Постанова Запорізький апеляційний суд № 329/896/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 329/896/21 Головуючий в 1 інст. Ломейко В.В. Провадження № 33/807/206/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ст. 173 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2022 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі прокурора Чернігівського відділу Бердянської окружної прокуратури Головкіна В.А. за апеляційною скаргою прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області Яйлова К. на постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді громадських робіт на строк сорок годин, стягнено судовий збір, В С Т А Н О В И В: Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 596308/2348 від 26.09.2021 року, 26.09.2021 року близько 10:00 год. гр. ОСОБА_1 в смт. Чернігівка по вул. Соборна справляв природні потреби поблизу дитячої юнацької спортивної школи, чим своїми діями порушив громадський порядок, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП. В апеляційній скарзі прокурор, вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції під час постановлення судового рішення не врахував вимоги ч. 3 ст. 30-1 КУпАП, згідно якої громадські роботи не призначаються чоловікам старше шістдесяти років. З матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером, ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент вчинення правопорушення останній досяг 61 року, що унеможливлює накладення адміністративного стягнення у виді громадських робіт. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки прокурору про постанову стало відомо лише 25 січня 2022 року, після отримання інформації з філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області. Також просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП і накласти стягнення у межах санкції ст. 173 КУпАП. Заслухавши прокурора Головкіна В.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов до таких висновків. Щодо клопотання прокурора про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд дійшов до таких висновків. У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. За правовим змістом зазначеної норми, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення. На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції прокурор посилається на те, що йому стало відомо при прийняте 28 вересня 2021 року судом рішення лише 25 січня 2022 року, тобто після отримання інформації з органів пробації. Враховуючи, що прокурор був ознайомлений з інформацією про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, яке не підлягає виконання через вимоги ч. 3 ст. 30-1 КУпАП, після строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження і про наявність підстав для його поновлення. Щодо розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Постановою районного суду від 28 вересня 2021 року до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді громадських робіт. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Оскільки доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП не ставиться під сумнів апелянтом та не оскаржується, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, висновки суду, викладені в постанові в цій частині перегляду в апеляційній інстанції не підлягають. Однак, суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта в частині того, що суд першої інстанції під час постановлення судового рішення не врахував вимоги ч. 3 ст. 30-1 КУпАП, а тому дійшов неправильно висновку в частині призначення стягнення є обґрунтованими і таким, що заслуговують на увагу апеляційного суду. Апеляційний суд погоджуючись із доводами прокурора дійшов до висновку, що місцевий суд при постановленні судового рішення належним чином не обґрунтував вид накладеного стягнення та не врахував вимоги ч.3 ст.30-1 КУпАП, а тому призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді громадських робіт є таким, що не відповідає вимогам КУпАП, з огляду на наступне. Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного порушника такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02.11.2004 р. «Трегубенко проти України»). Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше. Суд апеляційної інстанції нагадує, що відповідно до статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Відповідно до ст. 92 Конституції України адміністративну відповідальність визначено одним із основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вона виступає наслідком невизнання або неналежного виконання особою норм законодавства, що тягне невідворотність реагування держави на адміністративні правопорушення і встановлюється виключно її законами. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд наголошує, що соціальна роль адміністративної відповідальності є надзвичайно важливою насамперед тому, що вона виникає як правовий наслідок неналежної реалізації громадянами і юридичними особами своїх прав і обов`язків у суспільстві. Вона включає не тільки ретроспективну відповідальність, як наслідок правопорушення, але й позитивний аспект, тобто певний внутрішній стан особи, її ставлення до справи, суспільства, своєї поведінки. Адміністративно-деліктне законодавство в Україні побудоване на принципі, що адміністративне стягнення не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання новим правопорушенням, досягти чого без встановлення характеризуючих даних не вбачається за можливе. Відповідно до ч. 3 ст. 30-1 КУпАП громадські роботи не призначаються чоловікам старше шістдесяти років. Згідно ст. 22 КУпАП, суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням при малозначності вчиненого правопорушення. Малозначним є правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдає значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. Отже, керуючись викладеним, суд апеляційної інстанції враховуючи вимоги ст.ст. 23, 33, 30-1 КУпАП, характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та його наслідки, дані про особу, досягнення шістдесятирічного віку, ступінь його вини, в якості обставини, що пом`якшує відповідальність визнання вини в інкримінованому порушенні, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, а також, що метою адміністративного стягнення є засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням, апеляційний суд вважає необхідним постанову районного суду змінити в частині накладення адміністративного стягнення та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області Яйлова К. про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити. Апеляційну скаргу прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області Яйлова К. на постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2021 року, задовольнити частково. Постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в частині призначення адміністративного стягнення змінити. Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у зв`язку з малозначністю адміністративного правопорушення та оголосити йому усне зауваження. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП - закрити. В іншій частині постанову залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 329/896/21