Постанова 4801 № 127/9697/22

Справа № 127/9697/22 Провадження № 33/801/612/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Олійник Г.Є., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Литвинюка Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496,20 гривні. У постанові суду зазначено, що 08.05.2022 о 21:00 год. в м. Вінниця по вул. Пирогова, 47а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражений запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, виражене почервоніння шкірного покриву обличчя. Водій відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку, розуміючи всю відповідальність своїх дій при безперервній відеофіксації на нагрудну бодікамеру №472792, №472317. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАПдоведена належними та допустимими доказами. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, адвокат Литвинюк М.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2022 року скасувати, а справу закрити. В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, що працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення сформульовано некоректне та незрозуміле звинувачення, а саме не зазначено об`єктивну сторону складу правопорушення, зокрема, який спосіб огляду пропонувався ОСОБА_1 та конкретно від якого способу огляду він відмовився. Також не зазначено час відмови від освідування. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 після начебто відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки було запропоновано пройти медичний огляд, від чого він також начебто відмовився. В скарзі представник заявника посилається і на те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено причину зупинки, а протокол про адміністративне правопорушення, всупереч нормам чинного законодавства, містить виправлення. Також, в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції, всупереч положенням ст. 268 КУпАП, та незважаючи на наявність клопотання про відкладення справи на іншу дату, справу розглянуто у відсутність правопорушника та його захисника, чим порушено право ОСОБА_1 на захист та справедливий судовий розгляд. Крім того, місцевим судом не розглянуто клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за його місцем його проживання. В судовому засіданні адвокат Литвинюк М.І. апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, а також надав відповідні пояснення. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ст. 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доводи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязавданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАПпередбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП). В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №264870, 08.05.2022 о 21:00 год. в м. Вінниця по вул. Пирогова, 47а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражений запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, виражене почервоніння шкірного покриву обличчя. Водій відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку, розуміючи всю відповідальність своїх дій при безперервній відеофіксації на нагрудну бодікамеру №472792, №472317, чим порушив п. 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. За змістом п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Також пунктами 6, 7 розділу X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. З наведеного слідує висновок, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння зафіксовано поліцейським взводу №2 роти №2 БУПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Проценком М.І. на спеціальний технічний засіб у відповідності до положень КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП. З відеозапису, що міститься в матеріалах справи та який було прийнято до уваги судом, вбачається, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. При цьому, працівниками поліції було роз`яснено останньому наслідки відмови від освідування. У даному випадку суд звертає увагу, що відповідно до положень пунктів 1.3 та 2.5 ПДР України водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції пройти в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Вказані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №264870 від 08.05.2022 та наявним в матеріалах справи відеозаписом, що узгоджуються між собою та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення сформульовано некоректне та незрозуміле звинувачення, а саме не зазначено об`єктивну сторону складу правопорушення, зокрема, який спосіб огляду пропонувався ОСОБА_1 та конкретно від якого способу огляду він відмовився спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, на що останній відмовився. Крім того, будь - яких заперечень чи зауважень у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не зазначив. Відтак, наведені вище доводи апеляційної скарги про те, що правопорушнику не було запропоновано працівниками поліції пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції, всупереч положенням ст. 268 КУпАП, та незважаючи на наявність клопотання про відкладення справи на іншу дату, вказану справу розглянуто у відсутність правопорушника та його захисника, чим порушено право ОСОБА_1 на захист та справедливий судовий розгляд судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою останнього (а.с. 16), при цьому, особисто будь яких клопотань про відкладення розгляду справи він не надавав. 30.06.2022 на адресу суду надійшла заява адвоката Макаренко О.О. про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, будь - яких доказів на підтвердження викладених у заяві обставин адвокатом до матеріалів справи не долучено. Щодо доводів скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог норм чинного законодавства, оскільки він має місце виправлення, то вказані доводи на увагу не заслуговують, тому як фактично має місце технічна помилка яка не вплинула на зміст протоколу та не спростовує обставини події, і відповідно ці доводи не можуть бути підставою для скасування постанови суду. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, наявні у матеріалах справи докази, які проаналізовані в оскаржуваній постанові, повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу, прийшов до висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Литвинюка Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук