Постанова 4824 № 761/39758/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №761/39758/21 Головуючий у І інстанції Романишена І.П. Провадження №22-ц/824/9473/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2022року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «АНТОНОВ» про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із вище вказаним позовом, посилаючись на те, що з 03 вересня 1984 року вона працювала у ДП «Антонов». 11 жовтня 2000 року позивача було переведено на посаду інженера-конструктора 2-ї категорії (77100) конструкторського відділу комп`ютерних проектів каркаса фюзеляжу (підр.771), свої посадові обов`язки виконувала належним чином. Проте, наказом відповідача від 20 серпня 2021 року №4433ку ОСОБА_1 було звільнено з підприємства на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України. Своє звільнення вважала незаконним, протиправним, зазначала, що її звільнення з роботи було здійснене без пояснення їй причин відмови у можливому переведенні на іншу роботу, на обрану нею вакантну посаду. Рішення адміністрації підприємства щодо відмови у переведенні її на іншу роботу, на обрану нею вакантну посаду на підприємстві, приймалось без її участі, за її відсутності; при розгляді зазначеного питання їй не було надано можливості висловити свої заперечення, які мали бути взятими до уваги адміністрацією та профспілковим комітетом підприємства. В тому числі вона була позбавлена можливості висловити власні контраргументи, першим з яких є те, що вона є інвалідом 2-ї групи, та має згідно закону переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Зазначені вище обставини, передусім відмова підприємства у переведенні позивача на обрану нею вакантну посаду на підприємстві, порушують також й її трудові права, гарантовані чинним законодавством про працю. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд першої інстанції поновити її на посаді інженера конструктора другої категорії КВ-71 ДП «Антонов», з виплатою середнього місячного заробітку та стягнути з ДП «Антонов» моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності відмови ДП «Антонов» у працевлаштуванні на посаду інженера-конструктора 2 категорії, конструкторського відділу крила та оперення КВ-22 та на посаду майстра виробничого навчання навчально-виробничої дільниці відділу «Центр навчання» апелянта, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України було проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відсутність документів, якими б підтверджувалось проходження відповідних комп`ютерних курсів, не свідчить про її «професійну непридатність». На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ДП «Антонов», в якому зазначає, що наведені доводи є необґрунтованими, а сама апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. У відзиві ДП «Антонов» зазначає, що підставами, які свідчать про неможливість виконання ОСОБА_1 трудових функцій та обов`язків посади інженера-конструктора 2 категорії відділу крила та оперення (КВ-22) є невідповідність знань та навичок, які було встановлено під час співбесіди між позивачем та керівництвом відділу. Крім того, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, а тому відповідно до медичних нормативно-правових актах, не здатна до праці в звичайних виробничих умовах. Також у відзиві зазначає, що у апелянта відсутня повна або неповна вища юридична освіта за напрямом «Металообробка», що в свою чергу стало підставою для відмови у працевлаштуванні ОСОБА_1 на обрану нею посаду майстра виробничого навчання навчально-виробничої дільниці відділу «Центр навчання» ДП «Антонов». На підставі викладеного у відзиві ДП «Антонов» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 та її представник адвокат Сапонов О.В. в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили суд задовольнити її та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача - Гоцалюк М.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що з 03 вересня 1984 року позивач працювала у ДП «Антонов», 11 жовтня 2000 року позивача було переведено на посаду інженера-конструктора 2-ї категорії (77100) конструкторського відділу комп`ютерних проектів каркаса фюзеляжу (підр.771). Наказом відповідача №3111к від 13 квітня 2021 року попереджено ОСОБА_1 про виключення із штатного розпису з 01 квітня 2021 року її посади: інженера-конструктора 2-ї категорії (77100) конструкторського відділу комп`ютерних проектів каркаса фюзеляжу (підр.771). Після попередження про виключення зі штатного розпису, позивачу пропонувались інші посади в ДП «Антонов». Так, 13 квітня 2021 року наказом ДП «Антонов» №3111к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах підприємства в кількості 574 одиниць. Однак, позивач відмовилась засвідчити своїм підписом факт ознайомлення з таким наказом та запропонованими вакантними посадами і дати згоду на переведення на іншу роботу. У зв`язку з чим, 26 квітня 2021 року працівниками відділу кадрів Державного підприємства «АНТОНОВ» був складений відповідний акт. 27 травня 2021 року наказом ДП «Антонов» №4440к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах підприємства в кількості 607 одиниць, що підтверджується проставленим позивачем підписом на такому наказі. Проте, позивач не надала жодної згоди на її переведення на іншу запропоновану відповідачем вакантну роботу. 14 червня 2021 року наказом ДП «Антонов» №5129к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах підприємства в кількості 399 одиниць, що підтверджується проставленим позивачем підписом на такому наказі та надала свою згоду на переведення на іншу запропоновану відповідачем вакантну посаду інженера-конструктора 2 категорії (72223) відділу 722 Конструкторський відділ крила та оперення (КВ-22). Однак, позивачу було відмовлено у її працевлаштуванні на посаду інженера-конструктора 2 категорії (72223) конструкторського відділу крила та оперення КВ-22 (722), у зв`язку з тим, що рівень професійних знань, навиків та досвіду позивача не достатній для виконання конструкторської роботи та посадових обов`язків інженера-конструктора 2 категорії сектору серійних виробів крила та оперення (72223) конструкторського відділу крила та оперення КВ-22. 23 червня 2021 року наказом ДП «Антонов» № 5362 запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах підприємства в кількості 396 одиниць, що підтверджується проставленим позивачем підписом на такому наказі. Проте, позивач не надала жодної згоди на її переведення на іншу запропоновану відповідачем вакантну роботу. 16 серпня 2021 року наказом ДП «Антонов» №7267к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах підприємства в кількості 424 одиниць, що підтверджується проставленим позивачем підписом на такому наказі, та надала свою згоду на переведення на іншу запропоновану відповідачем вакантну посаду майстра виробничого навчання відділу «Центр навчання». Однак, позивачу було відмовлено у її працевлаштуванні на посаду майстра виробничого навчання навчально-виробничої дільниці (10003) відділу «Центр навчання», у зв`язку з тим, що кваліфікація і досвід роботи позивача на підприємстві відповідача не відповідають кваліфікаційним вимогам такої посади. Наказом №4433ку від 20 серпня 2021 інженера-конструктора 2-ї категорії (77100) конструкторського відділу комп`ютерних проектів каркаса фюзеляжу (підр.771) ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності та штату працівників, з виплатою середньомісячного заробітку). Скорочення чисельності та штату працівників у відповідача підтверджується наказом № 371к від 16 січня 2021 року «Про зміни в структурній схемі підприємства» та наказом від 02 лютого 2021 року №834к «Про внесення змін до штатного розпису», відповідно до умов якого вирішено вивести з 01 квітня 2021 року зі штатного розпису підприємства посаду, в тому числі, інженера-конструктора 2-ї категорії (77100) конструкторського відділу комп`ютерних проектів каркаса фюзеляжу (підр.771). Матеріали справи не містять доказів, що дані накази були оспорені та скасовані. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України проведено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у відповідача дійсно мало місце скорочення штату працівників. Відповідачем додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників, була відсутня можливість перевести позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, про наступне вивільнення працівник був належним чином попереджений. Колегі суддів погоджується із такими висновками суду входячи з такого. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Зі змісту наведеної норми вбачається декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником: ліквідації; реорганізації; банкрутства (перепрофілювання); скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників. Згідно з ч. 2 ст.40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3ст. 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення. Вказані висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного суду від 18 серпня 2018 року у справі №800/538/17. Позивач була попереджена про виключення її посади із штатного розпису. Відповідачем було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах підприємства, станом на 26 квітня 2021 року в кількості 574 одиниці, станом на 27 травня 2021 року в кількості 607 одиниць, станом на 14 червня 2021 року в кількості 399 одиниць, станом на 23 червня 2021 року в кількості 396 одиниць та станом на 16 серпня 2021 року у кількості 424 одиниць. Відповідачем були запропоновані позивачу всі наявні посади, які є вакантними державному підприємстві «АНТОНОВ», станом на відповідний день ознайомлення. Будь-які інші посади на Державному підприємстві «АНТОНОВ» були відсутні. Згідно витягів з протоколу засідання профкому Первинної організації ПАУ на ДП «Антонов» № 27 від 10 червня 2021 року та № 31 від 19 серпня 2021 року, у ході розгляду порядку денного, що звільнення працівника підприємства інженера-конструктора підрозділу 771 (КВ-71) ОСОБА_1 , профспілкова організація надала свою згоду на звільнення позивача згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, з виплатою середнього місячного заробітку. Попередження про вивільнення працівника відбулось з дотриманням строків, встановлених ст. 49-2 КЗпП України. З огляду на викладене, звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України проведено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у відповідача дійсно мало місце скорочення штату працівників. Відповідачем додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників, була відсутня можливість перевести позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, про наступне вивільнення працівник був належним чином попереджений. Інші доводи позивача цих висновків не спростовують. Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач могла зайняти вакантну посаду інженера-конструктора 2 категорії (72223) відділу 722 Конструкторський відділ крила та оперення (КВ-22) є голослівними. Так колегія суддів дослідила посадову інструкцію інженера-конструктора 2 категорії (72223) відділу 722 Конструкторський відділ крила та оперення (КВ-22), яка міститься в матеріалах справи. Відповідно до п. 4.1. до обов`язків відноситься розробка і випуск конструкторської документації із використанням програмних комплексів NX/Teamcenter, CATIA, КОМПАС, AutoCAD та інших програм зі створення моделей, випуску конструкторської та текстової технічної документації. Відповідно до п. 4.8. приймати участь у конструкторському супроводі агрегатів крила, пілонів та оперення в експлуатації та на етапах їх виготовлення, монтажу, налагодження, відпрацювання, випробування та передачі в експлуатацію, у тому числі виконання робіт на висоті з отриманням відповідних дозволів та допуску до роботи на висоті. Позивач не заперечувала, що вона не володіє програмними комплексами NX/Teamcenter, CATIA, КОМПАС, AutoCAD. Разом із тим вважала, що могла би підвищити свою кваліфікацію і обійняти вказану посаду. Також вважала, що могла отримати відповідні дозволи та допуск для роботи на висоті. Однак до таких пояснень позивача колегія суддів ставиться критично, з врахуванням даних про особу позивача, які вона надала до матеріалів справи, а саме, що вона є інвалідом другої групи. Отже перевід її на посаду, якій вона явно не відповідає в силу свого стану здоров`я, з подальшою очікуваною відмовою у наданні їй допуску на роботу на висоті, є недоцільним і таким, що в подальшому знову потягло би звільнення її з посади з інших підстав. Щодо відмови у переведенні її на посаду майстра виробничого навчання, то позивач в суді апеляційної інстанції не заперечувала, що вона не має достатньої кваліфікації, оскільки не зможе готувати працівників робітничих спеціальностей за спеціальністю «Металообробка». За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що роботодавцем дотримані вимоги законодавства про працю при звільненні позивача з посади, а тому позовні вимоги щодо поновлення на роботі задоволенню не підлягали.. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «АНТОНОВ» про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 грудня 2022 року. Суддя-доповідач Судді: