Постанова 4873 № 910/20974/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" листопада 2022 р. Справа № 910/20974/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Агрикової О.В. Чорногуза М.Г. при секретарі судового засідання Линник А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/20974/20 (суддя С.М. Мудрий) за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" до Акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України (третя особа - 1) Міністерство фінансів України (третя особа - 2) Міністерство оборони України (третя особа - 3) про внесення змін до договору та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019 за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Вавдійчик Б.П.; від третьої особи-1: не з`явився; від третьої особи-2: не з`явився; від третьої особи-3: не з`явився, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство"Завод "Кузня на Рибальському" (далі - ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експертно-імпортний банк України", відповідач) про внесення змін до кредитного договору № 151217К6 від 29.12.2017 та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019. Позовні вимоги мотивовані необхідністю внесення змін до кредитного договору в частині розміру процентної ставки за кредитом внаслідок внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 № 779 (далі - постанова № 779), при цьому, відповідні зміни слід застосувати саме з 13.12.2019, тобто з дати, коли кредитний договір почав суперечити вищезгаданій постанові Кабінету Міністрів України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/20974/20 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України (далі - КМУ, третя особа-1); Міністерство фінансів України (далі - Мінфін, третя особа-2); Міністерство оборони України (далі - МОУ, третя особа-3). Рішенням Господарського суду міста Києва вiд 17.05.2021 у справі № 910/20974/20 позов ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" до АТ "Державний експертно-імпортний банк України" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Міністерства оборони України про внесення змін до договору та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019 задоволено частково; внесено зміни до кредитного договору, укладеного між ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" та АТ "Державний експертно-імпортний банк України", виклавши пункт 3.1.2 кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 у наступній редакції: "Розмір процентної ставки за кредитом складає: з 13.12.2019 по 30.01.2020 - 17,5% річних, з 31.01.2020 по 12.03.2020 - 15,0%, з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 14,0%, з 24.04.2020 по 11.06.2020 - 12,0%, з 12.06.2020 по 28.12.2020 - 10,0%"; у іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з АТ "Державний експертно-імпортний банк України" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 2 102,00 грн судового збору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 910/20974/20 апеляційну скаргу АТ "Державний експертно-імпортний банк України" залишено без задоволення; апеляційну скаргу ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі № 910/20974/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано; позов ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" до АТ "Державний експертно-імпортний банк України" про внесення змін до договору та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019 задоволено повністю; внесено зміни до кредитного договору, укладеного між ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" та АТ "Державний експертно-імпортний банк України", виклавши пункт 3.1.2 кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 у наступній редакції: "Розмір процентної ставки за кредитом складає: з 13.12.2019 по 30.01.2020 - 17,5% річних, з 31.01.2020 по 12.03.2020 - 15,0%, з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 14,0%, з 24.04.2020 по 11.06.2020 - 12,0%, з 12.06.2020 по 28.12.2020 - 10,0%"; застосовано зміни до кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 13.12.2019; стягнуто з АТ "Державний експертно-імпортний банк України" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 2 102,00 грн судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з АТ "Державний експертно-імпортний банк України" в дохід Державного бюджету України 2 102,00 грн судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з АТ "Державний експертно-імпортний банк України" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 3 153, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постановою Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/20974/20 касаційну скаргу АТ "Державний експертно-імпортний банк України" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 910/20974/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши наявність у кредитному договорі положень, які передбачають можливість внесення змін до розміру процентної ставки за ініціативою сторін, зробили висновок, що пункти 3.1.3, 4.2.1. кредитного договору визначають право позивача вимагати внесення відповідних змін у договір, та обов`язок банку (відповідача) внести ці зміни до кредитного договору в редакції позивача. Разом з тим пунктом 4.2.1. кредитного договору передбачено саме право сторін, а не обов`язок на зміну розміру процентної ставки у випадку внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 №

779. Таким чином, суди попередніх інстанцій прирівняли можливість вчинення певних дій, за ініціативою та згодою сторін, до обов`язку однієї із сторін - відповідача, внести такі зміни на вимогу позивача в запропонованій ним редакції. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи, що ані кредитним договором, ані Законом не передбачено обов`язку внесення змін до кредитного договору, то внесення відповідних змін до кредитного договору є можливим лише за згодою сторін. Отже, в оскаржуваних судових рішеннях судами не встановлено, чи внесення запропонованих позивачем змін до кредитного договору є правом відповідача, чи це є його обов`язком, який передбачений угодою сторін або прямою вказівкою закону. Також судами не надано жодної оцінки п. 3.1.1 кредитного договору, в якому зазначено, що тип процентної ставки за кредитом: фіксована, а у відповідності до вимог частини 3 статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Рішенням Господарського суду міста Києва вiд 26.07.2022 у справі № 910/20974/20 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ані постанова Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 № 779, ані Умови не містять обов`язкових до виконання імперативних приписів щодо необхідності внесення змін до кредитних договорів, укладених у відповідності до вищевказаної постанови № 779, у випадку внесення до неї в подальшому змін. Крім того, пунктом 3.1.1 кредитного договору визначено, що тип процентної ставки за кредитом: фіксована, а у відповіності до ч. 3 статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Водночас пунктом 4.2.1 кредитного договору передбачено саме право сторін, а не обов`язок на зміну розміру процентної ставки у випадку внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 №

779. Оскільки вимога позивача щодо застосування зміни до кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 13.12.2019 є додатковою, то вона також не підлягає задоволенню. Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що пунктом 3.1.3. кредитного договору визначено, що розмір процентної ставки змінюється (а не може бути змінено) у випадках, передбачених у пунктом 4.2. цього договору; пунктом 4.2.1. кредитного договору визначено, що однією із обов`язкових підстав для зміни процентної ставки по кредитного договору є внесення змін до постанови КМУ від 26.12.2016 № 779; судом першої інстанції неправильно застосовано норми статті 188 Господарського кодексу України, статей 651 та 213 Цивільного кодексу України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 поновлено ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/20974/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/20974/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.11.2022; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу. Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 02.11.2022 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував, що кредитний договір передбачає лише можливість зміни процентної ставки за кредитним договором за ініціативою сторін за певних обставин, тобто йдеться про право, а не обов`язок сторін кредитного договору на внесення відповідних змін; постанова № 779 не містить приписів щодо необхідності внесення змін до кредитних договорів (позик), укладених відповідно до цієї постанови та Умов; стосовно доводів апелянта про те, що кредитний договір є невід`ємною частиною державного контракту відповідач зазначає, що зобов`язання, яке виникло між сторонами державного контракту (МОУ та ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському") не створює обов`язків для третіх осіб, які не є сторонами державного контракту; умови кредитного договору повністю відповідають вимогам постанови № 779 в редакції, яка діяла на момент його укладення. 16.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. У судове засідання 16.11.2022 позивач та треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування їх пояснень, з огляду на встановлені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представників сторін та третьої особи. У судовому засіданні 16.11.2022 відповідач заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. 16.11.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2017 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" (виконавець за договором) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/17/95 (далі - контракт), відповідно умов якого виконавець зобов`язався у 2018-2019 роках виготовити і поставити замовнику продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за оборонним замовленням, згідно з додатком 1 до контракту, а замовник прийняти та оплатити продукцію на умовах цього контракту. Пунктом 2.1 контракту передбачено, що орієнтовна вартість продукції за контрактом включає офіційну вартість продукції на момент укладання контракту без урахування податку на додану вартість, з урахуванням відсоткової ставки 18 відсотків річних за кредитом, який планується залучити для виконання контракту, та становить 764 967 907,94 грн, податок на додану вартість 115 735 600,58 грн. Орієнтовна вартість продукції за контрактом з урахуванням податку на додану вартість складає 880 703 508,52 грн. Відповідно до пункту 2.2 контракту орієнтовна ціна продукції встановленлена, в тому числі з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 779 "Деякі питання виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави" та програми фінансування контракту за рахунок кредитних коштів з наступними параметрами: строк користування кредитом - 36 місяців (включно); сума кредиту - 894 890 000,00 грн; відсоткова ставка за кредитом - 18% річних. Пунктом 11.6 контракту сторони погодили, що у випадку внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 779, з урахуванням грошово-кредитної політики Національного банку України, процентна ставка за кредитом може бути змінена за ініціативою сторін шляхом укладання окремої додаткової угоди до контракту. Згідно з пунктом 10.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. Відповідно до пункту 12.2 контракту невід`ємною частиною контракту є: кредитний договір від 29.12.2017 № 151317К6, укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському". 29.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк за договором) та ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 151317К6 (далі - договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом та інші платежі за цим договором. Кредитування позичальника здійснюється з метою виконання державного контракту № 403/1/17/95 від 29.12.2017. Відповідно до пункту 2.3.1 кредитного договору ліміт кредитної лінії: 528 984 026,26 грн. Кінцевий термін погашення кредиту: 28.12.2020 (п. 2.4 кредитного договору). Тип процентної ставки за кредитом: фіксована (п. 3.1.1 кредитного догоовору). Згідно з п. 3.1.2 кредитного договору розмір процентної ставки за кредитом становить 18,0 % річних. Пунктом 3.1.3 кредитного договору передбачено, що розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та порядку, які передбачені п. 4.2 цього договору. Відповідно до п. 4.2.1 кредитного договору у випадку внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 779, з урахуванням грошово-кредитної політики Національного банку України, процентна ставка за кредитом, визначена у підпункті 3.1.2 цього договору, може бути змінена за ініціативою сторін. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом, визначеного у підпункті 3.1.2 договору, укладається додаткова угода до нього. Крім цього, 29.12.2017 між Міністерством фінансів України та ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" укладено договір № 13010-05/227 про погашення заборгованості ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" перед державою за виконання гарантійних зобов`язань, на підставі якого 29 грудня 2017 року Кабінет Міністрів України видав державну гарантію №13010-05/229. 17.10.2018 Кабінет Міністрів України Постановою № 850 «Про внесення зміни до пункту 2 Умов залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави» вніс зміни до Постанови КМУ № 779, а саме: до абзацу другого пункту 2 Умов, виклавши його у наступній редакції: «відсоткова ставка за кредитами (позиками) у національній валюті не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки облікову ставку Національного банку України». 04.10.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" (виконавець) укладено додаткову угоду № 8 до контракту, якою внесено до контракту наступні зміни: п. 2.1 контракту щодо орієнтовної вартості продукції за контрактом з урахуванням податку на додану вартість змінено на 742 083 355,53 грн.; в п. 2.2 контракту формулювання щодо визначення параметрів залучення кредитних коштів, зокрема, формулювання щодо визначення відсоткової ставки за кредитом змінено на формулювання « 18% річних, яка не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки облікову ставку НБУ». Додатковою угодою № 11 від 13.11.2020 до контракту внесено зміни щодо орієнтовної вартості продукції за контрактом, що з урахуванням податку на додану вартість становить 735 668 411,03 грн. Листом № 403/4/4181 від 31.05.2019 Міністерство оборони України звернулося до ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" щодо необхідності внесення змін до кредитного договору з метою приведення його у відповідність з чинною редакцією Постанови КМУ №

779. У свою чергу, ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 06.06.2019 звернулося до банку з листом № 1/412 з ініціативою внести зміни до п. 3.1.2 кредитного договору з метою приведення його у відповідність з чинною редакцією Постанови КМУ №779. Листом № 0019300/14548-19 від 21.06.2019 банк відмовився вносити запропоновані позивачем зміни до кредитного договору, оскільки останні суперечать ст. 1056-1 ЦК України, а поточна редакція кредитного договору відповідає умовам Постанови КМУ №779. Разом з цим, 17.03.2020 та 06.05.2020 Міністерство оборони України зверталося до ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" з листами № 403/4/1678 та № 403/4/2908, а ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 30.04.2020 та 20.05.2020 - до банку з вимогами про внесення змін до кредитного договору з метою приведення його у відповідність з чинною редакцією Постанови КМУ №

779. В наданих 22.05.2020 та 14.07.2020 відповідях банк (лист № 0019300/11783-20) повідомив про відмову у внесенні запропонованих позивачем змін до кредитного договору з посиланням на те, що Постанова КМУ № 779 регламентує саме умови залучення кредитів, а умови кредитного договору відповідають вимогам Постанови КМУ № 779 в редакції, діючій на день укладання кредитного договору. Надалі, ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" звернулося до банку з листом від 24.11.2020 № 1/554 про внесення зміни до п. 3.1.2 кредитного договору з метою приведення розміру процентів за користування кредитом у відповідність до положень чинної редакції Постанови КМУ № 779, у відповідь на що банк листом № 0023204/29375- 20 від 24.12.2020 повідомив про відмову у внесенні змін. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на необхідність внесення змін до кредитного договору в частині розміру процентної ставки за кредитом внаслідок внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 №

779. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а твердження скаржника вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є кредитним договором, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 779 від 26.10.2016 затверджено Умови залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 779 від 26.10.2016 надано Міністерству оборони, Головному управлінню розвідки Міністерства оборони, Міністерству внутрішніх справ, Національній гвардії, Національній поліції, Адміністрації Державної прикордонної служби, Державній службі з надзвичайних ситуацій, іншим центральним органам виконавчої влади, Службі зовнішньої розвідки (далі - замовники) право: укладати із суб`єктами господарювання - резидентами України (далі - суб`єкти господарювання) господарські договори на закупівлю товарів, робіт і послуг для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави (далі - господарські договори), оплата за якими здійснюється в строк не менше ніж 36 місяців (за умови залучення кредитів у національній валюті). Пунктом 1, 2 Умов залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави (в редакції стаеном на дату укладення кредитного договору) передбчено, що ці Умови регулюють окремі питання залучення суб`єктами господарювання - резидентами України (далі - суб`єкти господарювання) кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави. Залучення суб`єктами господарювання кредитів (позик) здійснюється з додержанням таких умов: відсоткова ставка за кредитами (позиками) у національній валюті не перевищує 19 відсотків річних; відсоткова ставка за кредитами (позиками) в іноземній валюті не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки Європейську міжбанківську ставку пропозиції (EURIBOR) на строк 6 місяців; строк користування кредитами (позиками) у національній валюті становить не менше ніж 36 місяців; строк користування кредитами (позиками) в іноземній валюті становить не менше ніж 60 місяців. Строк користування кредитами (позиками) в національній та іноземній валюті може бути скороченим у разі дострокового повернення залучених кредитів. Тобто, як вірно зазначено місцевим господарським судом, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 779 від 26.12.2016 Умови залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави передбачають саме умови залучення кредитів, в тому числі і в частині розміру процентної ставки, саме станом на момент надання таких кредитів. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови кредитного договору повністю відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 779 від 26.12.2016 та Умовам залучення, в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, в т.ч. в частині розміру процентної ставки за кредитом (п.3.1.2 кредитного договору розмір процентної ставки за кредитом становить 18,0% річних.). 17.10.2018 Кабінет Міністрів України постановою № 850 "Про внесення зміни до пункту 2 Умов залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави" вніс зміни до Постанови КМУ № 779, а саме до абзацу другого пункту 2 Умов, виклавши його у наступній редакції: "відсоткова ставка за кредитами (позиками) у національній валюті не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки облікову ставку Національного банку України". Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. За змістом статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ані постанова Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 №779, ані Умови не містять обов`язкових до виконання імперативних приписів щодо необхідності внесення змін до кредитних договорів, укладених у відповідності до вищевказаної постанови № 779, у випадку внесення до неї в подальшому змін. Крім того, пунктом 3.1.1 кредитного договору визначено, що тип процентної ставки за кредитом: фіксована. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Пунктом 3.1.3 кредитного договору передбачено, що розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та порядку, які передбачені п. 4.2 цього договору. Відповідно до п. 4.2.1 кредитного договору у випадку внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №779, з урахуванням грошово-кредитної політики Національного банку України, процентна ставка за кредитом, визначена у підпункті 3.1.2 цього договору, може бути змінена за ініціативою сторін. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом, визначеного у підпункті 3.1.2 договору, укладається додаткова угода до нього. Отже, вищезазначеним пунктом кредитного договору передбачено саме право сторін, а не обов`язок, на зміну розміру процентної ставки у випадку внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 №

779. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність обов`язку щодо зміни процентної ставки у зв`язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 № 779, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" про внесення змін до кредитного договору № 151217К6 від 29.12.2017 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Водночас оскільки вимога позивача щодо застосування зміни до кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 13.12.2019 є додатковою, то вона також не підлягає задоволенню. Посилання апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції норм статті 213 Цивільного кодексу України (тлумачення змісту правочину) відхиляється колегією суддів, оскльки наведена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для внесення змін до договору, а відтак позовні вимоги ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" до АТ "Державний експертно-імпортний банк України" про внесення змін до кредитного договору № 151217К6 від 29.12.2017 та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019 є необґрунтованим та не підлягають задоволенню. Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/20974/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/20974/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/20974/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20974/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови складено 21.11.2022. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді О.В. Агрикова М.Г. Чорногуз