Постанова 4813 № 946/3381/20

Номер провадження: 22-ц/813/4821/22 Справа № 946/3381/20 Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.., при секретарі: Павлючук Ю.В., переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бугор Олександра Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,- В С Т А Н О В И В: 10 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем першої черги та разом із батьком на час відкриття спадщини не проживав. Ще за життя свого батька з його слів позивач був певен, що батько усе своє майно заповів сину ОСОБА_2 , у зв`язку із чим позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, в подальшому ОСОБА_1 дізнався про відсутність заповіту. Тому у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі №360/2014, заведеній 09.09.2014 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 на належну по спадщині частку будь-якого спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 , та на частку будь-якого спадкового майна, що залишилось після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , спадкоємцем за законом після якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права. Постановою державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Черненко С.М. від 14.09.2019, вихідний №1164/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 на належну по спадщині частку будь-якого спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 , та на частку будь-якого спадкового майна, що залишилось після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , спадкоємцем за законом після якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , який не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно було протягом шести місяців з дня смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, і заява не була подана. Позивач зазначає, що строк для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин, оскільки він не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та являючись спадкоємцем першої черги за законом, був впевнений, що батько заповів усе своє майно відповідачу - ОСОБА_2 .. Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог. Згідно до відзиву на позовну заяву від 01.12.2020, представник відповідача зазначає, що знання чи незнання про існування заповіту або його відсутність з боку позивача не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Бугор О.Д. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Сторони про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно. Позивачу ОСОБА_1 судові повістки надсилалась на зазначену ним в апеляційній скарзі адресу, однак поштова кореспонденція повернулась із відміткою «адресат відсутній». Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. 07 листопада 2022 року від адвоката Кокоша О.П. в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом статей 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України). У статтях 1268, 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. У частинах 1 та 3 статті 1272 ЦК України зазначено, що, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними (правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2016 року у справі №6-1486цс15 та у постанові від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17). Згідно із п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 квітня 2019 року у справі №711/9749/16-ц визначив, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 12.07.2019 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 7). Позивач ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України та в установлений законом строк, відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №628559768 від 11.12.2020, наданої Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня. Постановою державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Черненко С.М. від 14.09.2019, вихідний №1164/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 на належну по спадщині частку будь-якого спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 , та на частку будь-якого спадкового майна, що залишилось після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , спадкоємцем за законом після якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , який не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно було протягом шести місяців із дня смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, і заява не була подана. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як необізнаність спадкоємця першої черги ОСОБА_1 про відсутність заповіту на ім`я відповідача. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для надання позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. З матеріалів справи вбачається, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 , про смерть якого позивачу було відомо. Відповідно до статті 12 ЦК Україниособа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. У частині першій статті 13 ЦК Українипередбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Недотримання позивачем нормативно встановленого строку прийняття спадщини призвело до припинення права на спадкування. Будь-яких поважних причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, що пов`язані з наявністю об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б перешкоджали звернутися з відповідною заявою до нотаріуса, позивач не зазначив. Безпідставне надання додаткового строку на прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елементу верховенства права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката Бугор О.Д. в інтересах ОСОБА_1 , не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Бугор Олександра Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено: 17 листопада 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дришлюк Р.Д.Громік