Постанова Львівський апеляційний суд № 462/4953/22

Справа № 462/4953/22 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М. Провадження № 33/811/1290/22 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Залізничного районного суд м. Львова від 27 жовтня 2022 року, встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496,20 грн. Згідно постанови, ОСОБА_1 , 11 вересня 2022 року о 19.50 год. під час перевірки документів у пасажирів потягу №715 «Київ-Львів-Перемишль» на території Залізничного району м. Львова під час перевірки документів, пред`явив на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_1 виданий 15 вересня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону України було встановлено, що особа є громадянином України, а саме за формою Ф-1 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданого 06 квітня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про громадянство України» у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. Даним фактом вищевказаний громадянин порушив вимоги ст.ст.2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року №57, тобто здійснив спробу незаконного перетинання ДКУ без відповідних документів, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.204-1 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Леонтьєв О.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що постанова місцевого суду є незаконною, безпідставною та винесеною з порушенням норм чинного законодавства. ОСОБА_1 надав працівнику ДПСУ для прикордонного контролю паспорт громадянина Ізраїлю, який є дійсним та виданий належним державним органом Держави Ізраїль. В матеріалах справи є належним чином завірена копія паспорту ОСОБА_1 з якої видно, що він неодноразово перетинав кордон за паспортом громадянина Ізраїлю, однак протоколи відносно нього за ст. 204-1 ч. 1 КУпАП ніколи не складалися. ОСОБА_1 документований паспортом громадянина Держави Ізраїль на своє ім`я та є громадянином Ізраїлю. Із матеріалів провадження вбачається, що при перетині кордону України, 11 вересня 2022 року, ОСОБА_1 пред`явив дійсний, належний йому паспорт № НОМЕР_1 громадина Ізраїлю на ім`я ОСОБА_4 , термін дії якого до 14 лютого 2023 року. Такий документ підтверджує його громадянство та посвідчує особу, виданий уповноваженим органом держави Ізраїль, визнаний Україною та дає право на в`їзд або виїзд з держави, що відповідає і вимогам Європейської Конвенції «Про громадянство». Законодавством України в даний час не передбачено відповідальності за множинне громадянство. Вважає, що дії ОСОБА_1 не суперечать вимогам ст.12 Закону України «Про державний кордон України», ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року (зі змінами),оскільки він перетинав кордон за дійсним паспортним документом. Недоведена суб`єктивна сторона правопорушення і висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є необґрунтованими. Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», передбачено, що громадянин України, який набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Згідно з приписами статті 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну); перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Пунктом 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, передбачає, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу. У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни окрім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. Всупереч тверджень апелянта ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові, а саме: - данині протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №284038 від 11 вересня 2022 року ( а.с. 1), з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 11 вересня 2022 року о 19.50 год., під час перевірки документів у пасажирів потягу №715 «Київ-Львів-Перемишль» на території Залізничного району м. Львова, пред`явив на паспортний контроль закордонний паспорт громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_1 виданий 15 вересня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону України було встановлено, що особа є громадянином України, а саме за формою Ф-1 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданого 06 квітня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - інформацією з письмових пояснень ОСОБА_1 (а.с. 2), відповідно до якої ОСОБА_1 зазначав, що не знав, що досі є громадянином України, та не хотів порушувати закон; - рапортами головного сержанта Х. Повханич та капітана ОСОБА_5 (а.с. 3,4), відповідно до яких 11 вересня 2022 року о 19 год. 50 хв., під час перевірки документів у пасажирів потягу №715 «Київ-Львів-Перемишль», на території Залізничного району м. Львова, виявлено особу, яка на паспортному контролі пред`явила закордонний паспорт громадянина Ізраїдю серії № НОМЕР_1 від 15 грудня 2022 року на ім`я ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) під час додаткового вивчення питання, щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону України було встановлено, що дана особа являється громадянином України, а саме за формою Ф-1 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 6 квітня 2022 року, виданий на імя ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - копією особової картки (а.с. 5), з якої вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України та має паспорт громадянина України з 2003 року; - відомостями з довідки-витягу (а.с.7), відпоповідно до яких громадянин України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався; - витягом (копія екранної форми) з підсистеми «Ризик» ГАІС ПК «Гарт-1» від 20 вересня 2022 року №2/4-743-22Вих (а.с. 8), з якого вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав кордон України, за паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . Апеляційний суд не бере до уваги аргументи апелянта про те, що ОСОБА_1 є громадянином Ізраїлю, тому що це не має правового значення, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 як громадянин України, зобов`язаний був пред`явити на паспортному контролі документи, що дають право саме громадянину України на виїзд з України (дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України та інші.). Наведеним також спростовуються доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 при виїзді з України прямого умислу на перетинання кордону без відповідних документів. Доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 -1 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №284038 від 11 вересня 2022 року (а.с. 1), письмовими пояснень ОСОБА_1 (а.с. 2), особовою карткою ОСОБА_6 (а.с. 5) та іншими документами, зазначеними вище за текстом. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Леонтьєва О.В. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27 жовтня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Леонтьєва Олега Валентиновича, подану в інтересах ОСОБА_1 без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.