Постанова 4821 № 710/142/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Черкаси Справа № 710/142/20 Провадження № 22-ц/821/986/20 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Єльцова В.О. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року /ухваленого в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області під головуванням судді Побережної Н.П./ у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до Шполянського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н від 07 вересня 2018 року. За умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/ складає договір про надання банківських послуг. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зазначає банк, утворилася заборгованість, загальна сума якої на 8.12.2019 року становить 16 539,73 грн. і яка складається із наступного: 11 618,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 11 618,40 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 заборгованість за нарахованими відсотками; 3 443,61 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 213,92 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0.00 нарахована пеня; 0,00 нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 763,80 грн. штраф (процентна складова). Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» змушене за захистом своїх порушених прав звертатися до Шполянського райсуду Черкаської області із відповідним позовом та просило суд постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 16 539,73 грн., а також понесені банком судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07 вересня 2018 року в сумі 11 618,40 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 475,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що підписом у анкеті заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 07 вересня 2018 року, що є договором приєднання до надання банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, однак, з цієї заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, зазначеного в позовній заяві. В даній анкеті-заяві відсутні відомості про вид картки який має отримати відповідач підписавши дану анкету заяву, та не вказаний кредитний ліміт. Відсутні відомості про домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07 вересня 2018 у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Проте відповідач не оспорював укладення чи не укладення кредитного договору, а з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість та користувався кредитними коштами, наданими банком. Суд першої інстанції взяв до уваги, що звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» вказав, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та на підтвердження цих обставин надав анкету-заяву від 07 вересня 2018 року, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», без підписів сторін та реквізитів документу, розрахунок заборгованості, та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, без реквізитів, та дати прийняття, та без підпису сторін. Банк вказав, що відповідач має заборгованість за поточним тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту в розмірі 11 618,40 грн. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти за тілом кредиту в сумі 11618,40 грн. в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також приймаючи до уваги положення частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Крім того, за висновками суду першої інстанції, недоведеність позивачем своїх позовних вимог, які стосуються стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої заборгованості за простроченими відсотками в сумі 3443,61 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 в сумі 213,92 грн., а також штрафів 500,00 грн., (фіксована частина), 763,80 грн., - (процентна складова) не дає підстав для задоволення позовних вимог банку в цій частині. Позивач не надав жодного доказу того, що надані ним Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, без реквізитів щодо їх прийняття та затвердження, дійсно є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору у вигляді заяви від 07 вересня 2018 року, враховуючи, що вони не підписувалися відповідачем, не мають терміну складання, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», також не містить підписів сторін та реквізитів документу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 01 квітня 2020 року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим, прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам даної справи, просило суд скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року в частині відмовлених позовних вимог банку та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що під час підписання заяви відповідач ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування. Крім анкети-заяви відповідачем в той же день також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки. А саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб т строк надання кредиту;процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою; підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та ін. Все це свідчить про те, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України. Крім того, банк в апеляційній скарзі зазначає, що після отримання картки за умовами укладеного договору, відповідач здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк». Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 травня 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено у порядку спрощеного провадження на 9 червня 2020 року. Фактичні обставини справи 07 вересня 2018 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банком додано копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», яка підписана сторонами, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та довідку про умови та правила кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, підписана сторонами. Як вбачається із вищевказаної анкети-заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальника та датована 07 вересня 2018 року. В даній заяві не вказано суму кредиту (кредитного ліміту, процентної ставки по кредиту, процент в місяць, щомісячної комісії, а також розмір пені і штрафу). На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 07 вересня 2018 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 , з якого вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача по кредиту становить 16 539,73 грн., і складається із наступного: 11 618,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 11 618,40 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 заборгованість за нарахованими відсотками; 3 443,61 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 213,92 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0.00 нарахована пеня; 0,00 нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 763,80 грн. штраф (процентна складова). Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що 07 вересня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних (а.с. 9). У зазначеній Анкеті-заяві в графі вибору кредитних карток визначена платіжна картка Кредитка «Універсальна». Також у вказаній Анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. При цьому, зазначена Анкета-заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом. Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди ст. 638 ЦК України. У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі ч. 1 ст. 1055 ЦК України. За статтями 526 та 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення існуючої заборгованості по кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по процентам, пені та штрафам за користування кредитними коштами з 07 вересня 2018 року по 08 грудня 2019 року. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування процентів, пені та штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 07 вересня 2018 року, посилався також на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» і «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору. Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що позивачем не підтверджено укладення кредитного договору саме на тих умовах, які заявлені банком у позовній заяві. У заяві-анкеті зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згоден із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Водночас, банк додав лише витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold»(а.с. 10) Колегія суддів також звертає увагу на неможливість ідентифікації того, що наданий витяг про умови кредитування та анкета-заява ОСОБА_1 , це складові одного кредитного договору, а також у доданому Витягу умов кредитування відсутній підпис ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи не містять підписані відповідачем ОСОБА_1 інші документи, що є обов`язковими складовими договору надання банківських послуг. Так, Умови та Правила надання банківських послуг, пред`явлені банком в додатку до позовної заяви, не містять підпису клієнта банку. А тарифи банку взагалі відсутні в матеріалах справи. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився саме із ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07.09.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.02.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Довідку про обслуговування кредитки та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Довідка про умови кредитування та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати беззаперечною складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19. Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом за період з 07 вересня 2018 року по 08 грудня 2019 року, виходячи із наступного. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про конкретні умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк із своєї сторони вважав узгодженими. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Врахувавши вищенаведене, а також прийнявши до уваги, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява позичальника від 07 вересня 2018 року не містить відомостей щодо конкретної процентної ставки, при відсутності будь-яких об`єктивних доказів нарахування банком процентів за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ згідно положень ст.1048 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення на користь банку заборгованості по процентам за період часу з 07 вересня 2018 року по 08 грудня 2019 року. Таким чином, суд першої інстанції розглянув позов саме в межах заявлених банком вимог і на підставі доказів, поданих позивачем і прийшов до аргументованого висновку лише про часткове задоволення вимог АТ Комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 11 618, 40 грн. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 19 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.О. Єльцов