Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1890/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" листопада 2022 р. Справа№ 910/1890/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко А.І. за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.11.2022 у справі №910/1890/22 (в матеріалах справи) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022, повний текст якого складений 10.08.2022 у справі №910/1890/22 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» про стягнення 729 658,28 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 729 658,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як забудовник, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту на протязі здійснення будівництва об`єкту, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач відзиву на позов не подав, участі в жодному судовому засіданні не брав, проте, ознайомившись з матеріалами справи 22.07.2022, звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про поновлення йому процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та відповідних доказів (вказане клопотання надійшло до суду 25.07.2022 - примітка суду). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у задоволенні клопотання відповідача поновлення йому процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та відповідних доказів відмовлено з посиланням на те, що: - ухвала про відкриття провадження у справі від 14.02.2022 № 910/1890/22, якою відповідачу встановлено в строк для подання відзиву, була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Велика Китаївська, 71, м. Київ, 03028, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою», що, відповідно до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, свідчить про те, що вказана ухвала вважається відповідачу врученою; - однак, ані протягом 15 днів з дня вручення ухвали, ані в ході підготовчого провадження відповідач відзив на позов до суду не подав, і лише під час розгляду справи по суті направив до суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву та відповідних доказів, не долучивши до нього відзиву та не обґрунтувавши належним чином поважності причин пропуску строку на його подання; - за приписами ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк; - у даному випадку відповідачем не дотримано вимог ст. 119 ГПК України щодо форми та змісту заяви про поновлення процесуального строку. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022, повний текст якого складений та підписаний 10.08.2022, у справі №910/1890/22 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено борг у розмірі 729 658,28 грн. та судовий збір у розмірі 10 944,87 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що: - пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту регулювалася положеннями статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими був визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі); - Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено з 1 січня 2020 року та визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання; - водночас абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) та визначено розмір та порядок їх сплати; - отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», виключивши статтю 40 з Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не скасував самого інституту пайового внеску, а лише змінив порядок його сплати з 01.01.2020 на період 2020 року, адже саме за замовниками будівництва законодавчо закріплено обов`язок звернутись до органу місцевого самоврядування з питання сплати внеску пайової участі, встановлено строки такого звернення та визначено відповідну процедуру. - враховуючи, що відповідач є замовником будівництва житлового будинку по вул. Велика Китаївська, 71, у Голосіївському районі м. Києва і 20.07.2020 отримав повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ051200720174, а 20.08.2020 за № КВ101200820250 вже зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництва, останній, в силу положень абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», мав звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта та перерахувати до місцевого бюджету пайовий внесок (кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту), розмір якого за розрахунками позивача, які відповідачем не спростовані, становить 729 658,20 грн., до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, проте доказів виконання вказаного обв`язку матеріали справи не містять; - замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1890/22 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у позовній заяві відмовити. Крім того, апелянт заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неправильно установлені обставини справи та необґрунтовано відмовлено у продовженні строку для подання відзиву. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що: - суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву та не врахував при вирішення спору сторін по суті поданий відповідачем 02.08.2022 до суду відзив на позов; - нормативно-правові акти на які посилається позивач не регулюють правовідносини щодо сплати пайової участі після 01.01.2022, так як за змістом положень ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» залучення коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту відбувається саме на договірних засадах, а з 01.01.2020 акт цивільного законодавства, яким були врегульовані питання пайової участі у розвитку інфраструктури міста, а саме ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», втратили чинність, а нового акту цивільного законодавства не існує, замовником будівництва пайова участь не сплачувалась, а відповідний договір не укладався, оскільки відсутня процедура, порядок та механізм залучення коштів пайової участі на законодавчому рівні. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022, справу №910/1890/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Київ матеріали справи №910/1890/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/1890/22. 12.09.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1890/22 залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 19.09.2022 від апелянта до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додані докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). В період із 20.09.2022 по 22.09.2022 суддя Куксов В.В., який не є головуючим суддею, перебуває у відпустці, у зв`язку з чим вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у визначеному складі суду та у встановленому законодавством строки неможливо. У зв`язку з цим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2810/22 від 20.09.2022 був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022, справу №910/1890/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1890/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.10.2022 о 15:00 год. 05.10.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представниці відповідача надійшла заява, в якій вона просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення «EasyCon». Вказане клопотання задоволено ухвалою суду від 05.10.2022. 19.10.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою, яка тривала з 12:49 по 16:20, з огляду на що ухвалою від 20.10.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1890/22 призначено на 30.11.2022 о 10:30 год. Станом на 30.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило. Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що, в порушення пп. 3 п. 2 р. ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», відповідач із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звертався, розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва не підписав, пайову участь не сплатив та, як наслідок, за рахунок органу місцевого самоврядування, зберіг у себе кошти у розмірі 729 658,28 грн., які мав сплатити як пайовий внесок для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту протягом будівництво об`єкту, а тому зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ст. 1212 ЦК України. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне. Відповідно до відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 20.07.2020 відповідач, як замовник будівництва житлового будинку по вул. Велика Китаївська, 71, у Голосіївському районі м. Києва, отримав від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ051200720174. 20.08.2020 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № КВ101200820250 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництва - житлового будинку по вул. Велика Китаївська, 71, у Голосіївському районі м. Києва. Вказані факти сторонами не заперечуються. 07.05.2021 позивач направив відповідачу вимогу про укладення договору пайової участі розвитку інфраструктури міста Києва вих.№ 050/08-2486 від 05.05.2021 у якій просив підписати проекти договорів пайової участі та розрахунків та повернути їх позивачу не пізніше 18.05.2021. Як доказ направлення вказаної вимоги до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної № 0104405313111 від 07.05.2021. Відповідач на вказану вимогу не відповів, договір не підписав. 25.11.2021 позивач направив відповідачу вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва вих.№ 050/08-6939 від 24.11.2021 у якій просив підписати розрахунки та повернути їх позивачу не пізніше 13.12.2021. Як доказ направлення вказаної вимоги та розрахунків до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку, накладної № 0104405537257від 25.11.2021 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з якого слідує, що вказану вимогу відповідач отримав 30.11.2021. На вказану вимогу відповідач відповів листом вих.№21/11/20 від 30.11.2021 в якому повідомив, що в межах законодавчих актів у сфері регулювання містобудівного законодавства, не вбачається за можливе підписати розрахунок та сплатити пайову участь. Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 40 якого був встановлений обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації який полягав у укладенні відповідного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі). Разом з тим 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено. Згідно з абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Водночас, абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що: - законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які полягали у виключенні ст. 40 вказаного закону, чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме те, що: 1) договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»); 2) якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»; - водночас зміст абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» свідчить про те, що його положення застосовуються і до об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Вказане спростовує твердження відповідача про те, що нормативно-правові акти на які посилається позивач не регулюють правовідносини щодо сплати пайової участі після 01.01.2022, так як за змістом положень ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» залучення коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту відбувається саме на договірних засадах, а з 01.01.2020 акт цивільного законодавства, яким були врегульовані питання пайової участі у розвитку інфраструктури міста, а саме ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», втратили чинність, а нового акту цивільного законодавства не існує, замовником будівництва пайова участь не сплачувалась, а відповідний договір не укладався, оскільки відсутня процедура, порядок та механізм залучення коштів пайової участі на законодавчому рівні. Отже, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» відповідач, як замовник будівництва, був зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію доказів чого матеріалів справи не містять. Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та за змістом якої для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Водночас, у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України. Наведені вище висновки зробив Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, які суд першої інстанції цілком вірно врахував при вирішення цього спору. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок). Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку). За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати. За розрахунком позивача, здійсненим на підставі абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та п.6.4.3 Порядку, та не спростованим відповідачем, розмір пайового внеску становить 729 658,20 грн. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 729 658,28 грн. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву та не врахував при вирішення спору сторін по суті поданий відповідачем 02.08.2022 та зауважує відповідачу на наступному. Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Статтею 114 ГПК України встановлено, що: - суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. - строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Ухвала про відкриття провадження у справі від 14.02.2022 № 910/1890/22, якою відповідачу встановлено в строк для подання відзиву, була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Велика Китаївська, 71, м. Київ, 03028, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою», що, відповідно до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України за змістом якої днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, свідчить про те, що вказана кувалда вважається відповідачу врученою. При цьому за приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Водночас ч. 4 ст. 119 ГПК України встановлює, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Враховуючи, що відповідачем до заяви про поновлення процесуального строку на подання відзиву та доказів не додані ані відзив, ані відповідні докази, тобто не вчинена процесуальна дія, стосовно якої пропущено строк, вказане унеможливлює задоволення його заяви. Слід зазначити і про те, що: - з матеріалів справи слідує, що відзив на позов судом першої інстанції було отримано 02.08.2022 о 15:29, в той час як судове засідання у цій справі № 910/1890/22 було призначено на 02.08.2022 о 10:45 про що відповідач, який ознайомився з матеріалами справи 22.07.2022, не міг не бути обізнаний; - навіть будучи обізнаним про те, що судове засідання у цій справі № 910/1890/22 було призначено на 02.08.2022 о 10:45 відповідач представників у вказане судове засідання не направив. Колегія суддів вважає необхідне зауважити відповідачу на тому, що частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1890/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія Девелопмент Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1890/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/1890/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1890/22. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 30.11.2022. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала А.І. Тищенко