LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд148/1426/22

від 28.11.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 148/1426/22 Провадження № 33/801/929/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Литвина С.С., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Пріщенка Сергія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496,20 гривні. У постанові суду зазначено, що 21.08.2022 о 05:40 водій ОСОБА_1 в м. Тульчині по вул. Леонтовича керував автомобілем марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від освідування на стан алкогольного сп`яніння відмовився. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що наявність складу адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, адвокат Пріщенко С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, а пройшов його за допомогою приладу Драгер в присутності свідка, після чого не погодився на проходження медичного огляду, оскільки освідування вже було проведено. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те від проходження якого саме огляду (на факт алкогольного чи наркотичного сп`яніння) та у який спосіб відмовився заявник (на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі). Також матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а долучений до матеріалів справи відеозапис є неповним та містить лише деякі фрагменти. Крім того, матеріали справи не містять направлення на огляд ОСОБА_1 в заклад охорони здоров`я та підписів свідків, які б могли підтвердити винуватість останнього. Також відсутні докази відсторонення особи від керування транспортним засобом, а покази свідка ОСОБА_2 не узгоджуються з протоколом. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній обставини. У судове засідання, призначене після оголошеної у справі перерви, ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ст. 294 КУпАП їх неявка не перешкоджає розгляду справи, при цьому суд враховує і те, що останніми вже було надано пояснення у справі. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, пояснення свідка, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП). В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №325203 від 21.08.2022, 21.08.2022 о 05:40 водій ОСОБА_1 в м. Тульчині по вул. Леонтовича керував автомобілем марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різких запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на факт вживання алкоголю в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. За змістом п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Також пунктами 6, 7 розділу X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України №1395від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. З наведеного слідує висновок, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння зафіксовано працівником поліції на спеціальний технічний засіб у відповідності до положень КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП. З відеозапису, що міститься в матеріалах справи та який було прийнято до уваги судом, вбачається, що на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер в присутності свідка, після чого не погодився на проходження медичного огляду, оскільки освідування вже було проведено, є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами, і з цих же підстав суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 . У даному випадку суд звертає увагу, що відповідно до положень пунктів 1.3 та 2.5 ПДР України водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції пройти в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Вказані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №325203 від 21.08.2022 та наявним в матеріалах справи відеозаписом, що узгоджуються між собою та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те від проходження якого саме огляду (на факт алкогольного чи наркотичного сп`яніння) та у який спосіб відмовився заявник (на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі), є безпідставними, оскільки у графі протоколу «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин» вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження мед огляду. При цьому, вказані доводи скарги не заслуговують на увагу і з тих підстав, що як вбачається із зазначеного вище відеозапису, ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються відеозаписом, який міститься в матеріалах справи та з якого вбачається, що останній під час розмови з працівником поліції факт керування ним автомобілем не заперечував. Будь яких заперечень у протоколі про адміністративне правопорушення водієм також не вказано. Натомість, останній зазначив: «в лікарню їхати не треба». Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять підписів свідків, які б могли підтвердити винуватість особи, є безпідставними з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Як встановлено судом, працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 було застосовано технічні засоби відеозапису, який долучено до матеріалів справи, а відтак залучення двох свідків у даному випадку не було необхідним. Твердження скаржника про відсутність доказів відсторонення особи від керування транспортним засобом судом до уваги також не приймаються, оскільки дана обставина не спростовує висновок про наявність в діях особи складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. За наведених вище обставин не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних доказів вини заявника у скоєнні інкримінованого йому правопорушення. Тому, наведені вище доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Отже, наявні у матеріалах справи докази, які проаналізовані в оскаржуваній постанові, повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу, прийшов до правильного висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Пріщенка Сергія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»