Постанова 4813 № 522/2012/21

Номер провадження: 22-ц/813/6401/22 Справа № 522/2012/21 Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Зеніної М.О., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживачів, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання боргу таким, що безпідставно нарахований, відновлення становища, яке існувало до порушення, за апеляційною скаргою адвоката Боличевського Сергія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Федчишеної Т.Ю. 17 грудня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо зміни з 01 липня 2018 року за її адресою середньомісячної норми водоспоживання, затвердженої рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2010 року № 30 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси» для житлових будинків квартирного типу з водопроводом, каналізацією та ваннами з газовими водонагрівачами, з - 5,783 куб. м. на - 7, 610 куб. м. на 1 мешканця; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування щомісячної плати за надання послуг водопостачання та водовідведення за період з 01 липня 2018 року по теперішній час за адресою позивача із розрахунку середньомісячної норми водоспоживання - 7, 610 куб. м. замість норми - 5,783 куб. м. на 1 мешканця; 3) визнати відсутність заборгованості у позивача ОСОБА_1 перед ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.02.2021; 4) зобов`язати ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», відновити становище, яке існувало до порушення, а саме - встановити середньомісячну норму водоспоживання за адресою позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 на попередньому рівні - 5,783 куб. м. на 1 мешканця об`єкта витрати води № 6, яка була визначена за адресою позивача до 01 липня 2018 року, згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2010 року № 30 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси»; 5) зобов`язати ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», провести перерахунок плати за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 1 липня 2018 року по теперішній час позивачу ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 із розрахунку середньомісячної норми водоспоживання - 5,783 куб. м. на 1 мешканця, з урахуванням наданих субсидій. ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_2 . В її квартирі відсутній прилад обліку води, тому нарахування за надання послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється відповідачем за нормами водоспоживання для населення із розрахунку на одного мешканця житлового будинку квартирного типу, відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2010 № 30 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси». Вказує, що за відсутності приладу обліку води у квартирі, розмір щомісячної плати за надання послуг водопостачання та водовідведення розраховується відповідачем шляхом множення постійної величини середньомісячної норми водоспоживання на 1 мешканця житлового будинку (в залежності від найменування об`єкту витрати води, згідно з додатком до рішення від 25.02.2010 № 30) на тариф у відповідному місяці. Норма водоспоживання на кожного споживача (1 мешканця окремої квартири) визначається в залежності від найменування об`єкта витрати води, а саме - житлового будинку квартирного типу чи гуртожитку. При збільшенні середньомісячної норми водоспоживання, відповідно і підвищується розмір щомісячної плати. Зазначає, що до набрання чинності рішенням від 25.02.2010 № 30 житловий будинок квартирного типу, в якому вона проживає, був визначений як об`єкт витрати води з водопроводом, каналізацією та ваннами з газовими водонагрівачами, з нормами витрати води на 1 мешканця - середньомісячна норма - на рівні 5,783 куб. м. та добова норма - 190 літрів. Після набрання чинності рішенням від 25.02.2010 № 30 з додатком та обстеження квартири позивача, відповідачем встановлено, що згідно з пунктом 6 Додатку до рішення від 25.02.2010 № 30, житловий будинок АДРЕСА_3 належить до житлових будинків квартирного типу з водопроводом, каналізацією та ваннами з газовими водонагрівачами, тобто є об`єктом витрати води № 6, для якого середньомісячна норма витрат води на 1 мешканця визначена на рівні - 5,783 куб. м., на підставі чого з 25.02.2010 по 01.07.2018 відповідачем щомісяця нараховувалася плата за надані ним послуги за адресою позивача із розрахунку - 5,783 куб. м. на 1 мешканця. Однак, з 01 липня 2018 року відповідачем, одночасно з підвищенням тарифу, збільшено середньомісячну норму витрати води на 1 мешкання з - 5,783 куб. м. до - 7,610 куб. м., з чим позивач не погоджується, вважає, що