Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/1455/20

Справа № 306/1455/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 08 листопада 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Собослоя Г.Г., Бисага Т.Ю. з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2021 року, ухвалене головуючою суддею Ганчак Л.Ф., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості встановив: У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , який в ході розгляду справи уточнило та просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 24 916,21 грн та судові витрати у розмірі 2 270 грн судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 звернулася до позивача, у зв`язку з чим підписала заяву-анкету №б/н від 28.05.2009, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір надання банківських послуг та підтвердила факт, що вона проінформована про умови кредитування в АТ «Приватбанк». Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та видано кредитну картку для користування з встановленим кредитним лімітом 700 грн. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9430,00 грн. Так як відповідачем порушено умови повернення кредиту, станом на 08.07.2020, за нею рахується борг в розмірі 197 197,66 грн, з яких: 18 464,33 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 00,00грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 18 464,33 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 00,00грн. заборгованість за простроченими відсотками; 6 451,88 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 172 281,45 грн нарахована пеня. Враховуючи, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 24 916,24 грн, з яких 18 464,33 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6451,88 грн заборгованість по відсотках нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та понесені позивачем судові витрати. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, апелянт просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що кредитний договір між апелянтом та позивачем було укладено у встановленому законом порядку, договір є обов`язковим для виконання. Позивач виконав свої зобов`язання по договору, і у зв`язку з порушенням своїх зобов`язань по договору, відповідач повинен погасити заявлену Банком заборгованість по договору кредиту. Вказує, що Банком доведено факт укладення договору в порядку ч.1 ст. 634 ЦК України, а відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, у мовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Позичальник особисто підписано 25.02.2009 довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду", у яких визначено умови щодо розміру та порядку нарахування процентів, комісії, штрафних санкцій, що є складовою частиною кредитного договору. На підставі вищевказаної анкети-заяви Відповідачу відкрито картковий рахунок а видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт 700,00 грн, який в подальшому неодноразово змінювався і 03.12.2014 було збільшено максимально до 9 430,00 грн, про що надано Довідку про зміну умов кредитування. Також, безпосередньо в Анкеті-Заяві позичальника від 28.05.2009 відповідач поставила свій підпис під інформацією про базову відсоткову ставку, термін дії карти та бажаним кредитним лімітом. Суд не перевірив належним чином розрахунок заборгованості та не врахував, що відповідач користувалася наданими коштами та частково виконувала умови договору, погашаючи кредит. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що надані позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не підтверджують надання нею згоди щодо приєднання до таких, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі відповідальність у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин є очевидним, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договір, зокрема сплати процентів за користування кредитними коштами. Судом першої інстанції встановлено, що отримані нею грошові кошти повернуті нею в повному обсязі , зокрема банком з неї стягнуто 8206,79 грн. Окрім того банком систематично проводилося стягнення щомісячно з неї по 537,50 грн. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, позивачем було подано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», яку 28.05.2009 підписала Шикула_Є.В. Відповідно до цієї заяви відповідач погодилася, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг. Отже, вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до Банку за отриманням банківських послуг. Також до позовної заяви додані Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 55 днів пільгового періоду». Відповідно до змісту Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» від 28 травня 2009 року підписаної ОСОБА_1 , сторонами погоджено базову процентну ставку в місяць 2,5%; розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступаючого за звітним; комісія за зняття готівки; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; штраф за порушення строків платежів; процентна ставка у місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування та комісія за безготівкові платежі, а.с.

34. Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 08.07.2020 становить загальну суму 197 197,66 грн, з яких: 18 464,33 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 00,00грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 18 464,33 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 00,00грн. заборгованість за простроченими відсотками; 6 451,88 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 172 281,45 грн нарахована пеня. Але ж, 16.04.2021 року ПриватБанк надіслав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 06.04.2021 року в якій з посиланням на норми ч.1 ст.13 та п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України просив зменшити розмір позовних вимог до загальної суми у розмірі 24 916,21 грн, з якої 18 464,33 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 6 451,88 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України, а.с.

111. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Та відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних умовах і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля лише однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник. При цьому, договір про надання банківських послуг за своїм змістом є ширшим, ніж кредитний договір, оскільки передбачає можливість клієнта в подальшому скористатись тими послугами банку, які визначені в Умовах та правилах банківських послуг, шляхом прийняття пропозиції банку у спосіб, визначений такими Умовами. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Проте у спірних правовідносинах Банк не заявляв вимог до ОСОБА_1 про стягнення також і відсотків за користування кредитними коштами. Та не дивлячись на це складовими частинами на підтвердження укладення між сторонами договору про надання банківських послуг як зазначено в Анкеті-Заяві від 28.05.2009 року являються окрім даної заяви, Пам`ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, та Тарифи банку. Підписуючи Анкету-Заяву від 28.05.2009 року та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» від 28 травня 2009 року, ОСОБА_1 погодилась і підтвердила, що ознайомилась з наданими в письмовому вигляді Умовами та Правилами надання банківських послуг, та також Тарифи банку. Зобов`язалась виконувати такі та регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку : www.privatbank.ua , а.с.

33. На підставі Анкети-Заяви від 28.05.2009 року ОСОБА_1 було відкрито Банком кредитну картку № 5577212902303406 «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» та встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 700,00 грн., який в подальшому було збільшено, а.с. 31,

32. В момент відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту ОСОБА_1 та підписання нею Довідки про умови кредитування, сторонами було досягнуто усіх істотних умов Договору з надання банківських послуг. Окрім цього, активація ОСОБА_1 кредитної картки шляхом зняття готівкових коштів 14.06.2009 у сумі 50,0 грн. (а.с. 30) та активне користування картковим рахунком є свідченням про укладення сторонами кредитного договору. Наведені обставини у сукупності з дослідженими доказами на думку колегії суддів є свідченням того, що при укладенні кредитного договору сторони дійшли усіх істотних умов необхідних для укладення договору з надання банківських послуг. Довідкою банку доводиться та обставина, що внаслідок підписання між сторонами кредитного договору б/н за яким ОСОБА_1 було надано декілька кредитних карток, остання з яких за № НОМЕР_1 була відкрита 03.12.2014 на строк по 30.04.2018 року, а.с.

31. Також довідкою банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 (договір б/н) доводиться факт зміни кредитного ліміту 02.12.2014 року зі збільшення такого до суми 9 430,00 грн, а.с.

32. Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. АТ КБ ПриватБанк просило стягнути з ОСОБА_1 прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 18 464,33 грн., яка мала місце станом на 30.04.2018 року. Але ж, апеляційний суд не погоджується з вимогою банку про стягнення простроченого тіла кредиту в заявленому розмірі. Так, факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. З матеріалів справи вбачається, що Банком було проведено зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 (договір б/н), а саме зміну кредитного ліміту з 02.12.2014 року зі збільшення такого до суми 9 430,00 грн, а.с.

32. Проте, у справі відсутні належні та безспірні докази того, що такий кредитний ліміт по кредитній картці було змінено до суми 18 464,33 грн та що такою сумою користувалась ОСОБА_1 . Отже, апеляційний суд вважає, що такий розмір простроченого тіла кредиту слід брати до уваги виходячи з встановленого кредитного ліміту в сумі 9 430,00 грн., який більше не збільшувався. Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У підпункті 3.1.1. пункту 3.1. Розділу 3 «Правил користування платіжною карткою» зазначено, що строк дії картки вказаний на лицьовій стороні Картки (місяць і рік). Картка дійсна по останній календарний день вказаного місяця, а.с. 39 (на звороті). Та не дивлячись на те, що дія кредитної картки № НОМЕР_1 з 01.05.2018 року є припиненою, Банк здійснив нарахування кредитної заборгованості по 08.07.2020 року. Проте такі дії Банку суперечать вимогам Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, приписам ЦК України та матеріалам справи. Тому, ПриватБанк за матеріалами справи має право на отримання відсотків від простроченої суми в порядку частини 2 статті 625 ЦК України тільки з 01.05.2018 року, оскільки після цієї дати кредитний договір б/н між сторонами не продовжувався, шляхом перевипуску кредитної картки на новий термін. Як слідує з розрахунку заборгованості за договором б/н від 28.05.2009 року станом на 30.04.2018 року, заборгованість за нарахованими відсотками становить суму 3 824,45 грн. Оскільки відсотки за простроченим кредитом після 30.04.2018 року не повинні нараховуватись, а звідси нарахована сума 6 451,88 грн. по період на 08.07.2020 року є неправильною в силу того, що кредитна картка припинила свою дію 01.05.2018 року та нова не була видана. А звідси до стягнення підлягає сума 3 824,45 грн заборгованості по відсоткам за прострочене тіло кредиту, яка утворилась станом на 30.04.2018 року. Наведеного суд першої інстанції не врахував, та безпідставно у цілому відмовив у задоволенні позову. Зважуючи на викладені мотиви, рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. А звідси, вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За пред`явлення позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн, а за подачу апеляційної скарги 3 153 грн, тобто загальний розмір судових витрат апелянта становить 5 255 грн, а отже, відповідачу необхідно відшкодувати позивачу зазначену суму судового збору, а.с. 5,

146. А звідси, керуючись нормами статей 141, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2021 року скасувати та постановити у даній справі постанову про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50) кредитну заборгованість у розмірі 9 430,00 гривень, тіла кредиту; заборгованість у розмірі 3 824,45 гривень за нарахованими відсотками згідно ст. 625 ЦК України та судові витрати у розмірі 5 255,00 гривень, судового збору. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 листопада 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: