Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/4919/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1078/22 Справа № 205/4919/22 Суддя у 1-й інстанції - Яценко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2022 року Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Білогруда Д.О. потерпілої ОСОБА_2 представника потерпілої Федорця Є.Є. апеляційну скаргузахисника Білогруда Д.О. на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2022 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді 30 годин громадських робіт. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп. Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин, 02.07.2022 року близько 19 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив у відношенні колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав дружину та виражався на її адресу нецензурною лайкою. З сукупності встановлених обставин та досліджених доказів суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану постанову суду скасувати та направити адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог процесуального та матеріального законодавства. Вважає, що судом було порушено процедуру розгляду справи, оскільки його підзахисний з`явився до суду в день слухання справи та йому просто повідомили, що справу вже розглянуто і копію рішення він може отримати наступного дня, при цьому безпосередньо в судовому засіданні він не приймав участі, хоча у рішенні і зазначено про його участь. Вказує, що судом при винесенні рішення фактично було враховано тільки пояснення потерпілої ОСОБА_2 , проте остання також не була допитана в суді безпосередньо, а тому, на його думку, такі докази є недопустимими. Одночасно вказує, що судом в мотивувальній частині постанови зазначено про призначення стягнення у виді штрафу, а в резолютивній частині постанови призначено стягнення у виді громадських робіт. Також, вказує, що його підзахисний не вважає себе винуватим, оскільки він приїздив в той день до своєї колишньої дружини щоб дізнатися про місце перебування їхнього сина та побачитися з ним, і в процесі конфлікту він лише сказав свої колишній дружині, щоб вона поводила себе нормально та надала можливість побачити сина. Крім того вказує, що у справах про домашнє насильство підлягає доказуванню не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні. Заслухавши доповідь судді; вислухавши думки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі повернути до суду першої інстанції; потерпілу та її представника, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши надані матеріали, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні а також інші обставини, які мають значення для справи. Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного що приймається в конкретній справі. У постанові судді повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації. Ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Положеннями п. 14 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи Викладений у постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є передчасним, як і посилання на достатність доказів, що свідчать, на думку суду, про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Так, наявними матеріалами провадження встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №085954 від 15.07.2022 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП було складено за наслідками подання ОСОБА_2 заяви до органів поліції, в якій остання повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 02.07.2022 року близько о 19 год. 20 хв., перебуваючи за адресою по АДРЕСА_2 , здійснив у відношенні неї фізичне та психологічне насильство (а.с. 3). Відповідно до письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , остання зазначила, що коли вона підходила до дому за адресою по АДРЕСА_2 , то її колишній чоловік ОСОБА_1 вийшов зі свого автомобіля, перебуваючи при цьому у нетверезому стані, та намагався силою затягнути її в автомобіль і відвести до дитини, з якою вона нібито не бачиться. ОСОБА_2 злякалася та почала чинити опір, а він почав її бити і силою тягнути до автомобіля, після чого вона покликала на допомогу і викликала поліцію. Одночасно встановлено, що сам ОСОБА_2 не надавав свої пояснення щодо обставин події ані 02.07.2022 року, ані 15.07.2022 року, в день складання протоколу. З пояснень учасників апеляційного розгляду у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є колишнім подружжям, втім шлюб між ними розірвано та вони тривалий час проживають окремо. Відносини між ними на даний час мають конфліктний характер, в тому числі з приводу визначення місця проживання їх спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 та сплати аліментів на його утримання. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали, та заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення не може вважатися доведеною, оскільки всі докази, наявні в матеріалах справи, являють собою виключно фіксацію пояснень потерпілої ОСОБА_2 , що не мають підтвердження будь-якими іншими доказами об`єктивного характеру показаннями свідків, відео- та/або аудіозаписами тощо. Також приймається до уваги, що у ОСОБА_2 не було виявлено будь-яких слідів застосування до неї фізичного насильства, про яке вона зазначає. Рапорти працівників поліції від 02.07.2022 року, на які посилається суд першої інстанції, містять інформацію про виклик поліцейських потерпілою, прибуття їх на місце події, зміст пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , втім не містять відомостей про обставини, що стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р., неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обвинувачення підтверджується виключно поясненнями ОСОБА_2 та документами, якими вони зафіксовані, до оцінки яких належить підходити з обережністю з огляду на презумпцію невинуватості та існування конфліктних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а отже винуватість останнього не може вважатися доведеною поза розумним сумнівом. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, належить закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 7, 23, 33, 38, 247, 268, 285, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Білогруда Д.О. - задовольнити частково. Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - скасувати. Провадження у справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КупАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця