Постанова Львівський апеляційний суд № 464/736/22

Справа № 464/736/22 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. Провадження № 22-ц/811/1682/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 червня 2022 року в складі судді Чорної С.З. в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: У лютому 2022 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В обґрунтування позову позивач зазначав, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект mоnobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Зазначає, що 17 червня 2019 року відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 17.06.2019. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору. Таким чином, 17 червня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачкоюм укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6000 грн. Взятий на себе обов`язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 28 грудня 2021 рокук у відповідачки прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 4.16 п. 4 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 10.11.2021 направив відповідачці повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідачка на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до п. 4.18, 4.19 кредит став у формі «на вимогу». Зазначає, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором від 17 червня 2019 року становить 13 341,72 грн., в тому числі 13 341 грн. 72 коп.- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту). Просив суд про задоволення позову. 22.02.2022 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , після реєстрації змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.02.2022. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 червня 2022 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.06.2019 в розмірі 13 341,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 2481 грн. судового збору. Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з прийнятим судом рішеннням, вважає таке безпідставним, необгрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а отже прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 19 Закону Українни «Про споживче кредитування». В обгрунтування вимог покликається на те, що у період з 01.03.2020 по 28.12.2021 Банк був позбавлений права нараховувавти та стягувати з Позичальника будь-які штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню), як і застосовувати підвищену процентну ставку у розмірі 76,8% річних (6,4 % на місяць), оскільки діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 Відповідно, протягом строку дії Договору кредиту Банк має право нараховувати та стягувати з Позичальника лише тіло кредиту (основну заборгованість) та відсотки за користування кредитом у розмірі 3,2 % щомісяця (38,3% річних). Таким чином, якщо врахувати, що в період з 01.03.2020 по 28.12.2021 Банк на підставі положень чинного законодавства, зокрема п. 6 Розділу «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про споживче кредитування» позбавлений був можливості нараховувати та стягувати з Клієнта будь-які штрафи за несплату щомісячних мінімальних платежів, у вигляді підвищеної відсоткової ставки, то виходить, що за Договором у відповідача станом на 28.12.2021 була відсутня заборгованість, а навпаки наявна переплата. Також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредиту повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Відповідно ця норма є імперативною і позивач мав кожну отриману від відповідача суму в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту розподіляти та направляти на погашення заборгованості саме таким чином. Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором кредиту, наданим позивачем, ним були порушені вимоги ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» і невірно зараховані сплачувані відповідачем суми погашення. Про таке відповідачка теж наголошувала у відзиві на позовну заяву і в контррозрахунку заборгованості, підтверджувала наданими скрінами з особистого кабінету як клієнт позивача. Щодо порушення судом норм процесуального права, то зазначає, що в порушення вимог ч.4 ст. 265 ЦПК україни, суд не описав детально докази, надані відповідачем та мотиви їх відхилення, а також не провів мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позову. Також зазначає, що судом було порушено вимоги ст. 103 ЦПК України, а саме, якщо суд першої інстанції не міг самостійно перевірити вірність розрахунків, наведених позивачем, а також співвставити його з контррозрахунком наданим відповідачем, суд самостійно мав призначити у справі судову економічну експертизу, а не приймати рішення не оцінивши всі докази і не надавши їм вірного та повного дослідження. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 червня 2022 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовити в повному обсязі, стягнути понесені судові витрати. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що у відповідності до вимог ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, зокрема з того, що позичальник ОСОБА_1 не виконала грошові зобов`язання за кредитним договором, чим порушила умови договору та права позивача, в добровільному порядку заборгованість не погашає, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню за рішення суду. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Із прийняттям Закону України«Про електронну комерцію»№675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхомнадсиланнякомерційногоелектронногоповідомлення,розміщення пропозиції (оферти) умережіІнтернетабоінших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У жовтні 2017 року АТ "Універсал Банк" запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податківв мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Тобто, правова природа договору, укладеного через мобільний застосунок "Monobank" полягає у приєднанні до його умов шляхом накладання власного електронного підпису, чим підтверджується згода споживача. Укладений між сторонами даної справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, без відділень, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами. Погодження із Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичної особи шляхом проставляння електронного цифрового підпису особою свідчить про належне укладання кредитного договору. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20. З матеріалів справи встановлено, що 17.06.2019 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. В даній Анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. В анкеті-заяві відповідачка висловила свою згоду саме на укладення такого договору з використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, задля чого отримала відповідний електронний ключ та електронний підпис. Згідно із п. 3 Анкети-заяви, відповідачка беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того, у п.6 Анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором.Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису».Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору» (п.11 Анкети-заяви). Відповідачці згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем та відповідним йому відкритим ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві. Відповідно до пункту 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про застосування електронного підпису в банківській системі та електронної печатки в банківській системі України" використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. З огляду на викладене, договір та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи з використанням електронного підпису є правомірними, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18. Судова колегія враховує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Таким чином встановлено, що кредитний договір між АТ Універсал Банк та ОСОБА_1 , у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані Банком позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 . З розрахунку заборгованості за договором б/н від 17.06.2019, укладеного між «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість. Станом на 28.12.2021 заборгованість за наданим кредитним договором (тілом кредиту) становить 13 341,72 грн. Предметом позову АТ "Універсал Банк" є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ "Універсал Банк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Доводи апеляційної скарги про те, щонаданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17.06.2019 не є належним доказом у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки користування відповідачкою кредитними коштами, не заперечується і самою відповідачкою. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка на виконання укладеного договору дійсно сплачувала кошти, частина з яких направлялася на погашення нарахованих відсотків, з такими діями банку ОСОБА_1 погоджувалася, оскільки з претензіми до банку не зверталась. Тому твердження останньої про порушення позивачем вимог ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» спростовується наявними у справі доказами. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в період з 01.03.2020 по 28.12.2021 Банк був позбавлений права нараховувавти та стягувати з позичальника будь-які штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню), як і застосовувати підвищену процентну ставку у розмірі 76,8% річних (6,4 % на місяць), оскільки діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, колегією суддів відхиляються, оскільки як зазначалось вище, предметом спору є заборгованість за тілом кредиту, а не правомірність чи неправомірність нарахування штрафних санкцій в період карантинних заходів. У заперечння щодо розміру заборгованості по тілу кредиту, розрахований банком, відповідачка надала свій контррозрахунок, з якого слідує, що на виконання умов кредитного договору нею було сплачено значно більше суму, а ніж просить банк. Перевіривши правильність наданого відповідачем контррозрахунку, колегія суддів вважає такий неповним і таким, що не може братися судом до уваги, оскільки такий не відображає усіх здійснених відповідачем проплат та здійснених позивачем нарахувань, з яких можна було б встановити про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України). Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На переконання колегії суддів, без висновку судово-економічної експертизи, з метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідачки за кредитним договором, вважати правильним контррозрахунок відповідачки підстав немає. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка зазначає, що увипадку, колисуд першої інстанції не міг самостійно перевірити вірність розрахунків, наведених позивачем, а також співвставити його з контррозрахунком наданим відповідачем, суд самостійно мав призначити у справі судову економічну експертизу. Колегія суддів звертає увагу, згідно із ст. 2 ЦПК України одним із принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка не зверталася із клопотанням про призначення відповідної експертизи, як і не скористалася передбаченим ст. 106 ЦПК України правом на проведення експертизи на замовлення учасника справи. Отже, відповідачкою у встановленому процесуальному порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості перед кредитором є іншою, ніж та, що зазначена у розрахунку позивача; не надано будь-яких відомостей щодо погашень боргу у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем. Відтак, відповідачкою не наведено доводів і не подано належних і допустимих доказів на спростовання розрахунку заборгованості ПАТ «Універсал Банк». Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 червня 2022 року - залишити беззмін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови. Повний текст постанови складено 15 листопада 2022 року. Головуючй А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк