Постанова Київський апеляційний суд № 759/14792/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/14792/21 Головуючий у 1 інстанції: Ключник А.С. провадження №22-ц/824/9690/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 16 листопада 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М., при секретарі: Панчошній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41», адвоката Вербицького Ярослава Володимировича про визнання недійсними угод про надання правової допомоги та зобов`язання повернути грошові кошти, - в с т а н о в и в : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСББ «Верховинна, 41» та адвоката Вербицького Я.В. з позовом про визнання недійсними угод про надання правової допомоги та зобов`язання повернути грошові кошти, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу обґрунтовував тим, що згідно з нормами ст.223 ЦПК України перше судове засідання відбулося саме 18 липня 2022 року. Вказує, що він не був присутнім у судовому засіданні 14.06.2022 року, яке не відбулося, тому судова повістка з повідомленням про час, дату і місце цього судового засідання, призначеного на 18.07.2022 року, йому не вручалася в судовому засіданні особисто. Також зазначає, що ні він особисто, та ніхто з повнолітніх членів його сім`ї, які проживають разом з ним, не отримували таку судову повістку. Крім того, вказує, що він не отримував ухвалу про відкладення розгляду справи і вона не оприлюднена у єдиному державному реєстрі судових рішень, через що йому не відомі підстави перенесення засідання, призначеного на 14.06.2022 року, та невідома визначена у ній судом дата наступного судового засідання. У відзиві на апеляційну скаргу Вербицький В.В. - представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вважають ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18.07.2022 року у справі №759/14792/21 про залишення позову без розгляду законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням усіх норм процесуального права. Зокрема вказують, що позивач належним чином повідомлений про судове засідання 14.06.2022 року та 18.07.2022 року, не з`явився у судове засідання 14.06.2022 року та 18.07.2022 року. Повідомлені ОСОБА_1 причини неявки у судове засідання 14.06.2022 року очевидно, не було визнано судом поважними, тому засідання не було відкладене з цієї підстави, а зазначена ним підстава відкладення, а саме: необхідність витребування нових доказів, не могла застосовуватись при неявці позивача у судове засідання. Також вказує, що позивач не надсилав копію клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції 18.07.2022 року відповідачам і тому не може надати докази такого надсилання. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи як 14.06.2022 року, так і 18.07.022 року, проте в судове засідання повторно не з'явився та не звертався до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності. Однак, з таким висновком суду колегія суддів повністю не може погодитися. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року та "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10 квітня 2003 року). ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції"). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України). За змістом вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тобто, у даному випадку правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15, від 6 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 2 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц та інших судових рішеннях суду касаційної інстанції. У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом встановлено, що у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСББ «Верховинна, 41», адвоката Вербицького Я.В. з позовом про визнання недійсними угод про надання правової допомоги та зобов`язання повернути грошові кошти, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 14 червня 2022 року 10 год. 00 хв., про що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином (т. 1 а.с. 135). Встановлено, що 08 червня 2022 року та 13 червня 2022 року на адресу суду надійшли клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи (т.1, а.с.159-160, 223-224). В судове засідання 14 червня 2022 року учасники судового процесу не з'явились, судове засідання відкладено на 18 липня 2022 року на 10 год. 00 хв., судові повістки було направлено сторонам у справі, проте доказів їх отримання матеріали справи не містять. 11 липня 2022 року ОСОБА_1 подав до Святошинського районного суду м. Києва, в тому числі, клопотання про проведення 18 липня 2022 року судового засідання в режимі відеоконференції. В судовому засіданні 18 липня 2022 року постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 18 липня 2022 року. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Як убачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 , також просив апеляційний суд здійснити розподіл судових витрат. Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позовні вимоги судом не розглядались, рішення у справі не ухвалено, то судові витрати не стягуються, і тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За таких обставин апеляційна скарга підлягає часткового задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: