Постанова Київський апеляційний суд № 756/3994/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2022 року м. Київ Справа №756/3994/18 Провадження № 22-ц/824/5444/2022 Резолютивна частина постанови оголошена 16 листопада2022 року Повний текст постанови складено 21листопада2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська прокуратура, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Стрикалем Олександром Васильовичем, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська прокуратура, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) та визнання недійсним договору купівлі-продажу,- В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позовні вимоги мотивовано тим, що 16 січня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01-08-ИП/39, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 329 400,00 доларів США з оплатою 14 % річних, та зобов`язалася повністю повернути до 15 січня 2013 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 16 січня 2008 року було укладено іпотечний договір за умовами, якого ОСОБА_1 передала в заставу іпотекодержателю нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,0914 га, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022 цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 01-08-Ип/39 від 16 січня 2008 року у розмірі 4 135 746,29 грн. та судовий збір у розмірі 2 372,00 грн. 23 лютого 2012 року Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції в м. Києві було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-6499/2010 виданого на підставі рішення Оболонським районним судом м. Києва від 13 грудня 2010 року. Того ж дня державним виконавцем на виконання рішення суду було винесено постанову про накладання арешту на все майно, що належить боржнику, зокрема на оспорювану земельну ділянку. 31 жовтня 2014 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/5909/14-ц позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 01-08-Ип/39 від 16 січня 2008 року у розмірі 4 135 746,29 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,0914 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво. Вартість даної земельної ділянки на момент ухвалення рішення становить 1 657 800,00 грн. 03 листопада 2015 року Оболонським районним судом міста Києва позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_1 , про виключення майна з під арешту, заочним рішенням задоволено, та зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві зняти арешт із земельної ділянки площею 0,0914 га, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво, накладений згідно постанови від 23 лютого 2012 року № 31383255 (реєстраційний номер обтяження 12242338 (спеціальний розділ)). 05 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва, розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_1 , про виключення майна з під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суд міста Києва від 03 листопада 2015 року ухвалила рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, заочне рішення Оболонського районного суд міста Києва від 03 листопада 2015 року скасувала та ухвалила по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_1 , про звільнення майна з-під арешту - відмовила. Незважаючи на рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» земельну ділянку площею 0,0914 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво, яка знаходиться під арештом, 13 жовтня 2017 року виставило на електронні торги та незаконно її продало. 27 жовтня 2017 року приватний нотаріус КМНО Малий О.С. прийняв рішення про реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка перебувала під арештом, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 . Не зважаючи на продаж оспорюваної земельної ділянки, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6499/2010 виданого 15 лютого 2012 року Оболонським районним судом міста Києва, триває та не є закінченим, а ОСОБА_1 по ньому продовжує бути боржником. Позивачка зазначала, що незаконна реалізація ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на електронних торгах № UA-EA-2017-10-04-000285-е 13 жовтня 2017 року земельної ділянки площею 0,0914 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво порушує права позивачки. 14 травня 2019 року в судовому засіданні долучено судом до матеріалів справи заяву про зміну підстав позову. В ній позивач посилалася на те, що у 2010 році ОСОБА_1 було побудовано на даній земельній ділянці двоповерховий дачний будинок із загальною площею приміщень 520,9 кв.м, а також огорожу, що підтверджується технічним паспортом на дачний будинок, незважаючи на це, була проведена реалізація на електронних торгах, без врахування дачного будинку, за рахунок вартості якого позивачка мала сплатити виконавчий збір. ОСОБА_1 просила визнати недійсними результати відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2017-10-04-000285-C від 13 жовтня 2017 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0914 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27 жовтня 2017 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і громадянкою України ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 2632; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 27 жовтня 2017 року за № 2632 про державну реєстрацію договору купівлі-продажу, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і громадянкою України ОСОБА_2 . Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання. 14 травня 2019 року в судовому засіданні за клопотанням представника позивача адвоката Стрикаля О. В. до розгляду залучено третю особу - ОСОБА_3 , а також у якості третьої особи в судовому засіданні залучено ОСОБА_4 , який 05 листопада 2019 року набув права власності на оспорювану земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу садового (дачного) будинку посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кондратенком М. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1546. 16 серпня 2021 року у судовому засіданні було залучено правонаступника третьої особи Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та правонаступника третьої особи Прокурора міста Києва - Київську міську прокуратуру. Аргументи інших учасників справи 17 липня 2018 року відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. 18 липня 2018 року відповідач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало відзив на позовну заяву в якому представник просив визнати позов завідомо безпідставним, а дії позивача зловживанням правом, оскільки право власності на земельну ділянку, яка належала позивачеві банк набув на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва № 756/5909/14-ц від 31 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили. 13 жовтня 2017 року відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу земельної ділянки площею 0,0914 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво, належної на праві власності банку, оформлені протоколом електронних торгів №ІІА-ЕА-2017-10-04- 000285-с. 27 жовтня 2017 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (власником земельної ділянки) і громадянкою України ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0914га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво та зареєстровано в реєстрі за №2632. Представник відповідача вважав, що права позивача не могли і не могли бути порушеними укладеним договором купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки предметом договору є земельна ділянка належна на праві власності банку, а не позивачу. Додаткові аргументи позивача 20 листопада 2018 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Стрикаля О. В. надійшла відповідь на відзиви, у якій зазначав, що заперечення і доводи викладенні у відзивах є безпідставні, та просив позов задовольнити в повному обсязі. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська прокуратура, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) та визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27 жовтня 2017 року був укладений правомочним власником земельної ділянки набутої на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва № 756/5909/14-ц від 31 жовтня 2014 року, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання цього договору недійсним. Враховуючи те, що позовні вимоги про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 27 жовтня 2017 року за № 2632 про державну реєстрацію договору купівлі - продажу, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і громадянкою України ОСОБА_2 є похідними від позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, які визнані судом необґрунтованими, підстав для їх задоволення суд першої інстанції також не вбачав. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 17 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стрикаль О. В. через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С. прийняв рішення про реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка перебувала під арештом. Рух апеляційних скарг та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2022 року витребувано з Оболонського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 756/3994/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська прокуратура, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) та визнання недійсним договору купівлі-продажу. 08 лютого 2022 року матеріали цивільної справи № 756/3994/18 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Стрикаля О. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року задоволено та поновлено його. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Стрикалем О. В., на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали. Заявнику необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 3 171,00 грн. 23 травня 2022 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стрикаль О. В. через засоби поштового зв?язку подав заяву до якої долучено квитанцію сплату судового збору у розмірі , встановленому судом. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Стрикалем О. В., на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська прокуратура, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція Київського апеляційного суду В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Стрикаль О.В. підтримав доводи апеляційної скарги. За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Належним чином повідомленні про дачу, час та місце розгляду справи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська прокуратура, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з?явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. Представник третьої особи ОСОБА_6 адвокат Герасимова Т.І. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання у зв`язку з її перебуванням за межами України. Колегія суддів вважає необґрунтованим заґвлене клопотання, оскільки доказів, які б свідчили про перебування Нерасимової Т.І. за межами України, суду не надано. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 756/3994/18 за відсутності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , третіх осіб: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київської міської прокуратури, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О. С., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які про дачу, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Фактичні обставини справи Встановлено, що 16 січня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01-08-ИП/39, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 329 400,00 доларів США з оплатою 14 % річних, та зобов`язалася повністю повернути до 15 січня 2013 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 16 січня 2008 року було укладено іпотечний договір за умовами, якого ОСОБА_1 передала в заставу іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0914 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво. Кредитні зобов`язання не були виконані позичальником, внаслідок чого рішенням Оболонським районним судом міста Києва від 13 грудня 2010 року задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 01-08-Ип/39 від 16 січня 2008 року у розмірі 4 135 746,29 грн та судовий збір у розмірі 2 372,00 грн. 23 лютого 2012 року Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції в м. Києві було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-6499/2010 виданого на підставі вищевказаного рішення Оболонським районним судом міста Києва від 13 грудня 2010 року. Того ж дня державним виконавцем на виконання рішення суду було винесено постанову про накладання арешту на все майно, що належить боржнику, зокрема на оспорювану земельну ділянку. 31 жовтня 2014 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/5909/14-ц позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 01-08-Ип/39 від 16 січня 2008 року у розмірі 4 135 746,29 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,0914 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво, шляхом визнання за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права власності на цю земельну ділянку. 03 листопада 2015 року Оболонським районним судом міста Києва позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_1 , про виключення майна з під арешту, заочним рішенням задоволено, та зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві зняти арешт із земельної ділянки площею 0,0914 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво, накладений згідно постанови від 23 лютого 2012 року № 31383255 (реєстраційний номер обтяження 12242338 (спеціальний розділ). Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року скасовано, а заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року залишити в силі. Право власності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на спірну земельну ділянку зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 квітня 2016 року. 13 жовтня 2017 року відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу земельної ділянки площею 0,0914 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво, належної на праві власності банку, оформлені протоколом електронних торгів № ІІА-ЕА-2017-10-04- 000285-с. Отже, на час проведення електронних торгів право власності на земельну ділянку на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, належало ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». 27 жовтня 2017 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (власником земельної ділянки) і громадянкою України ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0914 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:359:0022, цільове призначення земельної ділянки - дачне будівництво та зареєстровано в реєстрі за № 2632. 18 вересня 2018 року на підставі договору дарування зареєстрованого приватним нотаріусом КМНО Малим О. С. серія та номер № 1446 право власності на оспорювану земельну ділянку набула ОСОБА_3 , яка в свою чергу договором купівлі-продажу садового (дачного) будинку посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кондратенком М. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1546 продала ОСОБА_4 . Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зі змісту зазначеної норми можна зробити висновок про те, що правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи». Цивільне законодавство не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц (провадження № 61-5085сво18) викладений правовий висновок, згідно з яким, визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16). Відповідно до наведених правових висновків особа, яка не є стороною договору, має право на його оспорювання лише у разі, якщо такий договір стосується прав та/або інтересів цієї особи. Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Виходячи з наведеного, право, що не порушено, не підлягає захистові. У ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2021 року у справі № 751/7374/17 (провадження № 61-26072св18), від09 червня 2021 року у справі № 607/13749/16-ц (провадження № 61-22409св19). Зважаючи на такі обставини, оспорюючи договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 повинна була навести такі підстави його оскарження, які б свідчили про порушення прав та/або інтересів позивача таким договором. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Крім того, колегія суддів враховує, що у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19). Подібна усталена правова позиція сформована і в практиці Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується судами як джерело права при розгляді справ. Так, у справі «Пішторова проти Чехії» (PISTOROVA V. THE CZECH REPUBLIC від 26 жовтня 2004 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що стаття 1 Протоколу № 1 застосовується лише до наявних володінь і не гарантує права на придбання майна. Особа, яка скаржиться на порушення його або її права власності, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало (§ 38). У справі «Жигалев проти Росії» Європейський суд з прав людини в параграфі 131 нагадав, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не гарантує право на отримання власності (див. Постанову Європейського Суду у справі «Ван дер Мюсселе проти Бельгії» (Van der Mussele v. Belgium) від 23 листопада 1983 р., Series А, № 70, р. 23, § 48; Постанова Великої Палати Європейського Суду «Копецьки проти Словаччини» (Kopeckе v. Slovakia), скарга № 44912/98, ECHR 2004-IX, § 35). Це положення лише закріплює право кожного на безперешкодне користування «своїм» майном і, відповідно, застосовується лише до існуючого майна особи (див. Постанову Європейського Суду у справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium) від 13 червня 1979 р., Series А, N 31, р. 23, §50). Особа може стверджувати, що має «майно» за змістом статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, якщо вона дійсно володіла майном та розглядалася як її власник у всіх правових аспектах (див. Постанову Європейського Суду у справі «Бечварж та Бечваржова проти Чехії» (Becvar) and Becvarovа v. Czech Republic) від 14 грудня 2004 р., скарга N 58358/00, §131). «Майно» за змістом статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції може бути майном, у тому числі вимоги, щодо яких заявник може стверджувати, що має щодо нього, як мінімум, «законне очікування» отримання ефективного користування правом власності (див. згадане вище Постанова Великої Палати Європейського Суду у справі «Копецьки проти Словаччини», ibid., §35). Для порівняння, надія отримати майнове право, яке не могло ефективно здійснюватися, не може розглядатися як «майно» за змістом статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. «Законне очікування» має мати більш конкретну форму, ніж проста надія, і воно має ґрунтуватися на положеннях закону або правовому акті, такому, як судове рішення (див. згадану вище Постанову Великої Палати Європейського Суду у справі «Копецьки проти Словаччини», ibid., §35 та 49). Особа, яка скаржиться на порушення його майнового права, має насамперед довести, що таке право існує (див. Постанову Європейського Суду у справі «Пішторова проти Чехії» (Pistorovа v. Czech Republic) від 26 жовтня 2004 р., скарга N 73578/01, §130). Судом встановлено, що право власності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на спірну земельну ділянку зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 квітня 2016 року. Право власності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» позивачкою не оспорюється. За таких обставин, оскільки позивачкою не доведено порушення її права та інтересу спірним договором купівлі-продажу від 27 жовтня 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як позивачка не є стороною спірного правочину, а факт реєстрації права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» нею не оспорюється. Оскільки позовні вимоги про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 27 жовтня 2017 року за № 2632 про державну реєстрацію договору купівлі-продажу, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і громадянкою України ОСОБА_2 є похідними від позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, які визнані судом необґрунтованими, підстав для їх задоволення також не вбачається також. Посилання на те, що на момент відчуження земельної ділянки, на ній було побудовано житловий будинок і огорожу не є підставою для визнання результатів відкритих торгів недійсними, оскільки, як встановлено судом, предметом іпотеки була саме земельна ділянка. Зміни до договору іпотеки після будівництва будинку не вносились. Такі обставини не впливають на правомірність проведених торгів, Аргументи про те, що незважаючи на продаж земельної ділянки виконавче провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 триває, винесена постанова про стягнення виконавчого збору, також не можуть бути підставою для скасування результату електронних торгів та похідних від цього вимог, оскільки шляхом їх проведення власник земельної ділянки, яким було ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» розпорядився належним майном на власний розсуд. Правомірність набуття ним права власності нічим не спростована. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не доведено порушення її прав та інтересів спірним правочином, так як договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27 жовтня 2017 року був укладений правомочним власником земельної ділянки набутої на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва № 756/5909/14-ц від 31 жовтня 2014 року. Доказів про порушення порядку проведення електронних торгів позивачкою не надано. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Стрикаль О. В. без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стрикаль Олександра Васильовича - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна