Постанова 4873 № 910/20974/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" жовтня 2021 р. Справа№ 910/20974/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Дикунської С.Я. суддів: Шаптали Є.Ю. Станіка С.Р. секретар судового засідання Макуха О.А. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» та Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 (повний текст складено 01.06.2021) у справі №910/20974/20 (суддя Джарти В.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» до Акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

1. Кабінету Міністрів України

2. Міністерства фінансів України

3. Міністерства оборони України про внесення змін до договору та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019 В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Завод «Кузня на Рибальському» (далі - ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», відповідач) про внесення змін до Кредитного договору та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що необхідність внесення змін до Кредитного договору в частині розміру процентної ставки за кредитом виникла внаслідок внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 №779, при цьому, відповідні зміни слід застосувати саме з 13.12.2019, тобто з дати, коли Кредитний договір почав суперечити вищезгаданій постанові Кабінету Міністрів України. Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що за позивачем обліковується заборгованість за Кредитним договором, а він намагається наразі в односторонньому порядку внести зміни до Кредитного договору для уникнення відповідальності щодо не повернення кредиту та сплати відсотків. Крім цього, зміни до постанови КМУ №779 внесені постановою Кабінету Міністрів України №850 від 17.10.2018 вже після укладення Кредитного договору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет міністрів України (далі - третя особа-1), Міністерство фінансів України (далі - третя особа-2) та Міністерство оборони України (далі - третя особа-3). В наданих суду першої інстанції поясненнях третя особа-1 звернула увагу на внесені до постанови Кабінету Міністрів України №779 зміни в частині розміру відсоткової ставки за кредитом згідно постанови №850 від 17.10.2018, а також наголосила на наданні КМУ державної гарантії щодо забезпечення виконання позивачем зобов`язань за Кредитним договором. За змістом наданих суду першої інстанції пояснень третя особа-2 зазначила, що виконання зобов`язань за Кредитним договором забезпечено державною гарантією та укладення такого договору здійснено у відповідності до Постанови КМУ №

779. Відтак, внаслідок внесення змін до Постанови КМУ № 779 в частині встановлення іншого розміру відсоткової ставки, відповідні зміни також підлягають внесенню до Кредитного договору. Третя особа-3 в наданих місцевому господарському суду поясненнях стверджувала, що в Державному контракті та Кредитному договорі передбачено можливість внесення змін до договорів у випадку внесення змін до Постанови КМУ № 779, в зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до банку для внесення відповідних змін до Кредитного договору. Оскільки мала місце відмова банку внести відповідні зміни до договору, Кредитний договір наразі не відповідає Постанові КМУ №

779. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 позов Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» до Акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України про внесення змін до договору та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019 задоволено частково. Внесено зміни до Кредитного договору, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Завод «Кузня на Рибальському» та Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», виклавши пункт 3.1.2 Кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 у наступній редакції: «Розмір процентної ставки за кредитом складає: з 13.12.2019 по 30.01.2020 - 17,5% річних, з 31.01.2020 по 12.03.2020 - 15,0%, з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 14,0%, з 24.04.2020 по 11.06.2020 - 12,0%, з 12.06.2020 по 28.12.2020 - 10,0%». У іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» на користь Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» 2 102,00 грн. судового збору. Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про застосування змін до Кредитного договору з 13.12.2019 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням процесуального закону, зокрема, місцевим судом не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, що призводить до неможливості ефективного поновлення прав позивача. Доводи позивача зводяться до того, що застосування змін до спірного договору з 13.12.2019 свідчитиме про відсутність підстав для нарахування відсотків в розмірі, що не відповідає постанові КМУ №779, та відповідно дозволить застосувати Державі в особі Міністерства фінансів України положення ст. 1212 ЦК України для повернення сплачених відповідачу коштів з Державного бюджету. Задоволення вказаної позовної вимоги, на переконання позивача, буде відповідати завданню та принципам господарського процесу щодо ефективності захисту порушених прав, а також дозволить позивачу законно відхилити вимоги відповідача про сплату штрафних санкцій за прострочення відсотків, нарахованих всупереч постанові КМУ №779. За твердженнями позивача, для забезпечення ефективності захисту прав позивача необхідним є застосування ч. 5 ст. 188 ГК України, проте суд першої інстанції не застосував цієї норми матеріального права, що призвело до винесення рішення про відмову у задоволенні вимог про застосування внесених до спірного договору змін з 13.12.2017. Не погоджуючись із згаданим рішенням, Акціонерне товариство «Державний експертно-імпортний банк України» також оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, що за змістом апеляційної скарги свідчить про оскарження апелянтом рішення саме в частині задоволених позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, судом неправильно застосовано норми ч. 3 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ст. 648, ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, постанови КМУ №779, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не застосовано норми ст. 6, 627, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, ч. 1 ст. 19 Конституції України, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. За твердженнями відповідача, суд першої інстанції, встановивши наявність в Кредитному договорі положень, які передбачають можливість внесення змін до розміру процентної ставки за ініціативою сторін, безпідставно витлумачив пункти 3.1.3, 4.2.1 Кредитного договору як такі, що визначають право позивача вимагати внесення відповідних змін, та обов`язок банку внести відповідні зміни до Кредитного договору. При цьому, відповідач вказував, що затверджені постановою КМУ № 779 Умови встановлюють залучення суб`єктами господарювання кредитів (позик), тобто умови відповідних кредитних договорів (договорів позики), в т.ч. в частині розміру процентної ставки на момент їх укладення, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України. На думку відповідача, ані постанова №779, ані Умови, затверджені нею, не містять обов`язкових до виконання імперативних приписів, адресованих кредиторам - фінансовим установам, що надають кредити (позики), які б обмежували останніх у визначенні умов кредитних договорів (позик) при наданні кредитів (позик) суб`єктам господарювання. На переконання відповідача, умови Кредитного договору повністю відповідають вимогам постанови КМУ № 779 та Умовам залучення, в редакції яка діяла на момент підписання Кредитного договору, в т.ч. в частині розміру процентної ставки за кредитом. Зазначене підтверджується, зокрема, фактом надання Кабінетом Міністрів України державної гарантії №13010-05/229. Крім цього, відповідач стверджував, що постанова КМУ № 779 не містить жодних приписів щодо необхідності внесення змін до кредитних договорів (позик), укладених у відповідності до постанови КМУ № 779 та Умов, у випадку внесення змін до самої постанови КМУ № 779 в подальшому. На переконання відповідача, суд першої інстанції всупереч приписам ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України розповсюдив дію положень постанови КМУ № 779, що набрали чинності після внесення до змін постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 №850, на правовідносини за Кредитним договором, що виникли раніше, а також безпідставно не лише змінив розмір процентної ставки за Кредитним договором, але й встановив періоди застосування таких змін (змінених процентних ставок) в минулому, починаючи з 13.12.2019, а не з дати набрання чинності судовим рішенням. Відповідач вважав, що з огляду на вимоги ст. 4 ЦК України, приписи ппостанови КМУ № 779 не повинні суперечити положенням ЦК України, зокрема, ст. ст. 6, 627, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, а також іншого закону, зокрема, ч. 1 ст. 19 Конституції України. В судове засіданні апеляційної інстанції 05.10.2021 з`явились представники позивача, відповідача, третіх осіб 1 та 2, представник третьої особи-3 повторно не з`явився незважаючи на належне повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали про оголошення перерви, яку за наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 23.09.2021 отримано уповноваженим представником третьої особи-3. За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 05.10.2021 представник третьої особи-3, явка якого в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності цього представника за наявними в справі матеріалами. Представники позивача в даному судовому засіданні в судових дебатах підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про застосування змін до Кредитного договору №151317К6 від 29.12.2017 з 13.12.2019 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечували. Представник відповідача в даному судовому засіданні в судових дебатах підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Представник третьої особи-1 в даному судовому засіданні в судових дебатах вирішення спору залишив на розсуд суду. Представник третьої особи-2 в даному судовому засіданні в судових дебатах підтримав апеляційну скаргу відповідача, просив її задовольнити за наведених в ній підстав. Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб 1 та 2, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, проте в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити. Як встановлено матеріалами справи, 29.12.2017 між Міністерством оборони України (третя особа-3, замовник за договором) та ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» (позивач, виконавець за договором) укладено Державний контракт № 403/1/17/95 на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням (далі - Контракт), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язався у 2018-2019 роках виготовити і поставити замовнику продукцію, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за оборонним замовленням, згідно з додатком 1 до Контракту, а замовник прийняти та оплатити продукцію на умовах цього контракту. Положеннями п. 2.1 Контракту сторони погодили, що орієнтовна вартість продукції за контрактом включає офіційну вартість продукції на момент укладання Контракту без урахування податку на додану вартість, з урахуванням відсоткової ставки 18 відсотків річних за кредитом, який планується залучити для виконання контракту, та становить 764 967 907,94 грн, податок на додану вартість 115 735 600,58 грн. Орієнтовна вартість продукції за Контрактом з урахуванням податку на додану вартість складає 880 703 508,52 грн. Відповідно до п. 2.2 Контракту орієнтовна ціна продукції встановлена, в тому числі, з урахуванням вимог Постанови КМУ № 779 та програми фінансування контракту за рахунок кредитних коштів з наступними параметрами: строк користування кредитом - 36 місяців; сума кредиту - 894 890 000,00 грн; відсоткова ставка за кредитом - 18% річних. За умовами п. 11.6 Контракту сторони погодили, що у випадку внесення змін до Постанови № 779, з урахуванням грошово-кредитної політики Національного банку України, процентна ставка за кредитом може бути змінена за ініціативою сторін шляхом укладання окремої додаткової угоди до Контракту. Контракт згідно п. 10.1 набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. У відповідності до п. 12.2 Контракту його невід`ємною частиною є кредитний договір від 29.12.2017 № 151317К6, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському». В подальшому, 04.10.2019 між Міністерством оборони України та ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» було укладено Додаткову угоду №8 до Контракту, якою п. 2.1 Контакту орієнтовну вартість продукції за Контрактом з урахуванням податку на додану вартість змінено на 742 083 355,53 грн.; в п. 2.2 Контракту формулювання щодо визначення параметрів залучення кредитних коштів, зокрема, формулювання щодо визначення відсоткової ставки за кредитом змінили на формулювання « 18% річних, яка не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки облікову ставку НБУ». Додатковою угодою №11 від 13.11.2020 до Контракту внесено зміни щодо орієнтовної вартості продукції за контрактом, що з урахуванням податку на додану вартість становить 735 668 411,03 грн. Разом з цим, 29.12.2017 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (відповідач, банк за договором) та ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» (позивач, позичальник за договором) укладено Кредитний договір № 151317Кб (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позивальнику кредит, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом та інші платежі за цим договором. Кредитування позичальника здійснюється з метою виконання Державного контракту № 403/1/17/95 від 29.12.2017. Положеннями п. 2.3.1 Кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 528 984 026,26 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - 28.12.2020 (п. 2.4 Кредитного договору). Відповідно до п. 3.1.2 Кредитного договору розмір процентної ставки за кредитом становить 18% річних. За умовами п. 3.1.3 Кредитного договору розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та порядку, які передбачені п. 4.2 цього договору В силу положень п. 4.2.1 Кредитного договору у випадку внесення змін до постанови КМУ від 26.12.2016 №779, з урахуванням грошово-кредитної політики НБУ, процентна ставка за кредитом, визначена у підпункті 3.1.2 цього договору, може бути змінена за ініціативою сторін. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом, визначеного у підпункті 3.1.2 договору, укладається додаткова угода до Кредитного договору. Крім цього, 29.12.2017 між Міністерством фінансів України та ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» укладено Договір №13010-05/227 про погашення заборгованості ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» перед державою за виконання гарантійних зобов`язань, на підставі якого 29.12.2017 Кабінет міністрів України видав Державну гарантію №13010-05/229. 17.10.2018 Кабінет Міністрів України Постановою №850 «Про внесення зміни до пункту 2 Умов залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави» вніс зміни до Постанови КМУ №779, а саме, до абзацу другого пункту 2 Умов, виклавши його у наступній редакції: «відсоткова ставка за кредитами (позиками) у національній валюті не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки облікову ставку Національного банку України». Листом №403/4/4181 від 31.05.2019 Міністерство оборони України звернулося до ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» щодо необхідності внесення змін до Кредитного договору з метою приведення його у відповідність з чинною редакцією Постанови КМУ №779. В свою чергу, ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» 06.06.2019 звернулося до банку (лист №1/412) з ініціативою внести зміни до п. 3.1.2 Кредитного договору з метою приведення його у відповідність з чинною редакцією Постанови КМУ №779. Листом №0019300/14548-19 від 21.06.2019 банк відмовився вносити запропоновані позивачем зміни до Кредитного договору, оскільки останні суперечать ст. 1056-1 ЦК України, а поточна редакція Кредитного договору відповідає умовам Постанови КМУ №779. Разом з цим, 17.03.2020 та 06.05.2020 Міністерство оборони України зверталося до ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» з листами №403/4/1678, №403/4/2908, а останнє 30.04.2020 та 20.05.2020 - до банку, з вимогами про внесення змін до Кредитного договору з метою приведення його у відповідність з чинною редакцією Постанови КМУ №779. В наданих 22.05.2020 та 14.07.2020 відповідях банк (лист №0019300/11783-20) повідомив про відмову у внесенні запропонованих позивачем змін до Кредитного договору з посиланням на те, що Постанова КМУ №779 регламентує саме умови залучення кредитів, а умови Кредитного договору відповідають вимогам Постанови КМУ №779 в редакції, діючій на день укладання Кредитного договору. Надалі, 27.11.2020 ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» звернулося до банку листом №1/554 про внесення зміни до п. 3.1.2 Кредитного договору з метою приведення розміру процентів за користування кредитом у відповідність до положень чинної редакції Постанови КМУ №779, у відповідь на що банк листом №0023204/29375- 20 від 24.12.2020 повідомив про відмову у внесенні змін до Кредитного договору. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував, що необхідність внесення змін до Кредитного договору в частині розміру процентної ставки за кредитом виникла внаслідок внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2016 №779. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ст. 628 ЦК України. Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. За кредитним договором (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України). Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські). За змістом ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства. Як встановлено судом, 26.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 779, якою затверджено Умови залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави. Ці Умови регулюють окремі питання залучення суб`єктами господарювання - резидентами України (далі - суб`єкти господарювання) кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави. Відповідно до п. 2 Умов залучення суб`єктами господарювання кредитів (позик) здійснюється з додержанням таких умов: відсоткова ставка за кредитами (позиками) не перевищує 19 відсотків річних в національній валюті; строк користування кредитами (позиками) становить не менше ніж 36 місяців. За приписами ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Сторони в договорі згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. 17.10.2018 Кабінет Міністрів України постановою №850 «Про внесення зміни до пункту 2 Умов залучення суб`єктами господарювання - резидентами України кредитів (позик) під державні гарантії для виконання програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави» вніс зміни до Постанови КМУ №779, а саме, до абзацу другого пункту 2 Умов, виклавши його у наступній редакції: «відсоткова ставка за кредитами (позиками) у національній валюті не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки облікову ставку Національного банку України». Разом з цим, відповідно до рішення НБУ № 925-рш від 12.12.2019 з 13.12.2019 облікова ставка НБУ становила 13,50 %; відповідно до рішення НБУ № 76-рш від 30.01.2020 - з 31.01.2020 облікова ставка НБУ становила 11,00 %; відповідно до рішення НБУ № 172-рш від 12.03.2020 облікова ставка НБУ з 13.03.2020 становила 10,00 %; з 24.04.2020 облікова ставка НБУ становила згідно рішення НБУ № 289-рш від 23.04.2020 8,00 %, та з 12.06.2020 облікова ставка НБУ становила 6,00 % згідно рішення НБУ від 11.06.2020 № 397-рш. Враховуючи положення чинної редакції Постанови КМУ №779 та наведені розміри облікової ставки НБУ, максимальний розмір відсоткової ставки за Кредитним договором мав складати: з 13.12.2019-30.01.2020 - 17,5 %, з 31.01.2020-12.03.2020 - 15,0 %, з 13.03.2020-23.04.2020 - 14,0 %, з 24.04.2020-11.06.2020 - 12,0 %, з 12.06.2020 по теперішній час - 10,0 %. При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано, що умови п.п. 3.1.3, 4.2.1 Кредитного договору прямо передбачають можливість змінення розміру процентної ставки за кредитом у випадку внесення змін до постанови КМУ від 26.12.2016 №779. Відповідно доводи відповідача в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу. Настання відповідної обставини - внесення змін до постанови КМУ від 26.12.2016 №779 відбулося з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №850 від 17.10.2018, відповідно до якої змінено відсоткову ставку за кредитами (позиками) у національній валюті, що не може перевищувати більше ніж на 4 відсотки облікову ставку Національного банку України, з огляду на що позивач набув права вимагати внесення відповідних змін до Кредитного договору з 13.12.2019. Разом з цим, обставини щодо невиконання позивачем Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів не є предметом даного спору, а можливості внесення змін до Кредитного договору згідно п.п. 3.1.3, 4.2.1 вказаного правочину не ставиться в залежність від цих обставин. Судом також враховано, що позивач неодноразово звертався до банку з листами про внесення змін до Кредитного договору в частині розміру процентної ставки за кредитом внаслідок внесення змін до постанови КМУ від 26.12.2016 №779. В той же час, право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст.16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17). У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України). Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. З огляду на наведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для внесення до п. 3.1.2 Кредитного договору змін, зокрема, викладення цього пункту в наступній редакції: «Розмір процентної ставки за кредитом складає: з 13.12.2019 по 30.01.2020 - 17,5% річних, з 31.01.2020 по 12.03.2020 - 15,0%, з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 14,0%, з 24.04.2020 по 11.06.2020 - 12,0%, з 12.06.2020 по 28.12.2020 - 10,0%». Проте відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині застосування заявлених змін до Кредитного договору до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 13.12.2019, з огляду на недоцільність задоволення цієї похідної вимоги через те, що задоволення відповідної позовної вимоги про внесення змін до договору включає в собі застосування з 13.12.2019 ставки 17,5% річних, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що з 13.12.2019 (момент, з якого спірний договір перестав відповідати постанові КМУ №779) відповідач нараховував позивачу відсотки за спірним Договором в розмірі, який не відповідає постанові КМУ №779, що призвело до нарахування позивачу заборгованості та, відповідно, нарахування на цю суму штрафних санкцій. Водночас, за твердженнями позивача, 02.04.2021 Міністерство фінансів України на підставі гарантії, якою забезпечено зобов`язання за спірним Договором, на виконання вимоги відповідача про оплату заборгованості за цим Договором, перерахувало відповідачу кошти й це підтверджується листом Міністерства фінансів України № 12030-09-10/11200 від 04.06.2021. Проте вказаний лист було долучено позивачем лише до апеляційної скарги. За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Оскільки вищезгаданий лист Міністерства фінансів України на адвокатський запит № 38, який датовано 31.03.2021, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення (17.05.2021), отримано представником позивача вже після ухвалення рішення, адже він датований 04.06.2021, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти його в якості належного та допустимого доказу. Оскільки відповідач вже отримав кошти в рахунок нарахованих ним відсотків, адже на момент нарахування цих відсотків для цього була наявна підстава, а відповідно до вказаного пункту Договору відповідач не зобов`язаний повертати одержане за Договором, апеляційний суд вважає, що застосування змін до спірного Договору з 13.12.2019 свідчитиме про відсутність підстав для нарахування відсотків в розмірі, який не відповідає постанові КМУ №779, та, відповідно, дозволить застосовувати положення ст. 1212 ЦК України для повернення сплачених відповідачу коштів з Державного бюджету. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про застосування змін до Кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 13.12.2019, враховуючи при цьому положення ч. 5 ст. 188 ГПК України, які дозволяють суду визначити датою набрання чинності змін до Договору іншу дату, ніж дата набрання чинності судовим рішенням. Доводи відповідача з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, неправильного застосування норм ч. 3 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ст. 648, ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, постанови КМУ №779, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не застосування норми ст. 6, 627, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, ч. 1 ст. 19 Конституції України, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України). За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права. За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про часткове задоволення позову, зокрема, про відмову у задоволенні позовних вимог про застосування змін до Кредитного договору до правовідносин сторін з 13.12.2019, оскаржене рішення в цій частині вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з викладенням його резолютивної частини в новій редакції про задоволення позову в повному обсязі. Відтак доводи позивача по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню, відповідно в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити. В зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача з відповідача підлягають стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги. При цьому, слід зазначити, що 2 102,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3 153, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню на користь позивача, а 2 102, 00 грн. за подання позову в дохід Державного бюджету України, оскільки позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, а судовий збір сплачено за одну, що помилково не враховано судом першої інстанції. Оскільки в судовому засіданні 05.10.2021 було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, а головуючий суддя Дикунська С.Я. та суддя Станік С.Р. перебували у відпустці з 11.10.2021 по 13.10.2021 включно, повний текст постанови підлягає підписанню після виходу цих суддів з відпустки (з урахуванням вихідних днів з 14.10.2021 по 17.10.2021 включно). Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» залишити без задоволення, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/20974/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» до Акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» про внесення змін до договору та застосування змін до правовідносин з 13.12.2019 задовольнити повністю. Внести зміни до Кредитного договору, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Завод «Кузня на Рибальському» та Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», виклавши пункт 3.1.2 Кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 у наступній редакції: «Розмір процентної ставки за кредитом складає: з 13.12.2019 по 30.01.2020 - 17,5% річних, з 31.01.2020 по 12.03.2020 - 15,0%, з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 14,0%, з 24.04.2020 по 11.06.2020 - 12,0%, з 12.06.2020 по 28.12.2020 - 10,0%». Застосувати зміни до Кредитного договору № 151317К6 від 29.12.2017 до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 13.12.2019. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний 00032112) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (04176, м. Київ, вул. електриків, буд. 26, ідентифікаційний код 14312364) 2 102,00 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний 00032112) в дохід Державного бюджету України 2 102,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.». Стягнути з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний 00032112) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (04176, м. Київ, вул. електриків, буд. 26, ідентифікаційний код 14312364) 3 153, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи № 910/20974/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 18.10.2021 Головуючий суддя С.Я. Дикунська Судді Є.Ю. Шаптала С.Р. Станік