Постанова 4803 № 210/1944/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5812/22 Справа № 210/1944/22 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2022 року м.Кривий Ріг Справа 210/1944/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: заявниця - ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року, яке постановлене суддею Літвіненко Н.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 липня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Зазначивши заінтересованою особою Міністерство оборони України. В обґрунтування пред`явлених вимог заявниця зазначила, що 10 липня 2015 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . З 19 серпня 2014 року по травень 2016 року чоловік заявниці брав участь в АТО, згодом уклав контракт зі Збройними Силами України, строк дії якого закінчився в червні 2020 року. Після завершення військової служби у листопаді 2020 року ОСОБА_2 працевлаштувався в охорону морську компанію, місцем виконання його трудових обов`язків було визначено за межами України. Заявниця була категорично проти того, щоб її чоловік продовжував контакт з цією компанією. З метою вплинути на чоловіка, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Після ухвалення судом рішення ОСОБА_2 залишив роботу та працевлаштувався в охорону фірму мережі магазинів «АВРОРА». Не зважаючи на той факт, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, їхні сімейні відносини не припинились, вони продовжували жити разом, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом. 25 лютого 2022 року ОСОБА_2 отримав повістку та 26 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання. З метою звернення до Міністерства оборони України щодо розгляду питання отримання одноразової грошової допомоги як члена сім`ї військовослужбовця, загиблого під час виконання бойових дій внаслідок військової агресії Російської Федерації, ОСОБА_1 повинна довести факт її спільного проживання однією сім`єю із загиблим ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в зв`язку з чим вона звернулась до суду з відповідною заявою. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Роз`яснено заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах. В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та направлення цивільної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем, як жінки та чоловіка, необхідно їй для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги, як члена сім`ї загиблого, оскільки відсутність такого рішення унеможливлює її звернення до Міністерства оборони України, адже у такому випадку вважатиметься, що з відповідною заявою звернулась стороння особа, яка не має право на отримання грошової допомоги. Заявниця вважає, що висновки суду щодо наявності (можливості) спору щодо спадкового майна є безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом не встановлено та не зазначено чи взагалі існує спір між ким небудь щодо спадкового майна, тобто, у даному випадку, на думку заявниці, висновок суду про наявність спору про право ґрунтується на припущеннях. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, заявницю ОСОБА_1 та її представника адвоката Бутка О.О., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника заінтересованої особи Мінстерства оборони України Піддубного О.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право та передчасне звернення до суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України. Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Процесуальний закон передбачає умови, за яких в окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають установленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК). У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18. Згідно роз`яснень, які містять у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30травня 2008року №7«Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт,протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, поняття "спір про право" пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. З матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулась в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Зі змісту даної заяви вбачається спір про право на отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Матеріали справи містять достатньо даних, з яких вбачається, що існує спір про право, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даній справі наявний спір про право, а це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження. З огляду на встановлені судом обставини, судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідають Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: