Ухвала КЦС ВС № 210/4639/16-ц

Ухвала 28 листопада 2022 року м. Київ справа № 210/4639/16-ц провадження № 61-11334ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлового-будівельного кооперативу «Восток-24», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Криворізької міської ради, про визнання дій ОСОБА_2 по фальшуванню протоколу від 10 листопада 2012 року на користь ОСОБА_5 протиправними, визнання недійсним рішення зборів членів ЖБК «Восток-24», яке оформлено протоколом від 10 листопада 2012 року та його скасування, визнання нікчемними (незаконними) повноваження ОСОБА_5 як голови ЖБК «Восток-24» та заступника голови ЖБК «Восток-24», стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 16 листопада 2022 року через систему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року. На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що касаційна скарга та доданих до неї матеріалів, подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 24 листопада 2021 року. Повне судове рішення складено 25 листопада 2021 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 направлена через систему «Електронний Суд» 16 листопада 2022 року, що підтверджується документ сформований в системі «Електронний Суд». Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) було 27 грудня 2021 року. У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження. Щодо підстав для поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що раніше подала касаційну скаргу, яка ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року та від 28 жовтня 2022 року була повернута на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України, а саме у зв`язку з несплатою судового збору, за подання до суду касаційної скарги. Ухвалу Верховного Суду від від 28 жовтня 2022 року, яка отримана 10 листопада 2022 року, якою поновлено строки на касаційне оскарження, але відмовлено у звільненні від сплати судового збору та повернуто скаргу. Вказує, що повернення не перешкоджає повторному поданню касаційної скарги. Крім того, відповідно до відповіді Верховного Суду від 23 серпня 2022 року, з якої вбачається, що вона має право на поновлення строку під час війни та подання касаційної скарги ще раз. Вважає указані причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та просить поновити строк. На підтвердження вказаних обставин надано інформаційний запит адресований до Верховного Суду від 11 серпня 2022 року, відповідь Верховного Суду від 23 серпня 2022 року. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтовує та не надає доказів того, що у зв`язку з запровадженням військового стану та отриманням ухвали Верховного суду про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 була позбавлена можливості подати касаційну скаргу у передбачений законом строк або в розумний строк. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази (документи), які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку. На підставі викладеного згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази. Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. У клопотанні, яке додане до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору, мотивуючи тим, що розмір судового збору значно перевищує 5 % розміру її доходу, пенсія, яку вона отримує не є видом доходу, а є соціально-страховою виплатою, яка забезпечує соціальні гарантії та захист позивача у старості і вона не відповідає стандартам по мінімальному рівню забезпечення життєдіяльності. Крім того, суд повинен керуватися рішенням Конституційного Суду України 1-VIII-p/2018 від 27 лютого 2018 року. Стосовно застосування до тлумачення терміну «пенсія» поняття терміну «дохід». При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. На підтвердження вказаних обставин надано довідку про доходи та податки від 25 вересня 2022 року, довідку про склад моєї сім`ї від 23 вересня 2022 року № 19742, скриншот з банківського «рахунку», довідку про всі доходи пенсіонера від 06 жовтня 2022 року за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2022 року, довідку ОК-5 від 06 жовтня 2022 року, довідка ОК-7 від 06 жовтня 2022 року, скриншот з пенсійного Електронного кабінету - Склад пенсії, яка менша прожиткового мінімуму, довідку про нараховану заробітну плату, відомості про трудову діяльність. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-р/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Однією із підстав для визнання неконституційним положення щодо оподаткування пенсій Конституцій Суд України визнав те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України (підпункт 4.5 пункту 4 мотивувальної частини Рішення). Разом із тим, зазначене не є підставою для звільнення особи/осіб, які досягли пенсійного віку та/або отримують пенсію за умови настання визначених законом подій, які надають право на пенсію, від сплати судового збору за подання заяв, скарг. Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Пенсія (від латинського pensio - платіж) (щомісячне довічне грошове утримання) - форма соціального забезпечення, що полягає у регулярній виплаті державною та недержавними пенсійними фондами коштів непрацездатним громадянам, за умови настання визначених законом подій, які надають право на пенсію. Правовідносини щодо пенсійного забезпечення регулюються законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». За змістом статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Слід зауважити, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні вирішував питання щодо відповідності Конституції України положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зокрема щодо оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, і саме в цьому розрізі вказав на те, що пенсія не є доходом, оскільки реалізація вказаного вище положення Податкового кодексу України створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування. ЄСПЛ неодноразово вказував, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необгрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Разом із тим, ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя (справа «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії»). При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію. При вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору чи його зменшення або відстрочення слід враховувати як фінансову спроможність заявника його сплатити, так і обставини конкретної справи та стадію провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року). Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Проте до касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору саме на момент подання касаційної скарги. Тому клопотання задоволенню не підлягає. Відповідно до доданою до касаційної скарги довідкою про доходи № 6154 1018 8421 0129 від 06 жовтня 2022 року розмір доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2022 року становить 46 700,00 грн. Отже, розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника. Таким чином, відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даної касаційної скарги. За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої цієї статті становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому за подання касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити 496,20 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Касаційна скарга ОСОБА_1 сформована в системі «Електронний суд», однак доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги особою, яка подала касаційну скаргу, не надано. Отже особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги та доданих до неї документів. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. О. Дундар