Постанова 4814 № 553/3095/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/3095/22 Номер провадження 22-ц/814/4666/22Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю.В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гальонкіна С.А., суддів Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю. при секретарі Гречці Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулось до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви посилається на те, що його батьку ОСОБА_2 встановлено діагноз та він є інвалідом ІІ групи, а тому потребує стороннього догляду, яку і надає ОСОБА_1 . На даний момент у них є необхідність виїхати за кордон з метою лікування батька, однак у зв`язку з обмеженим виїздом чоловіків у період воєнного стану ОСОБА_1 позбавлений можливості супроводжувати батька. Просив встановити факт, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 . Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позиція сторін Узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права та не повне з`ясування обставин справи. Зазначає, що встановлення факту йому необхідне саме з метою супроводу батька при виїзді його за кордон для проходження лікування. Відзив на апеляційну скаргу не находив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернув до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - ОСОБА_2 , а саме просив встановити факт того, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 . Заяву обґрунтовував необхідністю встановлення зазначеного факту з метою виїзду за кордон для супроводу ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи та потребує стороннього догляду. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою. ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК № 715011. Позиція апеляційного суду Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18). Відповідно до п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, в редакції чинній на момент подачі заяви та винесення оскаржуваної ухвали,у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану Перетин державного кордону може здійснюватися: особою з інвалідністю I чи II групи - у супроводі одного або обох батьків, на утриманні яких перебуває така особа з інвалідністю, дружини /чоловіка, повнолітніх сина/ доньки, їх дружини/чоловіка (за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки та інвалідність). З вказаного вбачається, що саме зазначеними правилами регулюється порядок виїзду за кордон з метою супроводу особи з інвалідністю. При цьому зазначена процедура не потребує встановлення факту постійного догляду у судовому порядку. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду справи апеляційним судом до Правил перетинання державного кордону громадянами України були внесені зміни затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2022 року № 1044, так відповідно до п. 2-1у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням. За вказаних обставин, враховуючи, що законодавством України встановлено порядок перетинання державного кордону громадянами України та зазначено перелік необхідних документів, що посвідчують право особи на виїзд за кордом з метою супроводу одного з батьків з інвалідністю І, ІІ групи, заявником не надано доказів неможливості отримати зазначені документи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті окремого провадження. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги заяви, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 листопада 2022 року Головуючий С.А. Гальонкін Судді Г.Л. Карпушин О.Ю. Кузнєцова