОБА_5 та головний інженер шахти ОСОБА_6 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04 березня 1993 року, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 34 років. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що чинним на той час законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, стаття 440-1 ЦК Української РСР у редакції 1963 року була внесена у кодекс тільки Законом України від 06 травня 1993 року. Таким чином, оскільки нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в якому склалися правовідносини між сторонами, не можуть бути застосовані до цих правовідносин, то відтак не можуть бути задоволені заявлені на їх підставі позовні вимоги. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012). Правила про дію цивільно-правових актів у часі визначено у статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Смерть батька позивачки, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мала місце 03 березня 1993 року, тобто до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності ЦК України). Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР. Законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, зокрема ЦК Української РСР, не передбачало відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого. Стаття 440-1 ЦК Української РСР була внесена до ЦК Української РСР на підставі Закону України від 06 травня 1993 року № 3188-XII «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій». До набрання чинності статтею 440-1 ЦК Української РСР правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (зі змінами та доповненнями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 року № 492, від 13 червня 1995 року № 410, від 02 жовтня 1995 року № 777, від 10 січня 1996 року № 34). Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року, тобто набули чинності після виникнення між сторонами спірних правовідносин. Проте, Закон України «Про охорону праці» введено в дію з 1992 року. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Враховуючи зазначене, Закон України «Про охорону праці» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної шкоди. Отже, смерть батька позивача ОСОБА_1 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вина підприємства доведена актом про нещасний випадок. Визначаючи розмір відшкодування, суд, приходить до висновку, що внаслідок незабезпечення підприємством дотримання працівниками техніки безпеки, позивач є донькою ОСОБА_2 , а відтак є особою, яка перебувала на його утриманні на час смерті, переносить тяжкі моральні страждання, оскільки втратила батька, незворотність втрати завдає їй моральні страждання. Позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну йому в наслідок загибелі її батька у 300 000 грн. Враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, а також з урахуванням конкретних обставин справи, і наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що стягненню з ПАТ «Суха Балка»на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька, підлягає 200000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережив та переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої смертю працівника на виробництві та визначив його у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки, колегія суддів скасовує оскаржуване судове рішення та частково задовольняє позовні вимоги в розмірі 200 000 грн., то відповідно з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції в розмірі - 2000 грн. - (за розгляд справи в суді першої інстанції -1% від задоволених вимог) та 3000 грн. (за розгляд справи в суді апеляційної інстанції -1,5% від 2500 грн.), що разом становить 5000 грн. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв`язку із чим, відповідно до ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволеня позовних ОСОБА_8 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року- скасувати. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві- задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, без утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 5000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: