Постанова 4815 № 569/9749/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2022 року м. Рівне Справа № 569/9749/22 Провадження № 22-ц/4815/1357/22 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Галінська В.В. Ухвалу суду першої інстанції постановлено повним текстом поза межами судового засідання 07 жовтня 2022 року в м. Рівне Рівненської області Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Вейтас І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в: У липні 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Рівненської міської ради про відшкодування шкоди, де просив стягнути з відповідача на свою користь 17 544,72 гривень майнової шкоди та 1 000 000 000 гривень моральної шкоди. При цьому позивач посилався на те, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у п`ять днів з дня її вручення для усунення зазначених в ній недоліків. Роз`яснено позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві. Суд вважав, що підстави для застосування п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" відсутні, оскільки позивачем не додано до позовної заяви доказів того, що рішення, дії чи бездіяльність Рівненської міської ради, які спричинили матеріальну та моральну шкода позивачеві, визнавались незаконними. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві. Роз`яснено ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Спонуканням для постановлення ухвали було неусунення позивачем недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі Рівненського міського суду від 03 жовтня 2022 року, несплата судового збору; при цьому клопотання про звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати в порядку ст. 136 ЦПК позивачем не подано. У поданій апеляційній скарзі позивач покликався на незаконність та необґрунтованість ухвали, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про звільнення заявника у цій категорій справ від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року в справі № 914/1748/17. Вважав твердження суду про необхідність надання доказів незаконності дій, рішень чи бездіяльності відповідача, що було б підставою для застосування п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", помилковими. Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 зазначено, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а тому суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. При цьому посилання скаржника (суб`єкта владних повноважень) на необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу, як підстави для відшкодування шкоди, Велика Палата визнала необґрунтованими. З наведених міркувань просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Згідно з положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог ст. ст. 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Для звернення до суду з позовом ОСОБА_1 обрав способи захисту прав та інтересів, що передбачені законом, а саме як правову підставу - ст. 1173 ЦК України "Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування". Згідно з п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Суд першої інстанції не врахував предмет і підстави пред`явленого позову та аргументи позивача, в якому він звертав увагу на зміст положення пункту 13 частини другої Закону України "Про судовий збір", а тому безпідставно поклав на нього обов`язок зі сплати судового збору та передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_2 . При цьому заявник звільнений від сплати судового збору незалежно від обґрунтованості позовних вимог. Поготів, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Повертаючи позов, суд попередньої інстанції на зазначені правові норми також уваги не звернув, а фактично при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вдався до оцінки обґрунтованості позову і достатності доказів. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції як на підставу для залишення позовної заяви без руху чи її повернення не може посилатися на обставини, які можуть бути вирішені на інших стадіях цивільного процесу. Враховуючи, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, тому з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотивом для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду попередньої інстанції відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В.Хилевич Судді: Н.М. Ковальчук І.В. Вейтас