Постанова 4805 № 295/4330/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/4330/22 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г. Категорія 57 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/4330/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених конституційних прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 51000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради було незаконно розглянуто її клопотання від 08.05.2020, у зв`язку з чим їй заподіяна моральна шкода. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2022 року провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених конституційних прав - закрито. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду, є помилковими, оскільки суд істотно порушив норми процесуального права та змінив суть позовної заяви. Вважає, що суд неправильно застосував положення ЦПК України, КАС України, а також не встановив, які правовідносини виникли між сторонами. Зазначає, що її позбавлено права на захист порушених інтересів. У відзиві на апеляційну скаргу Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін із викладених в ній мотивів. Зазначає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як ОСОБА_1 оскаржує дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, який є суб`єктом владних повноважень. У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що відзив на апеляційну скаргу є недійсним правочином та просить залишити його без розгляду. Зазначає, що виклад висновків у відзиві не відповідає обставинам апеляційної скарги. Вважає, що відзив подано неповноважною особою. Ставить вимогу про розгляд відповіді на відзив на апеляційну скаргу окремою мотивувальною ухвалою, так як ОСОБА_1 бажає мати правову оцінку Житомирського апеляційного суду щодо законності такого відзиву. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі, суд, враховуючи предмет спору по даній справі, зміст та дійсний характер спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін, вважав, що вказана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч.2 ст.255 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони стосуються приватноправових відносин і містять наявність спору щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є фізична особа. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливаєна фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, який не суперечить закону, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до статті 59Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада та її виконавчий комітет в межах своєї компетенції приймають рішення. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України). Положеннями статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. За змістом частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У відповідності до пункту 1.1 Положення про департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 08 листопада 2018 року № 1215, департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради є виконавчим органом: спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини та робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами Житомирської міської ради. Департамент є правонаступником управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради (пункт 1.4 Положення). Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4439/17 висловлювала правову позицію про те, що якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. У таких спорах право позивача не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в погодженні проєкту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку судами не встановлено. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Житомирської міської ради із клопотанням про надання їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). В подальшому, рішенням Житомирської міської ради від 30.07.2020 №1970 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за її клопотанням (а.с.22). Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 заявляла про незаконні, на її думку, дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради щодо надання висновку попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, внаслідок чого були порушені її конституційні права й завдана моральна шкода. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а (провадження № 11-1123апп19) висловлювала правову позицію про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Отже, позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень та просить відшкодувати спричинену їй шкоду й звернулась до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у власність. За таких обставин, відшкодування моральної шкоди заявлено в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами є адміністративно-правовими та справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Наразі між сторонами речові приватноправові відносини не виникли. На часі захист інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, який не реалізовано. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 26 листопада 2021 року у справі справа № 295/5101/21 (провадження № 61-16527св21). Європейський суд з прав людини вказав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо закриття провадження у справі з підстав п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвали суду - без змін. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді