Постанова Миколаївський апеляційний суд № 482/133/22

16.11.22 22-ц/812/931/22 Справа № 482/133/22 Головуючий у 1-й інстанції Черенкова Н. П. Провадження № 22ц/812/931/22 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 16 листопада 2022 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., із секретарем: Лівшенком О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану від його імені адвокатом Головченком Олександром Андрійовичем, на ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва Черенкової Н. П., постановлену 2 серпня 2022 року, в приміщенні суду міста Миколаєва, зі складанням її повного тексту, по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А: 1 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення обласної ради №18 від 17 червня 2021 року, яким його робота на посаді генерального директора комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» визнана незадовільною та Миколаївській обласній державній адміністрації доручено вжити заходів щодо дострокового розірвання з ним трудового контракту. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2022 року провадження за позовом ОСОБА_1 закрито, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 8 червня 2022 року ухвала Новоодеського районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2022 року скасована на підставі частково задоволеної апеляційної скарги ОСОБА_1 , а справу направлено за підсудністю до Центрального районного суду міста Миколаєва для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження. Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 2 серпня 2022 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено. Позивачу роз`яснено право на звернення із позовом до суду адміністративної юрисдикції. Не погодившись з ухвалою судді, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Головченко О. А. подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу судді скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Новоодеського районного суду Миколаївської області, посилаючись на те, що рішенням облради порушено його трудове праве, поновлення якого повинно розглядатися в порядку цивільного судочинства. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції керувалася тим, що рішення ради, яке оскаржується позивачем, пов`язано з виконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій по розпорядженню майном комунальної власності та здійсненню контролю за такої діяльністю, а тому такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. З таким висновком судді можна погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи та відповідним нормам матеріального і процесуального права. У статті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. За статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відтак, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Тому Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) при розгляді справи №524/8406/17 у своєї постанові від 29 травня 2019 року проаналізовала вищенаведені положення закону та визначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто за передбачених законом умов, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що приймаючи рішення про підвідомчість спору суду відповідної юрисдикції, суддя суду першої інстанції повинен керуватися саме цими підставами у їх сукупності: суб`єктним складом правовідносин, предметом спору та характером спірних матеріальних правовідносин. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із статями 4 і 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади або орган місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень у сфері публічно-правових відносин, тобто передбачених нормами публічного права суспільних відносинах, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Статями 16, 25 і 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські, районні і обласні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, зокрема, здійснення від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності. Таким чином органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до законуздійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, здійснюючи контроль за використанням майна комунальними підприємствами та діяльністю керівників, прийнятих за контрактом для управління такими підприємствами, тощо. У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївської обласної ради, яка є суб`єктом владних повноважень, з приводу правильності прийнятого на сесії обласної ради рішення про визнання його роботи, як керівника комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт», незадовільною та доручення Миколаївській обласній державній адміністрації вжиття заходів щодо дострокового розірвання з ним контракту. При цьому позивач зазначає про прийняття оскаржуваного рішення ради із суттєвим порушенням встановлених процедури та порядку, а саме: порушення обласною радою порядку розгляду такого питання у відповідності до попереднього рішення, яке прийнято постійно діючою комісією ради; встановленої повістки дня сесії, яка затверджена на передодні розпорядженням голови Миколаївською обласною радою; самого порядку розгляду цього питання сесією депутатів та не відповідності формулювання прийнятого рішення радою тому питанню, яке було включено до розгляду в повістку дня сесії. Тобто позивачем фактично зазначається про порушення Миколаївською обласною радою при прийнятті цього рішення положень Регламенту Миколаївської обласної ради, затвердженого за рішенням №3 від 17 грудня 2020 року сесії обласної ради, Положення «Про постійні комісії Миколаївської обласної ради восьмого скликання», затвердженого за №4 17 грудня 2020 року та Статуту комунального підприємства, а саме ОСОБА_1 оспорюється дотримання порядку та процедури прийняття рішення обласною радою, і як наслідок можливого розірвання з ним трудового контракту, як виконання цього рішення, яким його робота, як керівника комунального підприємства, визнана незадовільною. З огляду на вказане, розгляд позову ОСОБА_1 вимагає оцінювання законності дій суб`єкта владних повноважень, як розпорядника комунального майна з приводу здійснення ним контролю над діяльністю керівника комунального підприємства, зокрема відповідності цих дій вимогам іншого, ніж трудове, законодавство, оскільки саме питання законності розірвання трудового контракту з підстав, передбачених КЗпП України, позивачем не заявлено, і відтак, ним до участі у справі інших відповідачів, з якими позивач перебував у трудових відносинах та безпосередньо укладав контракт, не залучено. Тобто позивачем у даному спорі не оскаржується законність розірвання з ним трудового контракту з підстав, передбачених КЗпП України, що може розглядатися в порядку цивільного судочинства, а отже висновок суду про те, що за цим позовом не може бути відкрите провадження в порядку цивільного судочинства, є вірним. Посилання представника апелянта на правові висновки ВП ВС, зроблені нею у постанові від 14 листопада 2018 року при розгляді справи №809/1625/15 та у постанові від 10 лютого 2021 року при розгляді справи №826/24892/15, є недоречним, оскільки ці висновки стосуються зовсім інших правовідносин, які виникли за інших обставин. За пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо подана позивачем заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином прийняте суддею судове рішення є таким, що відповідає вимогам закону та не підлягає скасуванню. Тому подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України. Підстав для розподілу витрат на правову допомогу або судових витрат, колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені адвокатом Головченком О. А., залишити без задоволення, а ухвалу судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 2 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді С. Ю. Колосовський О. В. Локтіонова