Ухвала КАС ВС № 0440/6728/18

УХВАЛА 18 листопада 2022 року м. Київ справа №0440/6728/18 адміністративне провадження №Зі/990/87/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчуку Володимиру Миколайовичу, Єзерову Альберту Анатолійовичу, Стародубу Олександру Павловичу від участі у розгляді справи №0440/6728/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 02.09.2022 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що 05.09.2022 надійшла до Верховного Суду, у якій, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022. Верховний Суд ухвалою від 26.09.2022 відкрив касаційне провадження у частині вирішення вимог щодо судового контролю за виконанням судового рішення та щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції; відмовив у відкритті касаційного провадження у частині вирішення інших вимог заяви про ухвалення додаткового рішення. 31.10.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчука В.М., Єзерова А.А., Стародуба О.П. на підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява мотивована тим, що Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у частині вимог заяви про ухвалення додаткового рішення; не звернув уваги на зазначені у касаційній скарзі порушення судом апеляційної інстанції вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 252, частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не може перевіряти правильність висновків суду апеляційної інстанції на стадії вирішення питання відкриття касаційного провадження; покликається на «перекручування фактичних обставин справи», незазначення в ухвалі про відкриття касаційного провадження позовної вимоги «ухвалити додаткове рішення яким вирішити спір стосовно <…> позовної вимоги та клопотання щодо судового контролю», типу заяви - «про ухвалення додаткового судового рішення по справі №0440/6728/18»; про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, про неврахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18. Верховний Суд в ухвалі від 26.09.2022 не звернув увагу на вимоги зобов`язального характеру, які є похідними вимогами позовної заяви, що не були належним чином вирішені судом апеляційної інстанції; на неповноту судового рішення апеляційної інстанції; на розгляд справи у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження; не вказав, що «суд апеляційної інстанції вирішив питання про <…> право, але не визначив способу виконання судового рішення»; у пункті 11 ухвали від 26.09.2022 Суд зазначив: «Дніпровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 01.10.2018 про <…>», замість «Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 01.10.2018 про <…>»; не вказав про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначених на арк. 6-16, 47-51 касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2022 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчука В.М., Єзерова А.А., Стародуба О.П. визнано необґрунтованою та передано цю заяву для проведення автоматизованого розподілу щодо визначення судді для її вирішення. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2022 для розгляду вищезгаданої заяви визначено суддю Верховного Суду Коваленко Н.В., а 17.11.2022 вищевказану заяву передано судді - доповідачу. Вирішуючи вищезазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. При цьому, колегія суддів відзначає, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Зазначені ж у заяві ОСОБА_1 про відвід колегії суддів аргументи фактично зводяться незгоди з процесуальними (судовими) рішеннями, які були увалені суддями, про відвід яких порушується питання, акцентується увага на певних недоліках форми і змісту таких рішень, які, на думку заявника, були допущенні при їх ухваленні. Однак, Верховний Суд підкреслює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть слугувати підставою для відводу в силу прямої (імперативної) вказівки процесуального закону (частина четверта статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України). Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Отже, вказані у заяві ОСОБА_1 доводи стосовно незгоди з процесуальними рішеннями суддів та посилання на певні структурні, формальні недоліки таких рішень, які, на його думку, були допущені суддями, самі собою не є самостійною підставою для відводу суддів, якщо такі факти не пов`язані з існуванням об`єктивних обставин, що можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ`єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача. Варто наголосити, що Європейський суд з прав людини, аналізуючи об`єктивний критерій безсторонності судді, у пункті 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96 та згодом з посиланням на цю справу у пункті 50 рішення від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) відзначав, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Водночас, зміст наведених заявником мотивів, покладених у основу його вимог про відвід суддів, не вказує на наявність обставин, які б у ракурсі визначених ЄСПЛ принципів безсторонності судді могли б свідчити про те, що критерій об`єктивності суддів у справі, яка розглядається, не був дотриманий. Доказів протилежного заявником не надано і мотивів, з яких це могло б вбачатись - ним не наведено. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником мотиви та подані ним документи не свідчать про наявність жодної з передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчука В.М., Єзерова А.А., Стародуба О.П. від участі у розгляді цієї справи. Тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів належить відмовити. Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Кравчуку Володимиру Миколайовичу, Єзерову Альберту Анатолійовичу, Стародубу Олександру Павловичу від участі у розгляді справи №0440/6728/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя Н.В. Коваленко