Постанова 4870 № 921/274/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" листопада 2022 р. Справа №921/274/21 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів: МАРКА Р.І. СКРИПЧУК О.С. за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г. представники сторін не з`явилися. розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської міської ради вих..№8442 від 30.03.2022 (вх.№01-05/797/22 від 08.04.2022) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022, (суддя Гевко Л.В., повний текст рішення складено 12.03.2022) у справі №921/274/21 за позовом: Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни, с. Байківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. до відповідача: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, про визнання недійсним акту Тернопільської міської ради від 26.06.2020 року №7/51/183 "Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул. Протасевича Шкарупі С.П." ВСТАНОВИВ: Суть спору. ФОП Шкарупа С.П. звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільської міської ради, у якій просила суд визнати недійсним акт Тернопільської міської ради від 26.06.2020 року №7/51/183 "Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул.Протасевича, Шкарупі С.П."; зобов`язати Тернопільську міську раду вирішити земельне питання Шкарупи С.П. з урахуванням вимог ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний акт порушує право позивачана першочергове укладення договору оренди землі, яке визначене ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі", щодо її права, як добросовісного орендаря на першочергове укладання договору оренди землі на строк до 50 років для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта, який визначений сертифікатом відповідності, як: (окремий пусковий комплекс) зупинка громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 у справі №921/274/21 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Тернопільської міської ради від 26.06.2020 року № 7/51/183 «Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул.Протасевича Шкарупі С.П.»; зобов`язано Тернопільську міську раду розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018 та вирішити її земельне питання шляхом прийняттям рішення по суті питання, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі". Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Тернопільська міська рада не погодилась із прийнятим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає наступні обставини: - Господарський суд Тернопільської області помилково застосував до спірних правовідносин ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі», оскільки, на думку апелянта, застосування зазначеної норми не стосується спірних відносин у даній справі; - покликаючись на обставини встановлені судами у справах № 921/102/15-г/7, №921/225/16-г/13, №921/231/17-г/17 зазначає, що позивачем здійснено встановлення тимчасової споруди, а не будівництво нерухомо майна; - покликаючись на обставини встановлені судами у справах №921/716/16-г/17, №921/414/16-г/4, №921/102/15-г/7, №921/225/16-г/13 зазначає, що договір оренди землі від 31.07.2009, укладений між сторонами даної справи, на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/81, припинив свою дію 31.04.2014, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; - позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки, сам визнає, що договір оренди, який був укладений між сторонами, припинив свою дію 31.04.2014, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; - Тернопільська міська рада приймаючи рішення №7/51/183 від 26.06.2020 «Про відмову в наданні земельної ділянки за адресою вул.Протасевича Шкарупі С.П.» діяла в межах повноважень відповідно до вимог законодавства. Позивач заперечуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норми ч.2 ст.13 Закону України «Про оренду землі» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки, позивач надалі користується зареєстрованою на праві оренди за нею земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Тернопільській області №3298 від 12.02.2021. Крім того, заперечуючи покликання скаржника в апеляційній скарзі на обставини встановлені судами під час розгляду інших справ, вважає такі безпідставними, оскільки, в силу вимог ст.75 ГПК України, правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Тому, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Разом з тим, позивач у п. п. 1, 2 прохальної частини відзиву на апеляційну скаргу просить апеляційний господарський суд змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення та заперечити, що орендар ОСОБА_1 збудувала тимчасову споруду, або визнати, що така обставина, у відповідності до вимог ч.2. ст.19 Закону України «Про оренду землі» не підлягає встановленню. Крім того, у клопотанні б/н і дати (вх.ЗАГС №0104/3440/22 від 29.06.2022) позивач просить суд визнати, що відповідно до вимог ч.2. ст.19 Закону України «Про оренду землі» не підлягають встановленню обставини чи на завершений будівництвом об`єкт (який прийнятий в експлуатацію), оформлене право власності чи ні. Розглянувши вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у зазначеному клопотанні, судова колегія дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки, відповідно до ст.254 ГПК України, у випадку незгоди із прийнятим рішенням сторони мають право подати апеляційну скаргу з метою його оскарження. Враховуючи те, що в даному випадку позивач не скористалась правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, а тому, не вправі заявляти вимоги про зміну мотивувальної частини рішення суду. Окрім, цього позивач у п.3 відзиву на апеляційну скаргу просить суд долучити Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.02.2021. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання. Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду даної справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи,належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи. Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї , перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.04.2009 рішенням Тернопільської міської ради від №5/26/81 суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки, площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,0136 га, для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул.Протасевича та надано в оренду позивачу земельну ділянку. 31.07.2009 між Тернопільською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі від 30.04.2009, відповідно до рішення Тернопільської міської ради №5/26/81, яким затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,0136 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою вул.Протачевича, суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 . Згідно з п. 8 договору, вказаний договір укладено терміном на п`ять років, а саме з 30.04.2009 по 30.04.2014, та встановлено можливість поновлення договору оренди на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір оренди було зареєстровано в Книзі записів засвідчення факту реєстрації 19.11.2009 за № 3759 та у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.02.2010 за №041066100029. Факт передачі земельної ділянки в користування за договором оренди підтверджено актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.11.2009. Пунктом 15 договору встановлено, що: «Земельна ділянка передається для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту, вул. Протасевича з об`єктом торгівельно-побутового призначення». На підставі укладеного договору оренди, позивачем після отримання дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкту «Будівництво зупинки громадського транспорту «вул. Протасевича» побудовано об`єкт торгівельно-побутового призначення» за адресою: вул.Протасевича, який зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 13.09.2010 № 469-18/10» та після завершення будівництва на закінчений будівництвом об`єкт отримано від приймальної комісії Акт готовності об`єкта до експлуатації від 22.02.2011 № 588, яким підтверджено, що об`єкт - зупинка громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, готовий до експлуатації. Сертифікатом відповідності №ТП000553 від 03.03.2011 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта - зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації. Додатковою угодою від 02.02.2014, зареєстрованою в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 05.03.2014 за №2399, сторони погодились внести зміни до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2014 та в частині розміру орендної плати, виклавши пункти 5 та 9 договору оренди в новій редакції. 31.03.2014 ФОП Шкарупа С.П. звернулася до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,025 га для обслуговування зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул.Протасевича. Згідно поданої заяви позивач просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації на ту ж земельну ділянку, що знаходилася у неї в користуванні площею 250 кв.м за адресою: вул.Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення. Листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 07.04.2014 №903/08 позивача повідомлено про те, що її звернення від 31.03.2014 розглянуто і виконавчим комітетом підготовлено проект рішення міської ради "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: вул.Протасевича ФОП Шкарупі С.П. " для відповідних погоджень та розгляду на сесії міської ради у встановленому законодавством порядку та зазначено, що про результат надання адміністративної послуги підприємця буде повідомлено адміністратором Центру надання адміністративних послуг. Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.11.2014 №1185 доручено Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, містобудування, архітектури та кадастру, відділу земельних ресурсів організувати та провести роботи по демонтажу тимчасових споруд, які влаштовані без документів, що посвідчують право користування землею (згідно з додатком до рішення - Перелік об`єктів, які підлягають демонтажу) серед інших, зазначено ФОП Шкарупа С.П. , об`єкт: тимчасова споруда "Христя", розташована по вул.Протасевича біля будинку №18 ). 28.11.2014 сесією Тернопільської міської ради прийнято рішення №6/53/152 про відмову ФОП Шкарупі С. П. у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0250 га за адресою: вул. Протасевича, для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення (п.1 рішення); припинено право користування зазначеною земельною ділянкою (п.2 рішення) та зобов`язано підприємця в 20-денний термін з дня прийняття рішення повернути земельну ділянку (п.3 рішення). 18.10.2016 позивач звернувся до орендодавця із заявою про поновлення договору оренди, долучивши проект додаткової угоди, графічні матеріали на земельну ділянку, довідку від 12.10.2016 за №35114/13-05 Державної фіскальної служби у Тернопільській області про відсутність заборгованості по орендній платі, інші документи згідно з переліком. У відповідь виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив листом від 02.11.2016 №10276/08 про закінчення терміну дії договору оренди 30.04.2014 та посилаючись на пункт 8 цього договору, вказав на відсутність правових підстав для підписання запропонованого проекту додаткової угоди. Листом від 06.12.2017 Тернопільська міська рада повідомила позивача, що право користування спірною земельною ділянкою припинено на підставі рішення №6/53/152, а також зобов`язала позивача у двадцятиденний термін з прийняття вказаного рішення, повернути земельну ділянку орендодавцеві. У зв`язку з цим Рада зазначала про необхідність виконання рішення №6/53/152 та вказувала на відсутність можливості укладення додаткової угоди до договору оренди. 12.12.2017 позивач звернулася до Тернопільської міської ради з листом про скасування рішення №6/53/152 від 28.11.2014 як такого, що прийнято з порушенням вимог закону. Листом від 05.01.2018 № 69/08 Тернопільська міська рада повідомила позивача про відсутність повноважень скасовувати свої власні рішення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №907/1170/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 та постановою Верховного Суду від 15.06.2022, позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та зобов`язано Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018 у відповідності до вимог законодавства України. Вказаним рішенням суду встановалено, що Тернопільська міська рада не забезпечила належного розгляду звернення позивачки та не надала відповіді по суті звернення ОСОБА_1 , а тому відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті звернення позивачки від 14.12.2018 та для захисту її прав і інтересів з урахуванням повноважень суду, визначених статтею 245 КАС України, необхідно зобов`язати Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018 у відповідності до вимог законодавства України. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 23.02.2021 позивач звернулась до Тернопільської міської ради із заявою про розгляд на сесії питання щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 607/1170/19 та повторно розглянути її заяву від 14.12.2018 року і відповідно до вимог ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі" вирішити земельне питання щодо її права як добросовісного орендаря на першочергове укладання договору оренди землі на строк до 50 років для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта, який визначений сертифікатом відповідності №ТП000553 від 03.03.2011, як: (окремий пусковий комплекс) зупинка громадського транспорту «вул. Протасевича» з об`єктом торгівельно-побутового призначення». Згідно отриманого позивачем повідомлення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 5602-ф від 26.03.2021, Тернопільською міською радою прийнято рішення від 26.06.2020 № 7/51/183 про відмову ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки площею 0,0250 га для обслуговування зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою вул.Протасевича». Наведені обставини і стали підставою для звернення із позовом у даній справі. Оцінка суду. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Пунктом "а" ч. 1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Відповідно до ч. 1ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно з ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад - сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин (п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі» після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі. Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Приписами ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку. Згідно ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Статтею 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч.2 ст.134 Земельного кодексу України). Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що до спірних відносин у даній справі не підлягає до застосування ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі», оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом з огляду на висновок Верховного Суду у п.п. 22, 50 постанови від 21.11.2018 у справі №921/653/17-г/4 про те, що заява позивача про надання земельної ділянки позивачем подано відповідачу 14.12.2018 повинна була розглядатись відповідачем, не як заява про надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, а як заява на укладення нового договору оренди землі на підставі ст.19 Закону України «Про оренду землі». Поряд з цим, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач прийнявши оскаржуване рішення та пославшись як на підставу відмови, на порушення процедури виділення землі для обслуговування нерухомого майна, фактично ухилився від розгляду питання про можливість укладення з позивачем нового договору оренди землі для обслуговування закінченого будівництвом об`єкта з урахуванням мотивувальної частини рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 607/1170/19. Окрім цього, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення обґрунтовано взято до уваги обставини встановлені судами у справах №№ 921/102/15-г/7, 921/414/16-г/4, 921/716/16-г/17, 921/225/16-г/13, 921/231/17-г/17, 921/653/17-г/4, 921/266/18, які не повинні доводитися в межах цієї справи. Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, оскаржуване рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи зазначене, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом. Керуючись ст.ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022 у справі №921/274/21 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області. Повний текст постанови складено 28.11.2022. Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК Судді Р.І. МАРКО О.С. СКРИПЧУК