Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2156/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/2156/22 Головуючий в 1 інст. Карабак Л.Г. Провадження № 33/807/657/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2022 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 25.05.2022 року о 14:44 по вул. Черепічній, 2 у м. Запоріжжя, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Опель, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова районного суду є невмотивованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази його винуватості, а саме відсутні докази його відмови від проведення огляду, як на місці, так і в закладі охорони здоров`я. Від проведення огляду він не відмовлявся, працівники поліції не роз`яснили підстави для такого огляду, прав і обов`язки, відповідно до ст. 268 КУпАП. Також в судовому засіданні не було доведено, що він під час події здійснював керування автомобілем. Просить апеляційний суд постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Щодо розгляду справи без участі ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов до таких висновків. Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Велика палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним. Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Апелянт перед судовим засіданням, призначеним на 25 листопада 2022 року, самостійно 24 листопада 2022 року безпосередньо до канцелярії Запорізького апеляційного суду подав заяву, в якій просив судове засідання, призначене на 25 листопада 2022 року о 10.00 год. відкласти через його перебування на лікарняному. Разом з тих будь-яких доказів звернення до лікувальної установи ОСОБА_1 до заяви про відкладення розгляду справи не надав, що свідчить про не підтвердження апелянтом поважної причини неявки до суду і відповідно вказує на відсутність підстав для задоволення його заяви та відкладення розгляду справи за поданою ним же апеляційною скаргою. Щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові. В основу його винуватості місцевим судом було покладено такі докази: а) протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №330325 (а.с.1), якими ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 25.05.2022 року о 14:44 по вул. Черепічній, 2 у м. Запоріжжя, керував транспортним засобом марки Опель, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України; б) акт огляду та направлення водія на огляду (а.с.2-3), якими встановлено, що під час події у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду водій ОСОБА_1 відмовився; в) оптичний носій інформації у вигляді СД-диску (а.с.7), яким зафіксовано обставини інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в рушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортного засобу та відмову обвинуваченого від проходження огляду на стану сп`яніння. Суд відхиляє доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними та такими, що були повністю спростовані під час судового засідання в суді апеляційної інстанції. Зокрема, суд відхиляє доводи про те, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 . З доданих до протоколу відеозаписів вбачається, що водієм транспортного засобу марки Опель, н/з НОМЕР_1 був ОСОБА_1 . Під час спілкування працівник поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння та в порядку, передбаченому законом запропонував пройти огляд на визначення стану сп`яніння. ОСОБА_1 самостійно вказав, що виживав алкогольні напої, але проходити запропонований працівником поліції огляд відмовився, повідомивши працівнику поліції про згоду із складанням протоколу за відмову. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити наступне. Апеляційний суд вказує, що право в суспільстві відображається в поведінці його членів та має вид соціального факту. Встановлені в суспільстві правила поведінки є обов`язковими для всіх членів суспільного життя. За порушення особи встановлених правил поведінки в суспільстві передбачається юридична відповідальність. Вид і міра покарання за вчинення діяння, передбаченого ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків. Вказане обґрунтовується тим, що коли особа перебуває під дією певних речовин, які знижують увагу і швидкість реакції, вона нездатна належно реагувати на особливості дорожньої обставини. Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні. Тому, діяння за ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху та має посилену юридичну відповідальність в суспільстві. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, поведінки під події, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КупАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/2156/22