Постанова 4803 № 199/6269/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1373/22 Справа № 199/6269/22 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року м. Дніпро Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Остапенко С.Ю. в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції розглянувши апеляційну скаргу адвоката Остапенко С.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КупАП, за вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб. Строк адміністративного арешту ОСОБА_1 постановлено відраховувати з моменту його затримання. На підставі ст. 401 КУпАП стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 496,20 гривень. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25.08.2022 року близько 11:00 за місцем мешкання, а саме у будинку АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла завдана шкода її психічному здоров`ю. Своїми діями вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КупАП. В апеляційній скарзі адвокат Остапенко С.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022 року та винести нову постанову, якою призначити ОСОБА_1 більш м`яке покарання, а саме у вигляді штрафу. В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не є суспільно-небезпечною особою, раніше до адміністративної відповідальності взагалі не притягувався, дане правопорушення було вчинено під впливом сильного душевного хвилювання та збігу тяжких сімейних обставин ,так як дії ОСОБА_1 були відповіддю на неправомірні дії колишньої дружини ОСОБА_2 , яка вивела його з рівноваги та спровокувала відповідну агресію у свій бік. Про вказані події сам ОСОБА_1 дуже шкодує, картає себе за те, що не зміг втриматися, і перепросив вибачення у колишньої дружини та доньки. Тому апелянт вважає за можливе призначити ОСОБА_1 більш м`яке покарання у вигляді штрафу. Крім того, вказує, що за аналогічне правопорушення, що стосується цих же подій, було притягнуто колишню дружину ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, і Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська їй призначено покарання у виді штрафу. Також апелянтом було подано і клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022 року, мотивуючи яке захисник вказує, що судовий розгляд відбувся за відсутності ОСОБА_1 , оскаржувана постанова суду йому направлена в установлений КУпАП строк не була, а про ухвалення цього рішення він дізнався випадково через сайт «Судова влада». Заслухавши доповідь судді, думки особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Остапенко С.Ю., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи позицію апелянта щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та вважаю за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КупАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП настає у разі вчинення насильства в сім`ї, тобто умисного вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суд першої інстанції правильно виходив із того, що його вина у вчиненні вказаного в постанові правопорушення доведена, оскільки підтверджуються наявними у даній справі доказами. Так, судом першої інстанції встановлені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про наявність вини останнього, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 152708 від 25.08.2022 року, що складений повноважною особою у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис з проханням розглядати справу без його участі, при цьому свою вину останній визнає повністю; інформацією з рапорту поліцейського відповідно до якого на службу 102 надійшло повідомлення про те, що 25.08.2022 о 11.16 у будинку АДРЕСА_1 , заявниця ОСОБА_2 повідомляє, що відбувся конфлікт з чоловіком ОСОБА_1 , який не дає забрати речі та погрожує фізичною розправою; письмовими поясненнями та заявою про вчинення правопорушення від потерпілої ОСОБА_2 , яка зазначає, що 25.08.2022 року приїхала до помешкання свого колишнього чоловіка забрати свої особисті речі, однак ОСОБА_1 її не дозволяв цього зробити, внаслідок чого між ними відбулась сварка, яка виражалась в її бік погрозами фізичною розправою та висловлюванні нецензурною лайкою. Разом з цим, вирішуючи питання правильності визначеного судом першої інстанції виду стягнення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що накладаючи на ОСОБА_1 стягнення у виді десяти діб адміністративного арешту, місцевий суд належним чином не мотивував судове рішення в цій частині та не зазначив, на підставі яких даних він дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 саме цього найбільш суворого адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, між тим, районним судом не вирішувалось і питання про накладення на апелянта передбаченого законом менш суворого адміністративного стягнення. Згідно з ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. Тож, вважаю, що при визначенні виду і розміру стягнення, суд не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь його вини. Районним судом було призначено ОСОБА_1 занадто суворе покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб. Тому вважаю необхідним постанову в частині призначення покарання змінити та пом`якшити покарання, застосувавши штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, оскільки застосування саме такого стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових правопорушень. За таких обставин подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова місцевого суду підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення. Керуючись ст. 294 КупАП України,

ПОСТАНОВИВ: Поновити адвокату Остапенко С.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022 року. Апеляційну скаргу адвоката Остапенко С.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 вересня 2022 року - змінити. Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок)гривень. В решті постанову судді залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко