Постанова 4873 № 910/3203/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" грудня 2022 р. Справа № 910/3203/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Андрієнка В.В. Буравльова С.І. без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3203/22 (суддя - Мудрий С.М.) за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" про стягнення заборгованості. ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" про стягнення пені за порушення строків поставки товару в розмірі 42119,60 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №67/ВЗЗ-2021 від 09.08.2021 в частині строків поставки товару за заявками №78/8/2-1629 від 03.09.2021 та №78/8/2-1809 від 28.09.2021, що є підставою для нарахування відповідачу пені у розмірі 42119,60 грн відповідно до п. 8.3 договору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 відкрито провадження у справі №910/3203/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3203/22 позов задоволено повністю. Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд зауважив, що відповідач в порушення покладеного на нього договором №67/ВЗЗ-2021 від 09.08.2021 та заявками №78/8/2-1629 від 03.09.2021 та №78/8/2-1809 від 28.09.2021 обов`язку, своє зобов`язання щодо поставки товару в обумовлений строк не виконав, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефторг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. За твердженнями скаржника після отримання уповноваженим представником відповідача Сорокою А.А. особисто під підпис заявок на поставку продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефторг" здійснило поставку товару в обумовлені сторонами строки. Крім того відповідач вказує, що в силу положень ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов`язання перед своїм контрагентом. Оскільки зобов`язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки позивачу товару, стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є неправомірним. В підтвердження зазначеної позиції апелянт посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20. Також скаржник відмічає, що місцевий господарський суд безпідставно не зменшив розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення. Обґрунтовуючи наявність підстав для такого зменшення відповідач вказує на обставини виконання зобов`язань за договором та втрату прибутків у зв`язку з російською агресією проти України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 апеляційну скаргу у справі №910/3203/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І. Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг", суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 апеляційну скаргу у справі №910/3203/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3203/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. До суду апеляційної інстанції 19.10.2022, у встановлений процесуальний строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що відповідачем неналежно виконані зобов`язання за спірним договором, порядок стягнення пені передбачено сторонами у договорі, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Сефторг" не надано жодних доказів скрутного фінансового становища, які могли б вплинути на зменшення розміру заявленої до стягнення пені. Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.08.2021 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сефторг" (учасник) укладено договір №67/ВЗЗ-2021 про закупівлю товару. Згідно з п. 1.1 договору учасник зобов`язується у визначені договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари. У пункті 1.2 договору сторони вказали найменування (номенклатуру, асортимент) товару: м`ясо свинини, м`ясо яловочини 1 категорії (ДК 021:2015-15110000-2 м`ясо) (далі товар) і кількість товару: м`ясо свинини І категорії - 200000 кг, м`ясо яловичини І категорії - 180000 кг. Ціна договору складає 29660000 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 4943333,33 грн (п. 4.1 договору). Відповідно до п. 6.1 договору дата та місце поставки товару зазначається в письмовій заявці. Строк поставки товару за цим договором складає не менше 10 робочих днів з моменту отримання учасником письмової заявки. Не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця учасник (представник учасника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. Заявка вручається під особистий підпис учасника (представника учасника) або в разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу учасника, зазначену в розділі 14 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке коригування засобами зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке коригування вважається недійсним. Підпунктами 7.3.1 та 7.3.2 пункту 7.3 договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором, а також забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам цього договору. За порушення строку поставки товару, зазначеного в заявці, учасник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник також має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору у повному обсязі (п. 8.3 договору). Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (п. 11.1 договору). 09.08.2021 сторони підписали специфікацію до договору №67/В33-2021 від 09.08.2021 (додаток №1 до договору), в якій вказали найменування товару (асортимент), місце постачання товару, кількість товару та ціну. На виконання п. 6.1 договору, 03.09.2021 позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Сороці А.А., який діяв на підставі довіреності від 02.09.2021, заявку №78/8/2-1629 від 03.09.2021 про необхідність поставки товару на склад позивача: АДРЕСА_1 у визначені строки та в загальній кількості 180000 кг, а саме: - м`ясо свинини (заморожене) у кількості 80000 кг, дата поставки товару товароодержувачу: 14.09.2021, 16.09.2021, 23.09.2021, 29.09.2021; - м`ясо яловичини 1 категорії (заморожене) у кількості 100000 кг, дата поставки товару товароодержувачу: 09.09.2021, 14.09.2021, 16.09.2021, 23.09.2021, 29.09.2021. В заявці зазначено, що за порушення строку поставки товару зазначеного у п. 8.3 договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору та заявки №78/8/2-1629 від 03.09.2021 відповідачем поставлено товар, з порушенням строку, а саме: - згідно з видатковою накладною №СФ-0030899 від 06.10.2021 поставлено м`ясо яловичини (м`ясо яловичини першої категорії) у кількості 10000,00 кг на суму 900000,00 грн, - згідно з видатковою накладною №СФ-0031657 від 07.10.2021 поставлено м`ясо яловичини (м`ясо яловичини першої категорії) у кількості 20000,00 кг на суму 1800000,00 грн. В подальшому, відповідно до умов договору, 28.09.2021 позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Сороці А.А., який діяв на підставі довіреності від 02.09.2021, заявку №78/8/2-18099 від 28.09.2021 про необхідність поставки товару на склад позивача: АДРЕСА_1 у визначені строки та в загальній кількості 128000 кг, а саме: - м`ясо свинини (заморожене) у кількості 20000 кг до 05.10.2021, 20000 кг до 12.10.2021, 20000 кг до 19.10.2021, 24000 кг до 26.10.2021; - м`ясо яловичини 1 категорії (заморожене) у кількості 10000 кг до 06.10.2021, 20000 кг до 13.10.2021, 14000 кг до 20.10.2021. В даній заявці також відмічено, що за порушення строку поставки товару зазначеного у п. 8.3 договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додтково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та заявки №78/8/2-1809 від 28.09.2021 відповідачем поставлено товар, з порушенням строку, а саме: - за видатковою накладною №СФ-0033838 від 19.10.2021 поставлено м`ясо свинини (м`ясо свинини першої категорії) у кількості 20000,00 кг на суму 1346000,00 грн; - за видатковою накладною №СФ-0034268 від 21.10.2021 поставлено м`ясо свинини (м`ясо свинини першої категорії) у кількості 20000,00 кг на суму 1346000,00 грн; - за видатковою накладною №СФ-0037443 від 09.11.2021 поставлено м`ясо свинини (м`ясо свинини першої категорії) у кількості 4000,00 кг на суму 269200,00 грн; - за видатковою накладною №СФ-0037459 від 09.11.2021 поставлено м`ясо свинини (м`ясо свинини першої категорії) у кількості 20000,00 кг на суму 1346000,00 грн. Враховуючи порушення строку поставки товару за вказаними заявками, позивач направив відповідачу претензії №78/6-2351 від 30.11.2021 та №78/6-2256 від 18.11.2021, згідно яких просив останнього сплатити пеню у розмірі 11700,00 грн та 30419,60 грн відповідно. Проте відповідач відповіді на претензії не надав, нараховані грошові кошти не сплатив, що стало підсавою для звернення позивача до суду з даним позовом. Як зазначалося вище, позовні вимоги рішенням суду першої інстанції задоволено у повному обсязі, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю. Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне. Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондується зі ст. ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сефторг" за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В п. 6.1 договору сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим договором складає не менше 10 робочих днів з моменту отримання учасником письмової заявки. З матеріалів справи вбачається та підтверджується відповідачем, що на виконання умов договору 03.09.2021 уповноважений представник відповідача отримав заявку №78/8/2-1629 на поставку товару: - мяса свинини у кількості 80000 кг до 14.09.2021, 16.09.2021, 23.09.2021, 29.09.2021; - м`яса яловичини у кількості 100000 кг, до 09.09.2021, 14.09.2021, 16.09.2021, 23.09.2021, 29.09.2021. 28.09.2021 уповноважений представник відповідача отримав заявку №78/8/2-18099 на поставку товару: - м`яса свинини у кількості 20000 кг до 05.10.2021, 20000 кг до 12.10.2021, 20000 кг до 19.10.2021, 24000 кг до 26.10.2021; - м`яса яловичини у кількості 10000 кг до 06.10.2021, 20000 кг до 13.10.2021, 14000 кг до 20.10.2021. Однак в порушення умов договору відповідач не здійснив поставку товару у визначений строк, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними підписаними представниками сторін та скріплені печатками. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Скаржником в апеляційній скарзі та у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач здійснив поставку товару за спірними заявками у передбачені сторонами строки, що за твердженнями останнього підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує, що відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав належні та достовірні докази (відповідні видаткові накладні) в підтвердження факту своєчасності поставки товару, тому вказане твердження відповідача є безпідставним. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у строки, узгоджені сторонами в заявках №78/8/2-1629 від 03.09.2021 та №78/8/2-18099 від 28.09.2021, чим порушено право позивача на своєчасне одержання товару. Колегія суддів зазначає, що, оскільки відповідач у встановлений договором та заявками строк свого обов`язку щодо поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Умовами спірного договору (п. 8.3) сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем своїх обов`язків зі своєчасної поставки товару, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеню у розмірі передбаченому договором. При цьому посилання скаржника на неправомірність стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару, оскільки в силу положень ст. 549 ЦК України пеня може встановлюватися лише за прострочення виконання грошового, а не майнового зобов`язання, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Слід відзначити, що суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 ГК України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Тобто, в розумінні ст. ст. 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання). Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18. Водночас апеляційний суд зазначає, що п. 8.3 договору, яким покладається відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення поставки товару не оспорюється відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог ст. 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину. До того ж, колегія суддів звертає увагу скаржника, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України фінансується з Державного бюджету України, а отже, можливість стягнення пені за порушення зобов`язання прямо передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України, якою визначено розмір штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків виконання зобов`язання від вартості товарів за кожний день прострочення. Відносно посилань скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20, колегія суддів враховуючи правову позицію, наведену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц щодо подібності правовідносин (про яку йдеться в ст. 287 ГПК України), зазначає, що правовідносини у наведених справах та у справі, що переглядається, не є подібними. Так, предметом розгляду у справі №922/1151/18 були вимоги Фізичної особи-підприємця Легенчука Олександра Миколайовича до Фізичної особи-підприємця Зьорнишкіна С.Л. про стягнення основного боргу, процентів за користування коштам, пені, інфляційних втрат та процентів річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки в частині поставки обумовленого товару та повернення попередньої оплати. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату за договором поставки, проте товар відповідачем не поставлено. Відтак, у вказаній справі пеня була нарахована за непоставлений товар, тоді як у даній справі пеня нараховується за порушення строків поставки. У справі №904/2882/18 розглядався позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южстанкомаш» про стягнення пені та штрафу за договором про виконання послуг з модернізації колесотокарного верстату. При цьому судом не розглядалось питання щодо правомірності нарахування пені. У справі №910/8554/20 розглядався позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Головна Мануфактура» про стягнення штрафу за неналежне виконання договору поставки. У справі №922/788/19 розглядався позов Приватного акціонерного товариства «Полтавський олійноекстракційний завод - Карнел Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ-Сервіс» про стягнення штрафу за прострочення постачання товару. Північний апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені наданий позивачем в розмірі 42119,60 грн, встановив, що він є обгрунтованим та арифметично вірним. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" про стягнення 42119,60 грн пені, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю. Щодо доводів скаржника стосовно наявності правових підстави для зменшення суми штрафних санкцій, колегія суддів відмічає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положеннями ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зі змісту наведених норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Натомість, заявляючи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідач лише посилається на належне виконання зобов`язань за договором, а також військову агресію росії проти України, що позбавило його у повній мірі здійснювати свою діяльність та спричинило фінансові труднощі. Проте, на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів і не доведено винятковості обставин. На переконання апеляційного суду, розмір пені та штрафу не є надмірно значними порівняно з сумою несвоєчасно виконаного зобов`язання з поставки товару, а ступінь виконання зобов`язання боржником не дає підстав вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефторг" належним чином виконувало умови договору. За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з`ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України) пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Також суд не може визнати заявлене клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) для можливості зменшення суми штрафу. Зважаючи на вищевикладене, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи даний спір по суті заявлених позовних вимог суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Тоді як апелянтом не спростовано вірних висновків місцевого господарського суду. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3203/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3203/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефторг".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді В.В. Андрієнко С.І. Буравльов