Постанова 4818 № 642/5422/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 січня 2022 року м. Харків справа № 642/5422/21 провадження № 22-ц/818/1612/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря - Гармаш К.В. учасники справи: заявник : ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року, постановлену у складі судді Проценко Л.Г., в залі суду в місті Харків, В С Т А Н О В И В : У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даною заявою, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , а також, встановити факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є однією і тією ж самою особою. Обґрунтовуючи свою заяву посилався на те, що у зв`язку з тяжкою хворобою батька він та його дружина з липня 2020р. фактично жили однією родиною з батьком за адресою АДРЕСА_1 , та здійснювали необхідний догляд. Батько залишив заповіт на заявника та свою дружину ОСОБА_2 щодо свого будинку за адресою АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто по Ѕ частці. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 він звернувся до нотаріуса і отримав довідку, що прийняв спадщину. В подальшому, йому стало відомо, що за тиждень до смерті, батько у іншого нотаріуса залишив інший заповіт, який заповів усе майно своїй дружині ОСОБА_2 . Разом із цим, на останній час перед смертю батько не пам`ятав своє ім`я, не міг висловити свої думки і постійно лежав у ліжку. Тому законність іншого заповіту є сумнівною. Коли заявник оформлював документи для суду, він з`ясував, що у різних документах прізвище батька пишеться як « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_4 ». Встановлення вказаних фактів необхідно заявнику з метою захисту своїх майнових прав щодо визнання недійсним нового заповіту. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року відмовлено у відкритті окремого провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин. Роз`яснено заявнику, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту родинних відносин. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що з метою подальшого захисту майнових прав ОСОБА_1 щодо визнання недійсним нового заповіту, складеного за тиждень до смерті його батька ОСОБА_4 , у ОСОБА_1 виникла необхідність встановити факт родинних відноси, а саме факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є сином та батьком, а також що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є однією і тією ж самою людиною. Вказує, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів. Що мають юридичне значення. Звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, між тим оскаржувана ухвала має назву : «Ухвала про відкриття провадження у справі», проте в резолютивній частині оскаржуваної ухвали зазначено про те, що було відмовлено у відкритті окремого провадження у цій справі. Отже, вважає, що оскаржувана ухвала є суперечливою та була прийнята судом першої інстанції із порушенням приписів ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 ЦПК України, внаслідок чого було порушено принцип правової визначеності щодо правових наслідків зазначеної ухвали. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин вбачається спір про право, а тому слід відмовити у відкритті провадження. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України. Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Процесуальний закон передбачає умови, за яких в окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають установленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК). У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18. Згідно роз`яснень, які містять у п.2 постанови Пленуму ВерховногоСуду Українивід 30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, поняття "спір про право" пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Із змісту заяви про встановлення факту родинних відносин вбачається, що встановлення факту саме постійного проживання зі спадкодавцем, заявник пов`язує із захистом своїх спадкових прав, оскарженням другого заповіту та наміром вступити у спадкування після смерті батька. Отже, зі змісту наданих матеріалів вбачається, що встановлення факту безпосередньо пов`язане з вирішенням питання про право власності та для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - ОСОБА_4 . Матеріали справи містять достатньо даних, з яких вбачається, що існує спір про право, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даній справі наявний спір про право, це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження. З огляду на встановлені судом обставини, судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідають Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2022 року.