Ухвала КЦС ВС № 672/420/21

Ухвала 01 грудня 2022 року м. Київ справа № 672/420/21 провадження № 61-6948ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року в справі за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 січня 2017 року № 22-171-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6821288600:06:006:0005; витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вказану земельну ділянку. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року позов задоволено. Поновлено керівнику Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області строк звернення до суду з цим позовом. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04 січня 2017 року № 22-171-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6821288600:06:006:0005, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Хоптинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області (наразі Хоптинецького старостинського округу Сатанівської селищної ради об`єднаної територіальної громади). Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6821288600:06:006:0005, що розташована за межами населених пунктів Хоптинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області (наразі Хоптинецького старостинського округу Сатанівської селищної ради об`єднаної територіальної громади). Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року (повний текст якої складено 22 червня 2022 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року змінено, виключено з його мотивувальної та резолютивної частин посилання суду на пропуск позовної давності та поновлення керівнику Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області строку звернення до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. 21 липня 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимоги про витребування спірної земельної ділянки і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаної вимоги, зокрема у зв`язку із застосування наслідків спливу позовної давності. Також ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору або відстрочення його сплати. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 540 грн, а також - подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. При цьому ОСОБА_1 було детально роз`яснено, в чому полягають недоліки його касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306308898158, заявник отримав зазначену ухвалу 11 листопада 2022 року. На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які ОСОБА_1 здані на пошту 18 листопада 2022 року, а саме: 1) заява про усунення недоліків касаційної скарги на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року у справі № 672/420/21, в якій, зокрема зазначено, що 01 серпня 2022 року ухвалою судді Верховного Суду його касаційну скаргу залишено без руху та зобов`язано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 540 грн; у зв`язку із запізнілим, лише у листопаді 2022 року, отриманням ухвали суду від 01 серпня 2022 року вказаний недолік усунено ним 17 листопада 2022 року, про що свідчить відповідна банківська квитанція; 2) квитанція від 17 листопада 2022 року № 0.0.2745129009.1 про сплату судового збору в розмірі 4 540 грн. Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху. Касаційна скарга ОСОБА_1 , як і подана ним на усунення недоліків касаційної скарги заява, не містять належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Крім цього, в заяві ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року у справі № 672/420/21 взагалі нічого не вказано про виправлення недоліку касаційної скарги стосовно незазначення в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, хоча в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року було детально роз`яснено заявнику, в чому полягає вказаний недолік його касаційної скарги та спосіб його усунення. Так, у згаданій ухвалі Верховного Суду зазначено: Хоча в касаційній скарзі вказано про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також наведено посилання на постанови Верховного Суду, однак в ній не зазначено чітких підстав касаційного оскарження в розумінні частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не вказано, яку саме норму права та висновок щодо застосування цієї норми, викладений у постанові Верховного Суду, не було враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення, а також, чи подібні спірні правовідносини. Крім цього, заявник не зазначив, які саме зібрані у справі докази є недопустимими і які саме обставини встановили суди на підставі таких доказів, тому доводи касаційної скарги не свідчать про оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України. В пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зміст якого наведено вище, безпосередньо передбачено, що: у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Тобто касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання застосування цієї ж норми права, з наведенням змісту такого висновку; 3) обґрунтування подібності правовідносин, за яких суд апеляційної інстанції застосував певну норму права, правовідносинам, за яких Верховний Суд сформував висновок щодо застосування цієї ж норми права; 4) обґрунтування невідповідності висновків апеляційного суду щодо застосування конкретної норми права, правовим висновкам щодо застосування такої норми права, викладеним в постановах Верховного Суду, на які посилається заявник. Формальне наведення заявником в касаційній скарзі цитати з постанови Верховного Суду без виконання вищезазначених вимог не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, в протилежному випадку, суд був би позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вказаної підстави касаційного оскарження, що б виключало мету касаційного перегляду судового рішення. Зазначене (щодо дотримання мети касаційного перегляду) також стосується й необхідності обґрунтування наявності пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів) для перегляду судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 не виконав у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подав до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунув належними чином недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Тому касаційна скарга підлягає поверненню. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року в справі за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук