Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/1591/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 24 листопада 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/1591/21 Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/224/22 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Олійника В.П. від 01 жовтня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Ніжин, дата складання повного тексту рішення - 04 жовтня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ТОВ "Транс Лайн Груп" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн., яка була завдана працівником ТОВ "Транс Лайн Груп" ОСОБА_2 при використанні джерела підвищеної небезпеки, із заподіянням смерті батьку позивача - ОСОБА_3 . В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах із ТОВ "Транс Лайн Груп", під час керування автомобілем при виконанні трудових обов`язків, в порушення п.2.3. б), п.10.9. ПДР здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер. Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.10.2020 року ОСОБА_2 було засуджено за ч.2 статті 286 КК України до 3 років позбавлення волі. Даним вироком суду стягнуто із ТОВ "Транс Лайн Груп" на користь рідної сестри позивача ОСОБА_4 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, без врахування страхових виплат, які були передбачені діючим на час страхового випадку полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ №9293660 СК "PZU Україна". Позивач зазначав, що оскільки він та ОСОБА_4 були близькими родичами загиблого ОСОБА_3 , то кожен із них має право на відшкодування шкоди. У разі недостатності страхової виплати особа, яка застрахувала свою відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Моральна шкода полягає у тривалих душевних стражданнях, пов`язаних із втратою батька, порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість відновлення втрати члена родини, через ігнорування особи, яка за законом несе відповідальність за спричинену шкоду, у висловленні співчуття, виконання обов`язку по відшкодуванню завданої шкоди. Як вбачається із матеріалів справи (а.с.45), ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2021 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.10.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп", місцезнаходження: 14007, м. Чернігів, вул.Кільцева,5, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35884094, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , 54 962 грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп", місцезнаходження: 14007, м.Чернігів, вул.Кільцева,5, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35884094, в дохід держави 908 грн. судового збору. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 01.10.2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" вказують, що рішення суду першої інстанції від 01.10.2021 року є незаконним і необґрунтованим, ухваленим при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, при цьому, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не врахував тих обставин, що на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність водія була застрахована, і тому для отримання відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно було звернутись із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди до страхової компанії. Апелянт стверджує, що належним відповідачем у справі повинна бути саме ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", оскільки ТОВ "Транс Лайн Груп" несе відповідальність лише у разі недостатності страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги вказують, що непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодовувати шкоду, відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У випадку недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про звернення позивача до страхової компанії, та які б підтверджували недостатність страхового відшкодування, що могло бути підставою для звернення позивача із позовом до ТОВ "Транс Лайн Груп". Апелянт стверджує, що згідно вимог Закону, позов до нього пред`явлено ОСОБА_1 безпідставно та передчасно, а також є необґрунтованим розмір моральної шкоди. Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.10.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", без повідомлення учасників справи. Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.106-111), учасники даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ніжині Чернігівської області (а.с.4-17). Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.10.2020 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21.01.2021 року, ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 03 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 02 роки. Стягнуто із ТОВ "Транс Лайн Груп" на користь потерпілої ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_3 і сестрою позивача по даній справі ОСОБА_1 , 100 000 грн. моральної шкоди (а.с.6-11, 12-14). Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10-32 год., знаходячись на прилеглій території біля будинку №16 по вул.Батюка м.Нiжина Чернігівської області, розпочинаючи рух заднiм ходом автомобілем марки "IVECO Dai1y 35С14", реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вжив належних заходів для забезпечення безпеки дорожнього руку при pyci заднім ходом, не залучивши для цього iнших ociб, виїхав на проїзну частину вул.Батюка м.Нiжина, та рухаючись заднiм ходом у напрямку перехрестя з пл.Заньковецької, стежачи за дорожньою обстановкою проявив неуважність, внаслiдок чого навпроти будинку №16 по вул.Батюка м.Нiжина, в порушення п.2.3. б) ПДР, п.10.9. ПДР, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину з права наліво відносно напрямку руку автомобіля, в сторону будинку №16 по вул.Батюка м.Нiжина Чернігівської області . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які в комплексі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті. ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_1 виконував обов`язки водія ТОВ "Транс Лайн Груп", керуючи автомобілем "IVECO DAILY 35C14", реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно наказу про службове відрядження №387 від 18.12.2019 року та подорожнього листа вантажного автомобіля від 18.12.2019 року для влаштування дорожньої розмітки в м.Ніжині в період з 21.12. по ІНФОРМАЦІЯ_1. Потерпілою ОСОБА_4 (сестрою позивача у даній справі) під час судового розгляду кримінальної справи пред`явлений цивільний позов до ТОВ "Транс Лайн Груп", третя особа: обвинувачений ОСОБА_2 , про стягнення 249 924 грн. моральної шкоди внаслідок смерті батька ОСОБА_3 , спричиненої працівником ОСОБА_2 при використанні джерела підвищеної небезпеки. Згідно полісу №АМ/9293660 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: страховик - ПрАТ "СК ПЗУ Україна"; строк дії з 00-00 год. 16.04.2019 року до 15.04.2020 року; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, - 200 000 грн., майну - 100 000 грн., розмір франшизи - 2 000 грн.; страхувальник - ТОВ "НПО Сварог"; забезпечений транспортний засіб - автомобіль "IVECO DAILY 35.10", номерний знак НОМЕР_2 ; дата укладення договору - 15.04.2019 року. При вирішенні у кримінальному провадженні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 судом також було враховано, що перехід проїзної частини дороги ОСОБА_3 здійснений поза межами пішохідного переходу, при цьому, необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, що передбачено статтею 1193 ЦК України. Дані обставини враховані судом першої інстанції в порядку частин 5, 6 статті 82 ЦПК України, відповідно до яких обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. На заяву ОСОБА_4 від 12.03.2020 року ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" платіжним дорученням від 23.02.2021 року на користь ОСОБА_4 сплачено 84 821 грн. 30 коп. страхового відшкодування (а.с.18-19). Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.10.2021 року, частково задовольняючи вимоги заявленого позову суд першої інстанції зазначив, що позов ОСОБА_1 обґрунтований недостатністю страхової виплати, клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі страхової компанії, як співвідповідача, під час судового розгляду справи не надходило. Станом на час страхового випадку - 22.12. 2019 року загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) щодо моральної шкоди становить 50 076 грн. (4 173 грн. мінімальної заробітної плати х 12 місяців = 50 076 грн.), на яку, із врахуванням вимог ОСОБА_4 (сестри позивача) у кримінальному провадженні, вимог ОСОБА_1 у даній справі, має також позивач ОСОБА_1 , в даному випадку на 25 038 грн., як половину від 50 076 грн., які вже виплачені страховою компанією. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у результаті наїзду автомобіля, яким керував водій під час виконання трудових обов`язків у ТОВ Транс Лайн Груп, на ОСОБА_3 (батька позивача), що мало наслідком спричинення смерті ОСОБА_3 , позивачу, як сину, спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для нього людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у його житті, відчуття тривожності. Враховуючи відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_3 , яким також порушені правила дорожнього руху через необережність, вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди у сумі 80 000 грн., що перевищує ліміт відповідальності страховика, у зв`язку з чим обсяг відповідальності відповідача обмежений різницею між фактичним розміром завданої моральної шкоди і сумою страхового відшкодування, в даному випадку, 54 962 грн. (80 000 грн. - 25 038 грн. = 54 962 грн.). За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 54 962 грн. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.10.2021 року про часткове задоволення вимог заявленого позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14.12.2021 року у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20; від 03.10.2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18. Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування"). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна, як держава, яка прагне вступу в Європейський Союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" . Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаним Законом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Згідно зі статтею 3 даного Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 даного Закону). Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки була застрахована згідно полісу №АМ/9293660 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: страховик - ПрАТ "СК ПЗУ Україна"; строк дії з 00-00 год. 16.04.2019 року до 15.04.2020 року; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн., майну - 100 000 грн., розмір франшизи - 2 000 грн.; страхувальник - ТОВ "НПО Сварог"; забезпечений транспортний засіб - автомобіль "IVECO DAILY 35.10", номерний знак НОМЕР_2 ; дата укладення договору 15.04.2019 року. В ході розгляду даної справи судом встановлено, що до страхової компанії позивач ОСОБА_1 за виплатою страхового відшкодування не звертався, і відповідне страхове відшкодування не отримував. За даних обставин, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ТОВ "Транс Лайн Груп" на користь позивача різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і сумою страхового відшкодування, є передчасним, оскільки клопотання від позивача про залучення до участі у справі у належному процесуальному статусі страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", в ході судового розгляду даної справи не надходило. За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Право на ефективний судовий захист регламентовано також статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР ''Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції''. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, як вказано у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача. За теоретичним визначенням "відповідач" - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи. Отже, за приписами закону позивач самостійно визначається з колом осіб, які є відповідачами у справі. За змістом норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі, як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Частиною четвертою статті 12 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду, а саме, відносно того, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.10.2021 року про часткове задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. При цьому, необхідно зазначити, що позивачем не заявлялось клопотання про залучення до участі у справі у відповідному процесуальному статусі страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про звернення позивача до страхової компанії з приводу виплати страхового відшкодування, та які б підтверджували недостатність страхового відшкодування, що могло би в подальшому бути підставою для звернення позивача із позовом до ТОВ "Транс Лайн Груп" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" необхідно задовольнити. При цьому, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.10.2021 року апеляційний суд вважає за необхідне скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, в порядку приписів ч.6 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.85) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями: 141, 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" - задовольнити. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2021 року, скасувати. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: