Постанова 4824 № 370/1604/21

Єдиний унікальний номер справи 370/1604/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/11633/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2022 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди та просив: 1. визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 негативну інформацію, озвучену ОСОБА_1 08 квітня 2021 року в сесійній залі Київської обласної ради, а саме: -«Смотри, вы УКРАЛИ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги сейчас, дружище...»; -«ОСОБА_2, ты животное, которое УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги из Киевского областного бюджета»; -«Ты назначил туда руководителя, которого курируешь до сегодняшнего дня и УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) оттуда 15 миллионов гривен»; -«Коррупционное животное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), коррупционное животное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), которое УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) из Киевской области МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги»; -«Ты сегодня УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) у Киевской области деньги 15 миллионов гривен»; -«Это животное УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) 15 миллионов гривен»; -«А кто назначил эту ОСОБА_11, которая сегодня УКРАЛА (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) с Киевской области, и мы это докажем 15 миллионов гривен»; -«Дружище, ты сегодня УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) из Киевской области 15 миллионов гривен МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика)»; 2. зобов`язати ОСОБА_1 спростувати, викладену в усному зверненні до ОСОБА_2 в сесійній залі Київської обласної ради 08 квітня 2021 року, недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення, шляхом зачитування резолютивної частини рішення у сесійній залі Київської обласної ради в присутності депутатів Київської обласної ради, перед наступною сесією Київської обласної ради (черговою або позачерговою), що буде скликатися після набрання рішенням законної сили; 3. стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, розподілити судові витрати. В обгрунтування позову ОСОБА_2 зазначав, що 08 квітня 2021 року мала відбутися позачергова сесія Київської обласної ради VIII скликання, яка була скликана розпорядженням голови Київської обласної ради VIII скликання від 07 квітня 2021 року №

148. Позивач ОСОБА_2 є депутатом Київської обласної ради VIII скликання, обраний до обласної ради від Політичної партії «Європейська солідарність», який виконуючи свій обов`язок 08.04.2021 року також прибув на сесію Київської обласної ради. До початку роботи позачергової сесії, близько 16 год. 30 хв. в сесійній залі з`явився депутат Верховної Ради України ОСОБА_1 , як позивачу здалось в стані алкогольного чи наркотичного оп`яніння, та почав чіплятись до депутатів Київської обласної ради використовуючи брутальну нецензурну лайку та безпідставні обвинувачення. Зокрема ОСОБА_1 почав публічно та голосно ображати позивача, звинувачуючи його в крадіжці бюджетних коштів. Все це супроводжувалось брутальною нецензурною лайкою, безпідставними обвинуваченнями та погрозами. Озвучені ОСОБА_1 звинувачення та образи почули всі присутні у залі. Крім того, це було знято на відео, розміщено в мережі Інтернет та розповсюджено в багатьох ЗМІ. ОСОБА_1 є Народним депутатом України VI, VII та IX скликання від ВО «Батьківщина» та головою Київської обласної організації ВО «Батьківщина» з червня 2010 року. Така поведінка Відповідача є вкрай неприпустимою та такою, що порушує усі норми та принципи етики народного обранця. Висловлювання ОСОБА_1 , на думку позивача, є твердженням фактичних даних та умисним приниженням честі й гідності позивача, що виражене в непристойній формі. У зв`язку з наведеними обставинами позивач просив суд задовольнити його вимоги. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року позов задоволенов повному обсязі; визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 негативну інформацію, озвучену ОСОБА_1 08 квітня 2021 року в сесійній залі Київської обласної ради, а саме: -«Смотри, вы УКРАЛИ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги сейчас, дружище...»; -«ОСОБА_2, ты животное, которое УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги из Киевского областного бюджета»; -«Ты назначил туда руководителя, которого курируешь до сегодняшнего дня и УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) оттуда 15 миллионов гривен»; -«Коррупционное животное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), коррупционное животное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), которое УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) из Киевской области МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги»; -«Ты сегодня УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) у Киевской области деньги 15 миллионов гривен»; -«Это животное УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) 15 миллионов гривен»; -«А кто назначил эту ОСОБА_11, которая сегодня УКРАЛА (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) с Киевской области, и мы это докажем 15 миллионов гривен»; -«Дружище, ты сегодня УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) из Киевской области 15 миллионов гривен МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика)»; зобов`язано ОСОБА_1 спростувати, викладену в усному зверненні до ОСОБА_2 в сесійній залі Київської обласної ради 08 квітня 2021 року, недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення, шляхом зачитування резолютивної частини рішення у сесійній залі Київської обласної ради в присутності депутатів Київської обласної ради, перед наступною сесією Київської обласної ради (черговою або позачерговою), що буде скликатися після набрання рішенням законної сили; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1816, 00 грн. судового збору. Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах апеляційної скарги відповідач не погоджується із висновками суду першої інстанції, який встановив, що спірні висловлювання є фактичними твердженнями, які містять недостовірну інформацію, а відтак підлягають спростуванню. В обгрунтування своїх доводів посилається на практику ЄСПЛ, згідно із якою свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Це стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (ЄСПЛ Карпук ..№ від..). Позивач є публічною особою, тому суд розглядаючи і вирішуючи цю справу має враховувати, що особа позивача підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнавати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Відтак, відповідач не може бути зобов`язаним доводити правдивість спірних висловлювань, які не є фактами, а є власними його поглядами, припущеннями та критичними висловлюваннями, що є гарантованою ст. 10 Конвенції фундаментальною частиною права на власну точку зору. Навіть образлива форма висловлювання не перешкоджає віднесенню його до оціночного судження. У доводах апеляційної скарги відповідач також не погоджується із доведеністю позову доказами, які вважає неналежними, а саме висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз №56/125 від 31 травня 2021 року та складений Громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» висновок соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) №22-04-21 від 26 квітня 2021 року, оскільки предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Зазначає, що обидва висновки складені спеціалістами, які не є атестованими судовими експертами в цій галузі та не внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів. Не погоджується із доведеністю підстав для стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі та з підстав, заявлених у позові. Також вказує на порушення норм процесуального права щодо безпідставного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки позовні вимоги містять вимоги про стягнення грошових коштів та вимоги немайнового характеру про зобов`язання вчинення дій. У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційну скаргу не визнає, просить відмовити у її задоволенні. Проти доводів апеляційної скарги стосовно того, що спірні висловлювання є оціночними судженнями та критикою заперечує, оскільки позивач привселюдно звинуватив позивача у крадіжці із Київського обласного бюджету 15-ти мільйонів, що виключає віднесення слів відповідача до оціночних суджень чи критичних зауважень. Спірні висловлювання можуть бути предметом перевірки на правдивість, оскільки дії, про які заявляв відповідач підпадають під ознаки кримінально-карного діяння. Указує, що межа допустимої критики публічної особи закінчується там, де починає діяти презумпція невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Розповсюджуючи стосовно позивача (публічної особи) твердження про те, що він скоїв крадіжку коштів, відповідач фактично звинуватив позивача у вчиненні злочину, чим порушив як презумпцію невинуватості, так і вийшов за межі допустимої критики публічної особи. Заперечує проти доводів щодо неналежності експертних висновків, оскільки такі висновки складені експартами, повноваження яких підтверджено у відповідності до положень ч. 5 ст. 31 ЗУ "Про наукову і науково-технічну експертизу" та ч. 6 ст. 102 ЦПК України. Враховуючи діяльність позивача та його активну соціальну позицію позивач мав надзвичайно позитивну соціальну оцінку в очах співгромадян. Поширення відповідачем про нього неправдивої інформації, що він краде кошти із обласного бюджету та озвучення принижуючих образ однозначно вплинуло на його душевний стан, він надзвичайно обурений цією відвертою нісенітницею, що в свою чергу неминуче негативно впливає на його моральний стан. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_12. проти задоволення апеляційної скарги заперечила та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника відповідача у підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом першої інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи: 08 квітня 2021 року мала відбутися позачергова сесія КОР, яка була скликана розпорядженням голови КОР від 07.04.2021 року №148, та яка не відбулась. За розкладом позачергова сесія мала розпочатись о 15 год. 30 хв., проте довго не відкривалась головою ради. Водночас, близько 16 год. 30 хв. в сесійній залі з`явився депутат Верховної Ради України ОСОБА_1 , та почав публічно та голосно ображати позивача. Так, ОСОБА_1 кричав: «Ты юрист ПЛОХОЙ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) изначально...» ОСОБА_2 : «Вы уже начинаете оскорблять, давайте мы не будем». ОСОБА_1 : « Ятебя оскорблять начинаю, а не БИТЬ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), понимаешь? Если б я хотел тебя ИЗБИТЬ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), я б тебя ИЗБИЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика). А пока, я тебя просто оскорбляю как юриста. ОСОБА_2 : « Давайте не будем общаться». ОСОБА_1 : «Смотри, Вы УКРАЛИ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги сейчас, дружище...» ОСОБА_2 : «Нет, я не хочу даже с Вами общаться». ОСОБА_1 : « Почему ?» ОСОБА_2 : «Потому что Вы говорите не правду». ОСОБА_1 : «Ты со мной не хочешь общаться?» ОСОБА_2 : « Да »! ОСОБА_1 : «Так не общайся». ОСОБА_2 : «Ну и не общаюсь» ОСОБА_1 : «Вообще не общайся!» ОСОБА_2 : «Вообще не общаюсь» ОСОБА_1 : ОСОБА_2, ты животное, которое УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги из Киевского областного бюджета... ОСОБА_2.. «Яуже, да? Находясь в оппозиции, да?» ОСОБА_1 : «Да конечно, конечно. Ты назначил туда руководителя, которого курируешь до сегодняшнего дня и УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) оттуда 15 миллионов гривен. Дружище, мы это раскопаем и тебя, животное, посадим тоже в тюрьму». ОСОБА_2 : «Занимайтесь, все в Ваших руках»! ОСОБА_1 : «Слушай, если бы в моих руках все было, я б тебя просто ИЗБИЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) сейчас. А так, мне приходиться тебе говорить, что ты животное, которое коррупционное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика)». ОСОБА_2 : «Вы все сказали? Я с Вами не хочу даже общаться!» ОСОБА_1 : «Коррупционное животное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), коррупционное животное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика), которое УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) из Киевской области МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) деньги. Слушай, ОСОБА_2 ОСОБА_2 : « Я Вас услышал что Вы сказали. Я не согласен с Вами. Что дальше?» ОСОБА_1 : Слушай, ОСОБА_2, ты животное, ты согласен со мной? ОСОБА_2 : « Я не согласен с Вами... » ОСОБА_1 : «Ты животное МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика)... ты животное, просто коррупционное животное. Ты сегодня УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) у Киевской области деньги 15 миллионов гривен». ОСОБА_2 \« Яс Вами не согласен! ». ОСОБА_1 : «Слушай дружище». ОСОБА_2 : «Я Вам не дружище! Мы с Вами не друзья» ОСОБА_1 : ...Это животное (показує на Позивача) УКРАЛО (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) 15 миллионов гривен. Не так было? ОСОБА_2 : «Нет!». ОСОБА_1 : А кто назначил эту ОСОБА_11, которая сегодня УКРАЛА (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) с Киевской области, и мы это докажем 15 миллионов гривен. ОСОБА_2 : « Все в Ваших руках! ». ОСОБА_1 : Дружище, ты сегодня УКРАЛ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика) из Киевской области 15 миллионов гривен МЛЯ (слово синонім, в оригіналі нецензурна лексика)». Озвучене ОСОБА_1 почули всі присутні у залі. Крім того, це було знято на відео, розміщено в мережі Інтернет та розповсюджено в багатьох ЗМІ. Висловлення ОСОБА_7 у відеоматеріалах, оприлюднених в мережі YouTube (режим ІНФОРМАЦІЯ_1 - далі відеоматеріал), містять негативну інформацію про позивача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач привселюдно звинуватив позивача у крадіжці із обласного бюджету 15-ти мільйонів гривень, що у свою чергу виключає віднесення слів ОСОБА_1 до оціночних суджень чи критичних зауважень. Вказана інформація, на переконання суду першої інстанції, є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки дії, про які заявляє відповідач підпадають під ознаки кримінально-караного діяння. При цьому, будь-які докази того, що стосовно позивача наявний вирок суду, який набрав законної сили, відсутні. Як наслідок, судом першої інстанції було задоволено вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі. З наведеними висновками суду першої інстанції колегія апеляційного суду погодитись не може. Так, судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин, що пов`язані із захистом особистих немайнових прав, та правильно зазначено норми права, які регулюють спірні правовідносини, однак викладені у оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до частини другої та третьої статті 34 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно із статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Слід зазначити, що норма частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію», яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема стаття 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться в Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародних рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивач є депутатом Київської обласної ради VIII скликання, обраний до обласної ради від Політичної партії «Європейська солідарність», який виконуючи свій обов`язок 08 квітня 2021 року прибув на сесію Київської обласної ради. В силу зайняття зазначеної посади та відповідного суспільного інтересу до роботи органу місцевого самоуправління позивач є публічною особою та привертає до себе увагу громадськості. Тому позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб. Аналіз змісту оспорюваних позивачем висловлювань в їх загальному контексті свідчить про відсутність твердження про конкретні факти, конкретних осіб, конкретні обставини вчинення кримінально-караних діянь (час, спосіб, тощо) і вказує на те, що по суті в них викладені оціночні судження особи у виді критичної оцінки автором висловлювань суспільно-громадської діяльності позивача. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а оціночні судження спростуванню не підлягають. Зважаючи на наведене, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що спірна інформація порушує презумпцію невинуватості позивача. Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Позивачем на підтвердження своїх вимог та тверджень був наданий висновок експерта від 31 травня 2021 року за №056/125, складений за заявою ОСОБА_2 , у якому експерт Ажанюк Б.М. дійшов висновку, що оспорюванні висловлювання ОСОБА_1 містять негативну інформацію про ОСОБА_2 , виражену у формі фактологічних тверджень. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про неналежність наведеного доказу у виді вказаного висновку, що складений спеціалістом, який не є атестованими судовим експертом в цій галузі та не внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів, колегія апеляційного суду не може визнати їх обґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 102 ЦПК України такі обставини не є обов`язковими. Разом з тим, колегія апеляційного суду з урахуванням практики розгляду аналогічних спорів Верховного Суду у подібних правовідносинах та перевіривши зміст експертного висновку не вважає за можливе його врахувати як достатній доказ для задоволення позовних вимог з ряду інших підстав. Висновок експерта відповідно до ст. 110 ЦПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Відхиляючи наданий позивачем експертний висновок №056/125 за результатами проведення лінгвістичного дослідження за заявою позивача, колегія апеляційного суду виходить з того, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права, що прямо передбачено у частині 2 ст. 102 ЦПК України. Так, Верховний Суд справі №757/47672/18 від 02 червня 2021 року зазначив про наявність обов`язку саме у суду стосовно надання оцінки наявності чи відсутності оціночних суджень чи тверджень в спірних висловлюваннях, не зважаючи на те, що у наведеній справі був також наявний експертний висновок. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. В Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу МЮУ від 26.12.2012 № 1950/5) зазначено, що лінгвістична експертиза є видом криміналістичної експертизи. Згідно із п. 2,1,2 цієї інструкції семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора. Інструкцією також передбачено, що до орієнтовного переліку питань, що вирішуються у межах семантико-текстуальної експертизи, відноситься зокрема надання відповіді чи є висловлювання, в яких міститься інформація негативного характеру щодо певної особи (фізичної або юридичної), фактичними твердженнями або оцінними судженнями. Основний мотив експертного висновку зводиться до того, що спірна інформація є негативною. Крім того експертом зроблено висновок про те, що спірна інформація є фактичним твердженням згідно з логіко-змістовним аналізом висловлювань, які мають стверджувальний характер. Однак предметом доведення у цій справі є не лише обставина поширення негативної інформації про існування певних фактів у стверджувальній формі, а доведення, що були поширені твердження про факти, які можуть бути предметом перевірки на достовірність. Саме це з точки зору апеляційного суду складає відмінність між поняттям «фраза в ствердній формі» з точки зору лінгвістики (а саме таке дослідження наведене у представленому висновку №056/125) та поняттям «твердження про конкретний факт» з юридичної точки зору в аспекті вирішення спорів про захист честі, достоїнства та ділової репутації. Хоча положення 30 Закону України «Про інформацію» й містять посилання на мовно-стилістичні засоби, в той же час такий критерій зазначений лише як один із способів оцінки даного питання, в той час як основним аспектом в такому випадку є саме питання про наявність/відсутність твердження про реальну обставину за своїм змістом і суттю. Сам факт встановлення, що спірні висловлювання є негативними щодо особи позивача, не є предметом встановлення у спорі з вимогами про спростування інформації. Навіть образлива форма висловлювання не перешкоджає віднесенню його до оціночного судження, а отже образливі висловлювання не можуть бути спростовані за позовом про спростування недостовірної інформації згідно з положеннями ст. 277 ЦПК України і, як наслідок, відшкодована моральна шкода за таким позовом, що узгоджується із усталеною судовою практикою у справах з подібними правовідносинами (див. постанову Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №541/349/20). За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо наявності доведених підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірних висловлювань відповідача недостовірною та негативною інформацією, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , яка підлягає спростуванню, є помилковим, як і висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для компенсації моральної шкоди. Перевіряючи інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону щодо безпідставного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, колегія апеляційного суду не може визнати їх обґрунтованими з огляду на наступне: Перелік спорів, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначено ч. 4 ст. 274 ЦПК України, до яких предмет цього спору не віднесено. Тому згідно із ч. 2 наведеної статті ця справа може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує передбачені ч. 3 наведеної норми обставини, зокрема думку сторін. Проте жодною із сторін не було належним чином заперечено в суді першої інстанції проти обраного судом провадження. За таких умов доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно із п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є безпідставними. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволені позову, з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір на подання апеляційної скарги у розмірі ­6 129 (шість тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько