Постанова 4850 № 200/15240/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року справа №200/15240/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антіпов М.О., за участі представника позивача Сокольської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/15240/21 (суддя в І інстанції Аканов О.О.) за позовом Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, УСТАНОВИВ: Державне підприємство «Шахта ім. М.С. Сургая» звернулось суду із заявою про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відповідач позбавлений права приймати будь-які приписи, тому що повноваження посадових осіб щодо винесення таких приписів є неправомірним через протиправність постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № СМУ2658/1094/АВ/П від 22.10.2021 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 200/15240/21. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у задоволенні заяви Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про забезпечення позову у справі № 200/15240/21 відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено підстави, які на думку апелянта, підтверджують наявність підстав для забезпечення позову. Апелянт вважає, що відповідач не в праві був призначати інспекційне відвідування державного підприємства, проводити його та приймати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Згідно ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 КАС України, відповідно до якої забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав. Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Отже, суд вживає певні заходи щодо охорони прав та свобод позивача. Поряд з цим обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що, обраний спосіб забезпечення позову повинен бути адекватним до вимог, на забезпечення яких він вживається, при цьому захід забезпечення адміністративного позову, який застосовується, до суб`єкта владних повноважень, не повинен перешкоджати нормальній реалізації його управлінських функцій та не вирішувати справу по суті. Викладені заявником у заяві про забезпечення позову підстави для вжиття заходів по забезпеченню позову, на думку суду, повинні бути досліджені при розгляді справи по суті. Колегія суддів цілком погоджується з висновком місцевого суду, що забезпечення позову в спосіб, обраний позивачем, вирішує справу по суті та вплине на реалізацію управлінських функцій суб`єкта владних повноважень. Посилання заявника щодо очевидної протиправності вказаних дій суб`єкта владних повноважень в цьому конкретному випадку, не може бути прийняте судом як підстава для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з тим, що висновки стосовно очевидності ознак протиправності зазначених рішень органу державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів у справі в ході розгляду такої справи по суті. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 640/6315/19. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява позивача про забезпечення позову є такою, що задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала місцевого суду відповідає нормам процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 200/15240/21 залишити без змін. Повне судове рішення 15 листопада 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко Т. Г. Гаврищук А. А. Блохін