Постанова 4874 № 902/608/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року Справа № 902/608/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 29.11.21р. суддею Нешик О.С. у м.Вінниці, повний текст складено 13.12.21р. у справі № 902/608/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Гоц Наталії Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" про стягнення 406646,01грн. згідно договору поставки ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 позов Фізичної особи-підприємця Гоц Наталії Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" про стягнення 406646,01грн. згідно договору поставки - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" на користь Фізичної особи-підприємця Гоц Наталії Олександрівни 314105,40грн. - основного боргу; 25610,35грн. - 3% річних; 66904,45грн. - інфляційних нарахувань, 6099,30грн. - витрат зі сплати судового збору, 24164,66грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В стягненні 25,81грн. - 3 % річних відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 0,39грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35417,64грн. - залишено за позивачем. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також, скаржником подано клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи. Крім того, скаржником подано клопотання про витребуваня доказів. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства; - обґрунтовує те, що суд першої інстанції без належного правового обґрунтування позбавив позивача можливості довести той факт, що договір поставки №1/1904 від 19.04.2018р. є неукладеним; - зауважує, що у відзиві на позовну заяву заперечувався факт підписання даного договору зі сторони СВК "Дружба", правонаступником якого є ТОВ "Дружба Миколаївка". Зазначалось, що підпис, який виконаний від імені директора даного товариства ОСОБА_3 йому не належить. Так само вказувалось, що відбиток печатки, який проставлений в договорі, відрізняється від тієї печатки, яка використовувалась в господарській діяльності СВК "Дружба"; - додає, що аналогічні заперечення стосувались інших наданих позивачем документів специфікації №2 від 14.05.2018р., специфікації №3 від 79.05.2018р.. видаткової накладної №24 від 14.05.2018р., видаткової накладної №38 від 29.05.2018р.; - зазначає, що 22.10.2021р. до суду було подано уточнене клопотання про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, в якому додатково ставились питання щодо ідентифікації підписів та відбитків печаток в специфікаціях та накладних; - вважає, що в даному випадку у разі встановлення у висновку експерта фактів про не належність підписів у спірних документах тодішньому керівникові СВК "Дружба", а так само про не належність відбитку печатки цьому ж підприємству, суд міг би констатувати висновок про неукладеність між сторонами договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р.. Вказує, що встановлення вказаного факту для вирішення даної справи має значення в першу чергу для того, щоб визначитись із тим, чи регулює наданий позивачем договір поставки спірні відносини між сторонами, оскільки весь позов побудований саме на умовах даного договору; - також додає, що це має значення для встановлення того, чи отримувався СВК "Дружба" товар зазначений в специфікації №2 від 14.05.2018р., специфікації №3 від 29.05.2018р., видатковій накладній №24 від 14.05.2018р., видатковій накладній №38 від 29.05.2018р.. І в разі негативного висновку експерта (про неналежність підписів та відбитків печатки підприємству) це може вплинути на загальний розмір заборгованості СВК "Дружба" перед ФОП Гоц Н.О.; - зауважує, що суд, відмовляючи в проведення експертизи в своїй ухвалі від 25.10.2021р. посилається на наявність в справі інших доказів, на підставі яких можна встановити факт укладеності договору. Вважає, що таке посилання суду є необґрунтованим в силу положень ч.5 ст.236 ГПК України. Однак, обґрунтованим є рішення, ухвалене па підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Також посилання суду на наявність доказів у справі, які дозволяють без проведення експертизи її вирішити, по суті є упередженим ставленням до відповідача, та проявом прихильного ставлення до позивача, оскільки суд на підготовчому засіданні не проводив дослідження доказів останні досліджуються під час судового розгляду. Крім того, суд не навів ті самі докази, що на його думку дозволяють уникнути проведення експертизи; - додає, що суд відмовився з`ясувати факт чи діяв ОСОБА_1 як директор та представник СВК "Дружба" при отриманні ним товарно-матеріальних цінностей згідно видаткових накладних №70 від 13.09.2018р. на суму 116564,40грн., №71 від 13.09.2016р. на суму 74440,20грн., №72 від 13.09.2018р. на суму 123100,80грн.; - вважає, що суд повинен був усунути суперечності між інформацією, яка була отримана у витязі на його запит щодо особи директора СВК "Дружба" станом на 13.09.2021р. та даними, які містяться в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 16.10.2018р. у справі №902/642/18. Стверджує, що з цією метою суд повинен був витребувати та оглянути матеріали реєстраційної справи СВК "Дружба" з метою встановлення послідовності реєстраційних дій щодо зміни керівниці СВК "Дружба" та визначення того, хто з них був керівником станом на 13.09.2021р.; - стверджує, що суд мав критично оцінити покази ОСОБА_1 надані в якості свідка. В першу чергу зазначає, що є не зрозумілими відносини ФОП Гоц та самого ОСОБА_1 , оскільки він по суті мав виступити третьою особою на стороні відповідача так як розглядається спір за період, за який він підписував документи як керівник СВК "Дружба"; - констатує, що суд не усунув суперечності між доказами, які надавались самим позивачем. Вважає, що судом не було встановлено яким чином товар був отриманий СВК "Дружба", у зв`язку із чим з огляду па відсутність товарно-транспортної накладної відповідач вважає, що вказана операція була безтоварною, вчиненою за змовою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою створення штучної заборгованості підприємства та її подальшого стягнення в судовому порядку. При цьому ОСОБА_1 був схильний до таких дій з огляду на те, що розумів, що в подальшому не залишиться директором СВК "Дружба", однак прагнув збагатитись за рахунок підприємства; - також додає, що суд дав хибну оцінку факту реєстрації податкової накладної та порушив вимоги ст.77 ГПК України щодо того, що певні обставини можуть доводитись лише визнаними законом доказами. Вважає, що в даному випадку, поставка товару передбачає вчинення обома сторонами певних дій: покупець повинен оплатити товар, а продавець - поставити його. СВК "Дружба" зі своєї сторони сплатило па користь ФОП Гоц Н.О. 14400,00грн., які були зараховані на її рахунок 28.08.2018р.. В даному випадку ФОП Гоц Н.О. зареєструвала податкову накладну №9188115437 від 06.09.2018р. не тому, що вона поставила товар, а тому що на її рахунок були зараховані кошти. Разом з тим сам товар поставлений не був, оскільки цей факт має бути підтверджений видатковою накладною, що прописано навіть в тому спірному договорі поставки №1/1904 від 19.04.2018р., на який посилається сама позивач: згідно п.3.6 цього договору підписання покупцем видаткової накладної підтверджує останнім отримання відповідного товару. СВК "Дружба" відобразило в своєму обліку податкову накладну №9188115437 оскільки сплатило кошти ФОП Гоц Н.О. і тому мало право отримати податковий кредит па суму ПДВ - 2400,00грн., про те даний факт ніяким чином не може підтверджувати отримання товару, за який вказані кошти були сплачені; - вважає, що вказана видаткова накладна №62 від 28.08.2018р. по суті не є предметом спору, оскільки позивач вказувала що заборгованість виникла з інших документів, у зв`язку із чим суд взагалі не мав права встановлювати доведеність отримання товару згідно неї. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/608/21/151/22 від 11.01.2022р. матеріали справи №902/608/21 витребувано з Господарського суду Вінницької області. 25.01.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/608/21. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2022р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. 18.02.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 28.01.2022р. про залишення апеляційної скарги без руху від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" надійшла заява від 14.02.2022р. з додатком, зокрема, квитанцією від 10.02.2022р. №N1IES4830M про сплату судового збору в розмірі 9150,00грн.. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 та призначено справу №902/608/21 до розгляду на 09.03.2022р. об 10:00год., тощо. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Павлюк І.Ю. судове засідання у справі №902/608/21 призначене на 09.03.2022р. об 10:00год. не відбулось. Учасники справи повідомлені про неможливість проведення судового засідання у телефонному режимі, а також шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет. При цьому, відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-доповідач (головуючий суддя) Павлюк І.Ю. перебувала на лікарняному (тимчасова непрацездатність) у період з 03.03.2022р. по 21.03.2022р.. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022р. розгляд справи №902/608/21 призначено на 05.04.2022р. об 15:00год.. 31.03.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Гоц Наталії Олександрівни надійшов письмовий відзив від 25.03.2022р. на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 залишити без змін. Також, в зазначеному відзиві позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та поновити строк на подання відзиву. Зокрема, обґрунтовуючи подане клопотання відповідач покликається на те, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 та надано Позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022р. №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб. Враховуючи введення воєнного стану в Україні та військову агресію російської федерації, позивач не мав змоги вчасно підготувати та подати відзиву на апеляційну скаргу, тощо. Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Згідно ч.2 ст.119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи вище зазначене та проаналізувавши обставини розгляду даної справи, колегія суддів вважає поважними причини пропуску позивачем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, поновлює такий строк на подання відзиву та приймає відзив позивача на апеляційну скаргу. 31.03.2022р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/608/21. В даному клопотанні просить забезпечити представнику позивача можливість проведення розгляду справи в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon". Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2022р. задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/608/21 поза приміщенням суду та забезпечено позивачу участь в судовому засіданні у справі №902/608/21, призначене на 05.04.2022р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". 01.04.2022р. через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану. Крім того, просить наступне судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді Вінницької області. В судове засідання 05.04.2022р. сторони не з`явились. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.04.2022р. об 15:00год.. Також, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/608/21 та доручено забезпечення проведення відеоконференції у Господарському суді Вінницької області (адреса: 21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 29). Крім того, задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Гоц Наталії Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/608/21 поза приміщенням суду та забезпечено позивачу участь в судовому засіданні у справі №902/608/21, відкладеного на 19.04.2022р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". 19.04.2022р. через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, оскільки через загрозу ракетних та бомбових ударів зі сторони росії, яка на даний час має місце по всій території України та Указом Президента України №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" він змушений був тимчасово виїхати до Республіки Польща із сім`єю, через що не має змоги прийняти участь в засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Вінницької області. Разом з тим і має змогу прийняти участь в розгляді справи з використанням власних технічних засобів через систему зв`язку "EASYCON". Враховуючи наведене, просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату та провести засідання в режимі відеоконференції із його участю в ньому через систему "EASYCON" поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів. Розглянувши вказане вище клопотання представника скаржника, колегія суддів його відхилила з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За приписами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Зокрема, при розгляді вказаного клопотання судом враховано приписи ч.1 ст.273 ГПК України, згідно якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Як свідчать матеріали справи, ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження у даній справі Північно-західним апеляційним господарським судом було винесено 21.02.2022р.. Таким чином кінцевим строком для розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, з огляду на приписи ч.1 ст.273ГПК України, є 22.04.2022р.. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04). У відповідності до п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі. Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії"). Відповідно до ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. За приписами ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію скаржника щодо обставин справи та документальних доказів, яку він висловив у апеляційній скарзі. Водночас, скаржником та його представником не надано відповідних доказів на підтвердження неможливості скористатися своїм правом згідно приписів ст.197 ГПК України на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, подавши завчасно відповідне клопотання. Крім того, суд призначаючи справу до розгляду та в подальшому відкладаючи її розгляд, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалами Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022р. про відкриття апеляційного провадження, від 22.03.2022р. про призначення справ до розгляду та від 05.04.2022р. про відкладення розгляду справи явка сторін у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка сторін справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 19.04.2022р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю сторін у справі. Як вже зазначалось вище, разом з апеляційною скаргою скаржником подане клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи. Зокрема, просить у даній справі призначити і судову-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої ставити питання: "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у Договорі поставки №1904 від 19 квітня 2018 року (на останній сторінці договору, в розділі "9. Юридичні адреси і реквізити Сторін", в стовпчику "Покупець: СВК "Дружба", її графі "директор ____ ОСОБА_3) ОСОБА_3 чи іншою особою ?", "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у специфікації №2 від 14.05.2018 року до Договору поставки №1/1904 від 19.04.2018 року в стовпчику "Покупець: СВК "Дружба", в графі " ____ ОСОБА_3 ) ОСОБА_3 чи іншою особою ?", "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у специфікації №3 від 29.05.2018 року до Договору поставки №1/1904 від 19.04.2018 року в стовпчику "Покупець: СВК "Дружба", В графі " ____ ОСОБА_3) ОСОБА_3 чи іншою особою ?", "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у видатковій накладній №ю24 від 14 травня 2018 року в стовпчику "Отримав" ОСОБА_3 чи іншою особою ?", "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у видатковій накладній №38 від 29 травня 2018 року в стовпчику "Отримав" ОСОБА_3 чи іншою особою ?". В розпорядження експертів надати вільні зразки підписів ОСОБА_3 її кількості 10 штук на 10 аркушах містяться в матеріалах справи. Також просить витребувати у позивача оригінали наступних документів: Договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р.; специфікації №2 від 14.05.2018р. до договору поставки №4/1904 від 19.04.2018р.; специфікації №2 від 14.05.2018р. до Договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р.; видаткової накладної №24 від 14.05.2018р.; видаткової накладної №38 від 29.05.2018р., які надати в розпорядження експертів. Також, просить призначити у даній справі судово-технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання: "Чи нанесено відтиск печатки СВК "Дружба" в у Договорі поставки №1/1904 від 19 квітня 2018 року (на останній сторінці договору, в розділі "9. Юридичні адреси і реквізити Сторін", в стовпчику "Покупець: СВК "Дружба", в графі "директор _____ ОСОБА_3 ) печаткою СВК "Дружба", зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?", "Чи нанесено відтиск печатки СВК "Дружба" у специфікації №2 від 14.05.2018 року до Договору поставки №1/1904 від 19.04.2018 року в стовпчику "Покупець: СВК "Дружба", в графі "____ ОСОБА_3 ) ОСОБА_3 чи іншою особою ?", "Чи нанесено відтиск печатки СВК "Дружба" у специфікації № 3 від 29.05.2018 року до Договору поставки №1/1904 від 19.04.2018 року в стовпчику "Покупець: СВК "Дружба", в графі "____ ОСОБА_3 ) ОСОБА_3 чи іншою особою ?", "Чи нанесено відтиск печатки СВК "Дружба" у видатковій накладній №24 від 14 травня 2018 року в стовпчику "Отримав" ОСОБА_3 чи іншою особою ?", "Чи нанесено відтиск печатки СВК "Дружба" у видатковій накладній №38 від 29 травня 2018 року в стовпчику "Отримав" ОСОБА_3 чи іншою особою ?. В розпорядження експертів надати зразки печатки СВК "Дружба". Вказані експертизи (судово-почеркознавчу, та судово-технічну експертизу документів) призначити у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 6). Зокрема, обґрунтовуючи вказані вище вимоги скаржник зазначає, що для з`ясування обставин, які підлягають доведенню, та спростування обставин, на які посилається позивач - факт укладення договору та факт здійснення поставки на адресу ТОВ "Дружба Миколаївка" товару на суму 141 391,20грн., необхідні спеціальні знання. При цьому представник відповідача зазначає, що ТОВ "Дружба Миколаївка" заперечує факт підписання договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р., видаткових накладних та специфікацій до договору директором ОСОБА_3. Також, так само заперечується факт належності відбитку печатки СВК "Дружба". Розглянувши зазначені вище клопотання скаржника про призначення у справі судових експертиз, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, зокрема, наступне. Відповідно до ст.ст.98, 99 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання скаржника про призначення у справі судових експертиз (судово-почеркознавчої та судово-технічної) задоволенню не підлягає, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для призначення такої судової експертизи, та, окрім іншого, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Поряд із зазначеним та зважаючи на наявність у матеріалах справи відповідних документів, які надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, судом буде надана оцінка в силу приписів ст.ст.76-79 ГПК України. Крім того, слід звернути увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Колегія суддів, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судових експертиз (судово-почеркознавчої та судово-технічної), що заявлені скаржником. Крім того, скаржником подано клопотання про витребування доказів. Зокрема, відповідач просить витребувати у Хмільницької районної державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи СВК "Дружба" (ТОВ "Дружба Миколаївка") код юридичної особи 03732057. При цьому, обґрунтовуючи подане клопотання скаржник покликається на те, що протягом серпня - вересня 2018 року неодноразово вчинялись дії щодо зміни керівника СВК "Дружба". Вказує, що ФОП Гоц Н. О. не надає доказів того, що нею перевірялись повноваження особи, яка розписувалась від імені СВК "Дружба" як директора даної юридичної особи. Зазначає, що першопочатково договір поставки №1/1904 від 19.04.2018р. був укладений з представником СВК "Дружба" ОСОБА_3. Разом з тим документи щодо поставки товарів 13.09.2018р. року підписані ОСОБА_1. З огляду на це позивач ФОП Гоц Н. О. укладаючи договір з однією особою повинна була отримати підтверджуючі документи щодо зміни керівника СВК "Дружба" - тобто проявити розумну обачливість, що вона дійсно вступає у відносини із підприємством, а не особою, яка діє від власного імені. З огляду на викладене вважає за необхідне встановити коли і на підставі яких документів призначались керівники СВК "Дружба". Розглянувши зазначене вище клопотання представника скаржника про витребування доказів колегія суддів відхиляє його, з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2 ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Водночас, судом встановлено, що скаржник при зверненні до суду з клопотанням про витребування доказів не дотримався зазначеного вище порядку, а саме, останнім не доведено суду неможливість самостійно надати запитувані докази. Зокрема, на підтвердження обставин вжиття заходів для отримання доказів самостійно, відповідач покликається на подання адвокатського запиту до Хмільницької районної державної адміністрації. Водночас не надано відповіді адресата відносно запитуваних доказів, яка б свідчила про відмову у їх наданні. З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що сам лише адвокатський запит не є підтвердженням неможливості отримання доказів, відносно яких подано до суду клопотання. Водночас, слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості отримання запитуваних відповідачем відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Слід також зазначити, що матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно СВК "Дружба" (ТОВ "Дружба Миколаївка") за період з 19.04.2018р. по 13.09.2018р.. Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 19.04.2018р. між Фізичної особою-підприємцем Гоц Наталією Олександрівною (продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Дружба" (покупець), було укладено договір поставки №1/1904 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість продукції виробничого призначення (засобів захисту рослин, насіння, мікродобрива, тощо) іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору (а.с.29-39, т.1). Пунктом 1.3 договору встановлено, що за договором поставляється виключно товар, що дозволений до використання на території Україна. Конкретний асортимент товару, кількість, ціна, загальна вартість, базис та строк поставки, умови оплат товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід`ємною частиною даного договору. У випадку розбіжності даних у Специфікації(ях) щодо найменування, кількості і ціни товару порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. У відповідності до п.3.1 договору, товар продається на умовах попередньої оплати. Умови оплати відповідної парт товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях) до договору. Оплата вартості товару проводиться покупцем у безготівкової формі в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.2 договору). Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім відповідного товару та всіх передбачених п.3.4 цього договору документів (п.3.6 договору). За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим договором та у відповідності з діючим законодавством України (п.5.1 договору). Відповідно до п.8.5 договору, у випадку реорганізації однієї із сторін права і зобов`язання за договором у повному обсязі переходять до правонаступника цієї сторони. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СВК "Дружба" було реорганізовано шляхом перетворення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка". У відповідності до ТОВ "Дружба Миколаївка" є правонаступником СВК "Дружба". Згідно умов договору та Специфікацій до нього, позивач зобов`язався проставити, а відповідач прийняти й оплатити засоби захисту рослин та насіння на умовах 100% передоплати. Договір поставки від 19.04.2018р. №1/1904 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. В подальшому, на виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 513576,60грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №24 від 14.05.2018р. на суму 126 991,20грн.; №38 від 29.05.2018р. на суму 14400,00грн.; №62 від 28.08.2018р. на суму 14400,00грн.; №68 від 11.09.2018р. на суму 43680,00грн.; №70 від 13.09.2018р. на суму 116564,40грн.; №71 від 13.09.2018р. на суму 74440,20грн.; №72 від 13.09.2018р. на суму 123100,80грн. (а.с.40-46, т.1). За отриманий товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 199471,20грн, зокрема, 14.05.2018р. на суму 126991,20грн.; 29.05.2018р. на суму 14400,00грн; 28.08.2018р. на суму сумі 1400,00грн., 07.09.2018р. на суму 43680,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.61-64, т.1). Неоплаченим залишився товар на загальну суму 314105,40грн.. Надалі, 13.02.2020р. позивач направив відповідачу лист про проведення звірки взаєморозрахунків з проханням підписати Акт взаємних розрахунків. 14.02.2021р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про сплату суми боргу (а.с.74-76, т.1). Однак, зазначені вище звернення позивача залишені відповідачем без відповіді. За вказаних обставин, Фізична особа-підприємець Гоц Наталія Олександрівна звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" про стягнення 406646,01грн. заборгованості, з яких: 314105,40грн. - основний борг, 25636,16грн. - 3% річних, 66904,45грн. - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р. в частині здійснення розрахунків за отриманий товар. Обґрунтовуючи позовну заяву, Фізична особа-підприємець Гоц Наталія Олександрівна посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р. в частині здійснення розрахунків за отриманий товар. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.06.2021р. відкрито провадження у справі №902/608/21, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 05.08.2021р.. 05.08.2021р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час проведення підготовчого судового засідання до 28.09.2021р.. 27.09.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка", зокрема, заперечує факт підписання договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р., видаткових накладних та специфікацій до договору директором ОСОБА_3. Також, відповідачем заперечується факт належності відбитку печатки СВК "Дружба" та доведеність отримання товару відповідачем за спірним договором, в зв`язку з чим ним подано клопотання про призначення у справі комплексної судової експертизи. Крім того, відповідач заперечує проти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи її надмірно великою та необґрунтованою. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" стверджує, що в пунктах 1-3 договору про надання правничої допомоги №01/03/2021-5 від 01.03.2021р. зазначені такі види послуг, як "... "відкриття адвокатського провадження", "експертиза документів", "узгодження правової позиції з клієнтом, роз`яснення способів захисту прав та законних інтересів", які по суті є консультацією, яка прописана окремо серед даних послуг. Перелічені види послуг не охоплюються ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому не можуть бути розцінені як правнича допомога... ." Водночас, відповідач зазначає, що вартість підготовки позовної заяви в сумі 10000,00грн. завищена, оскільки спір, який в ній описаний, не передбачає складних розрахунків, а по суті є переписуванням умов договору та даних первинних документів. Також, договір про надання правничої допомоги підписано сторонами 01.03.2021р., а позовну заяву складено 08.06.2021р., тобто на момент складання договору позову не існувало, а відтак сторони не знали кількість годин, яка піде на його складання, а отже не могли про це зазначити в договорі. Розмір витрат, пов`язаних з явкою до суду та добові втрати не підтверджені документально. Стосовно зазначення в п.4.5 договору гонорару в розмірі 5% від задоволеної судом суми до стягнення у разі прийняття рішення на користь клієнта, відповідач звертає увагу суд на позицію, висловлену Великою палатою у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18. Надалі, за результатами підготовчого судового засідання, 28.09.2021р. Господарським судом Вінницької області постановлена ухвала (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час його проведення до 25.10.2021р.. 22.10.2021р. до Господарського суду Вінницької області надійшла заява представника відповідача адвоката Радіщева В.О. від 22.10.2021 про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень. Крім того, до Господарського суду Вінницької області представником відповідача адвокатом Радіщевим В.О. подано клопотання від 22.10.2021р. про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи. Зокрема, обґрунтовуючи зазначену вище вимогу останній покликається на те, що для з`ясування обставин, які підлягають доведенню, та спростування обставин, на які посилається позивач (факт укладення договору та факт здійснення поставки на адресу ТОВ "Дружба Миколаївка" товару на суму 141391,20грн.), необхідні спеціальні знання. При цьому представник відповідача зазначає, що ТОВ "Дружба Миколаївка" заперечує факт підписання договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р., видаткових накладних та специфікацій до договору директором ОСОБА_3. Також, заперечується факт належності відбитку печатки СВК "Дружба". 22.10.2021р. в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано клопотання про витребування доказів, а саме: у Хмільницької районної державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи СВК "Дружба" (ТОВ "Дружба Миколаївка"). Зазначене клопотання мотивоване тим, що протягом серпня - вересня 2018 року неодноразово вчинялись дії щодо зміни керівника СВК "Дружба". Окрім того представник відповідача адвокат Радіщев В.О. вказує, що ФОП Гоц Н.О. не надає доказів того, що нею перевірялись повноваження особи, яка розписувалась від імені СВК "Дружба" як директора даної юридичної особи. Так, під час підготовчого судового засідання (25.10.2021р.) Господарським судом Вінницької області були розглянуті зазначені вище клопотання про призначення комплексної судової експертизи та витребування доказів. Зокрема, за наслідками розгляду клопотання відповідача про призначення у справі комплексної почеркознавчої та технічної експертиз, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи №902/608/21 містять достатньо доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. З огляду на вищевказане, Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи. Крім того, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" про витребування доказів, Господарський суд Вінницької області вказав, що відповідачем при зверненні до суду з клопотанням про витребування доказів не доведено суду неможливість самостійно надати запитувані докази. 25.10.2021р. під час судового засідання Господарського суду Вінницької області представник позивача повідомив про можливість отримання запитуваних відповідачем відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . На підставі викладеного, суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача у витребуванні доказів. Також, за результатами підготовчого судового засідання, 25.10.2021р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про оголошення перерви під час його проведення до 01.11.2021р.. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.10.2021р. зобов`язано Державну податкову службу України надати суду податкові декларації з податку на додану вартість з додатками товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код ЄДРПОУ 03732057) за період ІІ квартал 2018 - І квартал 2019, а також відомості щодо віднесення останнім до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої і сплаченої фізичною особою-підприємцем Гоц Наталією Олександрівною за результатами поставки товару відповідно до зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних. 28.10.2021р. від позивача до Господарського суду Вінницької області надійшов супровідний лист, який містить клопотання про визнання поважними причин неподання заяви свідка ОСОБА_1 та приєднання вищевказаної заяви до матеріалів справи. 01.11.2021р. до Господарського суду Вінницької області повторно надійшло клопотання відповідача про витребування доказів, а саме: у Хмільницької районної державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи СВК "Дружба" (ТОВ "Дружба Миколаївка"), в якому останній зазначає, що запитувані докази представник ТОВ "Дружба Миколаївка" намагався отримати згідно адвокатського запиту, однак до цього часу відповідь на нього не надійшла. Також, у клопотанні вказується, що витяг з Єдиного державного реєстру щодо інформації про керівника станом на певну дату може містити недостовірну інформацію, оскільки дані могли бути відкориговані в результаті відміни реєстраційної дії. Під час підготовчого судового засідання 01.11.2021р. Господарського суду Вінницької області представником позивача адвокат Дяченко А.М. заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка гр. ОСОБА_1 , що подана разом із супровідним листом від 28.10.2021р. (вх.канц. суду №01-34/9605/21 від 28.10.2021р.), просив поновити відповідний процесуальний строк для звернення. Зокрема, обґрунтовуючи заявлене клопотання адвокат Дяченко А.М. пояснив, що підставою долучення вказаного документа є процесуальна позиція відповідача, який заперечує факт підписання договорів, повідомлена ним в процесі проведення підготовчого провадження. Під час судового засідання, 01.11.2021р., Господарським судом Вінницької області розглянуто клопотання представника відповідача про витребування матеріалів реєстраційної справи. Як слідує з матеріалів господарської справи: Господарським судом Вінницької області отримано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно СВК "Дружба" (ТОВ "Дружба Миколаївка") за період з 19.04.2018р. по 13.09.2018р. (а.с.177-218, т.1). З огляду на викладене та враховуючи те, що в матеріалах справи знаходяться запитувані відомості, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування матеріалів реєстраційної справи. Також, за наслідками судового засідання 01.11.2021р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021р., викликано для допиту в судове засідання, що призначене на 15.11.2021р., громадянина ОСОБА_1 . 15.11.2021р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшов супровідний лист разом з доданими поясненнями та заявою про відшкодування судових витрат, які позивач поніс в зв`язку з розглядом справи. 15.11.2021р. в судовому засіданні Господарського суду Вінницької області, судом було допитано викликаного в якості свідка ОСОБА_1 та оглянуто оригінали доказів, доданих до позовної заяви (а.с.29-46, т.1). Також, під час розгляду справи по суту представником відповідача було заявлено усне клопотання про оголошення перерви під час його проведення з метою надання часу, необхідного для ознайомлення з поданими позивачем поясненнями та заявою про відшкодування судових витрат. Так, за наслідками судового засідання 15.11.2021р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час його проведення до 29.11.2021р.. 17.11.2021р. на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2021р. до Господарського суду Вінницької області від Державної податкової служби України надійшли витребувані докази в електронному вигляді. На визначену Господарським судом Вінницької області дату 29.11.2021р. з`явились позивач та представники сторін. Під час судового засідання Господарського суду Вінницької області 29.11.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти позову заперечив та просив суд у позові відмовити. Представник відповідача просив суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, врахувати позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву. Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 позов задоволено частково. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України. За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 19.04.2018р. між Фізичної особою-підприємцем Гоц Наталією Олександрівною (продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ДРУЖБА" (покупець), було укладено договір поставки №1/1904 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість продукції виробничого призначення (засобів захисту рослин, насіння, мікродобрива, тощо) іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СВК "Дружба" було реорганізовано шляхом перетворення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка". У відповідності до ТОВ "Дружба Миколаївка" є правонаступником СВК "Дружба". Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору в період з 14.05.2018р. по 13.09.2018р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 513576,60грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: №24 від 14.05.2018р. на суму 126991,20грн.; №38 від 29.05.2018р. на суму 14400,00грн.; №62 від 28.08.2018р. на суму 14400,00грн.; №68 від 11.09.2018р. на суму 43680,00грн.; №70 від 13.09.2018р. на суму 116564,40грн.; №71 від 13.09.2018р. на суму 74440,20грн.; №72 від 13.09.2018р. на суму 123100,80грн.. Однак, відповідач заперечує факт підписання договору поставки №1/1904 від 19.04.2018р., видаткових накладних та специфікацій до договору директором ОСОБА_3. Також, відповідачем заперечується факт належності відбитку печатки СВК "Дружба" та доведеність отримання товару відповідачем за спірним договором. Водночас, під час розгляду даної справи, відповідач, заперечуючи проти справжності підпису свого представника та печатки підприємства на видаткових накладних, клопотав про призначення у справі комплексної експертизи (почеркознавчої та технічної). Таке, клопотання розглядалось судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції за наслідками чого судом було відмовлено в його задоволенні. Водночас, судом критично оцінює позицію відповідача щодо неотримання товару від позивача, оскільки факт поставки товару позивачем підтверджується видатковими накладними, а також свідченнями свідка ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судом першої інстанції, що викликаний в судове засідання в якості свідка ОСОБА_1 у поданій до суду заяві (а.с.175, т.1), а також в судовому засіданні 15.11.2021р. підтвердив факт поставки товару позивачем за видатковими накладними: №24 від 14.05.2018р. на суму 126991,20грн.; №38 від 29.05.2018р. на суму 14400,00грн.; №62 від 28.08.2018р. на суму 14400,00грн.; №68 від 11.09.2018р. на суму 43680,00грн.; №70 від 13.09.2018р. на суму 116564,40грн.; №71 від 13.09.2018р. на суму 74440,20грн.; №72 від 13.09.2018р. на суму 123100,80грн.. Вказав, що частину документів за договором він підписував особисто, як директор СВК "Дружба", а саме: Специфікацію №5 від 11.09.2018р., Специфікацію №6 від 13.09.2018р., Специфікацію №7 від 13.09.2018р., Специфікацію №8 від 13.09.2018р., видаткову накладну №68 від 11.09.2018р., видаткову накладну №70 від 13.09.2018р., видаткову накладну №71 від 13.09.2018р., видаткову накладну №72 від 13.09.2018р. та проставляв на вказаних документах печатку СВК "Дружба", яка на той момент використовувалась в господарській діяльності. Також, по зазначеним вище документам товар був отриманий та використаний у господарській діяльності СВК "Дружба", але через низку об`єктивних причин (зміна керівництва та складу учасників, реорганізації) за час його управління СВК "Дружба" не встиг провести повний розрахунок з позивачем. Зазначені у позовній заяві документи були наявні у СВК "Дружба" та залишились у нього після зміни керівництва. Крім того, слід відмітити, що у матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно СВК "Дружба" (код ЄДРПОУ 03732057), згідно якого станом на 13.09.2018р. керівником СВК "Дружба" був ОСОБА_1. Водночас, слід звернути увагу на те, що видаткова накладна №62 від 28.08.2018р. не підписана відповідачем, разом з тим судом досліджено відомості, надані ДПС України на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2021р., а саме витяг з Єдиного реєстру податкових накладних відповідача за період I квартал 2018р. - I квартал 2019р., а також відомості щодо віднесення останнім до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої і сплаченої фізичною особою-підприємцем Гоц Наталією Олександрівною за результатами поставки товару відповідно до зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних. Зокрема, судом встановлено, що в рядку 50 Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" до Податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року відповідачем задекларовано операцію з придбання у постачальника (індивідуальний податковий номер) 2694018729. Період складання податкової накладної - вересень 2018р., обсяг постачання (без податку на додану вартість) - 12000,00грн., сума податку на додану вартість 2400,00грн.. З огляду на викладене та оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд бере до уваги положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання обумовленого товару. Згідно п.201.7 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент господарських відносин сторін), податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 ПК України вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що відображення відповідачем після отримання товару в податковій звітності суми податку, останній своїми діями підтвердив виконання позивачем зобов`язань згідно видаткової накладної №62 від 28.08.2018р.. Товар отриманий за видатковими накладними №24 від 14.05.2018р. на суму 126991,20грн.; №38 від 29.05.2018р. на суму 14400,00грн.; №68 від 11.09.2018р. повністю оплачений відповідачем. Водночас, як встановлено судом, що сторонами не заперечується, той факт, що на момент укладення спірного договору поставки №1/1904 між сторонами не існувало інших невиконаних договірних зобов`язань. З огляду на викладене, а також сукупність наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено факт поставки товару відповідачу на загальну суму 513576,60грн., при цьому відповідачем оплачено товар на суму 199471,20грн., зокрема, 14.05.2018р. на суму 126991,20грн.; 29.05.2018р. на суму 14400,00грн; 28.08.2018р. на суму сумі 1400,00грн., 07.09.2018р. на суму 43680,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Однак, в порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідачем не було здійснено повної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 314105,40грн., відповідних доказів на спростування протилежного у матеріалах справи відсутні. Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 314105,40грн.. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, а також керуючись ст.625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66904,45грн. - інфляційних втрат та 25636,16грн. - 3% річних. Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене слід дійти висновку, що для застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання. Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.09.2018р. по 02.06.2021 на суму заборгованості, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками суду та вважає, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 25610,35грн. 3% річних та 66904,45грн. інфляційних втрат, у стягненні 25,81грн. 3% річних слід йому відмовити. За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 314105,40грн. основного боргу; 25610,35грн. 3% річних; 66904,45грн. - інфляційних нарахувань, а у стягненні 25,81грн. 3% річних слід відмовити. Також, у відповідності до ст.ст.126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду яких слід зазначити наступне. Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 4, 5 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У відповідності до ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. За приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Як свідчать матеріали справи, 01.03.2021р. між Адвокатським Об`єднанням "Міжнародна адвокатська компанія "Протекта" (об`єднання) та Фізичною особою підприємцем Гоц Наталією Олександрівною (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги. Згідно п.1.1 договору, клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу (послуги), а саме: здійснити комплекс дій по стягненню боргу в розмірі 314105,40грн., а також стягнення відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченого ст.625 Цивільного кодексу України, штрафних санкцій та судових витрат, за договором поставки №1/1904 від 19.04.2018р. з Сільськогосподарського кооперативу "Дружба" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка"), зареєстроване за адресою: 22160, Вінницька область, Козятинський район, с.Миколаївка, вул.Миру, будинок №51, код ЄДРПОУ 03732057, в тому числі шляхом звернення до суду, а в разі оскарження в інших судових інстанціях. У разі надання правничої допомоги, при оскарженні рішення суду в інших судових інстанціях, сторони укладають додаткову угоду в якій погоджують вартість та порядок надання правничої допомоги об`єднанням. Пунктом 4.1 договору передбачено, що клієнт у відповідності до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оплачує послуги (роботу) об`єднання - надану правову допомогу, вказану в п.1.1 даного договору, за договірною ціною, і є гонораром об`єднання. Оплата гонорару вказаного в п.4.1 даного договору сплачується клієнтом протягом 15-ти банківських днів з дня підписання Акту та/або Звіту про надані послуги в безготівковій формі. (п.4.2 договору) Клієнт, додатково оплачує (в доповнення до гонорару, зазначеного в розділі 4 "Порядок розрахунків" цього договору) представництво інтересів клієнта у суді в судовому засіданні в розмірі 2 000,00грн. за кожне судове засідання (п.4.3 договору). Клієнт, додатково оплачує (в доповнення до гонорару, зазначеного в розділі 4 "Порядок розрахунків") за підготовку документів, під час розгляду справи у суді (заперечень, відповідей на відзив, письмових пояснень) в розмірі 500,00грн. за кожну умовну сторінку підготовленого документу (1 умовна сторінка містить 1800 знаків з пробілами) (п.4.4 договору). Клієнт додатково оплачує (в доповнення до гонорару, зазначеного в розділі 4 "Порядок розрахунків" цього договору) гонорар за прийняття рішення на користь клієнта у розмірі 5% (п`ять відсотків) від задоволеної судом суми до стягнення (п.4.5 договору). Клієнт, додатково оплачує (в доповнення до гонорару, зазначеного в розділі 4 "Порядок розрахунків" цього Договору) витрати пов`язані з явкою до суду в розмірі 1 500,00грн. за кожне судове засідання (п.4.7 договору). Клієнт, додатково оплачує (в доповнення до гонорару, зазначеного в розділі 4 "Порядок розрахунків" цього договору) добові витрати в розмірі 750,00грн. за кожне судове засідання (п.4.7 договору). З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: 6099,69грн. судовий збір; 49082,30грн. (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (детальний розрахунок додано до позовної заяви (а.с.12, 13, т.1). Також, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Дяченку Андрію Миколайовичу, №4959/10 від 26.07.2012р., ордер на надання правової допомоги серії АІ №1121986 від 08.06.2021р., який здійснював представництво інтересів позивача в суді. 15.11.2021р. до суду першої інстанції представником позивача подано заяву про відшкодування судових витрат, які позивач сплатив та має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Позивач просив суд стягнути з відповідача 59582,30грн., з яких: 39250,00грн. - понесені витрат на професійну правничу допомогу та 20332,30грн. - витрат на професійну правничу допомогу, які позивач повинен буде понести при ухваленні рішення на його користь. Зокрема, у поданій заяві представником позивача наведено розрахунок, в якому зазначено витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи, а саме: 13500,00грн. на професійну правничу допомогу, згідно п.4.1 договору про надання правничої допомоги (витрати позивача до звернення до суду); 10000,00грн. згідно п.4.3 договору, виходячи з того, що по справі призначено п`ять судових засідань (5*2000,00=10000,00грн.), а саме: 05.08.2021р., 28.09.2021р., 25.10.2021р., 01.11.2021р., 15.09.2021р.; 4500,00грн., згідно п.4.4 договору, виходячи з того, що під час розгляду справи, було підготовлено документи, в кількості більше 9 "умовних" сторінок (9*500,00=4500,00грн.), а саме: проект заяви свідка, супровідних листів, письмових пояснень, 7500,00грн. згідно п.4.6 договору, виходячи з того, що по справі призначено п`ять судових засідань, які пов`язані з явкою до суду (5*1500,00=7500,00грн.), а саме: 05.08.2021р., 28.09.2021р., 25.10.2021р., 01.11.2021р., 15.09.2021р., 3750,00грн. згідно п.4.7 договору, виходячи з того, що по справі призначено п`ять судових засідань, добові (5*750,00=3750,00грн.), а саме: 05.08.2021р., 28.09.2021р., 25.10.2021р., 01.11.2021р., 15.09.2021р.. Також, позивачем надано копію Акту виконаних робіт по договору від 01.11.2021р. на суму 32000,00грн.; копію платіжного доручення №1515 від 28.09.2021р. на суму 3000,00грн.; копію платіжного доручення №1534 від 18.102021р. на суму 25000,00грн.; копію платіжного доручення №1563 від 10.11.2021р. на суму 4000,00грн.; копію платіжного доручення №1564 від 10.11.2021р. на суму 7250,00грн.; копію рахунку №02/11/2021-5 від 10.11.2021р. за послуги (правничу допомогу) на суму 7250,00грн.. Водночас, визначаючись стосовно переліку робіт (послуг), які були надані позивачу адвокатським об`єднанням, слід взяти до уваги, розрахунок, зазначений вище у заяві про відшкодування судових витрат, які позивач сплатив та має сплатити у зв`язку з розглядом заяви, оскільки сторонами складено Акт виконаних робіт по договору на суму 32000,00грн.. Зокрема, зазначені представником позивача адвокатом Дяченком А.М. витрати пов`язані з явкою до суду в сумі 7500,00грн. (відповідно до п.4.6 договору) та витрати в сумі 3750,00грн. - добові витрати (відповідно до п.4.7 договору) не підтверджені позивачем документально, а тому не підлягають стягненню з відповідача. Отже, позивачем доведено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28000,00грн., при цьому пропорційною до суми задоволених позовних вимог є сума 27998,32грн.. Крім того, судом розглянуто вимогу про стягнення з відповідача 20332,30грн витрат на професійну правничу допомогу, згідно п.4.5 договору про надання правничої допомоги, які позивач повинен буде понести при ухваленні рішення на його користь. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.05.2020р. по справі №922/2749/19, зазначив, що відповідно до ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.6 ст.126 ГПК України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч.4 ст.126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами. Слід також зазначити, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Водночас, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях у справах "Двойних проти України", "Гімайдуліна і інших проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відшкодування гонорару успіху в розмірі 20332,30грн., слід зазначити наступне. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000р. у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005р. у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v.Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату. З огляду на викладене, а також на часткове задоволення позову, пропорційним до суми задоволених позовних вимог є "гонорар успіху" в сумі 20331,01грн.. Отже, доведеною позивачем та пропорційною до суми задоволених позовних вимог є сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 48329,33грн, з яких: 20331,01 - "гонорар успіху", передбачений в п.4.5 договору та 27998,32грн. понесені витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, визначаючись, щодо суми витрат, які підлягає до стягнення з відповідача, слід врахувати, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що розмір витрат є надмірно великим та необґрунтованим. Зокрема, адвокатом позивача зазначені такі види послуг, як "відкриття адвокатського провадження", "експертиза документів", "узгодження правової позиції з клієнтом, роз`яснення способів захисту прав та законних інтересів", які по суті є консультацією, яка прописана окремо серед даних послуг. Перелічені види послуг не охоплюються ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому не можуть бути розцінені як правнича допомога. Водночас, відповідач зазначає, що вартість підготовки позовної заяви в сумі 10000,00грн. завищена, оскільки спір, який в ній описаний, не передбачає складних розрахунків, а по суті є переписуванням умов договору та даних первинних документів. Розмір витрат, пов`язаних з явкою до суду та добові втрати не підтверджені позивачем документально. Також, відповідач вказує, що гонорар, який розраховано в розмірі 5% від задоволеної судом суми виходить за критерії розумності, оскільки в договорі про надання правової допомоги вже передбачено гонорар за всі види наданих послуг. Таки чином, дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надані заявником докази, а також заперечення відповідача, щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, застосовуючи критерій розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, врахувавши час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду, що відповідно до ст.ст.126, 129 ГПК України обов`язок відшкодувати позивачу його витрати на професійну правничу допомогу покладається на відповідача частково в сумі 24164,66грн., а витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35417,64грн. слід залишити за позивачем. Таким чином, судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" - без задоволення. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2021р. у справі №902/608/21 - без змін.

2. Справу №902/608/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст постанови складений "21" квітня 2022 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І.