Постанова 4824 № 756/5800/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2022 року місто Київ справа № 756/5800/20 провадження №22-ц/824/ 9868 /2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ДП «Савсервіс Столиця» відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Яценко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «СавсервісСтолиця», ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальніст «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди . Позов обґрунтовано тим, що 7 листопада 2019 року близько о 19 години 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ДП «Савсервіс Столиця», рухалась по вул..Автозаводська в м.Києві, не дотримуючись безпечної дистанції, здійснила зіткнення з транспортним засобом - автомобілем «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль, належний позивачеві. Вина водія автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 встановлена і відповідно до постанови Оболонського районного суду м.Києва від 6 грудня 2019 року останню було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована. Позивач своєчасно звернулася із заявою до страхової компанії ТДВ СК «Ю.Ей.Ай», яка виплатила позивачеві страхову суму в розмірі 37931,02 грн. Відповідно до висновку ТОВ «Клевер Експерт» щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 73/02-20 вартість матеріального збитку складає 48687,64 грн., що на 10756,62 грн. більше ніж сплачено страховою компанією. Крім майнової шкоди внаслідок ДТП позивачу була завдана моральна шкода,яка полягає у душевних стражданнях, що були викликані завданими збитками, в результаті пошкодженням автомобіля, що призвело до порушення звичайного життя її та членів її сім`ї, що у свою чергу спричинило психологічний та побутовий дискомфорт. Позивач зазначає, що вона є хворою людиною, проживає з дочкою та її сином дитиною-інвалідом, коштів на ремонт автомобіля у них немає. Автомобіль для позивача це необхідність, так через хворобу внука його потрібно часто возити до лікарні і в дитсадок. Крім цього, під час ДТП в автомобілі позивач перебувала з дочкою та внуком і всі пережили стрес та дуже злякались, особливо дитина. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінила в розмірі 30000 грн. ОСОБА_2 керувала під час ДТП автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ДП «Савсервіс Столиця», а тому у відповідності до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України матеріальну шкоду має відшкодовувати підприємство. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», ОСОБА_2 , третя особа: ТзДВ «СК «Ю.Ей.Ай», про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. Судом установлено, що 7 листопада 2019 року близько 19 год.10 хв. водій ОСОБА_2 , рухаючись по вул..Автозаводській, 54/19 в м.Києві, керуючи транспортним засобом «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної дистанції та здійснила зіткнення з транспортним засобом «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п.2.3 (б), 13.1 ПДР. Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 6 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано винною за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Автомобіль засобом «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 на час ДТП на праві власності належав ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, єдиним спадкоємцем є її донька ОСОБА_1 , за заявою якої і заведена спадкова справа. Власником автомобіля «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 є ДП «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. На час вчинення ДТП автомобілем керувала ОСОБА_2 , яка перебувала в трудових відносинах з ДП «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ». Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіль "Рено", д.н.з. НОМЕР_1 застраховано в ТзДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ». Страїхова сума за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого 100000 грн. Франшиза

0. З наданої ТзДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відповіді убачається, що 12 листопада 2019 року був проведений огляд пошкодженого, внаслідок ДТП від 17 листопада 2019 року, автомобіля та складений протокол огляду з переліком пошкоджень, які виникли внаслідок вище згаданої ДТП. На підставі протоколу огляду пошкодженого автомобіля було складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 15909 від 17 січня 2020 року, виконаний ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія Фаворит», за яким: вартість відновлювального ремонту склала 70843,22 грн. (з ПДВ), коефіцієнт зносу склав 66%, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту складала 45924 грн. з ПДВ. Відповідно сума фізичного зносу становить 45924 * 66% = 30304,84 грн. (з ПДВ). Вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу) була розрахована наступним чином: 70843,22 грн. ( сума відновлювального ремонту) - 30309,84 грн. ( сума зносу) = 40533,38 грн. (з ПДВ). Сума страхового відшкодування склала 37931,02 грн. (без ПДВ), отримання яких позивач не заперечувала. Також в ході розгляду справи встановлено, що страховиком також доплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 2746,68 грн.. В судовому засіданні позивач доводила, що суми сплаченої ТзДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» страхового відшкодування не достатньо для відшкодування завданого матеріального збитку та на підтвердження позовних вимог надала суду звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 11 лютого 2020 року. Разом з тим, суд зазначає, що звіт проведено після потрапляння автомобіля належного позивачу в інше ДТП 25 грудня 2019 року. Також суду позивач надала акт-виконаних робіт № 24 на суму 51540 грн. та квитанцію про оплату від 1 липня 2020 року. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що вимог до страховика позивач не заявляє, однак покладення відповідальності за відшкодування шкоди на роботодавця завдавача шкоди при тому, що саме у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування і розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика є неможливим, оскільки це суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Стосовно стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн. з відповідача ОСОБА_2 суд також відмовляє, оскільки саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником пі час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а не сам працівник. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. В апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, висновки суду першої інстанції суперечать як матеріалам справи, так і дійсним обставинам. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження . Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах і відповідає вимогам матеріального права. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вибухонебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак бійцівських порід тощо, що створю підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі ( ч.2 ст.1192 ЦК України). Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Встановивши, що цивільно-правова відповідальність належного ДП «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ» автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, страховик винної особи оцінив та сплатив страхове відшкодування, розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для покладення відповідальності на роботодавця завдавача шкоди в частині матеріальної шкоди відсутні. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону №1961-IV). Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що шкода (у тому числі і моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (зазначене відповідає висновку, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц). Таким чином, підстави для покладення відповідальності за заподіяння позивачеві моральної шкоди на водія транспортного засобу, що належить ДП «САВЕРВІС СТОЛИЦЯ» відсутні. Інші доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, висновки суду в оскаржуваній частині відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус