Постанова КЦС ВС № 757/43087/20-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. Київ справа № 757/43087/20 провадження № 61-12236св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у складі судді Григоренко І. В. та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконними рішеннями суду з підстав, передбачених статтею 56 Конституції України. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і надано йому десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовна заява не містить: належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, позивачем не зазначено ціни позову та не долучено до копії позовної заяви, призначеної відповідачу, копії всіх документів, що додаються до неї. Також до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. Разом із тим позивачем надано довідку про розмір його доходу лише за три місяці попереднього року, відтак суд позбавлений можливості перевірити обставини, які слугують підставою для звільнення від сплати судового збору, а отже, заява позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно усунути усі недоліки, зазначені в ухвалі про залишення його позовної заяви без руху. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України. При цьому позивачу роз`яснено його право повторно звернутися із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що тривалий час ОСОБА_1 не цікавився провадженням у справі та станом на 23 грудня 2022 року не виконав вимог ухвали про залишення його позовної заяви без руху. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 05 квітня 2023 року подав апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не надано належних доказів на підтвердження його тяжкого майнового стану, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає оплаті судовим збором. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, мотивовану тим, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями суду, а тому на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року визнано неподаною і повернуто заявнику. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не сплатив судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі. Посилання заявника на те, що на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, оскільки в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що не погоджується з процесуальними рішеннями, ухваленими колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Отже, з огляду на вимоги та підстави позову на ОСОБА_1 не розповсюджуються положення вказаного Закону. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями Верховного Суду, а тому на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно поклали на нього обов`язок зі сплати судового збору. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою названого заявника на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року, витребувано матеріали цієї справи ізПечерського районного суду міста Києва. 03 жовтня 2023 року справа № 757/43087/20 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини, встановлені судами У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями суду (а. с. 1-2). Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України (а. с. 20-22). Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 05 квітня 2023 року подав апеляційну скаргу (а. с. 25). Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн (а. с. 35-36). На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, мотивовану тим, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями суду, а тому на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору (а. с. 38). 20 липня 2023 року апеляційний суд визнав неподаною і повернув заявнику апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року (а. с. 42-43).

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України). Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на його думку, незаконними рішеннями Верховного Суду з підстав, передбачених статтею 56 Конституції України. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її ОСОБА_1 , апеляційний суд керувався нормами статей 185, 357 ЦПК України і виходив з того, що заявник, на якого з огляду на вимоги та підстави позову не поширюється положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору, не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не сплатив судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі. Проте Верховний Суд не погоджується з цим висновком з огляду на таке. Згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 383/1271/21 (провадження № 61-3752св22) вказано, що тлумачення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що у справі про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 вказав, що порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права. Тобто, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема при поданні апеляційної та касаційної скарги на судові рішення у такій справі. У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 465/6874/17 (провадження № 61-23052св18) зазначено, що залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив, зокрема, з того, що позивачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі у розмірі 320 грн. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій, бездіяльності Сихівського районного суду міста Львова протиправною, тобто вона належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Однак апеляційний суд не врахував наведеного та безпідставно поклав на заявника обов`язок зі сплати судового збору і, відповідно, безпідставно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її. У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 757/4692/20 (провадження № 61-14737св20), на яку послався заявник у касаційній скарзі, вказано, що як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог ОСОБА_1 є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої, на думку позивача, незаконними діями Верховного Суду з підстав, передбачених статтею 56 Конституції України, а тому позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» на усіх стадіях цивільного процесу, зокрема, і при апеляційному перегляді судового рішення. […] У порушення норм процесуального права апеляційний суд не взяв до уваги доводи та аргументи апеляційної скарги, в якій з посиланням на зміст положення пункту 13 частини другої статті 3 вищезгаданого Закону позивач вказував, що він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі. Таким чином, оскільки оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року). У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконними рішеннями Верховного Суду, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» як за подання позовної заяви, так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг на усі судові рішення у такій справі). Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання неподаною та повернення ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 рокуу зв`язку з несплатою судового збору. Тобто суд порушив вищенаведені норми процесуального права та викладені у рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення. При цьому, Верховний Суд зауважує, що за встановлених у цій справі обставин подання ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, зобов`язаний був продовжити заявнику зазначений в ухвалі Київського апеляційного суду від 29 травня 2023 року строк для усунення недоліків у частині необхідності сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у суду апеляційної інстанції були відсутні законні підстави для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про помилкове залишення його апеляційної скарги без руху з підстави несплати судового збору та її подальше повернення є обґрунтованими. У рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції») ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» ЄСПЛ вказав, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції. Апеляційний суд у цій справі порушив вищенаведені вимоги закону та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання неподаною і повернення апеляційної скарги. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження). Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров