Постанова КЦС ВС № 520/15112/13-ц

Постанова Іменем України 02 листопада 2022 року м. Київ справа № 520/15112/13-ц провадження № 61-13339св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи за первісним позовом: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідачі: ОСОБА_5 , Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області, державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_48, державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_49, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське регіональне БТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ», треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради, директор Приватного підприємства «А-2» Шайденко Ольга Олександрівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , учасники справи за зустрічним позовом: позивач - ОСОБА_5 , відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , учасники справи за позовом третіх осіб: треті особи, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_44 , треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками, знесення самочинної будівлі. Надалі позивачі неодноразово уточнювали позов в частині позовних вимог і суб`єктного складу. Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_5 всупереч нормам законодавства здійснила самочинне будівництво п`ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвала право власності на нього та у подальшому на окремі 53 квартири. Частину вказаних квартир відповідач відчужила на користь третіх осіб. Позивачі вказували, що цей будинок створює їм перешкоди у користуванні їхньою власністю, а саме будинками за адресою: АДРЕСА_2 , які позначені літ. «а3» та літ. «Б», оскільки спірний будинок побудовано занадто близько до об`єктів нерухомого майна позивачів, з даху будинку стікає вода на ділянку позивачів, що призводить до руйнування їхніх помешкань. Крім того, неможливим є виконання протипожежних заходів у зв`язку з розташуванням будинку за адресою: АДРЕСА_1 відносно інших сусідніх будинків. ОСОБА_5 не набула права власності на будинок, в зв`язку з чим не мала права на відчуження квартир, які знаходяться у цьому будинку. Крім того, реєстрація будинку та його поділ на квартири були здійснені з порушенням норм законодавства, в зв`язку з чим дії державних реєстраторів є незаконними. Технічний паспорт на будинок та висновок щодо можливості його поділу на окремі квартири не відповідають вимогам законодавства. З урахуванням уточнень позовних вимог від 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили: визнати технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 08 серпня 2014 року ТОВ «Одеське регіональне БТІ», таким, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 та зареєстрованої вМіністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (в редакції, чинній на момент його виготовлення); визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2014 року № 16933287 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності від 04 листопада 2014 року № 28968238; визнати недійсним «Висновок щодо технічної можливості поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 », виготовлений ТОВ «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» на підставі договору від 05 листопада 2014 року № 410/14; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме квартир АДРЕСА_3 , та визнати незаконними свідоцтва про право власності на ці ж квартири; усунути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права власності та права користування земельною ділянкою та житловими будинками за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення самочинно побудованої будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок та власними силами ОСОБА_5 . Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2015 року, крім іншого, до участі у справі як третіх осіб залучено власників квартир в спірному будинку, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_45 , ОСОБА_20 , ОСОБА_46 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 . Ухвалою суду від 21 жовтня 2016 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та Одеську міську раду. Після уточнення позивачами позовних вимог 18 лютого 2019 року Одеська міська рада не була включена до складу учасників справи. У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинного будівництва. На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що житлові будинки позивачів, позначені на технічному плані літерами «а3» та «Б», побудовані з порушенням чинних державних будівельних норм, оскільки розташовані безпосередньо на межі з сусідньою земельною ділянкою. Також вказувала, що будинок під літ. «О» побудований самочинно. Таким чином, зазначені будинки, на переконання ОСОБА_5 , є самочинним будівництвом, їх розташування з порушенням мінімальної відстані до межі обмежує її у догляді та обслуговуванні будинку. Атмосферні опади з будинків позивачів за первісним позовом стікають на земельну ділянку ОСОБА_5 , що негативно впливатиме на стан несучих конструкцій житлового будинку. З огляду на викладене, ОСОБА_5 просила: зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 ; знести побудовані з порушеннями чинних державних будівельних, санітарних норм та правил житлові будинки, позначені на технічному паспорті під літ. «а3» та під літ. «Б», що знаходиться у належному відповідачам домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 . У травні 2015 року ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинного будівництва. Позов мотивований тим, вони на підставі правочинів набули право власності на квартири у спірному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначали, що будинки, які належать відповідачам є самочинним будівництвом. ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 просили: зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 ; знести побудовані з порушеннями чинних державних будівельних, санітарних норм та правил житлові будинки, позначені на технічному паспорті під літ. «а3» та під літ. «Б», що знаходиться у належному відповідачам домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21 травня 2019 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2014 року № 16933287 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності від 04 листопада 2014 року № 28968238. Визнано незаконними та скасовано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 січня 2015 року № 18541670 на квартиру АДРЕСА_4 та свідоцтво про право власності від 06 січня 2015 року № НОМЕР_2; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18616410 на квартиру АДРЕСА_5 та свідоцтво про право власності від 14 січня 2015 року № НОМЕР_3; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18674355 на квартиру АДРЕСА_6 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_4; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18674255 на квартиру АДРЕСА_7 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_5; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 січня 2015 року № 18541930 на квартиру АДРЕСА_8 та свідоцтво про право власності від 06 січня 2015 року № НОМЕР_6; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18697084 на квартиру АДРЕСА_9 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_7; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18677099 на квартиру АДРЕСА_10 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_8; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18689634 на квартиру АДРЕСА_11 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_9; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18712113 на квартиру АДРЕСА_12 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_10; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18689262 на квартиру АДРЕСА_13 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_11; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 січня 2015 року № 18542140 на квартиру АДРЕСА_14 та свідоцтво про право власності від 06 січня 2015 року № НОМЕР_12; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18712841 на квартиру АДРЕСА_15 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_13; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18674724 на квартиру АДРЕСА_16 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_14; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2015 року № 18723363 на квартиру АДРЕСА_17 та свідоцтво про право власності від 20 січня 2015 року № НОМЕР_15; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 січня 2015 року № 18538283 на квартиру АДРЕСА_18 та свідоцтво про право власності від 06 січня 2015 року № НОМЕР_16; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 січня 2015 року № 18536589 на квартиру АДРЕСА_19 та свідоцтво про право власності від 06 січня 2015 року № НОМЕР_17; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2015 року № 18722219 на квартиру АДРЕСА_20 та свідоцтво про право власності від 20 січня 2015 року № НОМЕР_18; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2015 року № 18720781 на квартиру АДРЕСА_21 та свідоцтво про право власності від 20 січня 2015 року № НОМЕР_19; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 січня 2015 року № 18537325 на квартиру АДРЕСА_22 та свідоцтво про право власності від 06 січня 2015 року № НОМЕР_20; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 18528799 на квартиру АДРЕСА_23 та свідоцтво про право власності від 05 січня 2015 року № НОМЕР_21; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 18528284 на квартиру АДРЕСА_24 та свідоцтво про право власності від 05 січня 2015 року № НОМЕР_22; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2015 року № 18719520 на квартиру АДРЕСА_25 та свідоцтво про право власності від 20 січня 2015 року № НОМЕР_23; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18714252 на квартиру АДРЕСА_26 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_24; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18714797 на квартиру АДРЕСА_27 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_25; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18712034 на квартиру АДРЕСА_28 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_26; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18711315 на квартиру АДРЕСА_29 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_27; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 18525973 на квартиру АДРЕСА_30 та свідоцтво про право власності від 05 січня 2015 року № НОМЕР_28; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 січня 2015 року № 18669882 на квартиру АДРЕСА_31 та свідоцтво про право власності від 16 січня 2015 року № НОМЕР_29; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 січня 2015 року № 18661919 на квартиру АДРЕСА_32 та свідоцтво про право власності від 16 січня 2015 року № НОМЕР_30; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18709791 на квартиру АДРЕСА_33 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_31; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 січня 2015 року № 18657993 на квартиру АДРЕСА_34 та свідоцтво про право власності від 16 січня 2015 року № НОМЕР_32; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18621351 на квартиру АДРЕСА_35 та свідоцтво про право власності від 14 січня 2015 року № НОМЕР_33; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18620751 на квартиру АДРЕСА_36 та свідоцтво про право власності від 14 січня 2015 року № НОМЕР_34; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18619998 на квартиру АДРЕСА_37 та свідоцтво про право власності від 14 січня 2015 року № НОМЕР_35; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18619285 на квартиру АДРЕСА_38 та свідоцтво про право власності від 14 січня 2015 року № НОМЕР_36; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18618762 на квартиру АДРЕСА_39 та свідоцтво про право власності від 14 січня 2015 року № НОМЕР_37; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 18527044 на квартиру АДРЕСА_40 та свідоцтво про право власності від 05 січня 2015 року № НОМЕР_38; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 січня 2015 року № 18668579 на квартиру АДРЕСА_41 та свідоцтво про право власності від 16 січня 2015 року № НОМЕР_39; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 18525131 на квартиру АДРЕСА_42 та свідоцтво про право власності від 05 січня 2015 року № НОМЕР_40; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18714897 на квартиру АДРЕСА_43 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_41; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18674489 на квартиру АДРЕСА_44 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_42; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18714801 на квартиру АДРЕСА_45 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_43; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18713884 на квартиру АДРЕСА_46 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_44; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18713494 на квартиру АДРЕСА_47 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_45; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18689243 на квартиру АДРЕСА_48 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_46; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18689580 на квартиру АДРЕСА_49 та свідоцтво про право власності від 17 січня 2015 року № НОМЕР_47; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 18526663 на квартиру АДРЕСА_50 та свідоцтво про право власності від 05 січня 2015 року № НОМЕР_48; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 січня 2015 року № 18689912 на квартиру АДРЕСА_51 та свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 17 січня 2015 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18700198 на квартиру АДРЕСА_52 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_49; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18701532 на квартиру АДРЕСА_53 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_50; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2015 року № 18702168 на квартиру АДРЕСА_54 та свідоцтво про право власності від 19 січня 2015 року № НОМЕР_51; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 січня 2015 року № 18725441 на квартиру АДРЕСА_55 та свідоцтво про право власності від 20 січня 2015 року № НОМЕР_52; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 18524020 на квартиру АДРЕСА_56 та свідоцтво про право власності від 05 січня 2015 року № НОМЕР_53. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності і права користування земельною ділянкою та житловими будинками за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у спосіб знесення самочинно побудованої будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок та власними силами ОСОБА_5 . У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. У задоволенні позовних вимог третіх осіб ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 відмовлено. Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 10 206,70 грн у рівних частках. Задовольняючи первісний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво є самочинним, здійснено з порушенням будівельних норм та правил, порушує права позивачів. Тому їх права та інтереси підлягають захисту у спосіб знесення об`єкта самочинного будівництва. Суд першої інстанції також взяв до уваги доводи третіх осіб, які придбали квартири у спірному об`єкті нерухомості, про те, що знесення вказаного будинку суперечить їхнім інтересам. Проте, з огляду на встановлені судовою будівельно-технічною експертизою порушення при будівництві вказаного об`єкта, суд вважав проживання у ньому небезпечним для мешканців будинку. Суд вказав, що у цій справі встановлено те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, побудований з порушеннями будівельних норм та без належних дозвільних документів, право власності на який було зареєстровано з порушенням норм законодавства. Під час судового розгляду справи також виникали питання щодо кола осіб, які беруть участь у справі, зокрема кола відповідачів, адже ймовірне знесення спірного об`єкта нерухомості порушує права третіх осіб, які є власниками квартир в цьому будинку. З цього приводу представник третьої особи ОСОБА_37 зазначав, що у позовній заяві позивачі за первісним позовом не заявляли вимог до третіх осіб, проте просять суд скасувати реєстрацію їх права власності, що суперечить вимогам ЦПК України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що права третіх осіб на квартири були зареєстровані вже після вчинення відповідачами дій, оскарження яких є предметом спору, та під час розгляду цієї справи, тобто на момент здійснення оспорюваних дій права третіх осіб не існували та, відповідно, не могли бути порушені, в зв`язку з чим не включення вказаних осіб до кола відповідачів є правомірним. Суд також звернув увагу, що обставини, встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 815/5504/14, частково зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року, дають підстави даному складу суду для скасування реєстрації як права власності ОСОБА_5 на весь будинок в цілому, так і для скасування реєстрації прав власності третіх осіб на окремі квартири, оскільки відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України ці обставини не потребують доказування. Крім того, суд зазначив, що з огляду на норму частини другої статті 376 ЦК України відповідач ОСОБА_5 не набула права власності на спірний будинок, тому відповідно і не відбулась передача права власності на окремі квартири у будинку третім особам у справі. Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 суд першої інстанції вказав, що будинки позивачів за первісним позовом за літ. «а3» та «О» згідно з технічним паспортом знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 та були побудовані у 1953 році, з того часу межі земельних ділянок неодноразово змінювались. Позивачі набули право власності на вказані будинки ще в 2000 році. Відповідно до висновку експерта Одеського науково-дослідний інституту судових експертиз Рапача К. В. від 31 березня 2016 року № 5350 будинки позивачів не відповідають сучасним державним будівельним нормам, проте вказані норми не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на час побудови спірних об`єктів зазначені норми ще не діяли. Доводи ОСОБА_5 про те, що факт розташування відповідачами за зустрічним позовом будівель «а3» та «Б», які знаходиться у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 з порушенням встановленої пунктом 3.25 ДБН 360-92 мінімальної відстані у 1 м від межі сусідньої земельної ділянки, обмежує позивача ОСОБА_5 у здійсненні будівництва з встановленими державними будівельними нормами протипожежними розривами між будівлями та зумовлює необхідність впровадження додаткових заходів протипожежної безпеки, у догляді та обслуговуванні будинку, як і можливість негативного впливу на стан несучих конструкцій атмосферних опадів, не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовані наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Суд звернув увагу на відсутність дозвільних документів у відповідача на будівництво багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на те, що це самочинне будівництво було здійснено набагато пізніше ніж будівництво будинків позивачів за первісним позовом. Зустрічні вимоги заявлені безпідставно, оскільки як на час пред`явлення позову ОСОБА_5 , так і під час розгляду справи були відсутні будь-які перешкоди з боку позивачів за первісним позовом. Таким чином, доводи зустрічного позову не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а доводи відповідачів за зустрічним позовом підтвердженні належним чином. Крім того, суд першої інстанцій дійшов висновку, що з тих самих підстав не підлягає задоволенню і позов третіх осіб ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 . Крім того, суд зауважив, що вказані треті особи не мають права вимоги за таким позовом, оскільки документи, на підставі яких ОСОБА_5 зареєструвала право власності на будинок, на час розгляду справи скасовані, а відповідного права власності ні на будинок, ні на квартири в ньому немає. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрито. Апеляційні скарги третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_23 , ОСОБА_11 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_48., державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_49., ТОВ «Одеське регіональне БТІ», ТОВ «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками, знесення самочинної будівлі, визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, свідоцтв про право власності скасовано. У задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_48., державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_49., ТОВ «Одеське регіональне БТІ», ТОВ «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками, знесення самочинної будівлі, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: квартир АДРЕСА_3 та свідоцтв про право власності на квартири АДРЕСА_57 відмовлено. Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_23 , ОСОБА_11 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_48., державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_49., ТОВ «Одеське регіональне БТІ», ТОВ «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2014 року № 16933287 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності від 04 листопада 2014 року № 28968238, в частині позову ОСОБА_5 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 закрито. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК). Позивачі за первісним позовом є власниками сусідньої земельної ділянки та розташованого на ній будинку, тому доказуванню у цій справі підлягає факт істотності шкідливого впливу будівництва на їх права, в той час як лише факт самочинного будівництва не є безумовною підставою його знесення. Наявні у справі докази свідчать про допущення під час будівництва ОСОБА_5 порушень норм законодавства, проте висновками експертиз достовірно та об`єктивно не встановлено причину пошкоджень та руйнувань житлового будинку позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . У статті 1 Першого протоколу до Конвенцій про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас знесення об`єкту будівництва є втручанням у право власності кожного з власників 53 квартир, оскільки за рішенням суду знищенню підлягає належне їм майно без компенсації його вартості, при цьому право власності набуте за цивільно - правовими угодами, які на час вирішення спору не визнані недійсними. На час визнання державою в особі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області права на майно ОСОБА_47 тривали судові спори та діяли приписи про усунення порушень містобудівного законодавства, проте такі обставини не стали перешкодою для видачі компетентним органом держави свідоцтв про право власності та реєстрації прав. Оскільки знесення будинку є крайнім заходом, то з`ясуванню підлягає його співвідношення з правом на мирне володіння майном добросовісних набувачів, істотність порушень щодо недотримання норм при здійсненні будівництва, з метою дотримання принципу пропорційності втручання, що відповідає засадам цивільного законодавства та принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд вказав, що сторонами в процесі є позивач та відповідач. Відповідачем вважається особа, яка порушила, не визнала або оспорила права, свободи чи інтереси позивача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Разом із тим, власники 53 квартир у спірному будинку у справі мають статус третіх осіб, незважаючи на те, що судовим рішенням вирішено питання про їх права. Незалученням належних відповідачів (власників квартир) порушено принцип змагальності процесу, оскільки як треті особи у справі вони позбавлені належного правового захисту. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, однак за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Зважаючи на те, що суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками, знесення самочинної будівлі, визнання незаконними свідоцтв про право власності на квартири АДРЕСА_57 підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову через пред`явлення вимог до неналежних відповідачів. При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що позбавлений права залучення до справи відповідачів. Враховуючи відмову у задоволенні позову з підстав незалучення співвідповідачів, правомірність вимог підлягає оцінці під час вирішення спору за належного складу відповідачів у справі. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 815/2611/15, яка набрала законної сили, задоволено вимоги прокурора Київського району міста Одеси в інтересах Департаменту ДАБІ в Одеській області про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме квартир АДРЕСА_3 . Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки рішення уже визнані недійсними. Встановлено, що ОСОБА_5 є власником квартир АДРЕСА_58 та АДРЕСА_51 , проте окремі квартири не можуть бути предметом знесення без завдання шкоди іншим об`єктам у будинку, тому вимоги до неї не можуть бути задоволені окремо. Тому, в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених вище. У частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2014 року № 16933287 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності від 04 листопада 2014 року № 28968238 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_23 , ОСОБА_11 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_48., державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_49., ТОВ «Одеське регіональне БТІ», ТОВ «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» підлягає закриттю, оскільки в цій частині спір вирішено щодо будинку як об`єкта до його поділу на окремі квартири, тобто щодо прав ОСОБА_5 , яка рішення не оскаржила. Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог позивачів ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_5 не вирішує питання про права ОСОБА_23 та ОСОБА_11 , тому апеляційний суд вважав, що у цій частині апеляційне провадження за їх скаргами підлягають закриттю. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, оскільки в резолютивній частині рішення відсутній висновок про відмову у задоволенні позову про визнання висновку недійсним, тому в цій частині вимог суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснювати перегляд, за відсутністю судового рішення щодо таких вимог. Аргументи учасників справи Короткий зміст та доводи касаційної скарги У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2021 року, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 травня 2019 року залишити в силі. Касаційна скарга мотивована тим, що: суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 376 ЦК України та дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_5 як особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є належним відповідачем за вимогою про знесення самочинного будівництва; апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову з тієї підстави, що позивачі звернулись з позовом до неналежного відповідача. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належність або неналежність відповідача визначається судом станом на час подання позову. Помилковість рішення суду апеляційної інстанції зумовлена насамперед неправильним встановленням фактичних обставин справи, оскільки суд зазначив, що: «У черені 2015 року позивачі звернулися до суду з уточненим позовом до ОСОБА_5 ...». Ігнорування судом апеляційної інстанції факту звернення позивачів до ОСОБА_5 з позовом про знесення самочинного будівництва у листопаді 2013 року, яка на той час особисто здійснювала самочинне будівництво, позбавило його можливості зробити законний висновок, що на час звернення з позовом саме ОСОБА_5 була єдиним належним відповідачем. Таким чином, норма статті 51 ЦПК України, що передбачає заміну неналежного відповідача за клопотанням позивача, не може бути застосовувана у цій справі; визначаючи ОСОБА_5 як неналежного відповідача за позовом про знесення самочинного будівництва, апеляційний суд помилково вказав, що належними відповідачами повинні бути особи, які придбали у ОСОБА_5 частки її самочинно збудованого будинку, на яке право власності не набувається; оскільки саме ОСОБА_5 була тією особою, яка порушила права позивачів самочинним будівництвом, протиправною державною реєстрацією права власності на об'єкт самочинного будівництва та подальшим відчуженням майна, на яке не може бути набуте право власності, тому особи, що набули право власності на частки об'єкта самочинного будівництва, не можуть відповідати за позовом про знесення самочинного будівництва, не є належними відповідачами у цій справі; після відчуження ОСОБА_5 часток самочинно збудованого нею будинку на користь третіх осіб, суд першої інстанції залучив до участі у справі як третіх осіб нових власників. На переконання суду першої інстанції та позивачів, відповідальність за самочинне будівництво не передбачає правонаступництва особами, які придбали спірне майно. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, він повинен був залучити нових власників квартир як співвідповідачів або замінити неналежного відповідача на належних відповідачів. на самочинно збудоване майно право власності не виникає, знесення самочинного будівництва жодним чином не може вважатися втручанням у право власності третіх осіб, оскільки таке право ніколи не виникало, незважаючи на його протиправну державну реєстрацію та подальше відчуження. Права цих осіб підлягають захисту в спосіб звернення з позовом до особи, яка відчужила їм спірне майно, а саме до забудовника ОСОБА_5 ; в усіх договорах дарування або купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_5 та третіми особами, зазначено, що на час укладення угод (січень - лютий 2015 року) відсутні судові спори відносно майна, яке відчужується, хоча саме на той час у провадженнях судів перебували декілька справ стосовно цього самочинного будівництва. Ця обставина підтверджена доказами, наявними у матеріалах справи, проте не врахована судом апеляційної інстанції; апеляційний суд проігнорував висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 815/5504/14, яка, має преюдиційне значення у цій справі, оскільки стосується того ж самого матеріального предмету і тих самих учасників процесу; суд апеляційної інстанції безпідставно здійснив переоцінку доказів, що суттєво вплинуло на законність оскаржуваного рішення. Зокрема суд необґрунтовано застосував принцип зворотної дії норм законодавства у часі, оскільки споруди позивачів побудовані до 1970 року та до них не можуть застосовуватись вимоги чинного ДБН. Крім цього, суд не звернув уваги на те, що межі земельної ділянки станом на 2007 рік суттєво відрізнялися від меж станом на 2013 рік; апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження в частині позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів, оскільки неповно і необ'єктивно встановив обставини справи. Суд як на підставу для закриття провадження в цій частині позовних вимог посилався на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в справі № 815/2611/16, яка нібито набрала законної сили. Проте апеляційний суд не врахував, що вказана постанова Одеського апеляційного адміністративного суду скасована касаційним судом. Аналіз доводів касаційної скарги свідчать про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування земельною ділянкою та житловими будинками, знесення самочинної будівлі, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно (на житловий будинок на АДРЕСА_1 та квартири в ньому). В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, тому з огляду на визначені у статті 400 ЦПК України межі касаційного перегляду в неоскарженій частині не переглядається. Аргументи інших учасників справи У вересні 2021 року від Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких управління просить прийняти законне та обґрунтоване судове рішення. У вказаних поясненнях зазначено, що: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області не є суб'єктом спірних правовідносин та безпідставно залучено до участі у справі як відповідач, оскільки державні реєстратори ОСОБА_48 і ОСОБА_49 станом на час розгляду справи касаційним судом не працюють в сфері державної реєстрації прав при Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області чи Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса). Таким чином, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області не може нести відповідальність за їх дії, які вчинені ними; дії державних реєстраторів здійснені відповідно до норм законодавства України. Крім того, у позовній заяві позивач не вказує, якими діями чи бездіяльністю управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області порушило права позивачів чи інших осіб; державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом; Головне територіальне управління юстиції в Одеській області не є правонаступником державного реєстратора Одеського міського управління юстиції, та навіть у разі скасування записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, зазначених в позовній заяві, Управління не може вчинити жодної дії у вказаному Реєстрі, у нього не має таких повноважень; спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як такий, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру; безпідставне залучення Головного територіального управління юстиції в Одеській області до участі у справі як відповідача може призвести до безпідставного стягнення коштів з державного бюджету (частини судового збору). Рух справи Ухвалою Верховного Суду від16 серпня 2021 рокувідкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від06 вересня 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження заходів забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі з п`яти суддів. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від 15 липня 2021 року у справі № 725/5051/17 та у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14. Крім того, вказано, що справу розглянуто з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Фактичні обставини справи Позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке в цілому складається з двох кам`яних житлових будівель. Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини домоволодіння від 30 червня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстр № 1-2358, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 01 червня 2001 року під № 13657-строку 41-кн. 90 доп, належить 6/100 частин вказаного домоволодіння. Позивачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини домоволодіння від 30 червня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстр № 1-2355, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 01 червня 2001 року під № 13657-строку 41-кн. 90 доп, належить 1/100 частин вказаного домоволодіння. Позивачу ОСОБА_50 на підставі договору дарування частини домоволодіння від 30 червня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстр № 1-2352, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 01 червня 2001 року під № 13657-строку 41-кн. 90 доп, належить 6/100 частин вказаного домоволодіння. Позивачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування частини домоволодіння від 30 червня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, реєстр № 1-2349, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 01 червня 2001 року під № 13657-строку 41-кн. 90 доп, належить 9/100 частин вказаного домоволодіння. Суміжною земельною ділянкою з ділянкою, на якій розташовані належні позивачам будинки, є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_25., власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 стала ОСОБА_44 . Також ОСОБА_44 отримала у власність земельну ділянку площею 0,0617 га, кадастровий номер 5110136900:13:010:0046, за тією ж адресою. Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 12 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_25., ОСОБА_44 безоплатно передала, а ОСОБА_5 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,0617 га, кадастровий номер 5110136900:13:010:0046, за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування від 12 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_25., ОСОБА_44 безоплатно передала, а ОСОБА_5 прийняла у власність житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з черепашникового житлового будинку, позначеного в плані літерою «А» житловою площею 107,7 кв. м., та надвірних споруд: сараю під літ. «Ж», сараю під літ. «Г», мостіння І, огорожі № 1, 4-6. Зазначений будинок та надвірні споруди були знесені та на вказаній земельній ділянці розпочато нове будівництво. Згідно з Містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 10 липня 2013 року № 01-07/264 для зазначеної земельної ділянки встановлені обмеження щодо гранично допустимої висоти будівель: триповерховий житловий будинок з мансардним поверхом та скатною покрівлею висотою до 15 м; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки: за умови дотримання існуючих протипожежних та санітарних норм; мінімально допустимої відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд: згідно з додатком 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», не менш 6 м. Містобудівні умови та обмеження були чинними до завершення будівництва об`єкта. 26 березня 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України зареєструвала декларацію № ІУ083140850065 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку зі збільшенням площі забудови і надбудовою поверху та мансарди за адресою: АДРЕСА_1 . 10 березня 2014 року проєкт затверджено замовником ОСОБА_5 . Загальна площа будівлі відповідно до проєктної документації становить 1 884,1 кв. м, поверховість: 3 поверхи + мансарда. 24 липня 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України зареєструвала декларацію № ІУ 143142050289 про готовність об`єкта до експлуатації: реконструкція житлового будинку зі збільшенням площі забудови і надбудовою поверху та мансарди за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будівлі 1 949,0 кв. м, поверховість: 4 поверхи + мансарда. 04 листопада 2014 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 28968238, відповідно до якого їй на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 1 949,0 кв. м, житловою площею 848,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір частки 1/1. Висновком ТОВ «Юридично-консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» від 05 листопада 2014 року № 410/14 визначено технічну можливість поділу житлового будинку загальною площею 1 949,0 кв. м, житловою площею 848,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 на 53 окремі квартири із залишенням в загальному користуванні підвалу та коридорів. Протягом січня 2015 року ОСОБА_5 здійснила реєстрацію права власності на окремі об`єкти нерухомого майна - квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а надалі відчужено третім особам у спосіб укладення договорів купівлі-продажу та договорів дарування. Власниками квартир стали: ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_5 . Згідно з відповіддю Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 березня 2015 року № А-104/4 розпорядження про встановлення нумерації щодо квартир, які розташовані у об`єкті нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 не видавалось. Під час будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивачі за первісним позовом заперечували проти будівельних робіт, та в період з квітня до серпня 2013 року неодноразово звертались до Інспекції ДАБК в Одеській області, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо виконання підготовчих та будівельних робіт на сусідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 виконувались підготовчі роботи без права на їх виконання, з приводу чого Інспекцією ДАБК в Одеській області були складені приписи з вимогою зупинення будівельних робіт та протоколи про адміністративні правопорушення. 29 листопада 2013 року постановою Інспекції ДАБК в Одеській області у справі про адміністративне правопорушення № 1011 встановлено, що власником житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_51 виконуються будівельні роботи з будівництва п`ятиповерхового житлового будинку без права на їх виконання, що є порушенням статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в зв`язку з чим ОСОБА_51 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 96 КУпАП. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 815/5504/14 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ України 26 березня 2014 року за № ІУ 083140850065, а також скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ України 24 липня 2014 року за № ІУ 143142050289. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ України 26 березня 2014 року за № ІУ 083140850065, а також зобов`язано ДАБІ України видати наказ та виключити декларацію про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ України 26 березня 2014 року за № ІУ 083140850065, з Єдиного реєстру. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ України 24 липня 2014 року за № ІУ 143142050289, а також зобов`язано ДАБІ України видати наказ та виключити декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої ДАБІ України 24 липня 2014 року за № ІУ 143142050289. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі № 815/5504/14 залишено без змін. Згідно з відповіддю Держархбудінспекції від 26 березня 2015 року № 40-303-170 реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція житлового будинку із збільшенням площі забудови і надбудовою поверху та мансарди по АДРЕСА_1 » від 26 березня 2014 року № ІУ 083140850065, замовник ОСОБА_5 , та реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція житлового будинку із збільшенням площі забудови і надбудовою поверху та мансарди по АДРЕСА_1 » від 24 липня 2014 року № ІУ 143142050289, замовник ОСОБА_5 , було скасовано наказом Держархбудінспекції від 26 березня 2015 року №

205. Висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапача К. В. від 31 березня 2016 року № 5350 встановлено, що найбільша відстань від незакінченого будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до межі ділянки - 2,77 м, найменша відстань до межі ділянки - 0,21 м, тому проєкт «Реконструкція житлового будинку з розширенням площі забудови, надбудови поверху та мансарди за адресою: АДРЕСА_1 » не відповідає: пункту 3.13, пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; пункту 4.3, пункту 4.4, пункту 5.5, пункту 5.8, пункту 6.1, пункту 9.3, пункту 9.10, пункту 9.11 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; пункту 1, пункту 4.3, пункту 4.8.2 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (чинних з 01 липня 2012 року до 01 жовтня 2014 року); пункту 2.1, пункту 2.5.2, пункту 9.1, пункту 9.12, пункту 9.16 ДБН А.2.2-3-2004 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (чинних з 01 липня 2004 року до 01 липня 2012 року); пункту 5.1, пункту 6.1, пункту 6.2 ДСТУ БА.2.4.-7:2009 «Правила виконання архітектурно-будівельних робочих креслень»; пункту 4.2.2, пункту 4.2.6, пункту 4.3.1, пункту 5.1.29, пункту 5.1.35, пункту 6.1.2 Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126 (чинних до 10 квітня 2015 року); пункту 2, пункту 4, пункту 6 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 10 липня 2013 року № 01-07/264; закінчений будівництвом об`єкт не відповідає: пункту 3.19, пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; пункту 4.2.2, пункту 4.2.6, пункту 4.3.1, пункту 4.3.6, пункту 4.3.8, пункту 5.1.29, пункту 5.1.35, пункту 6.1.2 Правила пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126 (чинних до 10 квітня 2015 року); пункту 1, пункту 2, пункту 4, пункту 6, пункту 8 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 10 липня 2013 року № 01-07/264, пункту 1.2 СНиП 3.03.01-87 «Несучі та огороджувальні конструкції», пункту 2.10, пункту 2.17, пункту 2.18, пункту 2.22, пункту 2.27 ДБН В.3.2.-2-2009 «Житлові будинки. Основні положення», оскільки візуальний огляд показав, що деякі ділянки монолітних залізобетонних конструкцій складаються з неякісно ущільненого бетону, що є порушенням технології будівельного виробництва. Також експерт в результаті проведеного обстеження будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дійшов висновку, що у житловому будинку літ. «А» та літній кухні літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_2 є поздовжні і поперечні деформації у вигляді глибоких тріщин, які негативно впливають на подальшу експлуатацію конструкцій в цілому. У зв`язку з відсутністю технічних висновків щодо обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 до моменту виконання робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відсутності виконаних інженерних вишукувань, відсутності спостережень за деформаціями (встановлення гіпсових маяків та ведення журналу спостережень), а також, враховуючи рік побудови житлового будинку ОСОБА_1 , достовірно та об`єктивно визначити причину пошкоджень та руйнувань неможливо. Крім того, експерт зазначив, що причин деформацій конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 може бути декілька, а саме: 1) замокання основи фундаментів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з порушенням технології; 3) неперіодичність проведення поточного та капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) будівництво чотирьохповерхового з мансардним поверхом житлового будинку, в результаті чого змінився напружений стан основи, а саме в ґрунті під існуючою будівлею виникли додаткові напруги стиснення і як результат - нерівномірне просідання фундаментів. Крім того, судовий експерт вказав, що самочинно збудований житловий будинок літ. «О» за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не відповідає наступним нормативним документам: СНиП 3.03.01-87 «Несучі та огороджувальні конструкції», пункту 2.22, пункту 2.24, пункту 2.27, пункту 2.30 ДБН В. 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Самочинно збудований житловий будинок літ. «О» за адресою : АДРЕСА_2 відповідає наступним нормативним документам: пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; доброму технічному стану - СОУ ЖКГ 75.11-35077234.00152009 «Правила визначення фізичного зносу»: пункту 5.13, пункту 5.23, пункту 5.38 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»; по конструкції даху і покрівлі - ДБН В.2.6-14-95 «Покриття будинків і споруд»; за лінійними розмірами дверних прорізів - пункту 5.27 ДБН В. 1.1-7-2002. Негативного впливу на стан інших будівель у складі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 не виявлено. Також літня кухня літ. «Б» розташована від межі з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 на відстані 0,63 - 0,84 м. Прибудова літ. «б1» знаходиться від межі на відстані 1,22 - 1,5 м. Літня кухня літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає нормативним документам: ДБН360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»: по протипожежним розривам між будинками та окремо розташованими господарськими будівлями - пункту 3.25, а також не забезпечується відстань 1,0 м для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту до межі сусідньої ділянки. Житловий будинок літ. «А» з прибудовою літ «а3» за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ДБН 360-92* ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» по протипожежним розривам між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями згідно з додатком 3.1. Експертом зазначено, що питання стосовно порушення інсоляції та природного освітлення, задимлення, неприємних запахів, шумового забруднення не входить до компетенції експерта-будівельника, так як воно суперечить науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Для мінімізування попадання атмосферних опадів у вигляді дощу, снігу та полію необхідно улаштувати організований водостік та рекомендується улаштувати снігозатримувачі. Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 02 листопада 2018 року № 17-1868, проведеної експертом Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Рапачем К.В., в проєкті «Реконструкція житлового будинку з розширенням площі забудови, надбудови поверху та мансарди за адресою: АДРЕСА_1 » запроєктовано реконструкцію. Ознаками реконструкції, згідно з термінологією ДБН А.2.2-3-2012 та ДБН В.3.2.-2-2009, які вбачаються в представленому проекті, є розширення плями забудови на надбудови двох поверхів. Проєкт не відповідає вихідним даним проєктування, зокрема: містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки від 10 липня 2013 року № 01-07/264 (технічним умовам, завданню на проєктування); ДБН 360-92; ДБН В.3.2-2-2009; ДБН А.2.2-3-2012; ДБН В.2.2-2-2009; ДСТУ Б А.2.4; Правилам пожежної безпеки в Україні, затвердженим наказом МНС України від 30 грудня 2014 року № 1417. Перебудова об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_19, м. Одеса відповідно до вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 10 липня 2013 року № 01-07/264 та відповідно до вимог пункту 3.25* згідно з додатком 3.1 до ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», без його знесення неможлива.

Позиція Верховного Суду Щодо вимог за первісним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками,знесення самочинної будівлі, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 03 листопада 2021 року в справі № 756/6840/16 (провадження № 61-4435св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 350/1862/19 (провадження № 61-5000св21) зазначено, що: «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2022 року у справі № 949/1504/19 (провадження № 61-10670св20) вказано, що «практика вирішення справ щодо участі державного реєстратора у спорах про визнання рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень недійсним та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запису про реєстрацію права власності є сталою. Зокрема у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такі ж висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)». У справі, що переглядається: зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать, що спір за первісним позовом виник, крім інших, стосовно вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками шляхом знесення самочинного будівництва - багатоквартирного житлового будинку, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно; власниками квартир як окремих об`єктів майнових прав, що знаходяться в цьому будинку, крім відповідача ОСОБА_5 , є треті особи у справі за первісним позовом: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Проте вказані особи не залучені до участі в справі як відповідачі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками шляхом знесення самочинного (як вважають позивачі) багатоквартирного будинку безпосередньо стосуються власників квартир у цьому будинку, оскільки можливе рішення про задоволення зазначеної вимоги і його виконання, яке полягатиме у знесенні спірного будинку з наявними в ньому квартирами, призведе до втрати ними квартир і припинення права власності на це нерухоме майно, яке за ними зареєстроване; суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що за вимогами первісного позову про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками шляхом знесення самочинного будівництва - багатоквартирного житлового будинку,скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно належними відповідачами, крім ОСОБА_5 - власника багатоквартирного будинку та декількох квартир у ньому, повинні бути й власники інших квартир у цьому будинку; вказані вимоги позивачів за первісним позовом не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третіми особами, які в цій ситуації мають бути залучені до участі у справі як співвідповідачі, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог. При цьому права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовими значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог за первісним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками, знесення самочинної будівлі, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 саме внаслідок неналежного складу співвідповідачів. Аргумент касаційної скарги про безпідставне закриття апеляційним судом провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішень державних реєстраторів є необґрунтованим. ОСОБА_1 помилково зазначає, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішень державних реєстраторів було закрито із посиланням на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в справі № 815/2611/15, оскільки аналіз змісту оскарженої у цій справі постанови апеляційного суду свідчить, що такі вимоги бути розглянуті по суті, а у їх задоволенні відмовлено. Такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на неналежний склад відповідачів є правильним. Щодо вимог за первісним позовом про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5275св21) вказано, що: у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що «належними відповідачами за позовами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 мали бути саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як нові власники спірних апартаментів № НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_3 , до яких позовні вимоги ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не пред`являлись. Тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами за позовними вимогами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Тому постанову апеляційного суду необхідно змінити шляхом викладення її в редакції цієї постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за їх позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з тим, що ці позовні вимоги до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не пред`являлися, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами; ОСОБА_11 вимог про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред`являв. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійснимидоговорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом». у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) зазначено, що «задовольняючи позовні вимоги про визнання недійснимидоговорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою». у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22) вказано, що «позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку з здійсненням на думку прокурора самочинного будівництва є неефективними способами захисту, а позовні вимоги про знесення самочинно збудованих будинків, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану є недоведеними». У справі, що переглядається: свідоцтво про право власності на нерухоме майно не породжує жодного права; вимоги за первісним позовом про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно не забезпечать усунення порушень спричинених самочинним (як вважають позивачі) будівництвом. Тому позовні вимоги про визнання їх незаконними не є належним способом захисту. ефективним способом захисту прав позивачів, спричинених таким порушенням, є вимога про знесення самочинного будівництва, а вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, проте помилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржену постанову в цій частині належить змінити, шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції постанови касаційного суду. Щодо позовних вимог, пред`явлених до реєстраційної служби і державних реєстраторів прав на нерухоме майно У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 335/4419/19 (провадження № 61-6171св21) з посиланням на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ «Укрсоцбанк», а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. […] Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача». У справі, що переглядається: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пред`явили позовні вимоги, крім інших відповідачів, до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_48., державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_49. про скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно; спір у справі в частині позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів виник між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і особами, за якими зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема особами, які набули право власності на квартири у спірному будинку. Таким чином, реєстраційна служба і державні реєстратори прав на нерухоме майно є неналежними відповідачами у справі, а тому в задоволенні позовних вимоги до вказаних відповідачів слід було відмовити саме з цієї підстави. У зв`язку з чим постанову апеляційного суду в частині позовних вимог, пред`явлених до реєстраційної служби і державних реєстраторів прав на нерухоме майно, необхідно змінити та викласти її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 03 листопада 2021 року в справі № 756/6840/16 (провадження № 61-4435св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 350/1862/19 (провадження № 61-5000св21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2022 року у справі № 949/1504/19 (провадження № 61-10670св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року в справі № 335/4419/19 (провадження № 61-6171св21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5275св21), колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині вимог за первісним позовом про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а також вимог, пред`явлених до реєстраційної служби та державних реєстраторів, необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції, а в іншій оскарженій частині постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін. Оскільки Верховний Суд змінює постанову апеляційного суду, але виключно у частині мотивів її прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2021 року в частині вимог за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське регіональне БТІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» про усунення перешкод у здійсненні права власності, права користування земельною ділянкою та житловими будинками, знесення самочинної будівлі, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2021 року в частині вимог за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до: ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське регіональне БТІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний консультаційний центр «ПРАВОПРОЕКТ» про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно; Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_48, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_49 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук