Постанова 4807 № 317/206/20

Дата документу 22.11.2022 Справа № 317/206/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/206/20 Головуючий у І інстанції: Мінгазов Р.В. Провадження № 22-ц/807/1992/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Онищенка Е.А. Крилової О.В. при секретарі: Ільїній Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка Антона Володимировича на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 31 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Запорізької районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою шляхом встановлення порядку участі діда та баби у вихованні онуки,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Запорізької районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою шляхом встановлення порядку участі діда та баби у вихованні онуки. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року, позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у спілкуванні з онукою, встановлено наступний графік для зустрічей та участі діда - ОСОБА_3 та баби - ОСОБА_2 у вихованні онуки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надано можливість діду - ОСОБА_3 та бабі - ОСОБА_2 вільно спілкуватись із онукою - ОСОБА_4 з 08:00 до 20:00 год. засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber»; встановлено систематичні побачення два рази на місяць протягом восьми годин у будь-який вихідний день за домовленістю з батьком, діда - ОСОБА_3 , баби - ОСОБА_2 з онукою - ОСОБА_4 за адресою їх місця проживання: АДРЕСА_1 за відсутності батька; щороку у період канікул надано діду - ОСОБА_3 та бабі - ОСОБА_2 додатковий день побачень із онукою - ОСОБА_4 із ночівлею, за бажанням дитини, за відсутності батька. В іншій частині позову відмовлено. У липні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка А.В. звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року у цій справі. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що змушений звернутись до суду із такою заявою у зв`язку із неможливістю забезпечення виконання судового рішення за обставин, які склались у результаті збройного конфлікту через агресію Російської Федерації. Так, заявник разом з донькою вимушений був виїхати за межі країни, та на теперішній час знаходиться на території Швеції, де їм було надано тимчасовий прихисток строком на один рік, адже перебування доньки за місцем мешкання у смт Кушугум небезпечно для її життя та здоров`я. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 31 серпня 2022 року заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка А.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 31 серпня 2022 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відстрочити виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року строком на один рік. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що добровільно виконував судове рішення, доки йому дозволяли обставини, потреби у його відстрочці не було. Однак, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 разом із донькою вимушено виїхав до Швеції, аби його донька перебувала та зростала у безпеці. Скаржник зазначає, що відкриття Заводським ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) двох виконавчих проваджень від 30 та 31 травня 2022 року, тоді як рішення набрало законної сили 16 червня 2021 року, свідчить про добровільне виконання ним цього судового рішення до виникнення обставини, що істотно унеможливлюють це. Скаржник наголошує на тому, що бабуся його доньки ОСОБА_2 на теперішній час перебуває у Польщі, тоді як вони з донькою отримали тимчасовий захист у Швеції. Такий статус унеможливлює їх із донькою виїзд за межі Швеції найближчим часом. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 127 листопада 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Усенка А.В. про участь ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, розгляд апеляційної скарги вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ОСОБА_1 . Попереджено ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. У судовому засіданні представник позивачів адвокат Коломоєць І.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 31 серпня 2022 року без змін. Представник третьої особи Куцоконь В.С. надала суду пояснення,щодо врахування інтересів безпеки дитини. Представник скаржника адвокат Усенко А.В. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову про задоволення заяви. Згідно з довідкою секретаря судового засідання Ільїної Г.О. відеоконференцзв`язок у цивільній справі з ОСОБА_1 не відбувся, оскільки він у зазначений час не знаходився в системі відеоконференцзв`язку «vkz.court.gov.ua»в режимі онлайн, тобто з ним був відсутній зв`язок (т. 2, а.с. 10). Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 попереджений про те, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить частково задовольнити з огляду на таке. Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129). Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Разом з тим, відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про відстрочення виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу. Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції не визнав факт перебування відповідача з донькою за межами країни обставиною, що істотно ускладнює виконання судового рішення. Також, посилаючись на норму ч. 5 ст. 435 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що позбавлений можливості прийняти рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення, оскільки з дня ухвалення рішення справі №317/206/20 пройшло більше двох років. З такими висновками колегія суддів погодитись не може, аджепри цьому районний суд не враховував інтереси дитини. Так, звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2020 року, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка А.В. надавав суду першої інстанції достатньо доказів на підтвердження обставин, що істотно унеможливлюють виконання ним судового рішення, підтвердивши ризик перебування відповідача з донькою за місцем свого постійного мешкання, загрозу для їх безпеки, життя та здоров`я. ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 вимушений був виїхати за межі України, та на теперішній час знаходиться на території Швеції, де їм було надано тимчасовий прихисток строком на один рік (а.с. 164-166). Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Європейський суд з прав людини в п.47 та 50 рішення «Савіни проти України» від 18.12.2008 року, зазначає «Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, № 307-B)…. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги). Між інтересами дитини та інтересами батьків (у цьому випадку інтересами діда й баби) повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27.11.1992 р., статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами дорослих. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07.08.1996 року, статус рішення - остаточне). Крім того, на думку апеляційного суду, суворе застосування приписів ч. 5 ст. ст. 435 ЦПК України, відповідно до якої розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, у цьому конкретному випадку за вищеозначених обставин неможливо вважати справедливим, оскільки суд не зважив на те,що рішення суду за вказаною категорією справ має характер щодо тривалого терміну виконання до досягненню дитиною повноліття і фактично не вирішив питання про відстрочку виконання судового рішення, підійшовши до вирішення заяви занадто формально, що не відповідає одній з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії). Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає із батьком - ОСОБА_1 , що встановлено рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року у справі № 332/2309/20, яке набрало законної сили 17 березня 2022 року, тобто саме він несе повну відповідальність за безпеку дитини. Таким чином, батько вживає всіх необхідних заходів для забезпечення інтересів своєї дитини, аби вона перебувала та зростала в безпеці. Виходячи із особливого характеру обставин справи: складної безпекової ситуації, викликаної збройною агресією Російської Федерації проти України, постійні обстріли на території постійного місця проживання заявника разом донькою, вимушений виїзд їх за кордон та отримання ними статусу тимчасового захисту в Швеції, що унеможливлює виїзд її межі, на думку апеляційного суду, унеможливлюють на теперішній час виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року в частині особистих побачень позивачів з онукою. При цьому такі обставини є винятковими і такими, що виникли вже після спливу строку, визначеного ч. 5 ст. ст. 435 ЦПК України. Разом з тим, колегія суддів не вбачає перешкод для вільного спілкування позивачів з онукою засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток за графіком, встановленим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року у цій справі, у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у цій частині. Згідно зі статтями 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 31 серпня 2022 рокуналежить скасувати, та прийняти нову постанову, за якою частково задовольнити заяву ОСОБА_1 та відстрочити виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року в частині особистих побачень позивачів з онукою. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 435 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка Антона Володимировича задовольнити частково. Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 31 серпня 2022 рокуу цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою: Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Усенка Антона Володимировича про відстрочення виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року задовольнити частково. Відстрочити на строк один рік виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Запорізької районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою шляхом встановлення порядку участі діда та баби у вихованні онуки, в частині встановлення систематичних побачень два рази на місяць протягом восьми годин у будь-який вихідний день за домовленістю з батьком, діда ОСОБА_3 , баби ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_4 , за адресою їх місця проживання: АДРЕСА_1 , за відсутності батька та в частині надання додаткового дня побачень діду ОСОБА_3 та бабі ОСОБА_2 , із онукою ОСОБА_4 , із ночівлею, за бажанням дитини, за відсутності батька щороку у період канікул. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 30 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: