Постанова Одеський апеляційний суд № 522/21979/19

Номер провадження: 22-ц/813/6287/22 Справа № 522/21979/19 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., при секретарі: Павлючук Ю.В., переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 січня 2022 року про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у справі за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, - в с т а н о в и в: В проваджені Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа №522/21979/19 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи. Протокольною ухвалою суду від 19 травня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті. 16 листопада 2021 року від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. В обґрунтування зазначено, що з урахуванням письмових пояснень представника відповідача по справі від 25 жовтня 2021 року, вважають за необхідне наголосити на тому, що представником відповідача зазначено, що предметом позову є не самочинно збудований об`єкт нерухомості, на що наголошено прокурором, а вітрина консольного типу яка побудована без опирання на земельну ділянку та, як наслідок, відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки з боку відповідача. Разом з тим, прокурором у позовній заяві зазначено, що фактично відповідач здійснив самочинне будівництво об`єкту нерухомості на земельній ділянці, яка не відводилась для цієї цілі. Таким чином, для встановлення обставин, що мають значення для справи, а саме чи є спірний об`єкт будівництва об`єктом нерухомості та чи дійсно він займає відповідну земельну ділянку комунальної форми власності, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Лише у письмових поясненнях від 25 жовтня 2021 року було зазначено, що спірний об`єкт, а саме вітрина консольного типу побудована без опирання на земельну ділянку та, як наслідок, відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки з боку відповідача. Таким чином, прокурором з поважних причин не подано клопотання про призначення комплексної судової експертизи на стадії підготовчого судового провадження, оскільки підстави для її проведення виникли лише після подання вказаних пояснень представника відповідача та акту обстеження земельної ділянки від 13.07.2021 №21-0017-7, складеного Управлінням самоврядного контролю Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради. У зв`язку з чим просив визнати поважними причини неподання клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи на стадії підготовчого судового провадження та призначити у справі комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. 06 січня 2022 року від представника відповідача до суду надійшли пояснення на заяву позивача про призначення експертизи по справі. В обґрунтування зазначено, що пояснення позивача ґрунтуються виключно на припущеннях та на доказах, які мають явні ознаки дефектності, у той час як відповідачем надані документальні підтвердження виконання реконструкції об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення №1 без здійснення самочинного будівництва. Посилання позивача на необхідність призначення комплексної судової експертизи по справі на думку відповідача є лише засобом для подальшого затягування розгляду справи. Також зазначено про пропуск строку на подачу відповідного клопотання. 06 січня 2022 року від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про витребування доказів. В обґрунтування зазначено, що з урахуванням того факту, що в матеріалах цивільної справи відсутня проектно-технічна документація щодо реконструкції нежитлових приміщень №1, які розташовані у підвалі, першому та другому поверсі трьохповерхової фасадної будівлі АДРЕСА_2 , без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, з улаштуванням внутрішнього перепланування та улаштуванням на першому поверсі вітрини консольного типу з боку АДРЕСА_2 із розміщенням її в рівень лінії Канатної, з улаштуванням додаткового вхідного вузла у вітрину з боку вул. Канатної та розміщенням в них магазину, відповідь на друге питання зазначене прокурором у клопотанні про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи є неможливим. Крім того, приймаючи до уваги, що документ (доказ), що підлягає витребуванню, перебуває у приватної фізичної особи, обласна прокуратура не має можливості самостійного його отримання в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з чим, присили витребувати у відповідача ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії проектно-технічної документації щодо реконструкції нежитлових приміщень №1, які розташовані у підвалі, першому та другому поверсі трьохповерхової фасадної будівлі АДРЕСА_2 , без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, з улаштуванням внутрішнього перепланування та улаштуванням на першому поверсі вітрини консольного типу з боку АДРЕСА_2 з розміщенням її в рівень лінії Канатної, з улаштуванням додаткового вхідного вузла у вітрину з боку вул. Канатної та розміщенням в них магазину. В судовому засідання прокурор Бондаревський О.М. подані до суду клопотання підтримав, просив поновити строк на подачу відповідних клопотань та його задовольнити. Зазначив, що витрати по сплаті судово-експертизи Одеська обласна прокуратура готова понести та має відповідні асигнування. Представник Одеської міської ради Старостін О.С. підтримав клопотання. Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти клопотання та просив відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у своїх поясненнях від 06 січня 2022 року. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 січня 2022 року поновлено строк на подання клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи та витребування доказів. Суд клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи - задовольнив. Призначив по цивільній справі за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: - Чи є улаштована на першому поверсі трьохповерхової фасадної будівлі за адресою: АДРЕСА_2 прибудова нерухомим майном? Якщо так, то які ознаки об`єкту нерухомості має вказаний об`єкт? - Чи відповідає прибудований об`єкт проектно-технічній документації, містобудівному розрахунку та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? - Чи розташований вказаний об`єкт на земельній ділянці комунальної форми власності? Якщо так, то яку площу земельної ділянки займає вказаний об`єкт? Яка її конфігурація? Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Витрати пов`язані з проведенням експертизи покладено на Одеську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 03528552, вул. Пушкінська 3, м. Одеса, 65026). Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) допустити експертів для дослідження вказаного приміщення та надати експертам всю необхідну документацію стосовно об`єкта дослідження. У розпорядження експертної установи направлено матеріали справи №522/21979, які містять документи стосовно об`єкта дослідження. Клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про витребування доказів задоволено. Суд витребував у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) належним чином засвідчені копії проектно-технічної документації щодо реконструкції нежитлових приміщень №1, які розташовані у підвалі, першому та другому поверсі трьохповерхової фасадної будівлі АДРЕСА_2 , без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані, з улаштуванням внутрішнього перепланування та улаштуванням на першому поверсі вітрини консольного типу з боку АДРЕСА_2 з розміщенням її в рівень лінії Канатної, з улаштуванням додаткового вхідного вузла у вітрину з боку вул. Канатної та розміщенням в них магазину. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. Зупинено провадження по справі на час проведення експертизи. Суд роз`яснив учасникам справи положення ст. 109 ЦПК України, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що судом порушені норми процесуального права. Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Сторони про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно. Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з дотримання норм процесуального права. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У частині 1 статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За правилами, передбаченими статтями 102104, 107 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта можуть бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експерта установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з врахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. У разі необхідності суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з`ясування, та за його клопотанням дати відповідні роз`яснення щодо поставлених питань. Суд повідомляє учасників справи про вчинення зазначених дій, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дій. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями. Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12 червня 2009 року, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. Вирішуючи клопотання про поновлення строку на подання клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, суд виходив із наступного. Так представником відповідача зазначено у письмових поясненнях від 25 жовтня 2021 року, що предметом позову є не самочинно збудований об`єкт нерухомості, на що наголошено прокурором, а вітрина консольного типу яка побудована без опирання на земельну ділянку та, як наслідок, відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки з боку відповідача. Разом з тим, прокурором у позовній заяві зазначено, що фактично відповідач здійснив самочинне будівництво об`єкту нерухомості на земельній ділянці, яка не відводилась для цієї цілі. Таким чином, для встановлення обставин, що мають значення для справи та з врахуванням того, що підстави для проведення судової експертизи виникли лише після подання вказаних пояснень представника відповідача та з огляду на предмет заявлених позовних вимог, поважність причин пропуску звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, суд першої інстанції вважав, що потрібно поновити строк на подання клопотання про призначення судової експертизи, оскільки необхідність проведення експертизи є вирішальною. Задовольняючи клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи та зважаючи на те, що зазначені документи мають суттєве значення для подальшого проведення судової експертизи та розгляду справи по суті, є всі обґрунтовані підстави для задоволення клопотання про витребування доказів. Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд безпідставно призначив вказану експертизу, не приймаються до уваги за таких підстав. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У пункті 2 постанови Пленуму «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30 травня 1997 року (з відповідними змінами та доповненнями) Верховний Суд України вказав судам на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності чи недієздатності особи тощо). Враховуючи те, що сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а перевірка вказаних обставин має значення для правильного вирішення спору, суду першої інстанції необхідно було перевірити, чи дійсно вказаний доказ стосується предмету доказування по справі та чи дійсно з`ясування певних обставин позову потребує спеціальних знань. Як зазначено, у пунктах третьому та четвертому частини 5 статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, що, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 2425, п. 57)». Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ляПрадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Аналізуючи зазначені норми права, застосовуючи положення Європейської конвенції з прав людини, практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини, викладені в позовній заяві, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що є законні підстави для поновлення строку для призначення експертизи та поставлені перед експертом питання мають суттєве значення для об`єктивного вирішення спору. Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм вірну оцінку та правильно виходив із наявності законних підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлені вказані в оскаржуваній ухвалі суду питання. Інших правових доводів апеляційна скарга не містить. У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції(див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)». Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення процесуального питання. Тому, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з направленням питання про призначення експертизи для продовження розгляду немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 січня 2022 року про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 22 листопада 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду:М.М.Дагомерецький А.І.Дришлюк Р.Д.Громік