Постанова 4857 № 380/9484/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9484/21 пров. № А/857/13807/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., за участі секретаря судового засідання Єршової Ю.С., представника відповідача Волошин О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 380/9484/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ХОЛ» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Крутько О.В. в м. Львів Львівської області 30 серпня 2022 року о 10:55 годині згідно із протоколом судового засідання, повний текст рішення складено 05 вересня 2022 року), - ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Львівській області (надалі також ГУ ДПС у Львівській області, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ХОЛ» (надалі також ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ», відповідач), в якому просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог, цитуючи законодавчі норми, покликається на те, що для правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до ТзОВ «РЕГІОН ХОЛ» адміністративного арешту у вигляді арешту майна, суду необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у ТзОВ «РЕГІОН ХОЛ» підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, що судом першої інстанцій зроблено не було. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засідання представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався. Неявка його представника відповідно до положень частини другої статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТзОВ «РЕГІОН ХОЛ» знаходиться на обліку платників податків в ГУ ДПС у Львівській області. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (надалі також ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та згідно із затвердженим ДПС України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік ГУ ДПС у Львівській області прийнято наказ від 27.05.2021№ 1891-ПП «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ» (надалі також Наказ № 1891-ПП). ГУ ДПС у Львівській області видані направлення на перевірку ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ» №№ 6657, 6658, 6659, 6660, 6661, 6662 від 10.06.2021. Метою перевірки визначено дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. З метою проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача, посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області здійснено вихід на адресу місцезнаходження ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ»: 79049, м. Львів, проспект Червоної Калини, 62А та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ» від 10.06.2021 №№ 6657, 6658, 6659, 6660, 6661, 6662 директора ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ» Драгана Богдана Івановича (надалі також директор товариства). Директор товариства відмовився допустити посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області до проведення планової виїзної перевірки, про що складено акт відмови від допуску до проведення перевірки від 10.06.2021 № 580/13-01-07-04/41559573. У зв`язку з недопуском посадових осіб позивача до проведення планової перевірки начальником Головного управління ДПС у Львівській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 10.06.2021 № 16575/6/13-01-07-04-16. 11.06.2021 позивач звернувся до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «РЕГІОН-ХОЛ». Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, відмова відповідача від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки є законною підставою для застосування адміністративного арешту майна відповідача. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки і правові підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків - ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ» відсутні. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Приписами пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів. Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. У пункті 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків визначений як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно до підпункту 94.2.3. пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Вказане положення дозволяє зробити висновок про те, що адміністративний арешт активів є за своїм змістом заходом процедурного примусу, спрямованого на спонукання платника податків до виконання передбачених Кодексом обов`язків. Арешт може бути наслідком як вчиненого платником податків правопорушення (зокрема, у вигляді необґрунтованої відмови у допуску посадових осіб органів ДПС до проведення перевірки). За наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна (підпункт 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України) При цьому відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 ПК України обґрунтованість рішення про арешт майна має бути перевірена судом протягом 96 годин. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, якщо власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У разі відсутності протягом строку, визначеного пунктом 94.10 статті 94 ПК України, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, згідно з підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків припиняється в силу закону. Суд першої інстанції встановив, що рішення від 10.06.2021 № 16575/6/13-01-07-04-16 начальника ГУ ДПС у Львівській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків прийнято у зв`язку з недопуском до проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ». Підставою такої перевірки є Наказ № 1891-ПП. Разом з тим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 380/9235/21 визнано протиправним та скасовано Наказ № 1891-ПП. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/9235/21 (пров. А/857/21002/21) апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 380/9235/21 без змін. Суд встановив, що за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, прийняття оскаржуваного Наказу № 1891-ПП у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому є протиправним. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За приписами статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, зокрема, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. З огляду на те, що Наказ № 1891-ПП про проведення перевірки визнано протиправним, а отже і перевірка, до проведення якої відповідач не допустив представників контролюючого органу, також була незаконною Тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність законних підстав для застосування наслідків недопуску посадових осіб позивача до проведення планової перевірки, наказ про проведення якої скасовано у встановленому порядку, а отже і для задоволення позову ГУ ДПС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ». Покликання позивача на те, що суду першої інстанції необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення є безпідставними, оскільки ці обставини досліджувались у справі № 380/9235/21, де судами встановлено, що на період з 19.12.2020 по 31.12.2021 на території України встановлений карантин, а відповідно діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків. Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність у ТзОВ «РЕГІОН ХОЛ» підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій скаржник не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Отже, оскільки відповідачем не доведено обґрунтованості адміністративного арешту майна позивача, з урахуванням вимог, визначених частиною другою статті 19 Конституції України, частиною третьою статті 2 КАС України, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ). Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02) зазначено: ЄСПЛ нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155). У пункті 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Також ЄСПЛ в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі № 380/9484/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 21.11.2022