Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/2661/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 листопада 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/2661/21 Головуючий у першій інстанції Ченцова С. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/354/22 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л., за участю секретаря Поклада Д.В., позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_2 адвокат Карась Андрій Андрійович, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 24.11.2021, м. Чернігів, в с т а н о в и в: У квітні 2021 р. представник ОСОБА_1 адвокат Прокоф`єв Б.І. пред`явив позов до ОСОБА_2 , у якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтуванні позову вказано, що сторони з 27.09.1981 перебували в шлюбі, який розірвано заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.09.2013. За час шлюбу ними в 1987 р. побудовано вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Після розірвання шлюбу сторони проживали окремо, а в спірному будинку залишився проживати їхній син ОСОБА_3 зі своєю сім`єю. В грудні 2020 р. позивачу стало відомо, що відповідач звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_3 з будинку. Тоді ж ОСОБА_1 дізналася, що право власності на цей будинок 28.04.2015 зареєстровано в цілому за ОСОБА_2 . Оскаржуваним рішенням позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2871 грн 08 коп. витрат по сплаті судового збору та 8000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що: - хоча реєстрація права власності за відповідачем на спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами здійснена після розірвання сторонами шлюбу - 06.05.2015, проте ця нерухомість є спільним майном сторін як така, що створена (набута) ними за час перебування у шлюбі, так як державна реєстрація прав на вищевказані нерухомі об`єкти є не підставою набуття права власності на майно, про яке йдеться, а є лише засвідченням державою набутого сторонами права власності на це майно; - факт розірвання сторонами шлюбу не є підставою для припинення права власності одного з них на об`єкти нерухомого майна, придбані ними у період шлюбу; - посилання ОСОБА_2 на те, що про порушення свого права ОСОБА_1 була обізнана з часу припинення фактичних шлюбних відносин - з 2003 р., жодним доказом не підтверджено; ні у який спосіб не спростовано твердження позивача про те, що вона дізналася про порушення свого права - про реєстрацію 28.04.2015 за відповідачем права власності на спірний житловий будинок після того, як останній 25.11.2020 подав до суду позов про визнання їхнього сина та його сім`ї такими, що втратили право користування цим будинком. Тому строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Карась А.А. просить скасувати вказане рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до такого: - визнаючи за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, суд вийшов за межі позовних вимог, так як у позовній заяві фактично вимагається визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку. Остання може претендувати лише на 1/4 частину домоволодіння, оскільки після припинення сторонами шлюбних відносин було побудовано 49% спірних об`єктів; - в оскаржуваному рішенні не вказано, яка частка спірного майна залишилась ОСОБА_2 ; - задоволення позову неможливе без вирішення питання щодо визнання права власності на земельну ділянку або встановлення сервітуту та про недійсність або скасування державної реєстрації права власності на будинок за відповідачем. Причому поза увагою суду залишилось те, що земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, надана ОСОБА_2 та ним же приватизована, тому вона не може бути спільним майном подружжя; - позивач не довела своєї участі у будівництві спірного будинку, який у період шлюбу сторін не було здано до експлуатації і який добудовувався після фактичного припинення ними шлюбних відносин. Оскаржуване рішення ухвалене лише на твердженнях ОСОБА_1 і без врахування наданих стороною відповідача доказів; - позивачем разом з відповіддю на відзив на позов подано докази, які прийняті до уваги судом з порушенням приписів ст.ст. 83, 177 ЦПК України; - суд послався на акт приймання житлового будинку від 09.12.1991 № 275, який відсутній в матеріалах справи; - рішенням суду про розірвання укладеного сторонами шлюбу встановлено, що вони більше десяти років не підтримують подружніх стосунків, що останній рік вони проживали окремо, тобто спільне господарство сторонами не велося з 2003 року. Крім того, у рішенні судів двох інстанцій у справі № 2-62/99 зазначено, що ОСОБА_1 вказала, що проживала по АДРЕСА_2 ; - враховуючи наведені вище обставини, показання свідків мають другорядне значення, причому жоден зі свідків не підтвердив, що будівництво спірного будинку закінчено та що його введено в експлуатацію до розірвання сторонами шлюбу; - 13.03.2015 ОСОБА_2 подав повідомлення про початок будівельних робіт, які закінчились 05.05.2015; на момент розірвання сторонами шлюбу спірного будинку як об`єкта права власності не існувало: існував лише набір складених у певному порядку будматеріалів, але вимоги щодо стягнення 1/2 частини вартості цих матеріалів позивачем не заявлялось. У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, а ОСОБА_1 і її представник адвокат Прокоф`єв Б.І. просили цю скаргу відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню. У справі встановлено таке. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 27.09.1981, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 відповідного змісту (арк. 6 т. 1). 13.12.1984 Відділом комунального господарства Новозаводської районної Ради народних депутатів м. Чернігова і ОСОБА_2 укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві приватної власності, який посвідчено старшим державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-5041. За цим договором ОСОБА_2 надана для будівництва двоповерхового житлового будинку земельна ділянка, який відповідач, відповідно до п. 4 цього договору, зобов`язаний побудувати до 03.08.1987 (копія договору на арк. 152-153 т. 1). Згідно з інвентаризаційною справою Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації № 1603 та копією технічного паспорта, виданого цим же бюро 10.04.2015, роком побудови спірного житлового будинку є 1987-й, а саме у ній зазначено роком побудови: житлового будинку (А-1) 1987, підвалу під частиною будівлі А1-1 1987, погреба з шийкою Г-1 2006, мансарди житлової А2-1 1987, тамбура а-1 1987, прибудови А3-1 2006, убиральні Б-1, гаражу В-1, навісу Д-1 2006, балконів а1-1, а2-1 1987, басейна для збору води д-1 2006 (арк. 8-9, 10-11, 12-13, 14-15 інвентаризаційної справи, арк. 15-18 т. 1 справи). Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.09.2013 у справі № 751/7943/13-ц, що набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано. В описовій частині цього рішення вказано, що у позовній заяві ОСОБА_2 зазначено, що сторони не підтримують подружні стосунки понад 10 років і що останній рік вони проживають окремо. В мотивувальній його частині вказано, що суд, беручи до уваги відсутність у сторін неповнолітніх дітей, їх тривале проживання окремо, дійшов висновку, що шлюб належить розірвати (копія рішення на арк. 7 т. 1). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.09.2020 № 225185005, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 206,2 кв. м., житловою площею 77,6 кв. м., 28.04.2015 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 06.05.2015 за ОСОБА_2 (копія витягу на арк. 14 т. 1). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2020, вказаний будинок разом із складовими його частинами: «убиральня, 1, Б», «гараж, 1, В», «навіс, 1, Д» належать на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер: НОМЕР_2 , виданого Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції 06.05.2015 (арк. 68 т. 1). У копії експертного звіту № 13072022-3 від 13.07.2022 за результатами обстеження технічного стану житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 з метою проведення обстеження технічного стану житлової будівлі, пошкодженої під час проведення бойових дій на території м. Чернігова, спричинених збройною агресією Російської Федерації, для визначення можливості безпечної та надійної його експлуатації, зазначено таке. В будинку наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин будинку або його окремих конструкцій, підсилення будинку або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій; будинок не придатний для експлуатації; рекомендовано виконати проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт будинку відповідною установою та на її основі виконати роботи щодо укріплення несучих конструкцій та відновлення пошкоджених його частин (арк. 41-47 т. 2). У справі нема доказів того, що будинок з надвірними будівлями й спорудами, про які йдеться, набуто за рахунок коштів та (або) майна, що належали (належало) особисто відповідачеві. Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків. Спірний будинок по АДРЕСА_1 з усіма господарськими будівлями та спорудами закінчені будівництвом в період перебування сторін у шлюбі. Відповідно до ст. 22 КпШС України, що був чинним до 31.12.2003, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Відповідно до ст. 60 СК України, що набрав чинності з 01.01.2004 і чинний по цей час, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. З наведеного випливає, що: - спірний будинок з надвірними будівлями й спорудами є спільною сумісною власністю сторін як такий, що набутий ними у шлюбі, і частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в цих об`єктах є рівними в силу ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 1 ст. 28 КпШС, так як у справі немає доказів, що домовленістю між ними або шлюбним договором визначено інше; - Велика Палата Верховного Суду у пункті 41.7 постанови від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 орієнтує суди нижчих ланок на те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Отже державна реєстрація права власності на спірні об`єкти нерухомості за ОСОБА_2 після розірвання сторонами шлюбу не є підставою для твердження, що вони є його особистою власністю, оскільки ці об`єкти набуто сторонами в період шлюбу. Крім того, у справі не встановлено, що їх набуто за рахунок коштів та (або) майна, що належали (належало) особисто відповідачеві. Доводи апеляційної скарги судом відкидаються виходячи з наведених вище мотивів, а також виходячи з наведеного нижче. Так: - посилання ОСОБА_2 на те, що рішенням суду від 24.09.2013 у справі № 751/7943/13-ц встановлено, що сторони більше десяти років не підтримують подружніх стосунків та що останній рік вони проживають окремо, тобто що спільне господарство ними не велося з 2003 року, є хибним, так як в описовій частині цього рішення лише констатується, що в позовній заяві ОСОБА_2 вказував ці обставини, а в мотивувальній його частині не зазначено, з якого часу сторонами припинено шлюбні відносини (що цей факт підтвердився в ході судового розгляду); - саме по собі проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 , про що нею зазначалось у поясненні Чернігівському обласному суду (вх. № 5520 від 30.07.1999) на касаційну скаргу ОСОБА_6 у справі № 2-62/99, не свідчить, що між сторонами повністю були припинені шлюбні стосунки та що вони не мали спільного бюджету. Натомість у цьому поясненні ОСОБА_1 зазначається, що вона брала активну участь у будівництві нерухомих об`єктів на земельній ділянці, яку отримано ОСОБА_6 під забудову (арк. 161 т. 1); - твердження про те, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, суперечить змістові позовної заяви; - те, що інша 1/2 частина спірного будинку й надвірних будівель та споруд залишилися у власності ОСОБА_6 , грубо-конкретно випливає зі змісту оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим відсутня потреба в окремому приписі про те, яка їх частка залишилась у власності відповідача; - в силу наведених вище норм права, що регулюють спірні правовідносини, відсутність позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на частину земельної ділянки, на якій розташовані спірні нерухомі об`єкти, а також щодо недійсності або скасування державної реєстрації права власності на будинок за відповідачем не є перешкодою для задоволення позовних вимог останньої. Твердження про те, що задоволення позову неможливе без вирішення питання щодо визнання права власності на земельну ділянку або встановлення сервітуту, суперечить ст. 120 ЗК України; - посилання суду на акт приймання житлового будинку від 09.12.1991 № 275, який відсутній в матеріалах справи, не призвело до неправильного її вирішення. Так, посилання на цей акт мається у довідці про належність будівель домоволодіння, яка є невід`ємною частиною вищезгаданої інвентаризаційної справи на спірний будинок (арк. 2) і яка складена посадовою особою Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації. Про те, що цей запис з якихось причин є невірним (помилковим) або що його зміст потребує перевірки, в апеляційній скарзі не йдеться; - основними доказами, на підставі яких позов підлягає задоволенню, є наведені у цій постанові документи. Ніякими показаннями свідків не спростовано відомості, зафіксовані у цих документах; судом І інстанції показання всіх свідків оцінено вірно: їх оцінено у сукупності з наявними у справі письмовими доказами; - у ході розгляду справи документально достовірно доведено, що на момент розірвання сторонами шлюбу будівництво спірного будинку та всіх господарських будівель і споруд було закінчено. Тож оскаржуване рішення є законним. Апеляційний суд вирішує справу як на наданих місцевому суду доказах, так і на наданих апеляційному суду доказах з метою уникнення неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, всі ці докази мають виключне значення для справи. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Карася Андрія Андрійовича залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: