Постанова 4803 № 212/12004/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6202/22 Справа № 212/12004/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 212/12004/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Метком Інвест", розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Метком Інвест" на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 березня 2022 року,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Метком Інвест" (надалі ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест") про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок нещасного випадку на підприємстві. Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.08.2018 року ОСОБА_1 був прийнятий електрогазозварником на ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" та 01.08.2019 року у межах Товариства переведений оператором комп`ютерного набору. 26.03.2019 року, о 10-45 годині, під час виконання своїх трудових обов`язків, із позивачем стався нещасний випадок, який відповідно до Акту про нещасний випадок від 12.04.2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Як вбачається з історії хвороби у ОСОБА_1 було встановлено діагноз: поєднана травма ЗТК, забій передньої черевної стінки, відкритий уламковий перлом лівої гомілки, розтрощення м`яких тканин лівої гомілки, шок 4 ст., гранулюючі рани лівої гомілки, також позивачу було зроблено 4 операції. Під час травми позивачу значно пошкоджено ліву ногу, він перебував у лікарні понад 2 місяці. Висновком МСЕК від 10.07.2019 року ОСОБА_1 первинно встановлено 70% втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності. При повторних переоглядах, згідно довідок МСЕК від 01.07.2020 року та 28.07.2021 року, ОСОБА_1 залишено 70% втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності до 01 серпня 2022 року. Позивач зазнає, що весь час має нестримну фізичну та моральну біль, не має змогу жити повноцінним життям з повсякденними звичками, оскільки став інвалідом та через травму не може переміщатися по сходах, нога не згинається у суглобах, болять кістки всієї ноги. Через нещасний випадок порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, не має можливості робити фізичні навантаження, не має змогу допомагати дружині по господарству та доглядати онука, має загальну слабкість, поганий сон. Крім того, позивач важко приймає той факт, що його фізичний стан не покращується, що також позначається на його душевному стані. З урахуванням глибини, характеру та тривалості душевних страждань, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 273 000,00 грн., а також стягнути понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень. Стягнуто з ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" на користь держави судовий збір в розмірі 2 000,00 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що настання нещасного випадку знаходиться в прямому причинному зв`язку та в прямій залежності від дій електрогазозварювальника ОСОБА_1 (позивача у справі), внаслідок чого в діях відповідача відсутня протиправна поведінка. Наголошує на тому, що відповідач добровільно надав матеріальну допомогу позивачеві, оплативши витрати на лікування (вартість п`яти операцій близько 100 000,00 грн.) і медичні препарати (близько 60 000,00 грн.). Крім того, після травмування, позивач був переведений оператором комп`ютерного набору та щомісячно отримував заробітну плату у розмірі 15 000,00 грн., фактично не виконуючи свої посадові обов`язки, що можна вважати компенсаціє моральної шкоди. На думку відповідача, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, а розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим. Не погоджується відповідач й з висновком суду в частині стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., який є необґрунтованими та явно завищеним. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кривенко І.М., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просить стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ТОВ «Будівельна компанія «Метком Інвест» - адвоката Сакало П.А., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кривенко І.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 з 14.08.2018 року по 01.08.2019 року працював електрогазозварником, а з 01.08.2019 року по 18.09.2020 року оператором комп`ютерного набору у ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест". 18.09.2020 року звільнений за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11). 26 березня 2019 року, о 10-45 годині, під час виконання трудових обов`язків, з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується Актом проведення розслідування нещасного випадку від 12 квітня 2019 року, що складений за формою Н-5 (а.с.14-17). Пунктом 3 Акту встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок: 26.03.2019 року о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 , після отримання завдання, прибув на місце виконання робіт приблизно о 8 год. 45 хв., а саме до котловану під фундамент холодильника МНЛЗ 2 мiж рядами D-E в осях 9-10. Не дочекавшись дозволу на виконання тимчасових вогневих робіт, приступив до виконання завдання, а саме почав зрізати арматуру за допомогою газового рiзака, близько 10 год. 40 хв. він побачив бочку, яку треба було підготувати під дренаж. Не перевіривши стан бочки, почав відразу зрізати кришку. В цей час стався гучний хлопок, зірвало кришку бочки, якою травмувало ОСОБА_1 . До приїзду швидкої ОСОБА_1 працівниками суміжноi дільниці була надана первинна домедична допомога . Згідно пункту 10 Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 12 квітня 2019 року за формою Н-1 встановлено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є: ОСОБА_1 , електрогазозварник ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест", не подбав про особисту безпеку, тим самим порушив п.1.10, п. 2.4 «Інструкції з охорони праці для електрогазозварика № 2 ОП», затвердженої наказом директора № 14 ОП від 14.12.2017 року, а саме: п.1.10 «Інструкції з охорони праці для електрогазозварика № 2 ОП», згідно якої електрозварник зобов`язаний дбати про особисту безпеку оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства та п. 2.4. згідно якого при необхідності зварювання емностей яких знаходилася горюча рідина, необхідно ретельно про гарячою водою з каустичною содою, просушити та провітрити та пiсля цього ємність необхідно перевірити для підтвердження відсутності небезпечної концентрації шкідливих речовин. ОСОБА_2 , майстер дільниці - ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест", який здійснив допуск працівника до виконання робіт підвищеної небезпеки без оформлення наряду-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт, чим порушив вимоги посадової інструкції п.2.9., п.2.10., п.2.14, затвердженої наказом директора ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" Жеріковим Є.І. 1 ВК від 11.12.2017 року, а саме: п.2.9 згідно якого ознайомлює підлеглих працівників та тих, хто буде виконувати роботи з проектом виробництва робіт (далі ПВР), забезпечує організацію робіт згідно ПВР та чинних нормативно-правових актів з охорони праці; п.2.10 видає підлеглим виробниче завдання та слідкує за дотриманням усіх правил охорони праці, пожежної безпеки, санітарної гігієни під час його виконання; п.2.14 організовує, керує та контролює безпечне виконання будівельно-монтажних робіт, що проводяться підлеглими робітниками, дотримання вимог нормативних актів з охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, виробничої санітарії. Згідно довідки МСЕК від 10.07.2019 року ОСОБА_1 первинно встановлено 70% втрати працездатності з 08.07.2019 року по 01.01.2020 року, з наступним переглядом 01.07.2020 року, та ІІ групу інвалідності (а.с.21). Згідно довідки МСЕК від 28.07.2021 року ОСОБА_1 повторно встановлено 70% втрати працездатності та ІІ групу інвалідності, у зв`язку з трудовим каліцтвом, з 01.08.2021 року по 01.08.2022 року, з наступним переглядом 01.07.2022 року (а.с.22). Після отриманих травм позивач неодноразово звертався до закладів медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписними епікризами (а.с.24-31). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним виробничими травмами, що потягли за собою втрату професійної працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Як вірно встановлено судом першої інстанції, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з виробничими травмами, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв`язку з отриманою травмою. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест". Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування нещасного випадку від 12 квітня 2019 року встановлено, що особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є працівники ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест", у тому числі й майстер дільниці ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" Костюченко Сергій Вікторович. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" норм трудового законодавства, що призвело до травмування позивача та, як наслідок, втрати ним професійної працездатності, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем травм, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 70% та визнання людиною з інвалідністю другої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача внаслідок травмування на виробництві, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписним епікризом, що міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 70% та визнано людиною з інвалідністю другої групи, що безумовно тягне за собою зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди (200 000,00 грн.) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого розміру відшкодування моральної шкоди. Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги відповідача ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з відповідача ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" на користь ОСОБА_1 , є необґрунтованим, не підтверджений належними доказами та явно завищеним. Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем ОСОБА_1 надано суду Договір про надання правової допомоги від 24.12.2021 року та Акт виконаних робіт від 29 грудня 2021 року (наданих юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги від 24.12.2021 року), згідно якого адвокат Кривенко І.М. надала позивачу наступні послуги, а саме: консультація з правових питань та наданий перелік документів для їх збирання, супровід та консультація під час збирання доказів 1 год., вартість 350 грн.; складання позовної заяви 3 год. 30 хв., вартість 5 000 грн.; складання заяви про розгляд справи в спрощеному порядку без виклику сторін 30 хв., вартість 350 грн.; засвідчення копій документів долучених до позовної заяви 30 хв., вартість 350 грн.; участь адвоката у 2-х засіданнях 2 год., вартість 1000*2=2000 грн. Згідно квитанції №14 від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплачено за надання професійної правничої допомоги 8 000,00 грн. (а.с. 32-37). З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а також зважаючи на часткове задоволення заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. є обґрунтованими та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат та є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Згідно п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За результатами розгляд справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робі, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, за надання професійної правничої допомоги за Договором про надання юридичної (правничої) допомоги від 06 вересня 06 вересня 2022 року, Акту виконаних робіт від 07 вересня 2022 року та квитанції №22 від 07 вересня 2022 року, позивачем ОСОБА_1 було сплачено адвокату Кривенко І.М. за консультацію, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 000,00 грн., разом з тим ці витрати є неспівмірними із обсягом виконаних адвокатом робіт та складністю справи, у зв`язку з чим з відповідача ТОВ "Будівельна компанія "Метком Інвест" на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені на оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у розмірі 2 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Метком Інвест" - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Метком Інвест" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 15 листопада 2022 року. Головуючий: Судді: