Ухвала КЦС ВС № 405/1054/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2022 року м. Київ справа № 405/1054/20 провадження № 61-10335ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2021 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дітей, ВСТАНОВИВ : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 та просила: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі ј частки заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 22 березня 2032 року, починаючи з дня подання заяви до суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 29 січня 2020 року розірвано. У шлюбі у них народились доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають з нею та перебувають на її матеріальному забезпеченні. Зазначає, що відповідач майже не спілкується з дітьми, не проявляє до них батьківської турботи та між ними відсутній близький зв`язок, оскільки за характером своєї роботи відповідач майже півроку знаходиться у польотах, а в той час, коли він знаходиться у місті, веде себе асоціально. Крім того, в 2019 році ОСОБА_2 двічі притягувався до адміністративної відповідальності за перебування за кермом в стані алкогольного сп`яніння та дрібне хуліганство. Указує, що перешкод щодо спілкування дітей з батьком ніколи не чинила, але відповідач приходить до дітей в стані алкогольного сп`яніння, лякає їх своєю поведінкою, погрожує, у результаті конфліктів, які провокував відповідач, діти зазнали стресу. Посилаючись на пункт 4 частини першої статті 164 СК України, вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а враховуючи його задовільний стан здоров`я, працездатний вік, відсутність інших дітей на утриманні, наявні підстави для стягнення з нього аліментів. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2021 року в складі судді Драного В. В. позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по ј частині всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2020 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням у частині відмови в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2021 року в оскарженій частині залишено без змін. Суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині стягнення з відповідача аліментів на дітей, прийняв до уваги те, що відповідач визнав позов у цій частині та, що діти знаходяться на утриманні позивача, при цьому обов`язок утримувати свою дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, виходив із того, що: відповідач, будучи батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, добровільно сплачує позивачу кошти на утримання дітей, що не заперечується позивачем, намагається бачитися з дівчатами, спілкуватися та приймати участь у їх вихованні. Крім того, відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав; не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду доводи позивача про наявний хронічний алкоголізм відповідача, що відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав; орган опіки та піклування міської ради м. Кропивницького прийшов до висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей; позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про необ`єктивність висновку органу опіки і піклування від 06 лютого 2020 року, який прийнятий, на думку позивача, на підставі недостовірних документів, які містять не актуальне місце проживання відповідача, оскільки такі доводи не свідчать про неправильність огляду та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції по суті спору. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги посилання на те, що під час профілактичного наркологічного огляду відповідач здійснював рейс та фізично не міг бути в м. Олександрії, оскільки позивач не посилалася на вказані обставини та не надала відповідні докази на їх підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції. 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та на постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відповідача. Просить поновити строк, посилаючись на те, що оскаржену постанову отримала 15 вересня 2022 року в суді першої інстанції на підставі заяви, що підтверджується доданими до касаційної скарги доказами. Указані обставини є достатніми для поновлення строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду в справі № 766/17492/16-ц. Крім цього, посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд не дослідив зібрані в справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Також касаційна скарга обґрунтована тим, що: суд першої інстанції та орган опіки і піклування міської ради м. Кропивницького враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини не звернули увагу, що наданий сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду виданий у м. Олександрії та містить фіктивне місце проживання ОСОБА_2 , оскільки він зареєстрований у м. Києві, а фактично проживав у м. Кропивницькому; сертифікат, виданий у м. Олександрії, отриманий ОСОБА_2 у день, коли він здійснював рейс та не міг бути фізично в м. Олександрії; висновок органу опіки і піклування від 06 лютого 2020 року є необ`єктивним та прийнятим на підставі недостовірних доказів; ОСОБА_2 не спілкується з дітьми та не проявляє до них батьківської турботи. Між батьком та дітьми відсутній близький зв`язок; адвокат відповідача надав до апеляційного суду неналежні та недопустимі докази на підтвердження повноважень під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , виданих Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2020 року шлюб між сторонами розірвано. Діти проживають з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки дошкільного навчального закладу № 2 «Ятранчик» № 01-32/80 від 10 червня 2019 року дітей приводили та забирали мати та бабуся, батько відвідував садочок кілька разів. Згідно характеристики, виданої міжнародною акціонерною авіаційною компанією «УРГА», ОСОБА_2 , який працював на посаді командира повітряного судна з 14 листопада 2011 року по 10 липня 2015 року, у довготривалих відрядженнях неодноразово вступав в конфлікти з працівниками місії та членами екіпажу. За період роботи проявив себе як конфліктний працівник. Були зафіксовані порушення трудової дисципліни, дозволяв з`явитися в головний офіс в стані алкогольного сп`яніння. Згідно довідки № 310 від 10 вересня 2021 року НВК «Кіровоградський колегіум СЗНК І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад - центр естетичного виховання» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у 2-Д класі НВК. ОСОБА_1 самостійно виховує дітей, батько участі у вихованні дітей не бере, за час навчання дітей батько жодного разу не приходив до школи і не цікавився дітьми. Згідно з копіями квитанцій у лютому та березні 2020 року на картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 відповідачем перераховані кошти у розмірі 5 000 грн, 14 950 грн, 6 750 грн, 865 грн, 14 896 грн. У характеристиці від 06 червня 2019 року, виданій ПрАТ «Авіакомпанія Константа», вказано, що з 15 листопада 2016 року ОСОБА_2 є співробітником компанії, працює на посаді інструктора-екзаменатора. Зарекомендував себе справжнім професіоналом, відданим і люблячим свою справу. Трудову дисципліну ніколи не порушував. Взаємовідносини в колективі склались хороші, легко знаходить спільну мову зі співробітниками. За роки роботи у компанії стягнень не мав. 05 грудня 2019 року мешканцями будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складено акт, засвідчений головою квартального комітету № 18 Чущенко Л. П., про те, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_1 почали разом жити з 2013 року, за час проживання ОСОБА_2 зарекомендував себе як гарний господар, зробив ремонт в будинку та на прибудинковій території. При перебуванні не у відрядженні багато часу проводить з дітьми, в стані алкогольного сп`яніння замічений не був, до кримінальної відповідальності не притягувався. Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯТ № 003371 від 05 грудня 2019 року в ОСОБА_2 ознак наркологічних захворювань не виявлено. Відповідно до довідки дошкільного навчального закладу № 2 «Ятранчик» № 01-32/165 від 28 листопада 2019 року дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приводили та забирали мати, бабуся та батько. ОСОБА_2 приймав активну участь в житті садочка та групи. Відповідно до листа ПП «Лікарня Святого Луки» № 192 від 06 серпня 2020 року, наданого на запит суду, ОСОБА_2 у травні 2015 року отримував послуги «кодування від алкогольної залежності», восени 2016 року, з липня по серпень 2018 року ОСОБА_2 не звертався до медичного центру ПП «Лікарня Святого Луки». У листі ПП «Лікарня Святого Луки» № 18 від 03 лютого 2021 року, наданому на виконання вимог ухвали суду, повідомлено, що ОСОБА_2 не перебував на обстеженні та лікуванні в медичному центрі ПП «Лікарня Святого Луки» в 2013 році та в 2016 році. Згідно висновку № 716/49-05-24 від 06 лютого 2020 року орган опіки і піклування Міської ради м. Кропивницького, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 29 січня 2020 року, вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку вказано, що застосування у даному випадку такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав є безпідставним. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України). Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України. Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками». Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суди дійшли правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що свідомо не забезпечують належного виховання своїх дітей. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суди встановили, що позивач не довела належними та допустимим доказами ухилення відповідача від виховання дітей, свідомого нехтування батьківськими обов`язками та наявності хронічного алкоголізму, й відповідно позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним та таким, що суперечить інтересам дітей. За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав. Доводи ОСОБА_1 про те, що адвокат ОСОБА_2 надав до апеляційного суду неналежні та недопустимі докази на підтвердження свої повноважень на представництво ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, є безпідставним, оскільки не впливають на правильність висновку апеляційного суду по суті спору. До таких висновків також дійшов Верховний Суд у своїй постанові в справі № 766/17492/16-ц в частині щодо підтвердження повноважень представника, на яку посилається у касаційній скарзі ОСОБА_11 , а тому посилання на вказану справу є необґрунтованими. Посилання в касаційній скарзі на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України не беруться до уваги, оскільки вказаний пункт є підставою для відкриття касаційного провадження за умови висновку про обґрунтованість пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України, а колегія суддів визнала посилання на незастосування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду в справі № 766/17492/16-ц, необґрунтованим. Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів та суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі, не беруться до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту касаційної скарги, стосуються повноважень адвоката відповідача на представництво в суді апеляційної інстанції, а не особи, яка подає апеляційну скаргу, та не впливають на правильність висновку апеляційного суду по суті спору. Інші доводи, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки їм було надану відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції. Аналіз змісту касаційної скарги та постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і апеляційний суд переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2021 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук