Постанова 4815 № 555/831/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2022 року м. Рівне Справа № 555/831/22 Провадження № 22-ц/4815/1227/22 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Майданіка В.В., суддів: Боймиструка С.В. Хилевича С.В., секретар Крижов В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мартинюк Ольги Ігорівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2022 року, у складі судді Мельничук Н.В., у справі за заявою адвоката Мартинюк Ольги Ігорівни, діючої від імені ОСОБА_1 , заінтересована особа: Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту, що має юридичне значення та внесення змін до актових записів про народження, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги 27 травня 2022 р. адвокат Мартинюк О.І., діюча від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою, заінтересована особа: Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту, що має юридичне значення та внесення змін до актових записів про народження,в якій просила: --- встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за національністю є поляком по лінії матері - ОСОБА_2 , 1908 р.н.; --- зобов`язати Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському р-ні Рівненської обл. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів): 1) доповнити актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №64 від 03.07.1932 р., який міститься у метричній книзі св. Параскеївської церкви с. Яблунне, місце реєстрації згідно повторно виданого свідоцтва про національність матері, вказавши національність "полячка"; 2) встановити неправильність даних про національність ОСОБА_1 як "українець", які містяться в актовому записі про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (актовий запис зроблений Зирнівським сільбюро ЗАГС м. Березно в книзі записів актів громадського стану про народження 13.03.1960 р. під № 12; 3) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис зроблений Зірненським сільбюро ЗАГС м. Березно в книзі записів актів громадського стану про народження 13.03.1960 р. під № 12), а саме в графі "національність батька" замість "українець" зазначити національність "поляк". Заява обґрунтована наступним. Згідно актового запису №64 від 03.07.1932 р., який розміщений у метричній книзі св. Параскеївської церкви с. Яблунне (до цієї парафії належали жителі с. Печалівка), ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 на території колишньої Польської республіки, що підтверджується архівною довідкою №480/0125 від 11.08.2020 р. (копія додається). У цій довідці зазначено, що згідно з Ризьким мирним договором від 1921 року, західна частина колишньої Волинської губернії відійшла до складу Польської Республіки, де було створено Волинське воєводство. Останнє існувало до вересня 1939 року. Територія Волинського воєводства була поділена на 9 повітів, у тому числі Ровенський повіт, до складу якого входило село Пєчалувка гміни Костополь. Відповідно до розпорядження Ради Міністрів від 16.07.1924 р. з частини Ровенського повіту було створено Костопольський повіт, до складу якого увійшло село Пєчалувка гміни Костополь. Батьки позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Мати позивача за національністю була полячкою, притримувалася польських традицій. У 1938 році брала участь у виборах до сейму II Речі Посполитої. На підтвердження цієї обставини додається копія архівної довідки №8/01-28/22 від 10.01.2022 р., з якої вбачається, що ОСОБА_2 значиться у списках виборців по с. Печалівка Костопільської гміни Костопільського повіту Волинського воєводства під №1031. Заявник зазначає, що виборчим правом наділяється лише та особа, яка має національну приналежність (або громадянство) певної держави. Батько ОСОБА_1 помер, коли йому було біля семи років, тому він виховувався матір`ю. У сім`ї позивача практикувалися польські звичаї та традиції, як національні, так і святкові. З малечку мати привчала позивача шанувати своє національне коріння. 10.02.1956 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ) було зареєстровано шлюб, у цьому шлюбі народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В актовому записі про народження дочки національність ОСОБА_1 помилково зазначена, як "українець". Будучи вихованим полячкою, ОСОБА_1 у своїй сім`ї також сповідував польські звичаї та традиції. По можливості його сім`я відвідувала католицьку церкву. Доволі тривалий час дочка позивача та його внучка проживали у Республіці Польща, остання мешкає там досі. На даний час у жодних реєстрах та офіційних документах не зазначено національності матері позивача, а його власна національність у свідоцтві про народження дочки вказана неправильно. ОСОБА_1 має право ідентифікувати свою національність по лінії матері, у тому числі в актовому записі про своє народження та в актовому записі про народження своєї дочки. Встановлення факту приналежності ОСОБА_1 до польської національності необхідне для того, щоб підтвердити статус його польського коріння, відновити та зберегти етнічне походження його роду, а також це необхідно для виїзду до Республіки Польща. Також заявник посилався на абз.1 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення". Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2022 року у задоволенні заяви було відмовлено. На вказане рішення адвокатом Мартинюк О.І., діючою від імені ОСОБА_1 , подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про задоволення заяви. При цьому вона послалась на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначила, що судом першої інстанції помилково вказано, що вимоги заявника можуть бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства, оскільки КАС не передбачає можливості встановлювати такі факти в порядку адміністративного судочинства. Також вказала, що поза увагою суду залишилось те, що зміни до актового запису цивільного стану можуть бути внесені на підставі рішення суду про внесення доповнень в актовий запис цивільного стану. Крім того вважає, що суд першої інстанції не врахував, що національність особи визначається за національністю її батьків. Справу вдруге було призначено до апеляційного розгляду на 15.11.2022 року о 09-30 годині, однак учасники справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися. За клопотанням адвоката Мартинюк О.І., діючої від імені ОСОБА_1 , поданим до суду 08.11.2022 року, було забезпечено участь у розгляді справи 15.11.2022 року о 09-30 годині в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, наразі вбачається технічна неможливість участі в відеоконференції адвоката Мартинюк О.І., діючої від імені ОСОБА_1 . З іншого боку, від вказаного представника ОСОБА_1 до суду надійшло 14.11.2022 року клопотання про відкладення розгляду справи через задіяння її в інших справах, пов`язаних із адвокатською діяльністю. При цьому нею не надано відповідних доказів щодо зайнятості в інших справах та необхідності участі в них. Враховуючи наведене, те, що за клопотанням вказаного представника ОСОБА_1 від 31.10.2022р минулого разу розгляд справи, призначеної на 01.11.2022 року в 09-45 год. вже було відкладено, враховуючи положення ч.5 ст.212 ЦПК України про відповідальність за технічну неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.5 ст.212 та ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені судом З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.03.1967 р., виданого Березнівським райбюро ЗАГС Рівненської обл., вбачається, що громадянин ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Мирне Костопільского р-ну Рівненської обл., про що 03.07.1932 р. зроблено актовий запис №64. Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 . Національність батьків не зазначена (а.с.9). В архівній довідці в.о. директора Державного архіву Рівненської державної адміністрації від 17.09.2020 р. № 519/01-28/20 вказано, що у метричній книзі Св. Параскеївської церкви с.Яблунне (до цієї парафії належали жителі с. Печалівка) міститься запис про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Печалівка Костопільскої гміни Костопільского повіту Волинського воєводства, актовий запис № 64 від 03.07.1932 р. Національність батьків не зазначена (а.с.10). Із архівної довідки директора Державного архіву Рівненської державної адміністрації від 10.01.2022 р. № 8/01-28/22 вбачається, що у списках виборців до Сейму ІІ Речі Посполитої по с. Печалівка Костопільскої гміни Костопільського повіту Волинського воєводства за 1938 р. значиться під № 1031 ОСОБА_2 , 32 р., проживала у с. Печалівка Костопільскої гміни Костопільского повіту Волинського воєводства (а.с.17). У свідоцтві про одруження серії НОМЕР_2 від 29.02.1956 р. вказано, що громадянин ОСОБА_1 та громадянка ОСОБА_7 одружились 09.02.1956 р. Національність подружжя не зазначена (а.с.20). Відповідно до Запису акта про шлюб №8 від 09.02.1956 р. громадянин ОСОБА_1 (національність - українець) та громадянка ОСОБА_7 (національність - українка) одружились 09.02.1956 р. (а.с.40). Із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, сформованого 27.05.2022 р., вбачається, що 06 березня 1960 року було складено актовий запис № 12 про народження дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 ; батько дитини - ОСОБА_1 , національність - українець, мати дитини - ОСОБА_7 , національність - українка (а.с.21-22). Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що заявник не позбавлений права звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану як суб`єкта владних повноважень з метою внесення змін до актового запису про народження у частині національності, а у випадку відмови - оскаржити такі дії в суді в порядку адміністративного судочинства. Також суд виходив з того, що у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Апеляційний суд погодитися з таким висновком суду першої інстанції не може, оскільки до нього він дійшов при порушенні норм процесуального права. Частинами 1-3 ст.49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Відповідно до ч.1 ст.22 вказаного Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила). Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку. Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду. Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін. У ч.1 ст.315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення). Відповідно до ст.11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. При цьому чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Згідно зі ст.300 ЦК особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки. Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також ст. 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, вказавши, що у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі. Схожих за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, а також Верховний Суд постановах від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19, від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19, від 19.10.2022 року у справі № 761/44533/21. У цій справі представник заявника звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просила: встановити факт, що заявник за національністю є поляком по лінії матері; внести зміни в актовий запис про його народження, який міститься у метричній книзі св. Параскеївської церкви с. Яблунне, вказавши національність матері - "полячка"; внести зміни до актового запису про народження його дочки ОСОБА_3 у графі "національність батька" замість "українець" зазначити національність "поляк". При цьому було зазначено, що ОСОБА_1 має право ідентифікувати свою національність по лінії матері, у тому числі в актовому записі про своє народження та в актовому записі про народження своєї дочки. Встановлення факту приналежності ОСОБА_1 до польської національності необхідне для того, щоб підтвердити статус його польського коріння, відновити та зберегти етнічне походження його роду, а також це необхідно для виїзду до Республіки Польща. Отже, звертаючись до суду з цією заявою, заявник фактично просив встановити національність його матері та його самого та зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести таку інформацію (доповнивши його актовий запис про народження та внісши зміни до актового стану про народження його дочки) в актовий запис про народження його самого та його дочки. Суд апеляційної інстанції враховує, що ст.315 ЦПК України не передбачає встановлення в судовому порядку факту національності, оскільки встановлення такого факту не породжує для заявника правових наслідків. Отже, зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності та зобов`язання відповідного органу внести запис про національність певної особи, цей спір не лише не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а й судовому розгляду взагалі. Пунктом 1 ч.1 ст.186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Норми "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16 (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)). Разом з тим, суд першої інстанції розглянув по суті подану заявником ОСОБА_1 заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, та внесення змін до актових записів про народження. Відповідно до п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно із вимогами ч.1 ч.377 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є підстави, передбачені статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч.1 ст.256 ЦПК України) . Висновки суду апеляційної інстанції Враховуючи наведене, провадження у даній справі необхідно закрити на підставі вимог ч.1 ст.377, п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки заявлене питання не може бути встановлено у порядку, визначеному ЦПК України для розгляду справ в окремому провадженні. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що приписи "справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (п. 1 ч.2 ст. 255 ЦПК України) стосуються як заяв, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного, адміністративного чи господарського судочинства, так і тих заяв, які взагалі не можуть розглядатися судами, відтак відсутні підстави для виконання вимог ч.1 ст.256 ЦПК України щодо роз`яснення заявнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Враховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені апеляційним судом обставини спірних правовідносин, а також допущені судом першої інстанції порушення при розгляді таких, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі за заявою про встановлення факту, що свідчить про часткову підставність апеляційної скарги. Керуючись п.1 ч.1, ст.255, п.2 ч.1 ст.374, ч.1 ст.377, 382-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Мартинюк Ольги Ігорівни, діючої від імені ОСОБА_1 ,задовольнити частково. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2022 рокускасувати. Провадження у справі за заявою адвоката Мартинюк Ольги Ігорівни, діючої від імені ОСОБА_1 , заінтересована особа: Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту, що має юридичне значення та внесення змін до актових записів про народження - закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови - 15 листопада 2022 року. Головуючий Майданік В.В. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В.