Постанова Одеський апеляційний суд № 497/1784/22

Номер провадження: 33/813/1165/22 Номер справи місцевого суду: 497/1784/22 Головуючий у першій інстанції Кодінцева С. В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання - Мілєвої М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Болградського районного суду Одеської області від 13 вересня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, не інваліда, не одруженого, військовослужбовця - стрільця 2 Стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 регіонального управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 30.06.2005 року Белградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_4 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення В С Т А Н О В И В: Постановою Болградського районного суду Одеської області від 13 вересня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі санкції цієї статті призначено йому стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 (десять) діб. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496.20 гривень (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок). Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити постанову Болградського районного суду Одеської області від 13 вересня 2022 року в частині обраного стягнення, а саме замінити стягнення у вигляді арешту на стягнення у вигляді штрафу згідно санкції статті, враховуючи його сімейні обставини. Постановою Одеського апеляційного суду від 11.10.2022 року клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Прийнято провести апеляційний розгляд справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Болградського районного суду Одеської області від 13 вересня 2022 року, який відбудеться о 13 год. 00 хв. 22.11.2022 року, в режимі відеоконференції. Доручено Болградському районному суду Одеської області забезпечити проведення відеоконференції з Одеським апеляційним судом 22.11.2022 року о 13 год. 00 хв. Однак, відповідно до довідки секретаря судового засідання від 22.11.2022 року, судове засідання суду, яке було призначено на 22.11.2022 року у режимі відеоконференції за клопотанням ОСОБА_1 не відбулося, у зв`язку з тим, що секретарем судового засідання було виявлено, що Болградський районний суд Одеської області не знаходиться в режимі «онлайн», а дзвінки на робочі номери телефонів обривалися без гудків, особистих контактних номерів ОСОБА_1 не зазначив. Жодних заяв, клопотань про неможливість виходу на відеозвязок із апеляційним судом - ОСОБА_1 до суду не надав та не направив. Відповідно до частини 6 ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Таким чином, з урахуванням ч.6 ст.294 КУпАП та враховуючи що від ОСОБА_1 жодних клопотань, заяв про відкладення розгляду справи не надходило, тому апеляційний суд вважає за необхідне слухати справу у відсутність апелянта. Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, оскільки в апеляції не ставиться питання про погіршення її становища. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Так, слід зазначити, що ОСОБА_1 не оскаржує фактичні обставини справи та у апеляційній скарзі визнає себе винним у вчиненні інкримінуємого йому адміністративного правопорушення, а саме в ч.3 ст. 172-20 КУпАП, однак вважає, що у нього є обставини, які повинні впливати на обраний судом вид стягнення. Зокрема ОСОБА_1 зазначає, що він постійно проживає із матір`ю по одній адресі: АДРЕСА_1 . Окрім нього, у матері більше дітей немає, як немає і родичів які б могли піклуватись про неї, оскільки його мама - ОСОБА_2 - інвалід дитинства ІІ групи безстроково із діагнозом - дисплазія тазостегнових суглобів. Це захворювання у матері з народження і воно характерне тим, що у неї віднімаються ніжні кінцівки у період загострення, а тому її неможливо залишати на самоті, у зв`язку із чим, вважає, що він має підстави просити суд змінити йому покарання у вигляді арешту на покарання у вигляді штрафу. Разом з тим, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, згідно із ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Частина друга ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше. Соціальна роль адміністративної відповідальності є надзвичайно важливою насамперед тому, що вона виникає як правовий наслідок неналежної реалізації громадянами і юридичними особами своїх прав і обов`язків у суспільстві. Вона включає не тільки ретроспективну відповідальність, як наслідок правопорушення, але й позитивний аспект, тобто певний внутрішній стан особи, її ставлення до справи, суспільства, своєї поведінки. Таким чином, накладення адміністративного стягнення носить індивідуальний характер та в кожному конкретному випадку таке має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. Цих вимог Закону суддя першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП, дотримався в повній мірі. Так, санкція ч.3 ст. 172-20 КУпАП передбачає накладення штрафу від двохсот п`ятнадцяти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб. Як вбачається з оскаржуваної постанови, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк десять діб, суддя врахував характер вчиненого правопорушення, як такого, що вчинено в умовах особливого періоду, особу правопорушника, який є військовослужбовцем, ступінь його вини, майновий стан та відсутність обставин, що пом`якшують адміністративну відповідальністьпокарання, а також те, що ОСОБА_1 вже притягувався до відповідальності за аналогічне правопорушення у виді штрафу (а.с. 18), а тому обґрунтовано наклав на нього стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк десять діб, передбачений санкцією ч.3 ст.172-20 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст.33 КУпАП, підстав для його пом`якшення, про що зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , апеляційний суд не знаходить. Апеляційний суд вважає, що вказане адміністративне стягнення буде достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчиненню ним нових правопорушень. У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, тому підстав для зміни постанови судді першої інстанції, на що вказує ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, немає. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. На підставі викладеного та керуючись статтями 23, 30, 33, 36, 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Болградського районного суду Одеської області від 13 вересня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, не інваліда, не одруженого, військовослужбовця - стрільця 2 Стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 регіонального управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 30.06.2005 року Белградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_4 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду: Т.В. Цюра