дії відповідача щодо збільшення норми водоспоживання є протиправними та такими, що порушують її права як споживача, оскільки будинок АДРЕСА_3 є об`єктом витрати води № 6, з нормою витрати води на 1 мешканця на рівні - середньомісячна - 5,783 куб. м., добова - 190 л.. У відповідача були відсутні підстави для збільшення середньомісячної норми витрати води за адресою позивача, оскільки ніяких переобладнань або заміни газового водонагрівача на швидкодіючий позивачем не проводилося, а застосування неоднакових норм водоспоживання для позивача в порівнянні з іншими мешканцями при однакових умовах водоспоживання в квартирах без приладів обліку води є протиправним і нав`язує їй такі умови одержання послуг, які ставлять її як споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами при наданні послуги, від якої вона не може відмовитись та може одержати лише у одного виконавця - у відповідача. Вказує, що відповідачем безпідставно були нав`язані їй такі умови одержання послуг, через які вона щомісяця повинна переплачувати по збільшеній нормі водоспоживання, з огляду на що за період з 01.07.2018 по 01.01.2021 відповідачем нараховано борг у розмірі - 1 626,96 грн., що зумовило припинення нарахування їй субсидій на оплату комунальних послуг з 01 травня 2019 року. Зазначає, що протиправні дії відповідача порушують її права споживача комунальних послуг водопостачання та водовідведення, а тому, підлягає відновленню становище, яке існувало до порушення. Вказує, що за період з 01.08.2018 по 01.02.2021 нею сплачено кошти у розмірі - 3 965,07 грн., що свідчить про відсутність у неї заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення. Окрім того вказує, що з серпня 2018 року вона неодноразово зверталася до відповідача з письмовими заявами про повернення для її квартири середньомісячної норми витрати води на попередньому рівні - 5,783 куб. м., на які відповіді не отримала. У лютому 2019 року позивач отримала відповідь від Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 14.12.2018 № Р-2455, з якої вона довідалася, що збільшення норми водоспоживання за її адресою з 01 липня 2018 року викликано тим, що вона, начебто, 27.07.2018 звернулася до абонентського відділу Приморського району та повідомила, що у її квартирі встановлена швидкодіюча газова колонка, у зв`язку з чим за її адресою було змінено ступінь благоустрою, з чим позивач не погоджується та вважає указане таким, що не підтверджене жодним доказом. Висновки відповідача щодо встановлення швидкодіючої газової колонки є такими, які не можуть бути підставою для збільшення норми водоспоживання у її квартирі. Факт заміни газового водонагрівача на будь-якій інший газовий водонагрівач в квартирі без лічильника води у житловому будинку з газовими водонагрівачами не може змінити найменування такого об`єкта витрати води № 6 на інше найменування, і відповідно не може бути підставою для зміни нормативу водоспоживання (а. с. 1 - 9). 2.2 Позиція сторін в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за адресою - АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 на підставі укладеного договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води №17597/4 від 29.12.2008. Нарахування здійснюються за нормативними показниками та відповідно до діючих тарифів. Відповідач зазначає, що 23.07.2018 на прийомі в абонентському відділі Приморського району позивач повідомила, що в неї встановлена швидкодіюча газова колонка, після чого 26.11.2018 проведено обстеження квартири позивача, під час якого встановлено, що квартира АДРЕСА_2 обладнана такими комунальними зручностями - водопровід, каналізація, ванна, швидкодіючий водонагрівач (газова колонка), у зв`язку із чим, норма водоспоживання приведена у відповідність до рішення і становить - 7,610 куб. м. холодної води на одну людину на місяць. Вказує, що нормативи питного водопостачання використовуються для визначення обсягів постачання питної води у разі відсутності або тимчасової несправності засобів обліку споживання питної води. Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.09.2005 № 148 затверджено Методику визначення нормативів питного водопостачання населення. Дана методика призначена для визначення науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання населення у конкретних населених пунктах з метою встановлення необхідних обсягів постачання питної води, а також для планування господарської діяльності підприємств питного водопостачання. Нормативи (норми) споживання води встановлені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси» відповідно до ступеню благоустрою об`єкта водопостачання. Так, додаток до рішення містить значний перелік об`єктів витрат води виходячи зі ступеню благоустрою житла із зазначенням до кожного з них середньомісячних норм витрат води в метрах кубічних на одного мешканця. Оскільки у рішенні зазначені лише найбільш поширені джерела гарячої води, а саме: газові водонагрівачі, швидкодіючі водонагрівачі з багатоточечним водорозбором та центральне гаряче водопостачання, відповідачем при визначенні ступеню благоустрою та встановленні норми водоспоживання враховується функціональність приладів та джерело гарячої води. Одноточковий проточний газовий водонагрівач застосовується при кількості точок водорозбору не більше двох, що знаходяться в безпосередній близькості від водонагрівача. Багатоточечний проточний водонагрівач застосовується до п`яти точок водорозбору, розташованих на віддалі від газового приладу. Пунктом 7 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 р. № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси» встановлені норми водоспоживання з ступенем благоустрою - водопроводом, каналізацією та ваннами, з швидкодіючими водонагрівачами та багатоточковим водорозбором. Актом від 23.02.2019 № 1566 повторно підтверджено, що квартира самостійна з одним вводом холодної води, гаряче водопостачання здійснюється багатоточечним водорозбором: кухня, ванна, умивальник, тому зміна норми водоспоживання є правомірною (а. с. 56 - 58). 12 квітня 2021 року від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», - Михайлової А.О. до суду першої інстанції надійшли додаткові письмові пояснення, в яких остання підтримала відзив на позовну заяву та зазначила, що нарахування за адресою позивача були приведені у відповідність до норм чинного законодавства та з урахуванням встановленого актом обстеження ступеню благоустрою квартири позивача (а. с. 83 84). 2.3 Узагальнені доводи позивача в суді першої інстанції У відповіді на відзив на позов ОСОБА_1 заперечує проти відзиву на позов. Просить задовольнити позов. Відповідь на відзив на позов обґрунтовано тим, що факти, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки укладенню 29.12.2008 договору №17597/4 про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води мало передувати обстеження квартири. Однак, відповідачем акта обстеження її квартири від 2008 року, як і самого договору не надано, а на момент укладання у 2008 році вищевказаного договору у квартирі позивача вже була встановлена газова колонка. Указує, що зміна норм водопостачання відбулась у липні 2018 року, а акт обстеження складено лише 26.11.2018, тому підстав для зміни норми водопостачання у відповідача не було, а факт звернення позивача до абонентського відділу не підтвердженого належними доказами (а. с. 65 67). 2.4 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року вищевказаний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», щодо нарахування щомісячної плати за надання послуг водопостачання та водовідведення за період з 01 липня 2018 року по 26 листопада 2018 року за адресою - АДРЕСА_1 із розрахунку середньомісячної норми водоспоживання - 7,610 куб. м. замість норми - 5,783 куб. м. на одного мешканця. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», провести перерахунок плати за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 липня 2018 року по 26 листопада 2018 року за адресою - АДРЕСА_1 із розрахунку середньомісячної норми водоспоживання - 5,783 куб. м. на одного мешканця, з урахуванням наданих субсидій. У решті позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси» від 25.02.2010 затверджено норми водопоспоживання для населення. Згідно з пунктом 6 додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010, норми водоспоживання для населення з водопроводом, каналізацією та ваннами, з газовими водонагрівачами на 1 мешканця становить - 190 л/добу, середньомісячна норма витрати води на одного мешканця становить - 5, 786 куб. м.. Відповідно до пункту 7 додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010, норми водоспоживання для населення з водопроводом, каналізацією та ваннами, з швидкодіючими водонагрівачами та багатоточечним водорозбіром на 1 мешканця становить - 250 л/добу, середньомісячна норма витрати води на одного мешканця становить - 7, 610 куб. м.. Згідно вказаних норм ОСОБА_1 відповідачем встановлено об`єм водоспоживання на одну особу у розмірі - 7,610 куб. м.. Згідно з актом № 10937 від 26.11.2018, складеним відповідачем на підставі обстеження квартири позивача на предмет водопостачання та ступеня благоустрою житла, водопостачання відбувається одним вводом холодної води з багатоточковим водорозбором - в кухні - мийка (холодна та гаряча вода), в санвузлі - унітаз, умивальник (холодна та гаряча вода), ванна (холодна та гаряча вода). Підігрівання води відбувається від газової колонки з багатоточковим розбором. Даний акт є чинним, складений уповноваженою особою та не спростований позивачем. Аналогічні умови водопостачання в квартирі споживача ОСОБА_1 встановлені актами обстеження від 23.02.2019 № 1566, від 22.03.2019 № 2185/1г та від 18.09.2020 № 7283. Враховуючи, що ступінь благоустрою житла споживача ОСОБА_1 відповідає ступеню благоустрою житла, зазначеному у п. 7 рішення виконкому, для якого встановлена середньомісячна норма витрат води у розмірі - 7,610 куб. м. на одну особу, відповідачем обґрунтовано встановлена відповідна норма водоспоживання. Доказів, які б свідчили, що у квартирі позивача встановлено інший ступінь благоустрою, матеріали справи не містять. При цьому, додані позивачем до позовної заяви світлини газової колонки не спростовують встановлений відповідачем ступінь благоустрою житла та не впливають на правомірність дій відповідача по встановленню середньомісячної норми витрат води. Разом з тим, як встановлено місцевим судом, збільшення відповідачем норми водоспоживання за адресою позивача відбулося з липня 2018 року із посиланням на те, що 27.07.2018 позивач особисто звернулася до абонентського відділу Приморського району та повідомила, що в її квартирі встановлена швидкодіюча газова колонка. Проте, факт такого звернення позивача відповідачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, заперечується позивачем та без встановлення у визначений законодавством спосіб відповідного ступеню благоустрою житла не є достатньою підставою для збільшення норми водоспоживання. При цьому, факт того, що ступінь благоустрою житла споживача ОСОБА_1 , який відповідає ступеню благоустрою житла, зазначеному у п. 7 рішення виконкому, встановлено лише 26.11.2018, про що складено акт № 10937, тому дії відповідача щодо нарахування щомісячної плати за надання послуг водопостачання та водовідведення за період з 01 липня 2018 року по 26 листопада 2018 року за адресою: - АДРЕСА_1 із розрахунку середньомісячної норми водоспоживання - 7,610 куб. м. замість норми - 5,783 куб. м. на одного мешканця слід визнати неправомірними та зобов`язати відповідача провести перерахунок плати за надані послуги водопостачання та водовідведення за указаний період із розрахунку середньомісячної норми водоспоживання - 5,783 куб. м. на одного мешканця, з урахуванням наданих субсидій. В свою чергу, посилання позивача на ту обставину, що іншим споживачам, зокрема мешканцям квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , встановлені менші норми споживання води, на думку суду, не може вважатися підставою для корегування цих норм в бік зменшення для споживача ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів дослідження відповідачем умов водопостачання для мешканців зазначених сусідніх квартири та правильності застосування відносно цих споживачів норм витрат води (а. с. 135 - 142). 2.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Боличевський С.П., діючий від імені ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі просить вищевказане рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. 2.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено в оскарженій частині при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на наявність доказів щодо обґрунтованості позовних вимог, неналежність доказів в обґрунтування відзиву на позов. Крім того, зазначає про те, що місцевим судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню, а саме Закон України «Про захист прав споживачів», застосовано державні будівельні норми України, які не підлягають до застосування у даному випадку (а. с. 148 - 156). 2.7 Узагальнені доводи відповідача в суді першої інстанції У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу є відображенням доводів відзиву на позов, додаткових письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (а. с. 176 179).

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Боличевського Сергія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2021 року (а. с. 164 164 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2022 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи та призначено вказану справу до розгляду (а. с. 165). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, неодноразове призначення справи до розгляду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення правової позиції сторін у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 4.

Мотивувальна частина 4.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Боличевського С.П., діючого від імені ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає. 4.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання холодної води та водовідведення, що надаються відповідачем за адресою - АДРЕСА_1 . 01 липня 2008 року між ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води № 17397/4, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає споживачеві послуги з постачання холодної води у відповідності до ДСТУ 2874-82, водовідведення, а також (при наявності підключення до централізованого гарячого водопостачання) водовідведення гарячої води за адресою - АДРЕСА_1 . Згідно з п. 2.1 договору, розрахунок обсягів спожитої холодної води здійснюється за показниками приладів обліку води. У разі відсутності приладів обліку води, розрахунок послуг водокористування тимчасово здійснюється по нормативам (нормам), затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради. У квартирі АДРЕСА_2 відсутній прилад обліку води, що не заперечується сторонами. 26.11.2018 філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» у споживача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 ) проведено обстеження квартири, про що складено акт № 10937 від 26.11.2018 року. При обстеженні ступеню благоустрою квартири ОСОБА_1 філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» встановлено, що водопостачання відбувається одним вводом холодної води з багатоточковим водорозбором - в кухні - мийка (холодна та гаряча вода), в санвузлі - унітаз, умивальник (холодна та гаряча вода), ванна (холодна та гаряча вода); підігрівання води відбувається від газової колонки з багатоточковим розбором. 4.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційна скарга містить вимоги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційний суд не вбачає підстав щодо перегляду рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. 4.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. В квартирі позивача відсутній засіб обліку споживання холодної води, тому розмір плати за водопостачання розраховується за нормами споживання. Статтею 8 Закону про «Житлово-комунальні послуги» передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Згідно зі статтею 9 Закону контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень. Діючі норми водоспоживання затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №30 від 25.02.2010 року «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року №63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси». В зазначеному рішенні норма водоспоживання залежить від ступеня благоустрою жилого будинку. На офіційному сайті виконавчого комітету Одеської міської ради і Товариства «Інфоксводоканал» розміщені вищевказані рішення виконкому і повідомлення про норми споживання холодної води мешканцями багатоквартирних житлових будинків. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правила). Згідно п. 11 Правил плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності за нормативами (нормами) споживання у т.ч. у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу). Відповідно до п. 21 вказаних Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630 від 21.07.2005 точка розбору - місце розташування водорозбірних кранів або змішувачів холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу). Пунктом 3.12 ДБН В.2.5-64:2012 встановлено, що водорозбірний вузол це вузол, який має декілька відгалужень. Зі змісту п. 5.2 ДБН В.2.5-64:2012 слідує, що кожний санітарно-технічний прилад є окремою точкою водорозбору. Одноточковий проточний газовий водонагрівач застосовується при кількості точок водорозбору не більше двох, що знаходяться в безпосередній близькості від водонагрівача. Багатоточечний проточний водонагрівач застосовується до п`яти точок водорозбору, розташованих на віддалі від газового приладу. При визначенні ступеню благоустрою та встановленні норми водоспоживання враховується функціональність приладів, що є джерелом гарячої води, а також кількість точок водорозбору. Ступінь благоустрою житла встановлюється за результатами здійсненого обстеження, за результатами якого складається відповідний акт. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси» від 25.02.2010 затверджено норми водопоспоживання для населення. Згідно з пунктом 6 додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010, норми водоспоживання для населення з водопроводом, каналізацією та ваннами, з газовими водонагрівачами на 1 мешканця становить 190 л/добу, середньомісячна норма витрати води на одного мешканця становить 5, 786 куб. м. Відповідно до пункту 7 додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010, норми водоспоживання для населення з водопроводом, каналізацією та ваннами, з швидкодіючими водонагрівачами та багатоточечним водорозбіром на 1 мешканця становить - 250 л/добу, середньомісячна норма витрати води на одного мешканця становить - 7, 610 куб. м.. Згідно вказаних норм ОСОБА_1 відповідачем встановлено об`єм водоспоживання на одну особу у розмірі - 7,610 куб. м.. Згідно з актом № 10937 від 26.11.2018, складеним відповідачем на підставі обстеження квартири позивача на предмет водопостачання та ступеня благоустрою житла, водопостачання відбувається одним вводом холодної води з багатоточковим водорозбором - в кухні - мийка (холодна та гаряча вода), в санвузлі - унітаз, умивальник (холодна та гаряча вода), ванна (холодна та гаряча вода); підігрівання води відбувається від газової колонки з багатоточковим розбором. Даний акт є чинним, складений уповноваженою особою та не спростований позивачем. Аналогічні умови водопостачання в квартирі споживача ОСОБА_1 встановлені актами обстеження від 23.02.2019 № 1566, від 22.03.2019 № 2185/1г та від 18.09.2020 № 7283. Враховуючи, що ступінь благоустрою житла споживача ОСОБА_1 відповідає ступеню благоустрою житла, зазначеному у п. 7 рішення виконкому, для якого встановлена середньомісячна норма витрат води у розмірі - 7,610 куб. м. на одну особу, відповідачем обґрунтовано встановлена відповідна норма водоспоживання. Доказів, які б свідчили, що у квартирі позивача встановлено інший ступінь благоустрою, матеріали справи не містять. Таким чином, вищевказані доводи апеляційної скарги не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться до необхідності переоцінки доказів, невірного тлумачення норм діючого законодавства. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд. Отже,доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. 4.6 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Боличевського Сергія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 ,є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Боличевського Сергія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 ,відсутні. 4.7 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Боличевського Сергія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25 листопада 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе