Постанова Львівський апеляційний суд № 462/861/22

Справа № 462/861/22 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 33/811/1101/22 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Тимощука Олександра Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Залізничного районного суд м. Львова від 6 вересня 2022 року, встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496,20 грн. Згідно постанови, ОСОБА_1 , 13 лютого 2022 року о 04.43 год. за адресою на вул. Городоцька, 367, у м. Львові, керував автомобілем марки «BMW 528», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9«а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Тимощук О.І., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі. Наголошує, що місцевим судом його не було повідомлено про час та місце розгляду справи, окрім того працівниками поліції водієві не було повідомлено причину зупинки, та не надано можливості ознайомитися з правами, порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не було дотримано, не надано сертифікат повірки приладу. В матеріалах справи відсутнє направлення водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що у водія були ознаки алкогольного сп`яніння. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, 19 жовтня 2022 року на адресу Львівського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення. ОСОБА_1 в своїх поясненнях наголошує, що в нього не було можливості надати документи, щодо його хвороби діагноз «хронічний ерозивний гастрит». Дана хвороба при вживанні різного роду продуктів може спричиняти надмірну кислотність, яка може впливати на показники приладу «Драгер», у зв`язку із чим він просив відібрати в нього кров для встановлення стану сп`яніння. Працівниками поліції не проведено огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, порушено «Інструкцію проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів» №1452/735 від 9 листопада 2015 року. Наголошує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в медичному закладі за допомогою приладу «Драгер», проте в матеріалах справи відсутній чек з газоаналізатору «Драгер». В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено за допомогою якого приладу здійснювалася фіксація події, у зв`язку із чим відеозапис не може бути належним та допустимим доказом. Окрім того, наголошує, що не автомобіль перебував у стані руху та в матеріалах справи відсутні докази руху транспортного засобу. Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 259174 від 13 лютого 2022 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , керував транспортним засобом BMW 528 д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено зі згоди водія, у встановленому законом порядку в медичному закладі; - відомостями висновку, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 0003214 від 13 лютого 2022 року (а.с. 3), з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, в результаті якого було встановлено, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння; - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, згідно якого ОСОБА_1 було зупинено, у зв`язку із зупинкою/стоянкою на зупинці громадського транспорту, в ході опитування у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з автомобіля), водія скеровано в медичний заклад для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. У медичному закладі проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння, в результаті якого було встановлено діагноз, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 , не повідомляв, що в нього є «хронічний ерозивний гастрит», та не просив відібрати в нього зразки біологічного середовища (кров), для проведення більш детального дослідження. Доводи сторони захисту, що в матеріалах справи відсутнє направлення на медичний огляд, не беруться до уваги апеляційного суду. Згідно із ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 12 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Більше того, з огляду на положення пунктів 7, 8 розділу ІІІ Інструкції для визначення наркотичного засобу або психотропних речовини є обов`язковим проведення лабораторних досліджень, яке може бути здійснено лише в умовах закладу охорони здоров`я. Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що таке направлення долучається до матеріалів судової справи. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Аргументи апелянта, що з матеріалів справи не вбачається, що у водія були ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу апеляційного суду. Як встановлено з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівники поліції неодноразово зазначали, що з салону автомобіля чути запах алкоголю, у зв`язку з чим водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. Покликання апелянта, що його стан здоров`я міг вплинути на показники приладу «Драгер», яким проводилося тестування в медичному закладі, не беруться до уваги апеляційного суду, оскільки, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, водій не повідомляв про проблеми із здоров`ям працівників медичного закладу, окрім того долучена до матеріалів справи довідка №172 від 18 жовтня 2022 року не підтверджує, що у водія ОСОБА_1 , на момент події, було встановлено діагноз «хронічний ерозивний гастрит», окрім того з відеозапису не вбачається, що водій просив відібрати зразки біологічного середовища (кров) для проведення детальнішого лабораторного дослідження. Твердження апелянта, що працівниками поліції не проведено огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, не беруться до уваги апеляційного суду, оскільки з відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що водій виявив бажання пройти огляд в медичному закладі. Що стосується, аргументів сторони захисту, що працівниками поліції водієві не було повідомлено причину зупинки, такі не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки з відеозапису, долученого до матеріалів справи, встановлено, що водія було зупинено за стоянку/зупинку на зупинці громадського транспорту, про що повідомлено водія під час опитування. Аргументи, що місцевим судом ОСОБА_1 не було повідомлено про час та місце розгляду справи,не знайшли свого підтвердження. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №259174 від 13 лютого 2022 року ( а.с. 1), ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи буде проводитися в Залізничному районному суді м. Львова, окрім того особу, яка притягується до адміністративної відповідальності місцевий суд неодноразово повідомляв про час та місце розгляду справи за допомогою судових повісток ( а.с 6,8,18), телефонограмою ( а.с. 22), окрім того місцевим судом було поміщено виклик до суду на офіційному сайті «Судова влада України». Покликання апелянта, що працівниками поліції не надано можливості ознайомитися з правами, не надано сертифікат повірки приладу «Драгер», такі не заслуговують на увагу апеляційного суду. Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 не просив надати йому сертифікати повірки приладу «Драгер», окрім того працівниками поліції було роз`яснено водієві його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №259174 від 13 лютого 2022 року ( а.с. 1) та відеозаписом. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника, що відеозапис є недопустимим доказом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Доводи відносно відсутності даних щодо технічних засобів за допомогою яких здійснювалася відео фіксація є необгрнутованими, оскільки ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов`язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами. Щодо заперечень апелянта про те, що з відеозапису неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то такі не заслуговують на увагу, оскільки відеозапис містить всі необхідні для кваліфікації дій правопорушника обставини. Відсутність моменту зупинки, на відеозаписі, не спростовує факту керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та проходження ним відповідного огляду на стан сп`яніння у вказаний в протоколі день та час, так як факт керування ним транспортним засобом підтверджується сукупністю інших доказів. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень Залізничним районним судом м. Львова положень ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинені ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Тимощука О.І. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Залізничного районного суду м. Львова від 6 вересня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Тимощука Олександра Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.