Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/1082/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6359/22 Справа № 210/1082/22 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року, ухваленого суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 13 липня 2022 року, ВСТАНОВИВ: У березні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.08.1986 року. Протягом 3 років ОСОБА_2 працював на шахті «імені Кірова» Рудоуправлінні імені Кірова Міністерства металургії ДВО «Південруда». 11 вересня 1990 року о 15 годині 20 хвилин на підприємстві відповідача - рудоуправління імені ОСОБА_4 , під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок і він помер. На підприємстві відповідача було проведене розслідування нещасного випадку, про що було складено та затверджено акт про нещасний випадок форми Н-1 №5/9 від 27.09.1990. Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер у віці 35 років, причина смерті отруєння чадним газом, про що складено актовий запис №968 від 16.09.1990 року. З обґрунтування позовних вимог вбачається, що внаслідок втрати батька, Позивачу завдана моральна шкода, у віці 4 років позивач залишився сиротою. До сих пір він переживає моральні муки, усвідомлюючи, що втратив близьку та рідну людину. Позивач просив суд стягнути з Відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку із загибеллю батька 300000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року в задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві відмовлено. Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві. При цьому, скаржник посилається на норми ст.ст.440, 440-1, 450, ч.2 ст. 456, ЦК УРСР (в редакції 1063 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» ст.1167, ч. ст.1168, ст.237-1 КЗпП України, вказує на те, що він як син загиблого на виробництві батька має право на відшкодування з роботодавця моральної шкоди, завданої йому смертю батька. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, законність судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 10 листопада 2022 від позивача ОСОБА_1 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду, призначеного на 29 листопада 2022 року на 11.10 годин без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , згідно з свідоцтвом про народження від 23.08.1986 року, був сином померлого ОСОБА_2 (а.с. 11). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 35 років, що підтверджується свідоцтвом про його смерть, причина смерті отруєння чадним газом, про що складено актовий запис №968 від 16.09.1990 року (а.с. 10). Відповідно до ч.2 п.11 Акту Форми Н-1 №5/9 про нещасний випадок, ОСОБА_2 загинув під час виконання трудових обов`язків, причина смерті задовільна організаційна робота на виробництві, вибух при знаходженні людей в небезпечній зоні (а.с.8-9). Відповідно до ч.3 п.11 Акту «В кінці зміни ОСОБА_5 ввів патрони - боєвики у свердловині, які підлягають вибуху, скомутував вибухову сітку, приєднав вибуховий дріт та розмотав його по орту 3, штреку 3 север. Дроту вистачило тільки до 1-го орта (на відстань 50 метрів від місця вибуху), звідки він зробив вибух свердловин. Газ від вибухових робіт викинуло на штрек 3 север и ОСОБА_5 виявився в загазованому середовищі» (а.с.8 зворот). В Акті зазначено п.13: "Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: начальник дільниці №4 шахти Кірова - Коломоець А.П., пар.260 ЕПБ при ВР, заступник головного інженера по виробництву ОСОБА_6 , пар. 14 ЕПБ при ВР, в.о, головного інженера шахти Кірова Кликов А.Я. п.14.3.2 «Положення про організацію праці по охороні праці»" (а.с. 9). Вину самого загиблого у нещасному випадку матеріалами справи не встановлено. Станом на сьогоднішній день, вищезазначені акти, особами, що допустили порушення законодавства з охорони праці, не оскаржені. Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі виходив з того, що на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, нормами діючого законодавства не передбачалося право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю батька, внаслідок смерті на виробництві Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно з свідоцтвом про народження був сином померлого ОСОБА_2 (а.с. 11). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 35 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії, причина смерті отруєння чадним газом, про що складено актовий запис №968 від 16.09.1990 року (а.с. 10). Відповідно до ч.2 п. 1 АктуФорми Н-1 №5/9 про нещасний випадок, ОСОБА_2 загинув під час виконання трудових обов`язків, причина смерті задовільна організаційна робота на виробництві, вибух при знаходженні людей в небезпечній зоні (а.с.8-9). Відповідно до ч.3 п.11 Акту «В кінці зміни ОСОБА_5 ввів патрони - боєвики у свердловині, які підлягають вибуху, скомутував вибухову сітку, приєднав вибуховий дріт та розмотав його по орту 3, штреку 3 север. Дроту вистачило тільки до 1-го орта (на відстань 50 метрів від місця вибуху), звідки він зробив вибух свердловин. Газ від вибухових робіт викинуло на штрек 3 север и ОСОБА_5 виявився в загазованому середовищі» (а.с.8 зворот). В Акті зазначено п.13: "Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: начальник дільниці №4 шахти Кірова - Коломоець А.П., пар.260 ЕПБ при ВР, заступник головного інженера по виробництву ОСОБА_6 , пар. 14 ЕПБ при ВР, в.о, головного інженера шахти Кірова Кликов А.Я. п.14.3.2 «Положення про організацію праці по охороні праці»" (а.с. 9). Вину самого загиблого у нещасному випадку матеріалами справи не встановлено. Станом на сьогоднішній день, вищезазначені акти, особами, що допустили порушення законодавства з охорони праці, не оскаржені. Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні його позовних вимог виходив з того, що нормами діючого законодавства на час виникнення між сторонами спірних правовідносин (вересень 1990 року) не передбачалося право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю батька, внаслідок смерті на виробництві. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Частиною третьою статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футуроспективний характер, тобто спрямована на майбутнє - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Судом встановлено, що смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала 11 вересня 1990 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, тому суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував положення ЦК Української РСР 1963 року, що узгоджується з висновками Верховного Суду викладених у Постанові від 14 грудня 2020 року по справі № 210/2271/19. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності,тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Діючим на час виникнення між сторонами правовідносин законодавством, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, оскільки ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, була внесена до ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, на підставі Закону України "Про «внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян та організації» N3188-XII06 травня 1993 року. Окрім того, до набрання чинності зазначеної норми, правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінетуміністрів України №472 від 23червня 1993 року (зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року №492, 13.06.1995року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34)., тобто також після виникнення між сторонами правовідносин. Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року. Закон України «Про охорону праці» передбачає, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, однак зазначений Закон введено в дію з дня його опублікування, а саме, 24 листопада 1992 року, тобто також після виникнення між сторонами правовідносин. Отдже, оскільки смерть батька позивача ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ДП «Рудоуправління імені Кірова», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, яке мало місце у вересні 1990 року висновок суду першої інстанції, що на час виникнення спірних правовідносин, норми, діючого на той час законодавства не встановлювали обов`язку роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди членам сім`ї загиблого працівника. Як правильно зазначив суд першої інстанції і ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка надавала таке право членам сім`ї загиблого працівника була внесена до Цивільного кодексу Української РСР, в редакції 1963 року, ЗУ «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій» від 06 травня 1993 року №3188, який набрав чинності з 29.05.1993 року. Окрім того, Закон України «Про охорону праці» (набув чинності з 24 листопада 1992 року) та Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків» (набрали чинності 01 липня 1993 року), якими було врегульовано питання відшкодування моральної шкоди також вступили ів дію вже після смерті батька позивача, відповідно позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Апеляційна скарга позивача не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: